ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Моделі контрольно-оцінювальних систем у старшій школі

1 2 3 45

Комбінування навчальних параметрів дозволяє моделювати різні контрольно-оцінювальні системи залежно від виду навчального закладу, ролі і місця навчального предмета у навчальному плані тощо.

Суть опосередкованого оцінювання полягає у тому, що результати усіх форм контролю не оцінюються тією чи іншою оцінкою, їм присвоюється визначена кількість балів «залежно від значущості навчального матеріалу, який охоплюється» [7, с. 383].

Для встановлення кількості балів, що присвоюється тому чи іншому навчальному параметру, можна використати такі два підходи:

· одному з навчальних параметрів присвоюється стала кількість балів (наприклад, за виконання домашнього завдання - З бали.). Якщо тема чи модуль містить 10 домашніх завдань, тоді за цей навчальний параметр можна одержати 30 балів. Нехай частка домашніх завдань у модульній оцінці становить 20%, тоді загальна сума балів, яка припадає на усі навчальні параметри визначається як число за його процентом: 30:0,2=150 балів. Виходячи із визначених частин (%), які займає той чи інший параметр у модульній оцінці, визначається кількість балів, що припадає на кожний навчальний параметр. Залишається розподілити бали між завданнями кожного параметра і ознайомити з ними учнів;

· другий підхід полягає в тому, що обирається певна сума балів для всіх навчальних параметрів модуля (наприклад, 100), тоді 100 балів легко розподілити між навчальними параметрами, виходячи з їх часток у загальній сумі.

В опосередкованому оцінюванні важливо визначити, які навчальні параметри становлять ядро знань і якій оцінці воно відповідає. Наприклад, у профільному класі з математики ядро знань складатимуть такі навчальні параметри: теоретичні елементи знань - 25%, вміння розв’язувати одинарні практичні дії (навички) - 20%; виконання половини домашніх завдань — 10%. Всього 55%, тоді в інтервальній шкалі оцінці „б” відповідають 51- 60%.

Інтервальна шкала переходу від одержаних балів до оцінки складається з урахуванням певних педагогічних вимог. Так оцінка „12” виставляється,, якщо учень набирає за всі навчальні параметри 100% і більше.

Понад 100% учень набирає тоді, коли бере участь у наукових конференціях, олімпіадах тощо. Для прикладу, інтервальна шкала може мати такий вигляд:

„1” – 0 – 10% „7” – 61 – 70%

„2” – 11 – 20% „8” – 71 – 80%

„З” – 21 – 30% „9” – 81 –90%

„4” –З1 – 40% „10” – 91 – 95%

„5” – 41 – 50% „11” – 96 – 100%

„6” – 51 – 60% „12” – 100% і більше.

У цій інтервальній шкалі є певні закономірності, які легко запам’ятовуються суб’єктами навчання:

• до оцінки „10” різниця інтервалу дорівнює 9, причому перша цифра другого числа інтервалу співпадає з оцінкою (усі другі числа інтервалів кратні 10);

• для оцінок „10” і „11” різниця інтервалу дорівнює чотирьом, друге число інтервалу кратне 5.

Використовуючи наведені вище міркування, змоделюємо декілька контрольно-оцінювальних систем з математики для старшої школи.

Ø Природничо-математичний напрям

Модель А: опосередковано-модульно-когнітивна

1. Навчальні параметри й співвідношення між ними:

а) теоретичні компоненти - 25%;

б) репродуктивні практичні дії (навички) - 20%;

в) творчі практичні дії (вміння) - 35%;

г) виконання домашніх завдань і стан ведення зошитів - 20%.

