ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальні відомості про наркотики

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………3

Загальні відомості про наркотики…………………………………………….4

Нікотин…………………………………………………………………...5

Алкоголь…………………………………………………………………6

Каннабиса………………………………………………………………..7

Кокаїн…………………………………………………………………….7

Опіати……………………………………………………………………8

Псилоцибин……………………………………………………………...9

Первитин…………………………………………………………………11

Амфетамін………………………………………………………………..11

Барбитурати………………………………………………………………12

Вплив наркотиків на організм людини………………………………………14

Вплив на легені………………………………………………………….14

Вплив на серце…………………………………………………………..14

Вплив на систему травлення……………………………………………15

Вплив на нервову систему………………………………………………15

Вплив на організм підлітка……………………………………………...15

Вплив на репродуктивне здоров’я………………………………………16

Вплив на вагітність……………………………………………………….16

Використані ресурси…………………………………………………………….17

Вступ

Ми живимо у століття технічного прогресу, який подарував людству надію на благополучне майбутнє й безсумнівне процвітання за допомогою новітніх технологій і розробок, також відкрив людям безліч способів самознищення. Ядерна, хімічна, біологічна зброя, викиди промислових відходів у навколишнє середовище - все це ще піддається розумному контролю. Набагато підступніше інша проблема – наркоманія. Але державі не байдуже хто прийде на зміну старшому поколінню. Слід вести непримиренну боротьбу з усіма негативними явищами: пияцтвом, курінням, наркоманією.

Разом з тим фахівцями в області клінічної наркології приходиться вивчати все нові і нові речовини, що можуть бути використані пацієнтами і здоровими людьми для зміни свого психічного стану.

Загальні відомості про наркотики

Наркотик (синонім — наркотична речовина) — речовина, що задовольняє три критерії: 1) медичний критерій: ця речовина, лікарський засіб повинна чинити специфічну (стимулюючу, седативну, галюциногенну й ін.) дію на ЦНС, що є причиною його немедичного споживання; 2) соціальний критерій: немедичне споживання речовини має великі масштаби і наслідки цього набувають соціальної значимості; 3) юридичний критерій: речовина у встановленому законом порядку визнана наркотичною і включена Мінздравом України у список наркотичних засобів .

Наркотизм (наркотизація) — уживання наркотиків і психоактивних речовин без формування наркоманії і токсикоманії.

Наркоманія — хвороба, викликувана систематичним уживанням наркотиків і що проявляється синдромом зміненої реактивності, психічною і фізичною залежністю, а також деякими іншими психотичними і соціальними феноменами.

Токсикоманія — те ж, що і наркоманія, але викликана речовинами, офіційно не віднесеними до наркотиків.

Психічна залежність — це усвідомлювана або неусвідомлювана потреба у вживанні психоактивної речовини для зняття психічної напруги і досягнення стану психічного комфорту.

Фізична залежність — стан, при якому у відповідь на скасування наркотику (психоактивної речовини) розвивається абстинетний синдром. Виникає лише при наявності психічної залежності.

Абстинетний синдром — комплекс психопатологічних, вегетативних, неврологічних і соматичних розладів, що з'являються слідом за припиненням систематичного споживання наркотику (психоактивної речовини), причому постійними симптомами є психічний і фізичний дискомфорт і виражений потяг до споживаного наркотику (психоактивній речовині).

Синдром зміненої реактивності — симптомокомплекс, що включає зміну толерантності до наркотику (психоактивній речовині) і форми його вживання, картини сп'яніння (гострої інтоксикації), а також утрату захисних реакцій на інтоксикацію.

