ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

джерела української фразеології

I Фразеологія

1) фразеологічні одиниці української мови

Словосполучення бувають вільні і стійкі. У вільному словосполученні слово не втрачає власного значення при утворенні нового словосполучення. Наприклад: жвавий хлопець, жваве зайченя, жвава розмова, жваво говорить.
Стійкі словосполучення поділяються на термінологічні та фразеологічні.
1. Термінологічні стійкі словосполучення - це назви певних понять - науки, техніки, мистецтва; торрічеллієва пустота (вакуум); дзвінкі приголосні; іменний складений присудок; романський стиль.
2. Стійкі словосполучення, що складаються з двох і більше слів, існують у мові у готовому вигляді, називаються фразеологізмами. За цими виразами закріплені уже певні значення, які зовсім не дорівнюють значенню слів, що до них входять.
Фразеологізмам, на відміну від слів і вільних словосполучень, властиві такі ознаки: 1) семантична неподільність; 2) відтворюваність у готовому вигляді; 3) наявність емоційно-експресивного забарвлення; 4) за складом - це сполучення двох і більше слів, що можуть мати переносне значення; 5) стійкість граматичних категорій і усталеність порядку слів; 6) спільність синтаксичної функції для всіх його компонентів.
Розрізняють три типи фразеологізмів: 1) фразеологічне зрощення (або ідіоми) - найстійкіші, семантично неподільні сполучення слів, загальне значення яких не випливає із значення їхніх компонентів. Наприклад: пекти раків - червоніти; гарбуза дати - відмовити; 2) фразеологічні єдності - семантично неподільні фразеологізми, цілісне значення яких умотивоване значенням компонентів. Наприклад: біла ворона, прикусити язика, дихати на ладан; 3) фразеологічні сполучення - це фразеологізми, до складу яких входять слова, з яких одне є вільним, а друге - з так званим зв'язаним значенням, причому цілісне значення фразеологізму випливає із компонентів. Наприклад: брати участь; насупити брова; покласти край.
Окрему групу становлять фразеологічні вирази - це стійкі за своїм складом і значенням одиниці, які складаються зі слів з вільним лексичним значенням і відтворюються в мові. Це приказки, прислів'я та крилаті вислови. Наприклад: 1. Як дбаєш, так і маєш. 2. Серце - не камінь. 3. Інші часи - інші пісні (Н. Буало).

Розділ мовознавчої науки, який вивчає фразеологізми, тобто лексичні неподільні сполучення слів, називається фразеологією (від грецьк. phrases - вислів, logos - поняття, вчення).

Фразеологічні зрощення
Фразеологічні зрощення - це абсолютно неподільні, нерозкладні стійкі сполучення, загальне значення яких не залежить від значення складових їхніх слів. Вони виникли на базі переносних значень їхніх компонентів, але згодом ці переносні значення стали незрозумілі з погляду сучасної мови. «Образність фразеологічних зрощень розкривається тільки історично» [26:35].
Фразеологічні зрощення називають ще ідіомами (від гр. «самобутній зворот»), під яким розуміють фразеологізми з повною втратою внутрішньої форми. Пояснити, як складалося значення ідіом, - складна етимологічна проблема.
Ідіоми можна дослівно перекласти на іншу мову до ідіоми в іншій мові можна лише відшукати ідіому-відповідник, якщо така є, або перекласти ії одним словом чи вільним словосполученням.
Таким чином, у фразеологічних зрощеннях втрачений зв'язок між прямим і переносним значеннями, переносне для них стало основним. Саме тому фразеологічні зрощення складно перекладати на інші мови.
Фразеологічні зрощення володіють рядом характерних ознак:
1) у їхній склад можуть входити так звані некротизми - слова, які ніде, крім даного зрощення, не вживаються, незрозумілі внаслідок цього з погляду сучасної мови;
2) до складу зрощень можуть входити архаїзми;
3) вони синтаксично нерозкладні;
4) у них неможлива в більшості випадків перестановка компонентів;
5) вони характеризуються непроникністю - не допускають у свій склад додаткових слів.
Втрачаючи своє самостійне лексичне значення, «...слова, що входять у структуру фразеологічного зрощення, перетворюються в компоненти складної лексичної одиниці, що за значенням наближається до окремого слова» [41:73].
Фразеологічні єдності
Фразеологічні єдності виникають на основі семантичного переосмислення або здвигу змінних словосполучень. Нове, фразеологічне значення здійснюється не в результаті змінений значення окремих компонентів, а зміна значення усього комплексу «немов накладання на нього свіжого семантичного або експресивного шару»1).У фразеологічній єдності поглинається
й втрачається індивідуальний смисл слів-компонентів. Цьому разряду фразеології відповідає семантична єдність, або семантична цілісність. При всьому цьому значення цілого зв'язано з розумінням «образного стержня фрази»2), відчутним переносом значення, що і складає «внутрішню форму» 2) або образну вмотивованість фразеологічної єдності. Наприклад: j-m den Kopf waschen «намилити будь-кому шию (голову)»; j-n aufs Eis fahren «влаштувати підлість кому-небудь».
З «діалектикою фразосполучення» зв'язані вторинні семантичні процеси, які можуть зазнавати слова-компоненти фразеологічних єдностей в тому числі фразеологічні єдності. Паралельно з утворенням фразеологічної єдності, який входить у склад слів можуть виникати нові значення, по-перше, «потенційний», немов «поглинені сумарним значенням складного номінативного цілого, але здібні актуалізувати, виділити, набувати здібності окремого відтворення» .
Образна мотивованність фразеологічної єдності може з плином часу збліднути та ослабнути до повної демотивації. Це, як правило, має місце у тих випадках, коли фразеологічна єдність виникає на переосмисленні таких змінних словосполучень, які були початковим значенням конкретних традицій німецького народу й вийшли з плином часу з використанням, наприклад: etwas (viel) auf dem Kerbholz «мати немало гріхів на совісті» (букв: «мати багато відміток на бирці» — сходить до прийнятого в давнину способу помічати борги).
Однак демотивація фразеологічної єдності не впливає ні на його експресивність, ні на його функціонально-стилістичну приналежність.
Значення подібних одиниць, виникаючи на основі переосмислення змінного словосполучення, володіє абсолютною експресивністю, тобто воно експресивно не залежно від контексту. Воно існує в зв'язку з даним матеріальним складом фразеологізму також і в тому випадку, коли поступово послаблює і затемнює той образний стержень, який слугував основою мотивованості фразеологічної єдності. Отже, звуковий склад демотивованих фразеологічних єдностей (ідіом) сприймається носієм мови як певний словесний комплекс, який має традиційне закріплене значення, експресивність та функціонально-стилістичну приналежність.
Фразеологічні сполучення
Фразеологічні сполучення виникають в результаті одиничного сцеплення одного семантичного перетвореного компонента. Для семантики подібних фразеологічних одиниць характерна аналітичність та збереження семантичної окремості компонентів. Наприклад: blinder Passagier «безбілетний пасажир», ein blutiger Anfдnger «цілковитий новачок».
Число фразеологічних сполучень дуже мале, тобто одинична сполученість одного з компонентів з переносним значенням не є типовою у системі німецької фразеології. Як правило, переносне значення слова утворює серійну сполученість з словами той чи іншої семантичної групи. Пор. сполученість прикметника blind (=maЯlos ): Hass, Zorn, Wut, Gier, Leidenschaft. Або сполученість того ж прикметника blind з другими переносними значеннями (=angelaufen, trьbe, undurchsichtig): Fensterscheiben, Spiegel, Politur.
Фразеологічні вирази
Фразеологічними виразами називаються одиниці, які по своїй граматичній структурі є предикативними поєднаннями слів і речень.

