ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття про звуки мови. Акустичні властивості звуків.

З акустичного погляду всі звуки мови поділяються на голосні й приголосні, які
розрізняються співвідношенням голосу (тону) і шуму.
Сукупність голосних звуків окремої мови називається їх вокалізмом. В українській
мові шість голосних [а, о, у, е, и, і].
Сукупність приголосних звуків мови називається консонантизмом. Приголосні
звуки супроводжують голосні, тобто перебувають при них. Така роль приголосних
відображена в їх назві — при-голосний: звук, що вживається при голосних. Приголосні
входять до складу разом з голосними — це одна з їх основних особливостей: поєдну­
ватися із складотворними голосними звуками. Хоч в українській мові дуже багатий
консонантизм — 32 приголосні звуки, — проте приголосні без голосних вимовляються
важко. Якщо голосні складаються з чистого голосу («звуки голосу»), то приголосні
складаються з голосу і шуму або лише шуму.
Звуки, що творяться тільки за допомогою голосу (тону), називаються голосними.
Звуки, що творяться з участю голосу і шуму або тільки шуму, називаються приго­
лосними.
Членороздільні звуки людської мови відрізняються від нечленороздільних звуків
особливостями творення і функціонування. Джерелом мовних звуків є коливання
голосових з в ’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів.
Творення м овних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю.
Звуки у своїй структурі мають тони і шуми. Тони виникають унаслідок періо­
дичних коливань повітряного середовища, а шуми — внаслідок неперіодичних коливань.
У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки
розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон чи шум — і відповідно
поділяються на голосні і приголосні. До того ж голосні і приголосні розрізняються ще
і за артикуляційними характеристиками.
При творенні голосних звуків у мовленнєвому апараті немає перешкод, і ому сіру-
мінь видихуваного повітря проходить вільно. При творенні приголосних звуків
хумному повітрю ДОВОДИТЬСЯ долати перешкоди. Різну участь у творенні ГОЛОСНИХ •
приголосних звуків беруть і м’язи для відкривання і закривання рота. При творенні т .
досних нижня щелепа більшою або меншою мірою опускається вниз, м’язи Менщ
напружуються. При творенні приголосних напруження зосереджене в ділянках ї
творення.

22. Природа не дала людині відповідного окремого органа для творення звуків мови — для цього в процесі еволюції пристосувалися органи дихання та органи приймання їжі.

Органи мовлення поділяються на три поверхи: дихальний апарат, гортань та надгортанні порожнини.

Дихальний апарат складається з легень, бронхів і дихального горла (трахеї). Процес дихання здійснюється за допомо­гою м'язів діафрагми та ребер. Коли легені розширюються, відбувається вдих, коли стискуються — видих. Видихуваний струмінь повітря і слугує матеріалом для творення звуків мови.

Гортань становить верхню частину трахеї і містить голосовий апарат: персневидний, щитовидний і черпаловидні хрящі та, що найважливіше, голосові зв'язки. Під час дихання голо­сові зв'язки розслаблені й розсунуті. У процесі мовлення вони напружуються й зближуються, натягуючись, як струни. По­вітряний струмінь, проходячи крізь щілину між голосовими зв'язками, змушує їх дрижати — утворюється нечленорозділь­ний звук, з якого частково ше в гортані і цілком у надгортан­них порожнинах формуються окремі звуки мови.

Надгортанні порожнини (або надставна труба) складаються з глоткової, носової та ротової порожнин. Вони виконують роль резонаторів.

Глоткова порожнина розміщена зразу над гортанню. Тут,
зокрема, твориться український звук Незмінна носова порожнина використовується лише для І
творення носових звуків м, н.

Основну роль у формуванні звуків виконує ротова порожнина. Від входу в носову порожнину її відділяє ру­хомий язичок. Зверху вона обмежена піднебінням: зад! ню його частину становить м'яке піднебіння, передню — тверде піднебіння. Воно закінчується верхніми зубами, над якими є ясна. Внизу в ротовій порожнині розташований язик. У ньому розрізняють корінь, спинку й кін-чик. Важливу роль у формуванні звуків відіграють також губи.

Органи мовлення бувають активні і пасивні. До активних органів належать легені, голосові зв'язки, язик, ниж-
ня щелепа, язичок і губи; до пасивних — зуби, ясна, тверде
піднебіння. Саме завдяки одночасній злагодженій роботі opганів мовлення й можливе творення звуків людської мови. Робота мовних органів, спрямо­
вана на утворення будь-якого звука мови, називається артикуляцією. В артикуляції звука розрізняються три фази різно
тривалості: 1) приступ, або екскурсія, — підготовка до вимов
лення звука; 2) витримка — промовляння звука; 3) відступ,
або рекурсія, — повернення органів мовлення на вихідну по­
зицію. Причому якість звука залежить не тільки від центральні
ної фази — витримки, а й від двох інших фаз.

Артикуляція (від лат. articulatio від лат. articulare — вимовляти членороздільно) — робота органів мови, спрямована на продукування звуків (Розенталь Д.Е Словник лінгвістичних термінів).

Вся сукупність навиків артикуляції звуків, засвоєних людиною з дитинства разом із опануванням мови, створює т. з. артикуляційну базу, властиву кожному мовному колективу.

Артикуляція здійснюється мовними зонами кори й підкіркових утворень головного мозку. При вимові певного звуку реалізується слуховий і кінестетичний контроль. Недорозвиненняфонематичного слуху істотно ускладнює утворення правильної артикуляції.

Артикуляційна база мовлення — сукупність артикуляційних навичок, потрібних для правильного вимовляння звуків тієї чи іншої мови. Артикуляцією (від лат. articulatio «вимовляння») — робота органів мовлення, тобто сукупність їх порухів при вимові певного звука. Артикуляційна база виробляється внаслідок тривалого тренування у вимовлянні звуків певної мови, завдяки чому нервові волокна, що йдуть від нейронів мозку (а їх ц ньому понад 10 млрд.), густо пронизують саме ті м'язи органів мовлення, які беруть найактивнішу участь вартикуляції цих звуків. Таким чином, у тих, для кого українська мова є рідною, м'язи мовних органів пронизані нервовими волокнами по-іншому, ніж у тих, хто змалку говорить, наприклад, грузинською, російською чи англійською мовою. Перенесення артикуляційної бази однієї мови на вимову звуків іншої мови спричиняє так званий акцент.

23. Класифікація голосних звуків в українські мові

24.Класифікація приголосних звуків