Слід зазначити, що, завдяки досить ефективним заходам щодо контролю за застосуванням наркотиків у медичних установах, можливість їхнього надходження до незаконних споживачів зведена до мінімуму. Тому одержало широке поширення споживання саморобних препаратів, виготовлених або з природної сировини, або з лікарських засобів, що не мають наркотичної дії. Інший шлях наркотизації — це використання в підвищених дозах психотропних (психофармакологічних) лікарських засобів, широко застосовуваних як у психіатрії, так і в медицині взагалі. Нарешті, в останні роки особливою проблемою стали токсикоманії, що розвиваються в результаті прийому (переважно інгаляційного) засобів побутової хімії.

Нікотин

На жаль, дуже багато людей занадто прив'язані до куріння - незважаючи на ускладнення з боку дихальних органів і серцево-судинної системи, що виникають через паління, на шкоду, що наносить куряща вагітна жінка ще не народженим дітям. Паління - звичка, що потрапила до нас властиво не з Індії, а від американських індіанців, впливає на все населення, самокрутки, які потім через Росію потрапили в Скандинавію й стали популярними в період Першої світової війни.

Тютюн відноситься до роду Nіcotіana із сімейства Solanaceae. Види рослин, які здавна використався для виготовлення тютюнових виробів, - дійсний илиский тютюн, Nіcotіana tabacum, а також селянський та махорка, Nіcotіana rustіca. Інші види роду Nіcotіana освоюються в якості декоративних садових рослин. Однолітнє, досить примхлива рослина висотою до двох метрів, з великими листами й воронковидними біло-рожевими квітками, що видають сильний аромат. Оброблення тютюну - заняття досить складне. Сьогодні його вирощують більш ніж у ста країнах світу, в основному в країнах що розвиваються. Остання шведська плантація тютюну промислового виробництва розташовувалася в провінції Сконе, і була ліквідована в 1964 році. Щороку у світі виробляється приблизно 8 тонн тютюну. Найбільшими країнами-виробниками є Китай, США, Індія й Туреччина. Американський тютюн Lіght Vіrgіnіa сушать у сараях, у той час, як азіатський тютюн сушать на сонці. У слаборозвинених країнах тютюн нерідко сушать поруч із відкритим вогнем. Після просушки тютюн складують, сортують, змішують для одержання кінцевого продукту з характерним смаком. При виробництві нюхального тютюну використають вихідний матеріал більш низької якості. Тютюн для сигар вирощуються тільки в тропічних країнах. Листя просушують на повітрі, ферментують і кілька років витримують у тюках, перш ніж виготовляти з них сигари.

Основна діюча речовина тютюну називається нікотином. При палінні нікотин швидко всмоктується через легені й слизисту оболонку рота й протягом кількох секунд попадає в мозок, після чого в курця починає поліпшуватися настрій. Нікотин також збільшує частоту серцевих скорочень, розширює бронхи й викликає м'язову слабість. Одночасно частішає пульс, звужуються кровоносні судини, підвищується артеріальний тиск. При згорянні тютюну утворюються ще 4700 речовин, з яких не менш 43 є канцерогенними, тобто сприяють розвитку раку. Використання деяких із цих речовин у промисловості й сільському господарстві категорично заборонено, однак у тютюнових виробах, які відносяться до продуктів харчування, їхня присутність допускається. Нікотин - ефективний і доступний спосіб боротьби зі стресом, що допомагає курцеві легко знайти контроль над собою й своїми емоціями. Нікотин одночасно заспокоює й бадьорить. До нещастя, нікотин викликає не менш сильну залежність, чим героїн або кокаїн, - це можуть підтвердити мільйони курців в усьому світі. Період напіввиведення нікотину з організму становить дві години, тому більшість курців втрачають над собою контроль, якщо припиняється постійне надходження нікотину в організм. Залежність можна описати як гостре бажання вводити в організм через рівні проміжки часу ту або іншу речовину, у даному випадку нікотин. Із цим бажанням настільки важко впоратися, що навіть самі сміливі спроби кинути курити нерідко закінчуються невдачею - через пару місяців або навіть через кілька днів.