джерела української фразеології

Українська мова здавна славиться багатою фразеологією. Це усталені в мові вислови, прислів'я й приказки, різні жартівливі й анекдотичні вирази, крилаті слова тощо. У них відбита глибока мудрість народу, його вікова культура, боротьба проти неправди; виражено ставлення до праці, науки; засуджуються негативні риси людини. Наприклад: Під лежачий камінь вода не тече; Держи язик за зубами; У чужий черевик ноги не сунь; Брехня і приятеля робить ворогам; Гречана каша сама себе хвалить; Чесне діло роби сміло; Вірний приятель - то найбільший скарб; Сича та розум - краса людини; Людина свіптого розуму.Джерелом виникнення фразеологізмів в українській літературній мові є:- вислови з античної культури: золотий вік (щаслива пора, епоха розквіту); золотий дощ (несподіване багатство); сіль землі (кращі люди свого часу); альфа й омега (початок і кінець); сади Семірачіди (прекрасні місця); самозакоханий Нарцис (самозакохана людина); неопалима купина (безсмертя народу); обітована земля (багатий край);- крилаті вирази українських письменників: Хіба ревуть воли, як ясла повніа? (Панас Мирний); Нехай не забувають люди, що дурень всюди дурнем буде (Л. Гяібов); Пам'ять серця (О. Корнійчук); Борітеся - поборете! (Т. Шевченко); Нам треба голосу Тараса (П. Тичина);- переклади видатних людей: Чиста краса, чисте мистецтво (І. Кант); Народжений плазувати літати нездатний (М. Горький);-переклади крилатих виразів російських письменників: Насмішки боїться навіть той, хто вже нічого не боїться (М. Гоголь); Сидіння між двома стільцями (М. Салтиков-Щедрін); Промінь світла у темному царстві (М. Добролюбов); Герой нашого часу (М. Лєрмонтов):- переклади крилатих виразів зарубіжних письменників: Бути чи не бути (В. Шекспір): Усі жанри прекрасні, крім нудного (В. Вольтер): Синій птах (М. Метерлінк); Машина часу (Г. Уеллс);- біблійні й євангельські вислови: Берегти, як зіницю ока: Прощайте ворогам вашим; Маслинова гілка: Мафусаілів вік; Співати Лазаря; Книга за сімома печатями.Прислів'я та приказки мають свої характерні риси: вони виражають мислення народу, формують його життєвий, соціально-історичний досвід. Характерні ознаки прислів'їв та приказок - їх ідейний зміст і висока художність, стислість вислову, метафоричність. Прислів'я та приказки багаті на протиставлення, епітети та інші засоби образного вислову. Не випадково І. Франко назвав прислів'я та приказки "скарбом нашої мови і народного досвіду".Прислів'я та приказки найчастіше використовуються в розмовній мові, у творах художньої літератури, в публіцистиці. За своїм змістом вони охоплюють майже всі сторони життя:- про користь праці та знання: Хочеш їсти калачі - не сиди на печі; По роботі пізнати майстра; Праця чоловіка годує, а лінь марнує; Учись змолоду - пригодиться на старість; Вік живи - вік учись;- про дружбу: 3 добрим дружись, а лихих стережись;3 ким поведешся, від того й наберешся; Скажи мені, хто твій товариш, - тоді я скажу, хто ти;- про відвагу, уміння: Де відвага, там і щастя; Не лише силою треба боротись, а й умінням;- про боротьбу проти пережитків у свідомості людей: Стоїш високо - не будь гордим; Діла на копійку, а балачок на карбованець; Не пнись бути найвищим, а вчись бути корисним; Гіворимало, слухай багато, а думай ще більше; Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить; В протоколі густо, а на ділі пусто.Фразеологічні багатства української мови відбивають глибоку мудрість народу, його культуру, історію. Фразеологізми охоплюють різні сфери життя, є активним засобом людського мислення. У діловому спілкуванні фразеологізми, цитати на підтвердження якоїсь думки, прислів'я і приказки вживаються здебільшого в усному мовленні (бесіди, лекції, публічні промови). В окремих випадках вони використовуються як розгорнені синоніми до відповідних слів, щоб наголосити на тому чи іншому факті, підкреслити щось, а найчастіше- як засіб влучного і образного вираження певного значення, надання мові емоційного забарвлення. Але надмірне цитування, зловживання штампованими канцелярськими зворотами (загострити питання, ш сьогоднішній день) недоречне й небажане.Засмічують мову також невдалі неологізми, просторічні вирази, фразеологізми, шо стали згрубілими фамільярними зворотами. Слід дбати і про правильність перекладних фразеологізмів, максимально наближаючи їх до мови оригіналу.У писемному діловому мовленні, зокрема в офіційних документах, вживання фразеологізмів не допускається.