2. Структура знаннєвих компонентів:

а) поняття, їх властивості (теореми, формули);

б) одинарні практичні дії (навички): виконання математичних операцій, розв’язування найпростіших рівнянь, нерівностей, обчислення виразів тощо;

в) творчі практичні дії (вміння): розв’язування складніших вправ і задач

г) алгоритми виконання математичних операцій, розв'язування рівнянь і нерівностей (систем) тощо»

3. Критерії оцінювання: оцінювання опосередковано-модульне, кількість балів за модуль дорівнює 100; вони розподіляються між навчальними параметрами так: залік з теорії (тест) - 25 балів, контрольна робота робота № 1 (рівень навичок) — 20 балів, контрольна робота № 2 (творчий рівень) - 35 балів, за домашні завдання - 20 балів. Ядро знань складають: знання визначених теоретичних елементів - 25 балів, контрольна робота № 1 (рівень навичок) - 20 балів, половина виконаних домашніх завдань - 10 балів. До модульних контрольних робіт вносяться лише ті елементи теоретичних знань і практичних дій, які пропонуються для повного засвоєння; крім того, включаються й ті головні знання, практичні дії, з попередніх модулів, які повторюються.

4. Рейтинговий показник за семестр (рік) визначається як процентне відношення суми балів з усіх навчальних параметрів за семестр (рік) до максимально можливої суми; крім знайдених навчальних параметрів у ході обчислення рейтингових показників ураховуються результати зовнішніх контрольних робіт за семестр, рік (директорських, інспекторських тощо); кількість балів за кожне завдання контрольної роботи визначає суб’єкт, який здійснює контроль (однак вони узгоджуються з прийнятою системою); на рейтинговий показник впливатимуть результати участі учнів в олімпіаді; за кожну правильно розв’язану задачу на тій чи іншій олімпіаді ставиться додатково по три бали з алгебри чи з геометрії залежно від типу задачі; максимально можлива кількість балів за семестр при цьому не змінюється, тобто одержані бали на олімпіадах додаються лише до чисельника; учні можуть виконувати творчі роботи (статті, реферати тощо) і одержувати додаткові бали (максимально п’ять балів), які також додаються лише до чисельника; школярі самооцінюють у балах свою навченість з тих контрольних зрізів з якими, на думку вчителя, вони можуть успішно справитися (засвоєння теорії, виконання домашніх завдань тощо); результати перевірки опорних контрольних зрізів протягом трьох днів виставляються в листки відкритого обліку результатів оцінювання і в класні журнали; за наявності пропуску учнем навчальних занять з поважних причин, зокрема і тих, під час яких проводився контрольний зріз, йому надається право доопрацювати навчальний матеріал самостійно або з допомогою вчителя й ліквідувати заборгованість; опорне оцінювання проводиться лише один раз; якщо учень без поважних причин не одержав опорної оцінки (не склав заліку, не писав контрольної роботи тощо), то йому ставиться нуль балів; учень зобов’язаний доопрацювати навчальний матеріал модуля і підтвердити

стан його засвоєний під час складання опорних контрольних зрізів з наступного модуля; повторні контрольні зрізи проводяться з тими учнями, які пропускали заняття через хворобу.

5. Інтервальна шкала переходу від рейтингових показників (%) до оцінок:

„12” (100% і більше)з „11” (96 – 100), „10” (91 – 95), „9” (81 – 90), „8” (71 – 80), „7” (61 – 70), „6” (51 – 60), „5” (41 – 50), „4” (31 – 40), „3” (21 –30), „2”(11 – 20), „1” (0 – 10).

6. Шкала оцінок: 12-бальна.

7. Форми локального контролю:

а) теоретичні компоненти - тест;

б) репродуктивні практичні дії (навички) - письмова контрольна робота № 1;

в) творчі практичні дії - письмова контрольна робота № 2.

8. Форма підсумкового контролю - модульна: для виставлення підсумкової оцінки визначається рейтинговий показник (процентне відношення суми балів з усіх модулів до максимально можливої) і переводиться в оцінку за рейтинговою інтервальною шкалою.

Ø Суспільно-гуманітарний напрям

Ø Модель Б: опосередковано-модульно-мотиваційна

1. Навчальні параметри і співвідношення між ними:

а) відвідування уроків - 20%;

б) репродуктивні практичні дії - 60%;

в) виконання домашніх завдань і стан ведення зошитів - 20%.

2. Структура знаннєвих компонентів:

а) алгоритми виконання математичних операцій, розв’язування рівнянь і нерівностей тощо;

б) одинарні практичні дії (навички): виконання математичних операцій, розв’язування рівнянь, нерівностей, обчислення виразів тощо.