Алкоголь

Этанол, або етиловий спирт (алкоголь) безбарвна летуча легкозаймиста рідина з температурою кипіння 78,З має характерний запах і смак. Этиловий спирт використовується як засіб для підняття настрою, а також як розчинник, антифризу, як дезінфікуючий засіб.

Для одержання алкоголю можуть служити практично будь-які фрукти, ягоди або частини рослини, що містять цукор. У Швеції та Росії з цією метою використовують також картоплю й злаки. При виготовленні алкогольних напоїв високої міцності этанол відокремлюють від маси, що перебродила, шляхом дистиляції. На етикетках всіх алкогольних напоїв указується об'ємний процентний вміст алкоголю. Об'ємний відсоток алкоголю це той, що займає алкоголь у відсотках до обсягу всього вмісту - наприклад, пивної пляшки. Ваговий відсоток показує, яку частину з ваги продукту становить алкоголь. Оскільки 1 літр алкоголю важить 790 грамів, об'ємний вміст завжди буде більше вагового. Деякі виробники пива, скориставшись цією обставиною, затверджують, що їхнє пиво містить тепер 3,5% алкоголю замість колишніх 2,8%. Насправді ж зміст алкоголю в пиві залишається таким же, яким було й раніше, але виражено воно тепер в об'ємних відсотках .

Каннабиса

Наркотик, виготовлений зі стебел і листків коноплі з невеликим додаванням квіток, називається марихуана (мовою наркоманів "травичка", "сіно"). Смолиста ж речовина, зібрана із квітучих верхівок трави каннабиса, називається гашиш (анаша, банг), а мовою наркоманів "план", "дурь".

Найпоширеніший спосіб уживання коноплі – паління, але також уживають й усередину з їжею.

Гашиш складається зі смолистого матеріалу рослин конопель, багатого THC , що збирається, висушується, а потім здавлюється в різні форми, такі як пігулки, брикети або шари у вигляді печива. Потім ці шматочки розбиваються, кладуть у курильні трубки й викурюються. Середній Схід, Північна Африка, Пакистан/Афганістан є основними постачальниками гашишу.

Термін "гашишнє масло" використовується наркоманами й наркоторговцями, але невірно вживається при його порівнянні з гашишем. Гашишнє масло виробляється за рахунок витяжки каннабіїдів з рослин разом з розчинниками. До зразків гашишного масла, що перебуває в обігу, можна віднести тягучу рідину, що за кольором буває бурштинової й доходить до темно-коричневої, і містить приблизно 15% THC. Говорячи про його психоактивний вплив, можна помітити, що крапля або дві ці рідини на сигарету рівні одній викуреній сигареті з марихуаною. ТГК (по-російському), THC (скорочення англійської назви) – тетрагидроканнабінол, це діюча складова частина гашишу й марихуани, що перебуває головним чином у верхівках квітів жіночих рослин коноплі.

Кокаїн

Кокаїн - це білий порошок, отриманий при екстракції листів рослини Eryhoxylum coca або просто з листів коки. Листи коки є найбільш древнім сильнодіючим стимулятором психіки, відомим людству.

З листів коки, які обробляються гасом і перетираються, виходить паста. При додаванні в цю пасту соляної кислоти, виходить сіль - гідрохлорид кокаїну (кокаїн HCL). Ця сіль і продається на вулицях.

При вдиханні кокаїну через слизисту оболонку носа, наступає досить сильно виражене специфічне сп'яніння, тому це самий популярний спосіб прийому кокаїну.

На відміну від вдихання героїну, такий спосіб прийому кокаїну не виключає ні смертельних передозувань, ні специфічних психозів, пов'язаних з маренням переслідування й агресією.

Приблизно, в 1985-86 році був виявлений безпечний спосіб перетворити кокаїн у речовину, яку можна курити - кокаїн стали змішувати із цілком банальним харчовим лужним розчином і водою. Отриманий розчин висушували або випарювали. У результаті цього процесу утворяться тендітні, схожі на пелюстки, пластинки, які розламують на дрібні шматочки й курять.