Історичний та етимологічний аспекти східноукраїнської фразеології плідно розробляли О. Потебня, Ф. Буслаєв, І. Срезневський, М. Сумцов, пізніше — М. Толстой, Л. Коломієць, Ф. Медведєв, Я. Спринчак, М. Демський, В. Мокієнко, А. Івченко, Ф. Янковський, І. Лепешев, В. Коваль та ін. Велику цінність становлять матеріали семитомного "Етимологічного словника української мови" за ред. О. Мельничука, двотомного "Словника староукраїнської мови XIV — XV ст."; "Этимологического словаря славянских языков: Праславянский лингвистический фонд" (вып. 1 — 13, 1974 — 1986). Опубліковані "Этымалагічны слоунік фразеалагізмау" І. Лепешева (1981; 2004), "Опыт этимологического словаря русской фразеологии" М. Шанського, В. Зиміна, А. Філіппова (1987), "Словарь русской фразеологии: Историко-этимологический справочник" О. Біриха, В. Мокієнка та Л. Степанової (1998), "Славянские древности" в 5 т. (т. I — 1995, т. II — 1999), у яких певною мірою представлена спільнослов'янська чи українська фразеологія.

Ядро українських фразеологічних рослинних символів складають: укр. верба, дуб, калина, осика, тополя, мак, рожа, рута, ряст тощо. Спостерігається асиметрія символів у різних фольклорних жанрах (лірична та обрядова пісня, замовляння) та фразеології. Загалом рослинні символи не втратили зв'язку з міфом та ритуалом, вони збереглися завдяки своєму функціонуванню у народній пісні та замовляннях. Етноспецифічно позначені такі компоненти українських ФО, як барвінок, гарбуз, любисток, рута, ряст тощо. У творах Г. Квітки-Основ'яненка знаходимо низку символів, позначених виразною національною специфікою.

3)проблеми української фразеології

Фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці (фразеологізми), тобто про стійкі поєднання слів з ускладненою семантикою, що не утворюються структурно-семантичними моделями змінних сполучень.Фразеологічні одиниці (фразеологізми) заповнюють лакуни в лексичній системі мови, яка не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною сторін дійсності, і в багатьох випадках є єдиними позначеннями предметів, властивостей, станів, ситуацій і т.д. Слід мати на увазі, що «саме найменування – це не тільки процес позначення денотата, а й процес пізнання».У зв’язку з цим виникає питання в тому, що утворення фразеологізмів послаблюють протиріччя між потребами мислення та обмеженими лексичними ресурсами мови. У тих випадках, коли у фразеологізму є лексичний синонім, вони зазвичай розрізняються в стилістичному відношенні. Вже було визначено основні способи перекладу фразеологічних одиниць – фразеологічним аналогом, фразеологічним еквівалентом, дослівним перекладом, описовим перекладом та контекстуальними замінами при перекладі. А зараз буде з’ясоване питання збереження образної фразеології при перекладі з англійської мови на українську.

Перш за все необхідно виділити чотири способи перекладу фразеологічних одиниць :

1) з повним збереженням іншомовного образу;

2) з частковою зміною образності;

3) з повною заміною образності;

4) із зняттям образності.

Перед тим як перейти до аналізу особливостей фразеологічних одиниць, слід провести стилістичний аналіз фразеологічних одиниць взагалі.

Стилістичний аналіз передбачає однорівневу класифікацію, оскільки загальний типологічний розподіл тут не пасує. Стилістично фразеологічні одиниці належать до різних типів.

Стилістичній класифікації фразеологізмів приділяли достатню увагу Л. А. Булаховський, Г. П. Їжакевич, М. М. Шанський, Ш. Баллі, А. Сеше, Е. Партрідж. Серед численних класифікацій виділяються, як правило, три поширені розряди: розмовно-побутовий, книжний та міжстильовий.

Розмовно-побутовий розряд охоплює стійкі сполучення, що вживаються у повсякденному мовленні. До цього розряду належить більшість англійських дієслівних фразеологічних одиниць, що особливого стилістичного забарвлення не має. Останнім часом, правда, висловлюється думка, що фразеологічні одиниці – це варіанти неідіоматичних фразових висловів, оскільки усі ідіоми ідентичні відповідним вільним сполученням, якими вони пояснюються. З цієї точки зору вільні словосполучення мають пряме значення, а фразеологічні одиниці – ідіоматичне, перенесене або фігуральне, тобто стилістично забарвлене.

Книжні фразеологічні одиниці, навпаки, вживаються лише у писемній мові. Їх значення часто потребує додаткових етимологічних відомостей. Частину фразеологічних одиниць складають міжстильові стійкі словосполучення, що відбивають повсякденні явища. Вони близько межують з розмовно-побутовими фразеологічними одиницями, проте позбавлені таких ознак, як іронія, зневажливість, панібратство.

