Теоретичні аспекти створення ринку землі в Україні. Одним їз важливих завдань сучасної земельної реформи в Україні є формування ринку землі. Без нього навряд чи можна вважати цілісним і логічно завершеним перетворенням земельних відносин на зразок європейських. Формування земельного ринку в нашій державі необхідно починати з трансформації суспільної думки. Психології людей щодо приватної власності на землю та торговельних операцій із нею. Недостатньо визнати приватну земельну власність законодавчо закріпити потенційну можливість її існування, головне, щоб люди усвідомили: власник землі має право використовувати її й для ринкових цілей і реалізувати свій інтерес у використанні як засобу виробництва, об”єкта оренди й, зрештою, торгівлі. Формування й функціонування ринку земель сільськогосподарського призначення земель в Україні – процес поступовий і довгочасний.. Він потребує відповідної законодавчої та нормативної бази, що опиратиметься на такі принципи і передумови: -визнання землі товаром і визначення її ринкової вартості; -достатня місткість ринку землі (платіжоспроможний попит). -властивість ціни на землю динамічно змінюватися під впливом попиту і пропозиції; -достатня з погляду ринкової економіки кількість власників земельних ресурсів ; -наявність розвиненої розгалуженої інфраструктури ринку сільськогосподарських земель. Сучасне поняття ринок землі не можна зводити лише до механізму купівлі –продажу земельних ділянок. Земля, залучена у господарський обіг, докорінно змінює земельні відносини. Вони починають функціонувати і розвиватися на безі економічних законів, які реалізуються розв”язанням притаманним їм протиріч. Відомо, що основоположними законами ринку є, передусім, закон вартості та закон попиту і пропозиції, але на ринку землі вони мають специфіку взаємодії, відображаючи єдність споживчої вартості та вартості з іншими економічними категоріями. Відрізняється і вплив цих законів на процес формуванням суспільно необхідних затрат праці та цін: -закон вартості визначає загальний рівень цін; -закон попиту і пропозиції регулює ринкове коливання цін й обмежує рівень суспільного необхідних затрат праці через зміну величини вартості товару. У класичній тріаді факторів виробництва – праця, земля і капітал – особливе місце займає земля. Таким чином, при формуванні й функціонуванні ринку землі в Україні важливо повністю врахувати специфіку основних суперечностей земельного ринку та особливості їх прояву у товарі „земля”. Формування, розвиток і регулювання ринку земель несільськогосподарського призначення. Ринок землі – це сфера товарного обміну, в якій земля виступає товаром. Він є регулятором перерозподілу земель і переходу прав власності від одного землевласника до іншого. Без ринку землі – не може бути ринкової економіки у державі. Ринок землі передбачає запровадження різних форм власності на землю і надання власникам землі права самим вирішувати питання щодо розпорядження нею: господарювати на ній самому, передавати її в оренду, спадщину, заставу, вступати із земельною ділянкою у нові господарські формування. Земля має стати реальним капіталом, яким власник може розпоряджатися в процесі господарювання, включаючи можливість застави для одержання кредитів, що є важливим фактором економічної стабільності і розвитку. Ринок земель несільськогосподарського призначення – система юридичних та економічних відносин, де права володіння, користування і розпорядження земельними ділянками визначаються цивільним та земельним законодавством і можуть передаватися між суб”єктами цих відносин без зайвих обмежень їхніх дій. Формування первинного ринку земельних ділянок нас. пунктів та іншого несільькогосодарського призначення передбачає здійснення комплексу організаційно-правових, економічних, фінансових, адміністративних, землевпорядних, містобудівних та інших заходів, спрямованих на створення умов для роздержавлення і приватизації земельних ділянок громадянами України та юридичними особами на платній або безоплатній основі, оформлення і реєстрації права власності та інших прав на земельні ділянки. Основними елементами розвитку первинного ринку земель є: -приватизація на безоплатній основі або за плату земельних ділянок громадянами України відповідного до чинного законодавства України; -приватизація на безоплатній основі або за плату земельних ділянок громадянами України відповідно до чинного земельного законодавства4 -приватизація за плату земельних ділянок юридичними особами України шляхом договірного продажу. комерційного конкурсу, некомерційного конкурсу. На вторинному набуття й реалізація громадянами України, юридичними особами, державою, територіальними громадами прав на земельні ділянки здійснюється на підставі укладених цівільно-правових угод та з інших підстав, передбачених чинним законодавством України при мінімальному втручанні в ці процеси органів державної влади і місцевого самоврядування. Вторинний ринок стимулюватиме перехід прав земельної власності, оренди та землекористування до найєфєктивніших суб”єктів господарської діяльності. На первинному і вторинному ринках земель передбачається максимальне залучення до ринкового обігу та інвестиційної діяльності земельних ділянок, які можуть бути приватизовані громадянами й юридичними особами України або ж перебувають у їхній власності чи оренді. Законодавче забезпечення земельного ринку. Придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод Стаття 127. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності 1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. 2. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. Стаття 128. Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам 1. Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. 2. Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради. У заяві зазначаються бажане місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: а) державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; б) план земельної ділянки та документ про її надання у разі відсутності державного акта; в) свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. 3. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний термін розглядає заяву і приймає рішення про продаж земельної ділянки або про відмову в продажу із зазначенням причин відмови. 4. Особам, які подали заяви (клопотання) про придбання (купівлю) земельної ділянки, що не перебуває у їх користуванні, продаж цієї ділянки здійснюється не пізніше 30 днів після розроблення землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. 5. Підставою для відмови в продажу земельної ділянки є: а) неподання документів, необхідних для прийняття рішення щодо продажу такої земельної ділянки; б) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; в) якщо щодо суб'єкта підприємницької діяльності порушена справа про банкрутство або припинення його діяльності. 6. Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки. 7. Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації. 8. Вартість земельної ділянки визначається на підставі її грошової та експертної оцінки, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. 9. Розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням. 10. Рішення про відмову продажу земельної ділянки може бути оскаржено в суді. Стаття 129. Продаж земельних ділянок державної або комунальної власності іноземним державам, іноземним юридичним особам 1. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Верховною Радою України. 2. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності територіальних громад, іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України. 3. Продаж земельних ділянок, що перебувають у власності держави та територіальних громад, іноземним юридичним особам допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. 4. Іноземні держави, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, подають клопотання до Кабінету Міністрів України. 5. Іноземні юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок, подають клопотання до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради. До клопотання додається договір оренди землі, копія свідоцтва про реєстрацію іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України. 6. Розгляд клопотання і продаж земельних ділянок здійснюються сільськими, селищними, міськими радами після отримання погодження Кабінету Міністрів України. Стаття 130. Покупці земель сільськогосподарського призначення 1. Покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути: а) громадяни України, які мають сільськогосподарську освіту або досвід роботи у сільському господарстві чи займаються веденням товарного сільськогосподарського виробництва; б) юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва. 2. Переважне право купівлі земельних ділянок сільськогосподарського призначення мають громадяни України, які постійно проживають на території відповідної місцевої ради, де здійснюється продаж земельної ділянки, а також відповідні органи місцевого самоврядування. Стаття 131. Набуття права власності на земельні ділянки на підставі інших цивільно-правових угод 1. Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. 2. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу. Стаття 132. Зміст угод про перехід права власності на земельні ділянки 1. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. 2. Угоди повинні містити: а) назву сторін (прізвище, ім'я та по батькові громадянина, назва юридичної особи); б) вид угоди; в) предмет угоди (земельна ділянка з визначенням місця розташування, площі, цільового призначення, складу угідь, правового режиму тощо); г) документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку; ґ) відомості про відсутність заборон на відчуження земельної ділянки; д) відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням (застава, оренда, сервітути тощо); е) договірну ціну; є) зобов'язання сторін. 3. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення. Стаття 133. Застава земельних ділянок 1. У заставу можуть передаватися земельні ділянки, які належать громадянам та юридичним особам на праві власності. 