Оброблений у такий спосіб кокаїн одержав грізну назву "крек". Це слово походить від англійського "crack" - "тріск", тому що при горінні цієї речовини чітко чутно характерне потріскування.

При палінні "крек" - кокаїну, кокаїн всмоктується всією величезною поверхнею кровоносних посудин легенів. Потрапивши в кров легенів кокаїн у кілька разів швидше, ніж при вдиханні через ніс, проникає в мозок людини. Період "кайфу" (сп'яніння), як правило, дуже короткий. У середньому через 20-30 хвилин з'являється потреба викурити наступну дозу. Швидкість виникнення психічної залежності при палінні крека вище, ніж навіть при внутрішньовенному введенні кокаїну.

Крек виявився речовиною безпечною у виробництві. Розведення солі з наступним випарюванням збільшило обсяг виробленої продукції, а отже, вартість кокаїну при продажі його у вигляді крека знизилася в кілька разів.

Крім того, підвищилася сила дії наркотику, що дозволило торговцям продавати крек маленькими порціями.

Опіати

Героїн – це хімічна речовина, яку одержують з опійного маку. Ця гарна, кольору крові квітка росте тільки в теплому і сухому кліматі. Квітколоже – макова коробочка, що залишається після того, як обпадуть всі пелюстки, містить сироп – білу патоку, що і збирають ті, хто вирощує опійний мак. Коли патока висихає, вона перетворюється в коричневу речовину, що й називають опієм.

З опію фармацевти одержують велику кількість звичайних лікарських речовин. Багато які офіційно використовуються в медицині. Найбільш поширені похідні морфіну й кодеїну, які застосовуються як знеболюючі препарати. Цікаво, що героїн синтезується, фактично, з відходів (залишку) виробництва цих лікарських речовин.

Морфін, відкритий в 1803 році, все дев’ятнадцяте століття був широко розповсюджений як знеболюючий препарат. В 1874 році відомий британський хімік Олдер Райт одержав з відходів виробництва морфіну нову хімічну речовину – диацетилморфін для того, щоб допомогти хворим, що постійно вживають морфін як знеболюючі ліки, поступово відвикнути від нього. Але відкриття Райта, як це часто буває, не помітили. Тільки в 1898 р. великий німецький фармаколог Генріх Дрейзер, що відкрив раніше аспірин, заново відкрив це з’єднання й помітив, що по знеболюючій дії воно в 10 разів сильніше самого морфію. З тієї пори героїн стали застосовувати, як знеболюючі ліки і... засіб від кашлю.

Основними великими міжнародними постачальниками опію-сирцю є опійні плантації у двох великих регіонах земної кулі: Золотому півмісяці й Золотому трикутнику. У країнах, що становлять ці регіони, існування опійних плантацій також офіційно заборонено й переслідується законом. Але населення цих районів протягом сторіч перебуває далеко за рисою бідності. Люди знедолені настільки , що селяни, що вирощують мак, вже не бояться ніякого покарання.

Золотий півмісяць – це країни ближнього й середнього Сходу: Іран, Афганістан і Пакистан. Золотий трикутник – це країни Південної Азії: Лаос, Бірма й Таїланд.

У країнах, що мають підходящі для вирощування опійного маку кліматичні умови виникли, як з-під землі, "підпільні" опійні плантації, країни, що граничать із Афганістаном, стали перевалочним пунктом опію, що йде із Золотого трикутника. З колишніх республік СРСР головним виробником і постачальником героїну став Таджикистан, де кліматичні умови ідеально відповідають «вимогам” опійного маку, населення так само бідно, як й у країнах Золотого трикутника.

Псилоцибин

Псилоцибин уперше виділений Альбертом Хофманном в 1958-ом року.