Взагалі явище стилістичної експресивності властиве і самому фразеологізмові, і контекстному оточенню, у якому фразеологізм вживається. В залежності від стилістичного оточення експресивність стійкого сполучення зростає або знижується і, таким чином, вказує на приналежність фразеологізму до певного мовного стилю.

Поза окремими стилістичними угрупуваннями існують фразеологічні одиниці, що вживаються як в окремих підмовах (військовій, дипломатичній, юридичній, фінансовій, політичній), так і в різних термінологічних системах. Якщо до них додати фразеологічні одиниці, що вживаються у діалектах, різних варіантах мови, то всього існує до ста різновидів стійких сполучень, причому кожний з них вагомо представлений у загальному складі.

Треба зазначити, що стилістична варіативність фразеологічних одиниць у різних мовах різна. Якщо, наприклад, фразеологічні одиниці військової, юридичної, фінансової чи хімічної підмов мають більш-менш рівнозначні варіанти принаймні у споріднених мовах, то загальновживані, побутові фразеологічні одиниці у різних мовах часто належать до різних стильових рівнів. Порівняємо для прикладу, стійкі сполучення 1) accidents will happen in the best regulated families; 2) many a good cow has a bad calfта 3) it is a small flock that has not a black sheep з українськими відповідними варіантами 4) в сім’ї не без виродка і 5) скандал у благородному сімействі; серед них 1) і 5) належать до книжного стилю, а решта – до розмовно-побутового.

У художньому перекладі здійснюється не тільки подолання просторових відстаней, мовних бар’єрів між співіснуючими в часі культурами, а й перемога над часом. Завдяки перекладу автори творів, написаних словами, звучання яких давно завмерло в глибинах тисячоліть, розмовляють з нами, „як живі з живими”.

Українцеві наших днів легше зорієнтуватися в перекладах Данте й Шекспіра, ніж сучасним італійцям та англійцям у величних творах класиків їхніх літератур. Адже за сім століть, які минули від епохи Данте, й за три з половиною століття, які відділяють нас від часів Шекспіра, їхня мова частково застаріла. В перекладах же вони звертаються до нас сучасною мовою.

Але тут виникає проблема : чи можуть автор і герої книги, написаної в далеку від нас епоху, розмовляти сучасною мовою? Чи не створиться таким чином розрив між формою і змістом, спроможний завдати смертельної рани художньому творові? Адже кожна епоха має свій об’єктивно-історичний зміст, породжені ним ідеї та настрої і відповідний спосіб їх мовного втілення.

Іноді висловлювалися пропозиції при перекладі твору, скажімо, XVIII століття стилізувати його мову в дусі української мови XVIII століття.

Складнішим є питання про потребу збереження в перекладі мовностильових засад літературного напряму, до якого належить першотвір. Скульптурна чіткість образів і вишукана логізованість синтаксису класицистів, близькість до фольклору й гостре зіткнення протилежних, антитетичних образів у романтиків, подвоєння значення поетичного слова у символістів – усе це також відображає історичні умови створення оригіналу.

При подоланні часової відстані між автором оригіналу й читачем перекладу велику роль відіграє творче зусилля перекладача, який активізує рідну мову, видобуває незнані їй засоби втілення художнього образу і вміщує, таким чином, свій переклад у належну історичну перспективу. Зрозуміло, що таким способом здійснюється і збагачення тієї літературної мови, якою створюється переклад.

Як зазначає Е. Редфорд: „Нові покоління вживали ці вислови в обставинах, що відрізнялися від попередніх, не вникаючи у причини, які ці вислови породили. З часом слова, часто змінені у вимові внаслідок фонетичних перепадів, почали складати частину побутової мови. Пошуки джерел стійких фраз, які є частиною сучасної мови, набирають першорядного значення”.

Справжня багатозначність фразеологічних одиниць з’ясовується лише з фактичного використання її в різних значеннях. Показники двомовного словника на цей рахунок можуть бути оманливими. Взагалі, і полісемія слова, і полісемія фразеологізму не може бути визначена за допомогою перекладу на іншу мову. Нерідко буває, що в рідній мові немає еквівалента, тобто постійного і рівнозначного відповідника. Тоді у словнику з’являється ряд відповідників, які створюють враження уявної багатозначності.

Під час вибірки фразеологічних одиниць із словника М. В. Буковської “Словник вживаних англійських прислів’їв: 326 статей” при перекладі було використано фразеологічні еквіваленти, фразеологічні аналоги, в декількох випадках дослівний переклад та калькування, контекстуальні заміни.

В англійських фразеологічних одиницях тенденція до трансформованого, нетрадиційного використання значно сильніша, ніж, наприклад, в українських фразеологічних одиницях. Це викликано як внутрішньомовними, так і зовнішніми причинами. Перші пов’язані з більшим аналітизмом англійської граматики. Бідність закінчень, мінімальна роль узгодження, відносна формальна незалежність цілих словосполучень дозволяють легко змінювати будову фразеологічної одиниці та „вживлювати” його у склад того речення, поверхфазової єдності чи абзацу, в якому воно функціонує.

Можна зробити висновок, що експресивність фразеологічних одиниць обумовлює її виразність і дію на слухачів. В образних фразеологічних одиницях яскравість і вражаюча сила відбувається головним чином за рахунок метафори, метонімії та порівняння, і це можна чітко прослідити у фразеологічних одиницях.

Слід також відзначити основну властивість фразеологічних одиниць – дидактичність, тобто повчальний зміст, а також афористичність, тобто властивість у стислій формі виразити влучне спостереження, яке є узагальненням досвіду всього життя.