3.Критерії оцінювання: оцінювання опосередковано-модульне; за кожне відвідане заняття ставиться 1 бал і за виконане домашнє завдання - 1 бал; загальна кількість балів визначається як число за його процентом (наприклад, модуль має 10 уроків, тоді 10:0,2=50 балів, тобто за відвідування уроків – 10 балів, за виконання домашніх завдань – 10 балів і за виконання контрольної роботи (репродуктивної) – 30 балів); рейтинговый показник за семестр (рік) знаходиться як процентне відношення суми балів навчальних параметрів за семестр (рік) до максимально можливої суми.

Шкала оцінок: 12-бальна.

5. Інтервальна шкала переходу до оцінки:

„1” - 0 - 12% „7” - 53 - 60%

„2”-13-20% „8”-61 -68%

„З” -21 - 28% „9”-69-76%

„4”- 29 - 36% „10” - 77 - 84%

„5” - 37- 44% „11” - 85 - 92%

„6” - 45 - 52% „12” - 93 - 100%.

6.Форми локального контролю - письмова контрольна робота (рівень навичок).

7.Форма підсумкового контролю - модульна: для виставлення підсумкової оцінки визначається рейтинговий показник (процентне відношення суми балів з усіх модулів до максимально можливої) і переводиться в оцінку за наведеною рейтинговою інтервальною шкалою.

Ø Загальноосвітній напрям

Модель В: опосередковано-модульно-базова

1. Навчальні параметри і співвідношення між ними:

а) теоретичні компоненти - 20%;

б) базові практичні дії (навички) - 60%;

в) виконання домашніх завдань і стан ведення зошитів - 20%.

2. Структура знаннєвих компонентів:

а) поняття, їх властивості (теореми, формули);

в) алгоритми виконання математичних операцій, розв’язування рівнянь і нерівностей (систем) тощо.

3. Критерії оцінювання: оцінювання опосередковано-модульке;

вихідною позицією при визначенні сумарної кількості балів модуля може бути загальна кількість балів за виконані домашні завдання. Наприклад, якщо модуль має 10 домашніх робіт, то максимальна сума балів за них може бути 30 (кожне правильно виконане домашнє завдання оцінюємо у 3 бали), тоді 30 : 0,2 =150 балів - загальна сума балів модуля. З них 20% - залік з теорії, тобто 30 балів; домашні роботи – 30 балів; контрольна робота оцінюється у 90 балів. Рейтинговий показник за семестр (рік) знаходиться як процентне відношення суми балів навчальних параметрів за семестр (рік) до максимально можливої суми.

4. Шкала оцінок:12-бальна.

5. Інтервальна шкала переходу до оцінки:

„1” - 0 - 13% „7” - 59 - 67%

„2”-14-22% „8”-68 -76% . .

„З” -23 - 31% „9”-77-85%

„4”- 32 - 40% „10” - 86 - 90%

„5” - 41- 49% „11” - 91 - 95%

„6” - 50 - 58% „12” - 96 - 100%.

6. Форми локального контролю:

а) теоретичні компоненти - залік;

б) базові практичні дії (навички) - контрольна робота.

7. Форма підсумкового контролю - модульна: для виставлення підсумкової оцінки визначається рейтинговий показник (процентне відношення суми балів з усіх модулів до максимально можливої) і переводиться в оцінку за наведеною рейтинговою інтервальною шкалою.

На рис. 2 представлено модель контрольно-оцінювальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів.

Таким чином, залежно від профілю навчання моделі оцінювання з математики можуть спонукати учнів до глибокого засвоєння визначених математичних знань і практичних дій (модель А) або з допомогою мотиваційних механізмів, змістивши акценти в бік засвоєння лише найголовніших практичних математичних операцій без обгрунтування їх теоретичних засад (модель Б), з урахуванням того, що у класах суспільно-гуманітарного напряму акцент зміщено на формування уявлень про сутність математичного знання, його логічну структуру, категорії й методи математики, усвідомлення того, яке твердження підлягає доведенню, а яке не підлягає.

