ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

МОДУЛЬ 1. Мова – суспільне явище; писемне ділове мовлення.

ТЕМА 1 Українська мова і стилістика у сучасному житті та професійній сфері діловодства.

ЛАБОРАТОРНО-ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

ТЕМА: «Визначення стилів письмових текстів»

МЕТА:навчитися розпізнавати стилі письмових текстів на лексичному та синтаксичному рівнях, а також за сферою використання чи вживання тексту.

ЗАВДАННЯ: визначити належність поданих текстів до стилів української мови; пояснити відповідь, проаналізувавши приклади текстів на лексичному, синтаксичному та контекстному рівні.

І. «Ярина Ванюхіно, туманіючи зором та раз у раз прикушуючи губи, розказує:

- Ото нагостювалася у сестри,ото нагостювалася! Й треба ж було повіятися до неї та ще й дітей узяти. А як могла не повіятися, коли в кожному листі пише: приїдь і приїдь, не бачилися давно, чомусь нездужається. Справді, очуняла трохи Килина, як ми явилися… Ой, Лебедин отой! Що там коїлося… Скільки там перемучилася, поки білети взяла. А люди, люди! Поїзд прийшов, ну моя мала Олька й скочила в тамбур. Тоді я до Ілька, що стеріг коша на вокзалі. Впхнула коша, сама влізла, поїзд рушив, а Ілько й зостався. Хотіла на ходу з вагона вискочить, а як вискочиш, коли людиська кругом, і ти – як у могилі. То вже на якійсь станції видряпалася з вагона, поки добралася до Лебедина – час минув, нема дитини. Бігаю по станції, кричу, нема Ілька. Весь Лебедин оббігала – нема. Знов до сестри поїхала в село, може, там, думаю, а його нема. Пішли по селах, питаю, може, хто бачив, хто чув, - ніхто не бачив, не чув. І вже війна, то де його шукати. Подалася додому, якось добралася, н і жива, ні мертва. Добре, хоч Ольку застала вдома. Хоч мала дитина, а не загубилася, сама знайшла дорогу додому, та й люди помогли».

ІІ.Ставлячи за мету політичну й культурну асиміляцію українського народу, царський уряд і Синод ще в 1712 р. своїм указом заборонили друкувати оригінальні твори українською мовою, внаслідок чого українська література в другій половині ХVIII ст. знов стає переважно рукописно-анонімною. Національним потребам українців у розвитку рідної мови була протиставлена централізаторська доктрина офіційної Росії, заснована на беззастережному пріоритеті культури і мови «правлячого» народу. Випади проти української мови посилювалися в міру появи дедалі більшої кількості літературних творів цією совою, доки вона у 60 -70-х зовсім не була заборонена урядом. Російська реакційна преса 30 - 40-х років не тільки кепкувала з української мови як з простонародного «наріччя» російської, а й узагалі заперечувала можливість її розвитку як мови літературної. Діячам української культури впродовж усього ХІХ ст. доводилось витрачати багато зусиль для захисту права української мови на самостійне існування, на спростування погляду на неї як «наріччя» російської.

ІІІ. Природа, під’юджена підступними радіонуклідами, буйно пішла в ріст, ламаючи холодний бетон міста-привида Прип’яті, а його щасливих молодих мешканців розкидало по світах, і годі вже довідатися, де вони, що з ними, як склалася їхня доля… Як нині почуваються прип’ятські дітлахи, котрі того недільного страшного ранку в квітні 1986-го купалися у повноводній річці, ганяли м’яча по піску, підігрітому не весняним сонечком, а язиками полум’я з оскаженілого реактора? Ще тримаються чи поневіряються по безпорадних лікарнях разом з тисячами героїв-ліквідаторів, які тихо конають від смертельних доз рукотворного опромінення?.. Адже маємо усвідомити, що найбільша техногенна аварія століття не просто покалічила долі людей – заклала міну уповільненої дії під генетичний код цілої нації…

Для них, для прип’ятців, тоді спішно, з величезною помпою будували місто Славутич, так і не з’ясувавши до пуття, чи досить чисту місцину для нього вибрали. А потім з’ясувалося, що «посадили» нове оселення на «цезієві плями», та такі, що ні тобі ягідки в лісі не спробувати, ні грибочка взяти…

ІV. Відпливали снігові хмари, сонце з золотого лука стрельнуло донизу веселими стрілам – і як пишно, як незвично постала перед тобою осінь! Зодягнута в найкоштовніші свої шати, вона ще недавно мала на своєму виду страдницький вираз, а це – де й подівся біль з її обличчя, бачиш її перед собою щасливою, іскри таяться в примружених очах, пашить вона здоров’ям. І гарно ж зуміла прибратися, озлобивши себе вінками цибулі та пучками кукурудзи, що висять під стріхами хат, а то й повними, ще не вимолоченими брилями соняшників; прикрасила вона себе й разками чорно-синіх слив і яблук-зеленух; простелила в лузі трав’янисту ряднину, де на зеленому оксамиті латками розкидано сріблястого снігу; а комірці собі пошила з хутра куниць та лисиць, із лискучого хутра похватних ласок…

V. На виконання Указу Президента України від 02.12.1999 року № 152/99 «Про створення Українського центру народної культури «Музей Івана Гончара» та згідно з підпунктом 30 пункту 1 статті 26 Закону України «По місцеве самоврядування в Україні», Київська міська рада вирішила реорганізувати Музей І.М. Гончара шляхом перетворення його на музейний заклад Український центр народної культури «Музей Івана Гончара».

VІ. Акт – це документ, який містить рішення щодо законів, указів, постанов і складається на підтвердження фактів, подій, вчинків, пов’язаних з діяльністю установи чи окремих осіб. Як правило, це документація постійно діючих експертних комісій спеціально уповноважених осіб або представників перевіряючих організацій.

Акт складається кількома особами з метою об’єктивного фіксування подій, фактів або повної ситуації. Виклад і форма тексту актів регламентовані.

Текст складається з двох частин: вступна та констатуюча…