 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ
| Чотири види причин, ентелехія
Цей розгляд можна вести з точки зору форми: пасивна матерія змінюється, набуваючи, сприймаючи визначеної форми. Тут активною є форма, пасивною – матерія. Отже, причиною змін є форма, бо вона визначає сутність буття. Але не будь-який вид матерії може сполучатися з будь-якою формою. Буває, сама матерія визначає форму. Арістотель каже: Каллій та Сократ різні завдяки матерії. Та ж сама людина (по суті) змінюється, коли старіє. Якість матеріалу також є причиною змін сутності. Тут матерія визначає можливість, яка і реалізується у русі тобто процесі змін. Саме ця можливість є матеріальною причиною. Можна розглядати також причину як першодвигун змін. Сонце є причиною того, що зерно проросло і перетворилося на рослину. Роза вітрів причина руйнування скелі. Дуже цікаво подивитися на зміни з точки зору кінцевої причини. У сфері людських вчинків, цілераціональної діяльності людини воно так і є. Але чи є цільова причина у природних явищах? Це питання не має простої відповіді. За Аристотелем, обумовленість через мету буває не лише у вчинках, що визначаються думкою, але й серед речей, що виникають природним шляхом. Але у нього метою таких процесів є благо, не абстрактне, ідеальне, потойбічне, а благо, яке означає завершення конкретної можливості – її ентелехія. Ці чотири причини є першоначалами буття. Формальна причина відповідає на запитання «Що це є?», Матеріальна причина відповідає на запитання «З чого?», Рушійна причина відповідає на запитання «Звідки початок руху?», цільова причина відповідає на запитання «Заради чого?». На підставі такого чіткого дослідження причин можна було досліджувати природні, соціальні, творчо-художні явища. Бог Арістотеля – першодвигун та мета, разом із тим він позбутий матеріальності. Бог мислить сам себе, він замкнений сам на себе. Але природу він не мислить. Класифікація, роди види Аристотель був батьком класифікації та систематизації. Його систематизація іде від ієрархії сутностей. Первинною сутністю є одинична річ як єдність форми та матерії. Вторинною сутністю – види та роди. Далі йде загальне та всезагальне. Тому визначити річ – назвати її род, вид, а далі вказати відмінності індивідувльної речі від типової речі, яку описує вид. Вінні-Пух – це бурий ведмедик (вид), але у нього у голові тирса, він казковий тощо (відмінності від типового ведмедя). Хто не знає, що таке ведмідь? Взагалі це тварина (загальне), іще загальніше – жива істота. Вчення про категорії Вершина всезагального – категорії, найбільш загальні роди висловлівань, далі незводимі одна до іншої. Їх далі не можна узагальнювати. Своєрідний базис розкладання вектору по ортах. За допомогою категорій можна здійснити повний опис речі, вмістити у сисему видо-родової класифікації. У Аристотеля їх 10: сутність, якість, кількість, місце, час, дія, вплив іншої дії, стан, володіння. Рух та час. Час міра руху, але і рух міра часу. Парадокс. Теперішній час – це межа між минулим та майбутнім, у «тепер» немає ані руху, ані спокою, бо у ньому немає частин. Про спокій ми говоримо, коли тіло залишається в одному стані два моменти, по одному моменту ми не можемо судити. Чи рухається тіло. Тепер ономоментно Економіка Арістотеля Глибокі здогадки про наявність двох видів вартості, походження грошей як міри вартості та засобу обігу. Розрізнює злиткову та монетну форму грошей. Помітив, що воздаяння є рівним, якщо знайдене рівняння, коли землероб відноситься до чоботаря так, якпраця землероба до праці чоботаря (Етика V). Соціологія та політологія. Мета держави – допомагати людям жити щасливо. Сама думка про власність дає надзвичайне задоволення. Тому Платонівська держава 1) навіть вже не є державою, адже дежава – єдність у множинності, а не єдність сама по собі 2) У Платона благо цілого не передбачає блага частин, то хто ж тоді є щасливий у тій державі. Будь-який державний устрій добрий, якщо уряд бачить свою мету у благу народа і навпаки. Одновладдя добре у формі монархії, але погане у формі тиранії, влада небагатьох гарна у формі аристократії освіти та переконань, але погана у формі олігархії народження чи багатства, народовладдя добре у формі правової республіки, але погане у формі анархії черні. Разом із тим він розуміє, що ремісники та землероби не можуть бути щасливими, бо не мають вільного часу для філософського дозвілля, заняття філософією, (самою по собі та для розвитку чеснот). Висновок один. Грек не має бути ані ремісником, ані землеробом, ані торговцем, але, оскільки ці заняття абсолютно необхідні, то потрібні варвари – раби. Зрозуміло тепер, чому він так розмежовує чисту науку та науку практичну. В принципі мета добра, і на сучасному рівні розвитку техніки ми перекладаємо ці заняття на плечі машин.
|
