ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

Поняття про фонему; різне її трактування.

Фонема — найменша одиниця мови, яка не має власного значення

і виконує функцію розрізнення значення морфем та словоформ,

будучи їх будівельним матеріалом.

Фонема є функціональним компонентом лише в межах значущих одиниць мови — у морфемах та словоформах. Поза ними вона не виконує ніяких функцій.

Оскільки фонеми втілюються в конкретних звуках, останні теж мають певне функціональне навантаження.

Для фонеми і звука характерні такі відмінності:

1) звук є ширшою одиницею, а фонема — вужчою. Якщо звук становить усе звукове утворення, то фонема— тільки його частину, тобто спільне для артикуляції всіх мовців ядро. Відмінна периферія звукового утворення, різна у різних людей, до складу фонеми не входить. Звук охоплює як ядро (фонему), так і індивідуальну периферію;

2) фонема є величиною соціальною,а звук — індивідуальною.

Фонеми спільні, однакові у всіх мовців, що належать до одного мовного колективу, а звуки кожна людина вимовляє по-своєму. Водночас звук є виразником фонеми, тому його індивідуальність має свої межі: індивідуальні розбіжності варіації звука не можуть порушувати єдність фонемного ядра.

Отже, межі індивідуального варіювання звуків, що виражають певну фонему, визначаються іншими фонемами — тобто звучання одної фонеми, як правило, не накладається на звучання іншої;

3) звук є одиницею мовлення, а фонема — одиницею мови. Будучи індивідуальною величиною, звук належить лише мовленню. У мові звуків немає — там наявні тільки фонеми. Останні, реалізуючись у звуках, існують

також і в мовленні;

4) фонеми виконують розрізнювальну, конститутивну і перцептивну функції, а звуки лише конститутивну і перцептивну. Фонеми служать для розрізнення значущих одиниць мови. Розрізнення слів сум і шум можливе завдяки фонемам <с> і < ш > . Виконання ними цієї функції простежується у парі слів, які відрізняються тільки одним звуком. Така пара слів є мінімальною. Конститутивну функцію виконують і фонеми, і звуки: вони є будівельним матеріалом для морфем і слів. Оскільки звуки і через них фонеми сприймаються людським вухом, то вони виконують перцептивну функцію;

5) звук є величиною конкретною, а фонема — абстрактною. Звуки, на відміну від фонем, можна почути. Фонеми є завжди узагальненням конкретних, індивідуальних звуків;

6) звук є залежною одиницею, а фонема — незалежною. Звук може змінюватися залежно від його позиції в слові, оточення. Якщо звуки точно передають за допомогою фонетичної транскрипції, то фонеми відтворюють у фонематичній транскрипції .Фонема і звук є явищами різного функціонального навантаження і різних рівнів. Фонеми являють собою

одиниці мови, а звуки характерні лише для мовлення.

Диференційні та інтегральні ознаки фонем.

Фонемі властиві диференційні (розрізнювальні) і недиференційні (нерозрізнювальні, інтегральні) ознаки.

Диференційні ознаки (від лат. differentia "різниця, відмінність") -ознаки фонеми, за якими розрізняють значення слів чи морфем.

Недиференційні, або інтегральні, ознаки (від лат. integralis "нероздільно пов'язаний з цілістю") — ознаки фонем, які не розрізняють значень слів чи морфем.

Без інтегральних ознак фонема може обійтися, але без них не може існувати звук, у якому ця фонема втілюється. Однакові звуки різних мов можуть бути різними фонемами. Якщо в російській мові звуки [г] і [у] представляють одну фонему, то в українській і німецькій мовах — дві різні фонеми. Пор.: грати "виконувати що-небудь на музичному інструменті" і ґрати "переплетення металевих прутів, що використовують для загорожі", нім. Hans (чоловіче ім'я) і Gans "гусак, гуска". Якщо в українській мові окремими фонемами є <р> і <р'> (рад і ряд [р'ад]), то в білоруській мові є тільки одна фонема <р>, оскільки там протиставлення <р> і <р'> немає. Отже, для того щоб встановити, належать певні звуки якоїсь мови до різних фонем чи є різновидами однієї фонеми, треба поставити їх в однакові умови вимови і з'ясувати, чи розрізняють вони смисл.

Якщо розрізняють (за наявності навіть однієї пари слів),то це різні фонеми, якщо ні, то це представники однієї фонеми.

Диференційними ознаками фонем можуть бути:

1) ознаки за участю голосу і шуму (дзвінкість/глухість): бір [б'ір] — пір [п'ір], зад [зад] — сад [сад], жал [жал] —шал [шал];

2) ознаки за місцем творення (губність, передньоязиковість, задньоязиковість, гортанність тощо): бук [бук] —сук [сук], бар [бар] — дар [дар] ;

3) ознаки за способом творення (проривність, фрикативність, африкативність, зімкнено-прохідність, вібрантність, плавність тощо): дим [дим] — зим [зим], рук[рук] — лук [лук], джміль [джм'іл'] — хміль [хм'іл'];

4) твердість/м'якість: стан [стан] — стань [стан'], син [син] — синь [син'] , п'ят [щат] — п'ять [щат'], вяз[в'аз] — вязь [в'аз'], біла [б'іла]— біля [б'іл'а]; рос. мел

[м'эл] — мель [м'эл'], вон [вон] — вонь [вон'], топ [топ] —топь [топ'], кров [кроф] — кровь [кроф'] . У західноєвропейських (німецькій, англійській, французькій та ін.) мовах такої диференційної ознаки немає. В них твердість чи м'якість звуків є інтегральною ознакою;

5) короткість/довгота: англ. sit [sit] "сидіти" — seat [si:t]"місце для сидіння", ship [Jip] "корабель" — sheep [Ji:p] "вівця", mitt [mlt] "рукавичка" — meat [mi:t] "м'ясо", live [llv]"жити" — leave [li:v] "покидати", pot [pot] "горщик" —port

[po:t] "порт.Із слов'янських мов розрізнення довгих і коротких голосних має

чеська мова: pas [pas] "паспорт" — pas [pa:s] "пояс";

6) назальність/неназальність: англ. sin [sin] "гріх" —sing [sir)] "співати", thin [Oln] "тонкий" — thing [біп] "річ",польськ. boh [bok] "бік" — bqk [bcjk] "ґедзь.

7) відкритість/закритість голосних: фр. fait [fe]"факт" — fee [fe] "фея"; нім. Ahre [є :гэ] "колос" — Ehre [ё:гэ] "честь".