ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Економічний зміст податків та значення їх в обліку

12 3 4 5 6

Зміст

Вступ

1. Економічний зміст податків та значення їх в обліку

2. Бухгалтерський облік розрахунків за податками й платежами на підприємстві

2.1 Облік податку на прибуток

2.2 Облік податку на додану вартість (ПДВ)

2.3 Облік податку на доходи фізичних осіб (ПДФО)

2.4 Облік місцевих податків, зборів та обов’язкових платежів

3. Звітність по податках, зборах, платежах до бюджету

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

У сучасних умовах ринкової економіки й удосконалювання управління, вироблення нової стратегії розвитку підприємств посилюється роль і значення системи бухгалтерського обліку.

Призначенням бухгалтерського обліку є відображення інформації про активи, зобов'язання та власний капітал підприємства для надання інформації зовнішнім та внутрішнім користувачам. Такий облік базується на відстеженні руху активів і змін у власному капіталі та зобов'язаннях підприємства за минулий історичний період: місяць, квартал, рік.

Одним з методів бухгалтерського обліку є метод балансового узагальнення, тобто підведення підсумків наявності активів, капіталу і зобов'язань на певну дату. При цьому повинна зберігатись рівність між сумою активів підприємства та сумою його власного капіталу і зобов'язань, так як власний капітал і зобов'язання є джерелами формування активів підприємства.

Одним з найбільш ємких ділянок бухгалтерського обліку є облік зобов'язань підприємства, розмір яких характеризує фінансовий стан підприємства. Успіх діяльності підприємства залежить певним чином від своєчасності проведення розрахунків по зобов'язанням із своїми кредиторами.

Зобов'язання за строком повернення поділяються на довгострокові та поточні. До поточних зобов'язань підприємства належать зобов'язання за кредитами, перед постачальниками, з оплати праці, перед бюджетом, за соціальним страхуванням, з учасниками тощо.

Тобто це такі види розрахунків, які супроводжують діяльність кожного підприємства і правильність відображення їх в обліку, а також своєчасність розрахунків характеризує підприємство з позитивного або негативного боку.

Однією з функцій бухгалтерського обліку є контроль за проведенням господарських операцій, який відбувається безпосередньо під час її здійснення. Контроль за станом обліку зобов'язань сприяє достовірному відображенню виникнення зобов’язань у системі бухгалтерського обліку та дотримання строків їх погашення. Контроль на підприємстві може проводиться як ззовні так і всередині самого підприємства, тобто внутрішньогосподарський контроль.

Управління підприємством вимагає оперативної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер, обсяг. Джерелом такої інформації є також дані бухгалтерського обліку. Запровадження системи управлінського обліку на підприємствах сприяє підвищенню ефективності використання власних та залучених коштів, своєчасності погашення зобов'язань та покращення фінансової стабільності підприємства.

Мета курсової роботи полягає у висвітленні обліку поточних зобов'язань. Завданням курсової роботи є розгляд наступних питань:

- поняття зобов'язань, основні види та форми розрахункових взаємовідносин;

- обліку зобов'язань перед постачальниками та підрядчиками, з оплати праці, за податками та платежами та інших зобов'язань;

Питання обліку поточних зобов'язань висвітлені у роботах таких науковців як Бутинець Ф. Ф., Грабова Н. М., Кузьмінський А. М., Кузьмінський Ю. А., Лишиленко О. В., Пушкар М. С.

Економічний зміст податків та значення їх в обліку

За економічною сутність податки є обов'язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юридичних чи фізичних осіб до відповідного бюджету для фінансування витрат держави, передбачених її конституцією та іншими законодавчими актами. Податок – це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, реалізуючих своє податкове зобов'язання, в державну або комунальну власність, вноситься до бюджету відповідного рівня (або цільового фонду) на підставі закону (чи акту органа місцевого самоврядування) і виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний та безповоротній платіж. На перший погляд, податки виражають односторонні відносини держави з підприємцями та населенням під час їх сплати, але з іншого боку податки дають змогу мати зворотній зв'язок із платниками завдяки фінансуванню відповідних витрат.

Вся сукупність податків, зборів, відрахувань і платежів державі становлять її податкову систему, яка має свою структуру, тобто класифікацію податків залежно від різних ознак.

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожен податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету для задоволення потреб суспільства. Важливо підкреслити стабільність фіскальної функції податків. Остання визначає не тільки формування переліку надходжень до бюджету, а й механізм цих надходжень, який діє на постійній, стабільній основі, та забезпечує централізоване стягнення податків.

Регулююча функція виступає свого роду доповненням попередньої та торкається як регулювання виробництва, так і регулювання споживання. При цьому регулюючий механізм здійснюється незалежно від бажань держави. Часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям або виробникам. Проте податкове регулювання – більш складний механізм, який враховує не тільки податкове тиснення, але й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні дохідності та інше.

