ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Застосування математичних методів у мовознавстві


б	б	а	б	а	г	б	в

У дослідженні мовних фактів методики дослідження – індукцію і дедукцію, аналіз і синтез.

Метод лінгвістичної географії — сукупність прийомів,які полягають у картографуванні елементів мови, що розрізняють її діалекти. Зв’язок методу лінгвогеографії з порівняльно-історичним полягає у тому, що він також має на меті відтворення картини діалектного членування прамовних спільнот і виявлення ареальних зв’язків між мовами, які становлять ці спільноти. Крім того, про тісний зв’язок цих двох методів свідчить і те, що в тих мовних групах або сім’ях, у яких відсутні старописемні пам’ятки, порівняльно-історичний метод спирається на дані сучасних мов і діалектів. Поштовхом для розвитку лінгвогеографічного методу стали методика реконструкціїпрамови А. Шлейхера і теорія концентричних хвиль Й. Шмідта, суть якої зводиться до твердження, що кожне нове мовне явище поширюється з певного центра поступово згасаючими хвилями, через що споріднені мови непомітно переходять одна в одну.
Одним із завдань лінгвістичної географії є точне вивчення зон поширення певних мовних (діалектних) явищ. Нанесення цих явищ на географічні карти з часом привело до опрацювання принципів і методики картографування й укладання діалектологічних карт. Кожне лінгвогеографічне дослідження передбачає чотири етапи: 1) складання питальника; 2) збір
матеріалу (анкетний чи польовий); 3) картографування зібраного матеріалу; 4) інтерпретація нанесеного на карту діалектного матеріалу.

Методи соціолінгвістики — синтез лінгвістичних і соціологічних процедур.

Серед них виділяють методи польового дослідження (методика збирання матеріалу) і методи соціолінгвістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка інформації). До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення документальних джерел (матеріалів перепису населення, статистичних та інших довідників). Дослідник повинен прагнути отримати якомога повнішу інформацію про об'єкт дослідження. Найпоширенішим прийомом збору матеріалу є анкетування.

Суть психолінгвістичного методу полягає в тому, що з його допомогою передбачається обробка й аналіз тих мовних фактів, які можна одержати від інформантів у результаті спеціально організованих експериментів. В основі використання психолінгвістичної методики в дослідженні мовних явищ лежить розуміння мови як системи, наявної в свідомості людини, що уможливлює звернення до мовця як експерта, здатного оцінювати мовні факти.

Застосування математичної критерії в мовознавчих дослідженнях відоме з давніх часів. Такі лінгвістичні поняття, як фонетичний закон, продуктивність морфем, критерій спорідненості мов тощо ґрунтувалися певною мірою на кількісних характеристиках. Однак раніше математичний критерій використовували стихійно і спорадично. Зараз його застосовують свідомо і цілеспрямовано. Активне використання математичних методів у вивченні мови почалося в середині XX ст. Стимулом для цього послужили перспективи машинного перекладу.

Розрізняють кількісні й статистичні методи. Кількісні методи зводяться до простого підрахунку частоти вживання мовних одиниць. Статистичні методи передбачають використання різних формул для виявлення правил розподілу мовних одиниць у мовленні, для виміру зв’язків між мовними елементами, для встановлення тенденцій у розвитку та функціонуванні мови та для встановлення залежності між якісними й кількісними характеристиками мови.

Б. Таблиця. Сучасні напрями мовознавства

Таблиця. Сучасні напрями мовознавства.