При перекладі фразеологічних одиниць було визначено, що найбільш характерною для них є часткова зміна образності, а найвиразнішою особливістю – афористичність.

Отже, найкращим способом перекладу образної фразеології без сумніву є використання відповідного фразеологізму в рідній мові. Застосування цього способу перекладу забезпечує не тільки передачу змісту, але й відтворення образності та експресивності англійського виразу.

4)прислів'я та приказки, крилаті вислови

При́казка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні^[1]. Зміст її, на відміну від прислів'я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність. Досить часто це вкорочене прислів'я, наприклад: «як сніг на голову», «вивести на чисту воду», «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з'їв».

Прислі́в'я — мала форма народної поетичної творчості, короткий, ритмізований вислів, що несе узагальнену думку, висновок, іносказання з дидактичним ухилом.

Крила́ті слова́ (крила́ті ви́слови, крила́ті фра́зи) — сталі словесні формули (влучні вислови, звороти мови, окремі слова).

Багато українських прислів'їв виражають любов до Батьківщини, готовність її захищати, осуд зрадників, стверджують необхідність дружби між народами тощо.Виникають прислів'я постійно, але поширюються в народі й передаються від покоління до покоління лише найзмістовніші й найвлучніші з них. Справжні народні прислів'я поєднують у собі глибокий зміст з дуже простою, але образною формою, їх легко запам'ятовувати й виголошувати. Прислів'я, як правило, короткі, їхня будова відзначається симетричністю, поділом на частини, що римуються між собою; рими в них багаті й іноді несподівані. Часто прислів'я будуються з використанням або синтаксичного паралелізму («Хвали жито в стогу, а пана в гробу»), або протиставлення («Рання пташка дзьобик чистить, а пізня очиці жмурить»). Найчастіше прислів'я використовують метафору, а також гіперболу («Такий тупий ніж, що й киселю не ріже»), іронію («Поможе, як мертвому кадило»), порівняння («Живе, як у батька за пазухою»), епітети («У лиху годину узнаєш вірну людину») та інші тропи.Можна виявити такі особливості народних прислів'їв: узагальнення народного досвіду; повчальність; стислість і ємність висловленої думки; влучність і поетичність; використання слів у прямому й переносному значеннях; малий обсяг.Завдяки глибокому змісту й художній довершеності народні прислів'я та приказки завжди привертали пильну увагу письменників. Вони їх збирали й використовували у своїх творах.Іноді прислів'я та приказки виносяться в назву твору (роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», драма Марка Кропивницького «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», оповідання Григорія Квітки-Основ'яненка «Добре роби, добре й буде»).

5)побажання, приповідки, каламбури

Побажання — словесні мініатюри зичення добра, щастя, матеріального статку.

Каламбури — сталі фрази, побудовані на зіставленні або поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуває форми нісенітниці. Вони вживаються здебільшого в сатиричному, іронічному контексті.

При́повідка — жанр фольклорної прози, короткий сталий образний вислів констатуючого характеру, що має одночленну будову, нерідко становить частину прислів'я, але без висновку, і вживається в переносному значенні^[1]. Зміст її, на відміну від прислів'я, не має звичайно повчального характеру, їй властива синтаксична незавершеність. Досить часто це вкорочене прислів'я, наприклад: «як сніг на голову», «вивести на чисту воду», «лисячий хвіст», «вовчий рот», «собаку з'їв».