Розподільча функція являється відображенням фіскальної: поповнити казну, а потім розподілити одержані кошти. Але на стадії розподілу ця функція тісно переплітається з регулюючою функцією. Наприклад непрямі податки, які регулюють споживання, створюють фундамент для перерозподілу коштів з одних платників до інших. Це дозволяє говорити про існування первинного і вторинного перерозподілу за допомогою податків.

Стимулююча (де стимулююча) функція створює орієнтири для розвитку або згортання виробництва. Як і регулююча, вона може бути пов'язана з застосуванням механізму пільг, зміною об'єкту оподаткування, зменшенням базиоподаткування, іноді цю функцію розглядають як різновид регулюючої. Як підтверджує світовий досвід, надання податкам стимулюючих і регуляційних функцій потребує тривалого опрацювання порядку їх обчислення, сплати, надання пільг.

Контрольна функція реалізується в ході оподаткування при регламентації державою фінансово – господарської діяльності підприємств і організацій, отриманні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюється раціональність, стабільність податкової системи, перевіряється, наскільки податки відповідають реалізації цілі при сучасних умовах.

Вся сукупність податків вимагає певної їх систематизації за окремими ознаками. Розглянемо найголовніші.

В залежності від платника податки поділяються на:

- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, ПДВ) ;

- податки з фізичних осіб (податок з доходів) ;

- змішані податки, які сплачують і юридичні і фізичні особи (податок з власників транспортних засобів, земельні податки).

В залежності від форми оподаткування:

- прямі (прибутково – майнові) – податки, які стягуються в процесі придбання і акумуляції матеріальних благ, що визначаються розміром об'єкту оподаткування, включаються до ціни товару і сплачуються виробником або власником;

- непрямі (на споживання) – податки, що стягуються в процесі витрачання матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Головна різниця між прямими та непрямими податками полягає в участі утворення ціни. Якщо прямі податки закладаються до ціни на стадії виробництва у виробника, то непрямі – тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни товару.

В залежності від компетенції органу, регулюючого вид податку:

- загальнодержавні – податки, що встановлюються вищими органами державної влади по всій її території;

- місцеві (регіональні) – податки, що встановлюються як вищими, так і місцевими органами влади, але вводяться тільки рішенням місцевого органу, діють на відповідній території і зараховуються до місцевих бюджетів.

Така структура податків є характерною для унітарної держави, а різні підвиди регіональних податків виникають в залежності від особливостей суб

В залежності від способу стягнення:

- часткові (кількісні) – встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховуючи майновий стан платника та його можливість сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників податку;

- розкладні (репартиаційні) – податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що потім самостійно здійснюють між собою кінцевий розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податку, яка пройшла декілька етапів: перший – встановлення загальної суми доходів, які потребує держава; другий – розподілення цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподілення її між платниками. Зараз застосовується на місцевому рівні.

В залежності від каналу надходження:

- державні – податки, які повністю надходять в державний бюджет;

- місцеві – податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

- пропорційні – податки, що розподіляються між державним і місцевими бюджетами згідно визначеній пропорції;

- позабюджетні – податки, що надходять в визначені фонди.

В залежності від характеру використання:

- загального призначення – податки, які використовуються на загальні потреби, без конкретизації заходів чи затрат, на які вони витрачаються;

- цільові – податки, що зараховуються до позабюджетних цільових фондів та призначені для цільового використання. Сучасне податкове законодавство широко використовує систему цільових податків.

В залежності від періодичності стягнення:

- разові податки – сплачуються один раз протягом визначеного періоду;

- систематичні (регулярні) – сплачуються регулярно через визначені проміжки часу і протягом всього періоду діяльності платника.

В залежності від обліку податкового платежу:

- податки, що фінансуються споживачем (акцизи, ПДВ) ;

- податки, що включаються до собівартості (податок з власників транспортних засобів, земельний податок) ;

- податки, що фінансуються за рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку на прибуток (податок на майно, податок на рекламу) ;

- податки, що фінансуються за рахунок чистого прибутку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки).

Принципи побудови системи оподаткування, що вперше були сформульовані А. Смітом в його роботі «Дослідження про природу та причина багатства народів» зводяться до наступних понять: все спільність, справедливість, визначеність, зручність. Ці загальні принципи оподаткування згодом розширювались, трансформувались під впливом соціально – економічних і політичних перетворювань. В даний момент вони відображають особливості і тенденції сучасної податкової системи:

- стабільність і періодичність – основні податкові платежі і правила стягнення податку повинні залишатися незмінними протягом визначеного періоду;

- високий рівень розвитку регулюючої функції;

- гнучкість – передбачає оперативну зміну податкових платежів, засобів їх нарахування. Системи пільг і санкцій в залежності від зміни ситуації;

- рівновага – забезпечує орієнтацію держави на підтримку за допомогою податків структурно – відтворювальної рівноваги;

- рухливість – відображає чутливість податкових платежів до зміни в галузі формування бази оподаткування чи при появі нових певних форм податків;

- вираження чіткої антиінфляційної спрямованості через податкове вилучення;

- зручність для платника при внесені податкових платежів і для контролюючого субєкту при стягненні податку. Процедури розрахунку та сплати податків повинні бути простими і зрозумілими;

- рівність – рівень податкової ставки повинен встановлюватись з урахуванням можливостей платника податків;

- стимулювання, тобто формування економічних і правових інтересів при здійснені певного виду діяльності і отримані більш високих доходів;

- економічність – співвідносити витрати на збір податку і доходів від збору цього податку;

- рівномірність охоплення – передбачає раціональне виділення в ролі об'єкту оподаткування різних елементів вартості чи видів діяльності [13, 115].

