ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Внутрішні причини мовних змін

Дивергенція і конвергенція

Дивергенція в лінгвістиці, 1) фонологізація варіантів фонеми у зв'язку з усуненням позиційних умов, що спочатку зумовили дане варіювання. Наприклад, в історії російської мови утворення твердих і м'яких приголосних фонем з однієї фонеми після падіння зредукованих і в історії англійської мови утворення фонем s і z, f і v з позиційних варіантів однієї і тієї ж фонеми; 2) позиційна зміна звуків, аллофонічеськоє розбіжність в межах однієї фонеми; 3) мовна еволюція, в результаті якої діалекти однієї мови відособляються від ін. діалектів цієї ж мови і утворюють самостійні мови. Протиставляється конвергенції .

Конвергенція в мовознавстві, сходження, уподібнення елементів мови (наприклад, звуків) або різних мов (протівополагаєтся дивергенція ) . Звукова До. часто приводить до збігу двох колишніх фонем в одній, при цьому в одних випадках це пояснюється фізичною зміною звуку (наприклад, збіг прагерманських фонем [q] і [t] у фонемі [t] в скандінавських мовах: шведське torn; англійське thorn «Шип»), у інших — лише внутрішньою перебудовою фонологічної системи (наприклад, збіг росіян [и] і [ы] в одній фонемі в результаті фонемізациі зіставлення твердих і м'яких приголосних). До. мов охоплює випадки розвитку двома або декількома мовами схожих меж, не пов'язаних із загальним походженням цих мов через територіальну близькість, культурні та інші зв'язки.

Розвиток мови

Зовнішні причини мовних змін

Зовнішні причини змін у мові зумовлені різними суспільними чинниками. Найпотужнішими з них є розвиток матеріальної і духовної культури, продуктивних сил, науки, техніки тощо. Надзвичайно важливою зовнішньою причиною мовних змін є контактування мов. Мовні контакти мають місце в разі загарбання території і поневолення корінного етносу; за мирного співіснування різномовного населення на одній території; коли різномовне населення живе на сусідніх територіях; коли населення вступає в різноманітні (економічні, торговельні, культурні та ін.)

1) запозичення лексики і фразеології.

2) засвоєння артикуляційних особливостей іншої мови. Внаслідок контактування румунської мови зі слов’янськими її артикуляція дуже наблизилася до артикуляції слов’янських мов

3) зміну наголосу.

4) зміни у граматичній будові мови.

5) зміни у словотворі. Поширеним явищем є запозичення суфіксів та префіксів. Скажімо, в українській мові широко вживаються запозичені префікси а-, анти- інтер- (аполітичний, антинародний, антихудожній, інтервокальний, інтерполювати), суфікси -ир-, -ізм-, -ант-, -аж-, -ат-, -ар- та багато інших (бригадир, марширувати, українізм, квартирант, тренаж, типаж, арку- шат, актор, фактор). Російською мовою запозичений український суфікс -щин(а): Псковщина, Смоленщина.

Внутрішні причини мовних змін

Внутрішні причини мовних змін закладені в мові. Це протилежні начала, суперечності, боротьба між якими призводить до змін. Серед цих суперечностей (антиномій) основними є такі:

1) антиномія позначувального і позначуваного. План вираження (позначувальне) і план змісту (позначуване) мовного знака перебувають у стані нестійкої рівноваги (див. асиметричний дуалізм мовного знака.С. О. Карцевського в темі «Знакова природа мови»), що

зумовлює розвиток багатозначності й омонімії, з одного боку, і синонімії — з іншого;

2) антиномія норми і системи. Не все потенційно закладене в структурі мови дозволяє норма. Наприклад, у мовленні дітей, які утворюють похідні слова за продуктивними словотвірними моделями, трапляються такі оказіоналізми, як малюваю, випру, догну, що приведені у відповідність до їх твірних основ малювати, випрати, догнати.

3) антиномія мовця і слухача. Мовець намагається скоротити і спростити мовлення (усічує слова, вживає еліптичні конструкції тощо), тоді як слухач потребує якомога повнішого виражання думки, інколи й надлишкової інформації. Внаслідок такої антиномії змінюється форма слів, їх категоріальне значення (спаси бо(і)г —> спасибі, автомобіль —> авто, телевізор —> телик, метрополітен —> метро) та синтаксичні конструкції.

4) антиномія інформаційної та експресивної функцій мови. Багато нових слів і виразів

з’являються внаслідок суперечності між стандартним і експресивним началами в мовленнєвій діяльності. Так, наприклад, слово автомобіль з часом звузило своє вживання за рахунок експресивнішого синоніма машина, а в наш час набуло поширення ще експресивніше тачка (Сідай у мою тачку, підвезу)