6)багатозначність, синонімія та антонімія фразеологізмів

Для фразеологізмів, як і для звичайних лексем, властиві такі явища, як багатозначність, синонімія й антонімія.
Наприклад, багатозначним є фразеологізм роззявити рота:
1) говорити, казати що-небудь (Рота як слід він не вспіє роззявити, — зараз готове усе. — П. Грабовський);
2) уважно слухати (У хаті слухали, роззявивши роти, намагаючись не про­пустити жодного слова. — Я. Качура);
3) бути дуже враже­ним чимось (Глухі діди роти пороззявляли, бо ще ніколи не бачили таким збудженим свого Зарубу. — В. Кучер);
4) бути неуважним (Ну, гони биків, чого рота роззявив? — Григорій Тютюнник);
5) посягати на що-небудь (На чуже добро ще змалку рота роззявляє. — С. Голованівський);
6) рватися — про взуття (Ось і чоботи в мене роти пороззявляли. — Г. Квітка-Основ'яненко).
Так само, наприклад, багатозначним є фразеологізм вести перед:
1) верховодити (Гордій справді вмів перед вести, вмів отаманувати так, що всі його слухались. — Б. Грінченко);
2) бути першим, передовим (Дільниця його групи стала вести перед у цеху. — Ю. Яновський);
3) заспівувати (справді, мо­лодиці жартували, сміялись, співали пісень, аж луна розлягалась по полю. Олександра вела перед. — М. Коцюбинський).
У багатозначному фразеологізмі може поєднуватися пряме значення з переносним. Фразеологізм ставати дибки, коли йдеться про тварин, виступає в прямому значенні «ставати на задні ноги» (їдуть вершники... Під ними гарцюють коні, ста­ють дибки, крешуть підковами брук. — П. Колесник); коли ж мова, йде про предмети — має вже певною мірою переносне значення «ставати вертикально» (На одній розбитій платформі, яка стала дибки, чудом затримався танк. — О. Донченко); а коли йдеться про людей — набуває цілком переносного зна­чення «чинити опір, рішуче протестувати» (Завжди мене слухався Олекса, а тут дибки став. — І. Муратов). Так само фра­зеологізм відводити очі має то пряме значення «переставати дивитися» (Копистка відвів очі від вікна, низько увігнув голову і замислився. — Я. Гримайло), то переносне — «відвертати чиюсь увагу» (Украде [Тимошко] бувало... та й підкине другому, щоб від себе очі відвести. — Панас Мирний),
Багатозначність серед фразеологізмів, щоправда, трапляється рідко.
Частою серед фразеологізмів є синонімія. Наприклад, зна­чення «ледарювати» мають фразеологізми байдики бити, баглаї бити, давати горобцям дулі, ханьки м''яти, клеїти дурня, ганя­ти вітер по вулицях, лежні справляти, тинятися з кутка в ку­ток, і за холодну воду не братися. Значення «бувала людина» передають фразеологізми був на коні і під конем, пройшов Крим і Рим і мідні труби, перейшов крізь сито й решето, не з одного колодязя воду пив, тертий калач, стріляний горобець, бував у бувальцях.
Як і звичайні слова-синоніми, синонімічні фразеологіз­ми можуть якось відрізнятися один від одного своїм лек­сичним значенням. Наприклад, у синонімічному ряду фразеологізмів із значенням «бути несамостійним» фразеологізм танцювати під чиюсь дудку має ще відтінок «беззаперечно виконувати»; співати з чийогось голосу — «сліпо повторювати», дивитися чиїмись очима — «оцінювати факти з позицій іншої людини».
Фразеологізми можуть відрізнятися один від одного спо­лучуваністю. Фразеологізм на заячий скік із значенням «дуже мало» поєднується зі словами, що вказують на відстань або час, фразеологізм як шилом юшки вхопити з тим самим зна­ченням переважно вживається зі словами, що означають по­чуття, а фразеологізм як кіт наплакав може вживатися для кількісної характеристики будь-чого.
Різну сферу вживання мають однакові чи майже однакові за значенням фразеологізми заснути вічним сном, віддати Богові душу і простягти ноги, врізати дуба; до останнього подиху і до гробової дошки; езопівська мова і наздогад буряків; датися взнаки і вилізти боком.
Нерідко синонімічні фразеологізми мають у своєму складі той самий компонент. Наприклад, із значенням «поставити кого-небудь у скрутне становище, переважити» вживаються фразеологізми з головним словом загнати: загнати в тісний кут, загнати у безвихідь, загнати на слизьке, загнати у сліпу вулицю, загнати в шуршу. Однакове значення «лукавити, лице­мірити» мають фразеологізми виляти хвостом, крутити хвос­том. Значення «розумний» передається фразеологізмами зі словом голова в різних формах: голова варить, мати голову на плечах, з головою, держати розум у голові.
Серед фразеологізмів виділяються також пари з антоні­мічним значенням: вбити собі в голову — викинути з голови, не в тім'я битий — не має лою в голові, макітра розуму — пустий лоб, хоч греблю гати — як кіт наплакав, серце загово­рило — серце спить, набитий гаманець — вітер у кишенях сви­стить. Протиставлення може відбуватися також через запе­речення: велике цабе — невелике цабе, птиця високого польоmy — птиця невисокого польоту, з легким серцем — з нелегким серцем, стояти на правильній дорозі — стояти на неправильній дорозі, схиляти голову — не схиляти голови; через антонімічні компоненти: натягати віжки — попускати віжки, зажити доброї слави — зажити поганої слави, з іншого тіста — з одного тіста, цей світ — той світ, плисти за течією — плисти проти течії.

В української мові використовуються:1) фразеологізми античного походження— давньогрецькі, давньоримські;2) усталені звороти із західноєвропейських мов (німецька, французька, англійська, італійська та ін.);3) фразеологічні звороти з російської мови — вислови російських письменників, фразеологізми з народної мови.

7)професійні фразеологізми, кліше , штампи

Фразеологія в професійному спілкуванні

Термін «фразеологія» вживають на позначення: 1) розділу мовознавства про

усталені звороти; 2) сукупності їх у мові.

Фразеологізми - відтворювані одиниці мови з двох або більше слів,

цілісні за своїм значенням і стійкі за складом та структурою.

Джерелами утворення фразеологічних зворотів та сферами їх функціонування

є:

1. Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів'я (п'яте колесо

до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода).

2. Виробничо-професійна діяльність людей (дружній череді вовк не

страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; грати першу скрипку; дати

задній хід).

4. Наукова діяльність (дійти до висновку, зробити аналіз, методика

дослідження, об’єкт дослідження).

3. Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і

Гоморра; випити гірку чашу до дна).

4. Антична література та міфологія (ахіллесова п'ята; прокрустове ложе;

аріаднина нитка; дамоклів меч; танталові муки).

5. Влучні вирази відомих людей: Борітеся - поборете (Т. Шевченко); Сміх

крізь сльози (М. Гоголь); Хто бере ( усе той тратить, хто дає ( усе

придбав (Ш. Руставелі).

Кожна мова відзначається своєю оригінальною фразеологією, що пов'язано з

неповторністю побуту, звичаїв, культури та й загалом ментальності

народу, пор.: укр. коли рак свисне, рос. после дождика в четверг, англ.

when the pigs fly (буквально: "коли свині літатимуть").

Національна своєрідність фразеології і в тому, що в ній зафіксовано

реалії життя народу, його історії тощо, наприклад, українські: на рушник

стати, дістати гарбуза, передати куті меду, облизати макогона, наче

набігла татарська орда, висипався хміль із міха, язик до Києва доведе.