Напрям мовознавства	Час і місце виникнення	Основні школи, їх представники та праці	Проблематика	Ключові поняття
психолінгвістика	Зародження психолінгвістики як напряму лінгвістичних досліджень відбулося у 50-ті роки ХХ ст. Виникла вона на стику лінгвістики і психології, взаємопроникнення яких зумовлене тим, що мова є явищем психологічним і практично вся мовна система зберігається у психіці, свідомості людини. В історії становлення та розвитку психолінгвістики виокремлюють три етапи, які характеризуються оригінальністю підходів, поглядів, особливим характером зв’язків психології та лінгвістики.	Представником психологічного напряму в мовознавстві був також німецький філософ і психолог Вільгельм Вундт (1832—1920). Вагомий внесок у розвиток психологічного напряму в лінгвістиці зробив український мовознавець Олександр Потебня (1835—1891). Зокрема, він розвивав ідеї В. фон Гумбольдта про протилежні якості мови. Сформувалися дві психолінгвістичні школи: школа психолога Чарльза Осгуда (1916—1991) і школа лінгвіста Ноема Хомського (нар. 1928) та психолога Джорджа Міллера (нар. 1920). Психолінгвістика Ч. Осгуда. Перше десятиліття свого існування психолінгвістика спиралася на загальнопсихологічну традицію американського необіхевіоризму. Цю психолінгвістичну школу називають також психолінгвістикою Ч. Осгуда.	Однією з розповсюджених сфер дослідження є зараз вивчення того, як люди розуміють, запам'ятовують та продукують дискурс. Другою популярною проблемою є лексикон, або ментальний словник. Ще одна проблема пов’язана з трактовкою того, як дитина оволодіває мовою.	Психолінгвістика-наука, яка вивчає процеси формування і сприйняття мовлення.
соціолінгвістика	Сформувалась на зламі XIX— XX ст.Спочатку у Франції, Швейцарії та США, а потім і в інших країнах.	Представники соціологічного напряму у французькому мовознавстві, американські етнолінгвісти та представники Празької лінгвістичної школи (В. Матезіус (праці із загального мовознавства (синтаксис, морфологія, типологія, мова, мовна норма, лінгвістика тексту, структурна лінгвістика)) ,Б. Гавранек (праця Genera verbi v slovanských jazycích), Й. Вахека та ін.).	Соціальна диференціація мови, мова і нація, мовна ситуація, взаємодія мови й культури,двомовність і багатомовність, мова і суспільство, мовне планування, мовна політика тощо.	Соціолінгвістика – галузь мовознавства, що вивчає мову у зв’язку із соціальними умовами її існування
етнолінгвістика	Етнолінгвістика виникла в США, у кінці XIX — на початку XX ст., у зв'язку з інтенсивним вивченням мови індіанських племен Північної, а потім і Центральної Америки.	Концептуальні основи були закладені в працях І. Гердера , В. фон Гумбольдта, Ф. Боаса та його учнів, Е. Сепір у трактаті «Мова» розмежовує мову та культуру. Крьобер, Вьоглин та Харріс були засновниками "помірного" напрямку в етнолінгвістиці. У. Гуденаф та Ф. Лонсбері запропонували компонентний аналіз.	Головною була проблема генетичної спорідненості мов американських індіанців, дослідження взаємодії мов індіанців та індоєвропейських мов (англійської, французької, іспанської) та їх взаємовплив (праці Хойєра (мови тонкава і апачів), Б.Уорфа (мова хопі), Дж. Трейджера (мова таос)) та ін.	Це розділ мовознавства, що досліджує зв'язки між мовними та культурними явищами, тобто це напрям лінгвістичних досліджень, який вивчає мову у її відношенні до культури, взаємодію етнокультурних та етнопсихологічних чинників у функціонуванні та еволюції мови
Когнітивна лінгвістика	Початок когнітивної лінгвістики пов’язують із симпозіумом у Німеччині в Луйсбурзькому університеті, організованим Р. Дірвеном у 1989 р. Когнітивна лінгвістика є частиною когнітивної науки. Датою народження когнітивної науки вважають 1956 рік, її засновником називають Дж. Міллера.	Роботи Філлмора мають велике значення в області синтаксису і семантики. Один із засновників когнітивної лінгвістики. Основні положення когнітивної граматики Р. Лангакер викладені в роботі під назвою Основи когнітивної граматики, виданої в двох томах, і що стала відправним пунктом для розвитку когнітивної лінгвістики.	Як мова, її структура та процеси оволодіння нею, так і процес вживання людських думок мають бути пояснені в загальних термінах.	Когнітивна лінгвістика — мовознавчий напрям, який розглядає функціонування мови як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища.

Використана література

1. Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко. – К.: Основи, 1998. – 324 с.

Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с.
Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. – М., 1980.
Колшанский Г. В. Паралингвистика. – М., 1974.
Гумбольдт В. фон Избранные труды по языкознанию. – М., 1984.