2. Земельна ділянка, яка перебуває у спільній власності, може бути передана у заставу за згодою всіх співвласників. 3. Передача в заставу частини земельної ділянки здійснюється після виділення її в натурі (на місцевості). 4. Заставодержателем земельної ділянки сільськогосподарського призначення можуть бути лише банки. 5. Порядок застави земельних ділянок визначається законом. (Із змінами від 05.06.2003 р. N 898-IV) Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах Стаття 134. Обов'язковість продажу земельних ділянок державної або комунальної власності на конкурентних засадах Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). Стаття 135. Земельні торги 1. Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. 2. У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. 3. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом. 4. Земельні торги можуть проводитися за рішенням суду. Стаття 136. Підготовка земельних ділянок для продажу на земельних торгах 1. Органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах. 2. Земельна ділянка, призначена для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову на земельних торгах, виставляється на земельні торги після: а) визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками; б) виготовлення технічного паспорта земельної ділянки. 3. В технічному паспорті земельної ділянки містяться відомості про: а) розмір земельної ділянки; б) місце розташування (адресу); в) належність до державної чи комунальної власності; г) грошову оцінку земельної ділянки та її стартову ціну; ґ) природний і господарський стан земельної ділянки; д) цільове призначення земельної ділянки. 4. Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги, визначається Кабінетом Міністрів України. Стаття 137. Оголошення про проведення земельних торгів 1. Земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на таких земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок. 2. Офіційна інформація про виставлення земельних ділянок на земельні торги повинна включати відомості про: а) розмір земельної ділянки; б) цільове призначення; в) стартову ціну; г) місце і час проведення торгів; ґ) назву та адресу установи, прізвище та посаду, номер телефону особи, у якої можна ознайомитися з технічним паспортом земельної ділянки. 3. Організатором земельних торгів є орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати відчуження земельної ділянки, призначеної для продажу під забудову, або державний виконавець відповідно до рішення суду. Проведення земельних торгів здійснює юридична особа, яка має дозвіл (ліцензію) на проведення земельних торгів, на підставі договору з відповідним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування. 4. Організатор земельних торгів має право відмовитися від їх проведення не пізніше, ніж за 10 днів до їх проведення з обов'язковою публікацією офіційної інформації про скасування земельних торгів із зазначенням причини скасування. 5. Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом. Стаття 138. Визнання земельних торгів такими, що не відбулися Земельні торги визнаються такими, що не відбулися, у разі: а) відсутності покупців або наявності тільки одного покупця; б) якщо жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну земельної ділянки; в) несплати в установлений термін переможцем земельних торгів належної суми за придбану земельну ділянку. Переваги для місцевих органів влади від придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод, продажу земель. Переваги для підприємств. Переваги приватної власності на землю: 1. Ефективність землекористування. Приватні власники завжди намагаються знайти найкращий і найраціональніший спосіб використання своєї землі, що забезпечує ефективніше землекористування. 2. Пожвавлення економіки в цілому. Залучення землі як активу в економічно діяльність сприяє становленню підприємства, загальному економічному пожвавленню, створенню нових робочих місць, стабілізації усіх джерел надходжень до бюджетів. 3. Розширення легального сектора економіки. Надійність прав власності на землю та активний ринок нерухомості роблять угоди, пов»язані з обігом землі, більш прозорими, що знижує зацікавленість підприємця в діях у «тіньовому» секторі економіки. Вигоди від продажу землі для місцевих органів влади: 1. Одержання одноразового доходу від продажу землі, 2. Стабільність надходження коштів після приватизації землі. 3. Прискорення економічного розвитку. 4. Кращий доступ до кредитів. Вигоди для підприємств від придбання землі у власність: · Придбавши землю у власність, власник може розпоряджатися нею на власний розсуд. · придбавши землю у власність власник зможе внести її вартість як актив до статутного фонду підприємства. · Одержання землі у власність підвищує вартість акцій підприємства. · Захищає кошти підприємства від інфляції, оскільки вартість землі завжди залишається стабільною. · Поліпшує умови для залучення інвестицій. · Значно зменшить залежність власника від чиновника і сприятиме стабільності підприємства. |