Фразеологізми ( це майже завжди яскраві, образні вирази, які є важливим

експресивним засобом мовлення, зокрема професійного. При цьому слід

використовувати нормативні мовні звороти: впадати у вічі, а не кидатися

в очі; зайти у безвихідь (у глухий кут), а не зайти в тупик; на щабель

вище, а не на ступінь вище; скасувати рішення, а не відмінити рішення;

докласти зусиль, а не прикласти зусиль; мати рацію, а не бути правим;

У мові є звороти, які в певних мовленнєвих ситуаціях по­вторюються без змін як усталена словесна формула. Від влас­не фразеологізмів вони відрізняються тим, що їхні компонен­ти зберігають своє пряме лексичне значення і їм не властиве емоційно-експресивне забарвлення. Розрізняють три види таких стійких словосполучень: кліше, штампи та складені най­менування.
Кліше — звичний зворот, регулярно повторюваний у пев­них умовах і контекстах для тотожного позначення адекват­них ситуацій, стосунків між людьми тощо.
Наприклад, існують кліше мовного етикету: добрий день, доброго здоров 'я, радий Вас бачити, до побачення, на добраніч, бувайте здорові, на все добре, будь ласка, якщо Ваша ласка, лас­каво просимо, будьте люб'язні, щиро дякую, глибоко вдячний, з повагою, шановний пане, вельмишановний добродію, з роси й води, бажаю щастя й добра Вам.
Для позначення різних явищ суспільно-політичного життя вживають усталені звороти на зразок правляча верхівка, поса­дова особа, засоби масової інформації, сфера обслуговування, правоохоронні органи, організована злочинність, криміногенна ситуація, виборчий блок, передвиборча агітація, результати виборів, всенародне обговорення, пленарне засідання, маніпулювання громадською думкою, соціально незахищені верстви населення, розв'язання проблеми, боротьба з тероризмом, фінансова підтримка, комплексні заходи, стан довкілля.
В офіційно-діловому спілкуванні використовують, наприклад, такі кліше: згідно з розпорядженням, на підставі наказу, відповідно до чинного законодавства, порядок денний, постави­ти питання на розгляд, довести до відома, взяти до уваги, вжи­ти заходів, надати допомогу, з боку адміністрації, обіймати посаду, повноважний орган, через сімейні обставини, за місцем основної роботи, у зв 'язку з виходом на пенсію, укласти договір, матеріальна відповідальність.
У медичній галузі побутують кліше на зразок госпіталіза­ція хворого, попередній медичний огляд, дослідження крові, задавнена хвороба, відчуття болю, затьмарення свідомості, забите місце, сприятливий прогноз хвороби, згідно з приписом лікаря, живильний розчин, приймання їжі, зсідання крові, лікар­няний листок, тимчасова непрацездатність.
Штампи — це утерті від частого невмотивованого вживан­ня вирази, які втратили свою інформативність. Штампи най­частіше трапляються в діловому мовленні, у газетних статтях: дати путівку в життя, біле золото (про бавовну), чорне золото (про вугілля), люди в білих халатах (про лікарів), мати велике значення, відігравати важливу роль, являти значний інтерес, приділяти значну увагу, необхідно відзначити.
Штампи виникають і тоді, коли звороти офіційно-діло­вого мовлення вживають у побутовій розмові, у художніх, публіцистичних творах, у наукових працях: у зв 'язку з від­сутністю коштів, за наявності відповідних умов, у даний час, поставити на лінійку готовності, вводити в дію, проведена певна робота.
Вони можуть являти собою також нагромадження зай­вих слів: проведення роботи по впорядкуванню території (за^ мість: впорядкування території), робота по впровадженню нових методів, роботи по ремонту, працюють над здійснен­ням завдання поліпшення роботи транспорту, питання забез­печення виконання плану, питання проведення боротьби із зло­чинністю.
Штампи затуманюють зміст висловлювання, роблять мову важкою для сприйняття, нечіткою, тому їх слід уникати.
Складені найменування сукупно позначають одне поняття чи називають одне явище і мають сталий склад: ядерна реакція, атомна вага, електромагнітне поле; продуктивні сили, фонд заробітної плати, додана вартість, безоплатний кредит, дебі­торська заборгованість', аналітична геометрія, інтегральне чис­лення, диференціальні рівняння, теорія ймовірностей, кластерный аналіз; центральна нервова система, синдром набутого імунодефіциту, вітряна віспа, запалення легень; називний відмінок, умовний спосіб, дієприкметниковий зворот; районна державна адміністрація, державний секретар, капітан першого рангу, над­звичайний і повноважний посол; Чорне море, Донецький кряж, Волинська область.
Трапляються складені найменування, мотивація значень яких тією чи іншою мірою втрачена: адамове яблуко (борлак), петрів батіг (цикорій), антонів вогонь (гангрена), грудна жаба (стенокардія), куряча сліпота (хвороба очей), собача кропива звичайна, волоський горіх. Тим вони наближаються до власне фразеологізмів.

8)мовний колорит фразеології

Мовний колорит української фразеології полягає у використанні діалектних слів:

- п яниця — у горілці кисне; заглядає у пляшку; лика не в яже; йде під мухою;

— багато — кури не клюють; ніде курці ступити;

— пропало — котові під хвіст; ні за цапову душу;

— не потрібний — як корові сідло; як голому пояс; як зайцеві бубон;

— робити щось спроквола — тягти Сірка за хвіст;

— залицятися — пускати бісики;

— нічого не одержати — дуля з маком;

— бідна — як церковна миша; як чумацька воша;

— повільно — як сонна муха; як мокре горить;

— з нього вірьовки в ють, його кури загребуть — так говорять про слабовольну, безхарактерну людину тощо.

