ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Частини мови. Критерії їх виділення.

Основа слова. Типи основ.

Основа — це частина змінюваного слова, що виражає його лексичне значення. При морфемному поділі слова після відкидання афіксів з граматичним значенням залишається основа. Наприклад, у словах місто, визвольний, чотири виділяються основи міст визвольн-, чотир- шляхом відкидання закінчень -о, -ий, -и; За морфологічним складом основа може бути кореневою (простою) й афіксальною (складною). Коренева основа відповідає кореню. На відміну від неї в афіксальній основі крім кореня наявний один або кілька словотворчих афіксів. Основа може бути непохідною (немотивованою) і похідною (мотивованою).
Непохідна — це основа, в складі якої не виділяються словотворчі афікси і яка не мотивується словами того самого кореня: наприклад, у словах мир, сонце, білий, знати — мир-, сонц-, біл-, зна. Значення непохідної основи замкнене в ній самій і може бути виявлене лише внаслідок етимологічного аналізу.
Похідна — це основа, в складі якої, крім кореневої морфеми, виділяється один чи кілька словотворчих афіксів і яка мотивується через семантико-словотвірні зв’язки з іншими словами того самого кореня. Наприклад, основи слів морозиво, правдивий, роздати мають у своєму складі словотворчий афікс (морози-, правди-, розда-) і мотивуються через споріднені слова {мороз, правда, дати). Похідна основа завжди мотивована. За особливостями вияву в споріднених (однокореневих) словах розрізняють вільні і зв’язані основи.
Вільна (незв‘язана) — це основа, що має здатність до вільного вияву свого морфемного складу: у похідних (афіксальних) споріднених словах і в словах з непохідними основами. Наприклад, у словах покрикувати, перекричати, викрик основа крик може виступати самостійно і в споріднених словах, як ускладнена словотворчими афіксами, так і неускладнена (крик).
Зв‘язана — це основа, яка не має здатності вільно виявляти свій морфемний склад; її коренева (коренева і суфіксальна) морфема виявляє себе тільки у складі похідних слів.
Наприклад: у словах роззути, взути; звикнути, звичка, навики кореневі та ускладнені суфіксом морфеми зу-, вик-(вич-) без поєднання з префіксом не вживаються.

Красным выделены примеры, если не нужны, можете их удалить.

Дериватологія. Способи словотворення.

Словотвір, або дериватологія – це розділ мовознавства, який вивчає закони утворення похідних слів від інших спільнокореневих слів.

Визначають слова двох типів: первинні, або непохідні, значення яких не мотивується іншим словом; та вторинні слова, або похідні, значення яких мотивується значенням іншого спільнокореневого слова. Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс,читати. Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс,читач ← читати.

Способи словотвору - структурно різні шляхи і прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у цій мові словотворчих ресурсів. Виділяють морфологічні і неморфологічні способи словотвору, які встановлюються відповідно до того, які засоби використовуються для вираження словотвірного значення похідного слова.

До морфологічних належать: Ø афіксальний:- суфіксальний;- префіксальний;- постфіксальний;- префіксально-суфіксальний;- суфіксально-постфіксальний;- префіксально-постфіксальний;- префіксально-суфіксально-постфіксальний;- безсуфіксний.

Øосновоскладання–творення слова від основ двох або більше слів:високосортний, фотолюбитель.

Ø абревіація – творення складноскорочених слів шляхом:

- усічення кількох основ: облвиконком (обласний виконавчий комітет);

- усічення одного чи більше слів і додавання іншого повного слова: сільрада(сільська рада).

-складання початкових букв твірних слів: УТН(Українські телевізійні новини).

-складання початкових частин і звуків,букв,цифр тощо:облвно(обласний відділ народної освіти).

До неморфологічних належать:Ø морфолого-синтаксичний;Ø лексико-синтаксичний (зрощення);Ø лексико-семантичний.

Частини мови. Критерії їх виділення.

Частини мови - великі за обсягом класи слів, об'єднаних спільністю загального граматичного значення і його формальних показників.

Критерії їх виділення

Семантичний критерій - критерій, який передбачає віднесення до однієї частини мови слів із спільним загальним граматичним значенням, як, наприклад, предметність, дія, якість тощо. Так, зокрема, слова зі значенням предметності утворюють клас іменників, хоча до такого класу, як іменники, в українській мові належать слова, які позначають предмет (стіл, книжка), якість (краса, сила), дію (ходіння, крик), кількість (сотня, тисяча) та ін., але більшість непохідних іменників позначає саме предмети. Ця закономірність дає змогу говорити про загальне значення предметності в іменнику як частині мови, поширюючи цю семантичну характеристику й на іменники, які позначають якість, дію, стан тощо. Дієслово також є розуміння чого завгодно в дійсності як дії: працювати - дія, сприйнята як дія; порозумніти - якість, інтерпретована як дія; подвоїти, подесятерити - кількість, інтерпретована як дія; хворіти, одужувати - стан, сприйнятий як дія; любити, ненавидіти - відношення, інтерпретоване як дія тощо.

Морфологічний критерій - критерій, за яким до уваги береться своєрідність змінювання слів, тобто інвентар їх форм і парадигм, які є виразниками певних морфологічних категорій. Кожна частина мови характеризується особливою системою граматичних категорій. Так, в українській мові іменнику властиві категорії роду, числа й відмінка, прикметнику - категорії ступеня порівняння (для якісних прикметників) роду, числа та відмінка, дієслову - категорії способу, часу, особи, стану, виду тощо. Синтаксичний критерій - критерій, за яким до однієї частини мови відносять слова, здатні стояти в реченні в однакових синтаксичних позиціях і виконувати однакові синтаксичні функції (йдеться головним чином про первинні синтаксичні функції). Наприклад, однією з ознак, за якою розрізняють іменник і дієслово в українській мові, є здатність бути головним компонентом атрибутивної конструкції (пор.: тихий спів, але не тихий співати). При цьому важливий не тільки набір синтаксичних функцій, а й ступінь характерності кожної з функцій для даної частини мови. Словотвірний критерій - критерій, за яким для кожної частини мови виділяють властивий тільки їй набір словотвірних моделей та інвентар словотвірних засобів.