Практика побудови податкових систем та їх функціонування в країнах Західної Європи виділяє декілька специфічних принципів побудови системи оподаткування: податки і витрати, пов'язані з їх стягненням, повинні мінімізуватись з метою переорієнтації з фіскальної функції на стимулюючу; справедливість використання податкових важелів, недопущення подвійного оподаткування; порядок стягнення податку повинен виходити з мінімального втручання в справи платника податку; сума сплаченого податку повинна бути еквівалентна вартості отриманих від держави послуг; податки повинні характеризуватись чіткою бюджетною спрямованістю.

Особливості оподаткування підприємств досить різноманітні і вимагають адекватного облікового забезпечення, оскільки будь-які відхилення від установлених вимог нормативних актів призводять до відчутних втрат через застосування фінансових санкцій податковими інспекціями як до керівників та облікових працівників, так і підприємств.

У підсистемах фінансового, управлінського та податкового обліку використовуються одні й ті ж елементи методу загальної системи бухгалтерського обліку: документація, оцінка, рахунки, подвійний запис, калькуляція, інвентаризація, баланс, але в неоднаковій мірі з огляду на властивість облікованих об'єктів.

Документація в системі податкового обліку обмежується податковими накладними і книгами обліку придбання і продажу товарів, робіт, послуг, реєстрами обліку валових доходів і витрат. Інвентаризація власне у податковому обліку не застосовується, хоч її не можна ігнорувати при визначенні приросту (убутку) товарів, інших виробничих запасів. Але здебільшого уточнення залишків товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) за даними інвентаризації проводять у фінансовому обліку.

Податковий облік ведуть позасистемно, шляхом вибірки даних, тут не застосовуються такі елементи методу бухгалтерського обліку як рахунки і подвійний запис операцій, що до речі, властиве інколи управлінському обліку в окремих країнах. В Україні як фінансовий, так і управлінський облік (а на великих підприємствах це доцільно і щодо податкового обліку) ведуть у системі кореспонденції рахунків подвійним записом.

Документи податкової звітності, виконують функції первинних документів фінансового обліку, оскільки для складання деяких форм податкової звітності дані фінансового обліку – лише вихідна інформаційна база, а потім ці ж самі форми податкової звітності є основою для записів у аналітичних реєстрах фінансового обліку.

Для уточнення даних податкового обліку використовують первинні документи і облікові реєстри фінансового обліку. Зокрема так уточнюються дані щодо визначення податку на додану вартість, валових витрат, валових доходів, а також інших платежів.

Разом із тим організація податкового обліку на підприємствах ускладнюється тим, що у Плані рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30. 11. 99 р., не передбачено окремих синтетичних, чи принаймні субрахунків для обліку валових витрат і валових доходів, які є визначальними при обчисленні оподатковуваного прибутку. Разом з тим це категорії, які використовуються лише у податковому обліку, вони не ідентичні загальноекономічним категоріям «витрати», «валовий дохід», їх не можна відобразити у системі кореспонденції встановлених рахунків фінансового обліку, а доведеться здійснювати копіткі вибірки даних, необхідних для складання додатків до декларації про прибуток підприємства.

З таким підходом до організації облікового забезпечення податкової звітності не можна погодитись. Адже позасистемне відображення валових витрат і валових доходів неминуче призводить до помилок, які за своїми наслідками досить відчутні як для підприємств, так і для облікових працівників внаслідок застосування фінансових санкцій через викривлення оподатковуваного прибутку.

Трохи краще у новому Плані рахунків вирішений облік розрахунків з бюджетом за податком на додану вартість. їх ведуть на рахунку 64 «Розрахунки за податками та платежами». Зокрема, за аналітичним рахунком 6411 «Розрахунки з податку на додану вартість», який треба відкрити до субрахунку 641 «Розрахунки за податками», відображають як податковий кредит – за дебетом, так і податкові зобов'язання – за кредитом. При цьому слід звернути уваги на те, що незважаючи на назви субрахунків 643 «Податкові зобов'язання» та 644 «Податковий кредит», відображені тут суми у «Податковій декларації з податку на додану вартість» не вказують. На цих субрахунках записують суми податку на додану вартість за аналогією до колишнього синтетичного рахунка 67 «Податкові розрахунки» у випадку надходження від покупців попередньої оплати (авансу) за продукцію, товари, послуги, або якщо таку оплату авансом здійснено постачальникам (підрядникам) під майбутні поставки товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт (послуг).

12 3 4 5 6