Стилістика фразеологічних одиниць. Фразеологізми є одним із найвагоміших компонентів стилістичної системи української мови. Вони активно використовуються в усіх функціональних і експресивних стилях, виконуючи там різноманітні функції. Подібно до лексичних одиниць, фразеологізми мають певне стилістичне забарвлення. Серед них виокремлюються нейтральні (або між стильові), що не мають емоційно-експресивного забарвлення і функціонують у всіх стилях української мови, та стилістично забарвлені, використовувані в одному чи кількох стилях. Проте точно визначити стилістичне забарвлення окремо взятої фразеологічної одиниці можна не завжди, оскільки багато з них розширили сферу свого вживання, змінили функціонально-стильове навантаження. Вивчення стилістичного потенціалу фразеологізмів передбачає також поділ їх за джерелами виникнення на розмовно-побутові, фольклорні (народнопоетичні) і книжні.Книжним фразеологізмам, що вживаються в мові наукового стилю, не властиві образність та емоційне забарвлення. Більшість з них є стійкими термінологізованими сполуками, що виконують номінативну функцію. Серед книжних фразеологізмів виокремлюють загальнонаукові стійкі сполучення, які функціонують у всіх галузях науки (а іноді проникають в інші стилі мови), та вузько термінологічні, що з'явилися внаслідок розвитку окремих галузей науки. У науково-популярному та рідше науково-навчальному стилях іноді вживаються емоційно-оцінні фразеологізми.Точність, лаконічність, однозначність офіційно-ділового стилю зумовлюють функціонування в ньому нейтральних фразеологізмів. Крім термінологізованих сполук у цьому стилі вживається велика кількість кліше. В окремих текстах офіційно-ділового стилю використовуються експресивно забарвлені фразеологізми з урочисто-піднесеним звучанням.Широкий діапазон функціонування публіцистичного стилю визначає різнорідний склад стійких висловів, вибір яких залежить від конкретних завдань комунікативного акту. Тут активно використовуються термінологічні, загальнолітературні, народнорозмовні та фольклорні фразеологізми, афоризми, крилаті вислови, сентенції, максими, цитати з літературних і наукових творів, а також прислів’я і приказки. Ці мовні засоби часто вводяться в текст у трансформованому вигляді. Публіцистичний стиль, як і художній, не тільки послуговується фразеологізмами, а й продукує їх, тобто є джерелом фразеологічного збагачення української мови.Арсенал фразеологічних засобів художнього стилю подібний до публіцистичного, проте завдання цих мовних засобів у них інші. У мові художньої літератури?з метою надання їй образності, емоційності, експресивності широко вживаються всі групи фразеологізмів. Найрізноманітніші функції виконують стійкі сполуки в поетичній мові: експресивну, оцінну, мовні характеристики персонажа, створення гумористичних і сатиричних ефектів, використовуються як евфемізуючий засіб, як заголовки, епіграфи, кінцівки творів. У текст художнього твору фразеологізми вводяться або в цілісній формі, або у видозміненій, трансформованій, що дає змогу подати образ уставленого виразу в оновленому вигляді, посилити його експресію, додати гумористичного чи сатиричного забарвлення. Найпоширенішими способами трансформації цих мовних засобів є розширення та скорочення компонентного складу стійкого словосполучення; синонімічна, антонімічна, патронімічна, метонімічна, тематична заміна його компонентів; контамінація; контекстуальна дефразеологія сполуки; паралельне використання фразеологічно зв’язаних і вільних словосполучень; представлення в контексті тільки загального змісту (внутрішньої форми) фразеологізму за відсутності формального вираження тощо. Фразеологізми є також важливим текстотворчим чинником: вони виступають організуючим центром у баках, вживаються як композиційно-архітектонічний елемент у прозових творах.Склад фразеології розмотано-побутового стилю також досить розмаїтий, але спільними ознаками більшості цих мовних засобів є іронічно-знижене стилістичне забарвлення, яскрава експресивність. Фразеологізми цього стилю активно використовуються у творах художньої літератури.Фразеологія конфесійного стилю характеризується вузькою сферою вживання та специфічним урочисто-піднесеним стилістичним забарвленням.

Словники ідіоматичні, фразеологічні

· Англо-український фразеологічний словник. Уклав К. Т. Баранцев. Київ, 2005

· Німецько-український фразеологічний словник. Уклали В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. Том I. А — К. Київ, 1981

· Німецько-український фразеологічний словник. Уклали В. І. Гаврись, О. П. Пророченко. Том ІІ. L — Z. Київ, 1981

· Олійник І. С., Сидоренко М. М. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний тлумачний словник. Київ, 1991

· Російсько-український фразеологічний словник. В. Підмогильний, Є. Плужник. 1928

· Словник фразеологізмів української мови. Київ, 2003

· Словник фразеологічних антонімів української мови. В. С. Калашник, Ж. В. Колоїз. Київ, 2004

· Словник фразеологічних синонімів. Коломієць Н. Ф., Регушевський Е. С. Під ред. В. А. Винника. Київ, 1988

· Ужченко В. Д., Ужченко Д. В. Фразеологічний словник української мови. Київ, 1998

· Закревський Николай Васильевич, Словарь малороссийских идиомов, Москва: Университетская типография, 1861.

· Фразеологічний словник української мови: у 2-х кн. / АН України; Інститут української мови; уклад. В. М. Білоножко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк та ін. — Київ: Наукова думка, 1993.

· Забіяка В. А., Забіяка І. М. Світ фразеологізмів. Етимологія, тлумачення, застосування. - Київ: Академвидав, 2012, 304 с. ISBN: 9789665803836

· Словники України онлайн: словозміна, синонімія, фразеологія

· Російсько-український словник сталих виразів — Електронна версія за матеріалами словника І.О. Виргана та М.М. Пилинської

· Фразеологічний словник української мови на сайті Словопедія Прямий доступ (походження електронної версії не відоме)

· Крилаті вислови на сайті Словопедія Прямий доступ Ще один лінк (походження електронної версії не відоме)

· Практичний російсько-український словник приказок. 1929р. - Г. Млодзинський, М. Йогансена.

· Російсько-український словник сталих виразів. 1959р. - І. О. Вирган, М. М. Пилинська

· Фразеологічний словник української мови - до 2 000 сталих виразів.