1960-1961 - Тімоті Лірі й Річард Алперт починають ряд експериментів разом з аспірантами Гарварда, використовуючи чистий псилоцибин .

1960 - з'являються таблетки (пігулки) із псилоцибином , їх робить відома лабораторія Sandoz.

Квітень 1962 - 20 студентів у Бостонском Університеті беруть участь в "псилоцибіновому" експерименті.

1963 - Лірі й Алперт були відсторонені від їхніх обов'язків Гарварді, принаймні частково.

24 жовтня, 1968 - зберігання псилоцибина й псилоцина стає незаконним.

Жовтень 27, 1970 - Виходить відомий закон про контроль за наркотиками "Закон про Регулювання й про Контроль Зловживання лікарськими препаратами 1970" (U.S. Drug Abuse Regulatіon and Control Act of 1970) (Список Й, ІІ, ІІІ). Він "поміщає" більшість відомих галлюциногенов (ЛСД, псилоцибин , псилоцин, мескалин, пейот, гашиш, і MDA) у Список Й. Кокаїновий кущ, кокаїн і вводи внутрівенно метамфетамин у Список ІІ. Інші амфетамины й стимулятори, включаючи вводи внутрівенно метамфетамин у Список ІІІ.

1960-1977 - Псилоцибин вивчаються як ліки для психотерапевтичних цілей у плині 1960 -1970-х. Всі дослідження, заплановані до 1990м минулого закінчені в 1977.

5 червня, 2002 Японія. Гриби стають незаконними, їх не можна продавати у Японії. Їх заборонено вживати, але відомим японським магазинам попередньо дозволили продати всі наявні гриби. Перше письмове згадування про використання псилоцибина в релігійних цілях виявляється в описах іспанських хроністів і натуралістів, що потрапили в Мексику в 16-ом сторіччі незабаром після завоювання її Кортесом. Одним з найбільш авторитетних серед цих авторів є францисканський чернець Бернардино де Шахагун автор праці за назвою "Загальна історія нової Іспанії". У різних своїх роботах він указував на активне застосування псилоцибина , докладно описував ефекти прийому галлюциногенов й їхнє використання в різних цілях не тільки жерцями, але й простими ацтеками.

В Nahuatl - мові ацтеків, ці гриби називалися teonanactl, що в перекладі означає "сакральний гриб". Використання псилоцибовых грибів було широко поширене не тільки в Мексиці, але на території Сальвадору, Гватемали й ін. держав. Підтвердженням цьому є численні знахідки 30-ти сантиметрових кам'яних статуй грибів, прикрашених особами богів і демонів, вік найстарших з них досягає 3000 років.

Первитин

Кокаїн у нашій країні доступний лише "фінансовій еліті", він дуже дорогий. Амфетаміни й Екстазі вимагають для свого виробництва дорогого лабораторного устаткування, а провозити їх через границю не дуже вигідно, вони приносять наркомафії менший доход, чим героїн або марихуана.

Інша справа первитин. Знаменитий "винт" наших вулиць і дворів. Про нього, практично, немає відомостей у дорослих, не існує спеціальної літератури. Цей наркотик у наші дні став "власністю" "підпільної культури. Чисто "винтові" наркомани зараз у наші клініки попадають не дуже часто. Небезпека цього наркотику за хвилею вживання героїну відійшла на задній план, "сховалася" у тіні.

Внутрішньовенне вживання первитина здатне всього за кілька років перетворити талановитого парубка в недоумкувату незначність. Людина, що зловживає первитином, через якийсь час стає абсолютно покірним. Його можна штовхнути на будь-який злочин.

Первитин й ефедрон - це саморобні психостимулятори, які виготовляються продавцями - "варщиками" із загальновідомих судинозвужувальних ліків, що старше покоління пам'ятають як найпоширеніші в СРСР краплі в ніс. Ці ліки називаються ефедрин.

За допомогою нескладних хімічних маніпуляцій ефедрин можна перетворити в дуже грубий і дуже потужний психостимулятор, молекула якого нагадує молекулу амфетамина.о схожі один на одного).

"Кайф", те відчуття від сп'яніння, що підлітки одержують від ефедрона більше примітивний і грубий, чим при прийомі первитина - він обмежується підйомом настрою й "припливом сил". Сп'яніння дуже коротке - не більше тридцяти хвилин. Эфедрон дуже швидко викликає слабоумство.

Він вводиться в організм за допомогою внутрішньовенної ін'єкції. Жах цього наркотику полягає в тім, що він коштує дуже дешево.

Амфетамін

Амфетамін уперше надійшов у продаж в 1930-х роках як бензедрин і продавався в роздріб як інгалятор для лікування нежиті. До 1937-му року амфетамін став доступний по рецептах у вигляді таблеток і приймався при розладах сну й поведінкового синдрому за назвою мінімальна мозкова дисфункція. Протягом другої світової війни амфетамін широко використався для підтримки волі в бійців, що боролися; тоді ж стали доступні декстроамфетамін (декседрин), і метамфетамін (метедрин).

Як тільки амфетамін поширився, тоді ж збільшилося і його зловживання. Амфетаміни стали панацеєю для дальнобійників при завершенні їхніх довгих маршрутів з виключенням небезпеки заснути, для контролю над вагою, для допомоги атлетам краще займатися й тренуватися, використовувалися для лікування помірної депресії. Із часом стало очевидно, що зловживання цих наркотиків переважило більшість терапевтичних вживань цих ліків.

На світовому ринку постійно росте попит на хімічні наркотики типу амфетаміна.

Барбитурати

Барбитурати (похідні барбитуратовой кислоти) увійшли в медичну практику на початку двадцятого століття.

Барбитурати вживається як заспокійливий, снотворний, знеболюючий засіб або ж засіб проти конвульсій. Первісними відмінними ознаками між видами барбитуратів служать наступні параметри: як швидко вони впливають й як довго триває їх впливу.

Барбитурати ультракороткої дії здійснюють болезаспокійливі ефекти протягом приблизно однієї хвилини після внутрішньовенного введення. Прикладами можуть служити ті, які використаються в медицині: метохекситал (бревитал), тиамилал (суритал) і тиопентал (пентотал)

Ці наркотики, головним чином, використаються для заспокоєння й виклику сну. Ветеринари вживають пентобарбитал як знеболюючий засіб і засіб для ейтаназии (безболісний відхід з життя). Барбитурати тривалого впливу бувають наступні: фенобарбитал (люмінал) і мефобарбитал (мебарал). Вплив від цих наркотиків з'являється приблизно через одну годину й триває протягом 12 годин.

Барбитурати - снотворні ліки, до яких при тривалому застосуванні виникає звикання. В останні роки стали предметом підвищеного інтересу токсикоманів. У медицині найбільше широко використаються наступні з них - барбитал, барбаміл, фенобарбитал (також називаний люміналом) і этаминал - натрій. Зловживання барбитуратами характерно для хворих алкоголізмом і наркоманією. Це може бути пов'язане з тим, що схильність до прийому барбитуратів успадковується такжеі, що й схильність до вживання алкоголю й наркотиків. Крім основного лікарського ефекту, барбитурати викликають слабку ейфорію. Це їхня властивість усе більше й більше залучає людей, що зловживають снотворними, і зрештою ставати для них самоціллю. Не догадуючись здебільшого про небезпеці безконтрольного прийому барбитуратов, вони можуть потрапити у фізичну залежність від них. При сильному передозуванні барбитуратов (більше 4-6 м за прийом) можливі смертельні випадки внаслідок паралічу дихального центру й розвитку коми. Варто враховувати, що при занадто частому прийомі барбитуратов їхні дози підсумуються, що створює серйозну погрозу для здоров'я навіть при прийомі щодо невисоких разових доз.