Рис. 2. Модель контрольно-оцінювальної системи оцінювання навчальних досягнень учнів

Вивчення математики у класах із суспільно-гуманітарним напрямом навчання сприяє усвідомленню учнями ролі та місця математики в системі наукових знань, розкриття прикладних можливостей науки в різних галузях людської діяльності. Водночас у класах загальноосвітнього напряму навчання (модель В) увага приділяється теоретичним знанням, хоча і не слід вимагати запам’ятовування всіх математичних формул, зокрема їх доведень від усіх учнів.

Завдання для самостійної роботи

І. Дайте відповіді на запитання:

1. Охарактеризуйте принципи моделювання контрольно-оцінювальних систем в освіті:

· принцип природовідповідності;

· принцип науковості;

· принцип доступності;

· принцип наступності;

· принцип демократичності;

· принцип повноти.

2. Як взаємодіють між собою навчальний і оцінювальний контроль залежно від ступеня навчання? Зобразіть схематично.

3. Сформуйте алгоритм підготовки до реалізації контролю і оцінювання у навчанні (підготовчий етап).

4. Дайте характеристику двом видам оцінювання: безпосередньому і опосередкованому.

5. Чому в умовах безпосереднього оцінювання зі збільшенням шкали оцінювання зменшується його об’єктивність?

6. Від чого залежить обсяг шкали оцінювання?

7. Назвіть основні компоненти контрольно-оцінювальної системи.

8. Назвіть основні навчальні параметри.

9. Як впливають навчальні параметри на моделювання контрольно-оцінювальної системи?

10. Якою є структура когнітивних компонентів тієї чи іншої дисципліни?

11. Назвіть основні форми локального (підсумкового) оцінювання.

12. Що таке критерії оцінювання?

13. Змоделюйте контрольно-оцінювальну систему зі своєї навчальної дисципліни.

ІІ. Тестові завдання

1. Структурування знань модуля – це:

а) процес виділення елементів знань (понять, властивостей, закономірностей, законів тощо) і взаємозв’язків між ними;

б) процес встановлення взаємозв’язків між елементами знань;

в) процес виділення головних елементів знань;

г) процес визначення елементів знань;

д) процес узагальнення і систематизації знань.

2. Навчальні параметри – це:

а) різні види навчальної діяльності студентів;

б) різні види спортивних змагань студентів;

в) навчальні досягнення студентів;

г) різні види результатів навчальної діяльності студентів, які суттєво впливають на підсумкову оцінку;

д) змінні величини, які впливають на оцінювання.

3. Критерії оцінювання – це:

а) підстава для оцінки;

б) мірило істинності;

в) встановлена відповідність між сукупністю засвоєних елементів знань, навичок та вмінь і кількістю балів, що їм відповідає;

г) ознака навчального параметра;

д) оцінені навчальні параметри.

4. Тест успішності – це:

а) система вправ, яку виконує студент за визначений проміжок часу;

б) серія стандартизованих завдань, які дають можливість об’єктивно виміряти обсяг і рівень засвоєння студентом контрольних знань, умінь і навичок;

в) контрольна робота;

г) система запитань, на які має відповісти студент, з метою з’ясування рівня його знань.

д) евристична система запитань.

5. Валідність тесту – це:

а) відповідність завдань тесту навчальній програмі;

б) середній показник результатів тестування;

в) завдання стандартної форми;

г) система відповідей до тесту;

д) правильна відповідь до кожного тестового завдання.

6. Надійність тесту – це:

а) надія на позитивний результат тестування;

б) відповідність тесту знанням студентів;

в) ступінь відносної постійності і стабільності оцінок, що забезпечуються даним тестом під час повторних (через невеликі проміжки часу) тестувань одних і тих самих досліджуваних;

г) коефіцієнт кореляції між результатами тестування студентів;

д) відповідність завдань тесту програмі.

7. Опосередковане оцінювання – це:

а) оцінювання з врахування самооцінки студентів;

б) підсумкове оцінювання під час сесій;

в) присвоєння кожному навчальному параметру адекватної кількості балів, сумування усіх одержаних балів за модуль, семестр, визначення відсотка від максимально можливої кількості балів і трансформація відсотків в оцінку за допомогою інтервальної шкали;

г) оцінювання за допомогою тестування;

д) оцінювання за допомогою відкритого тестування.

8. Система дидактичних принципів моделювання контрольно-оцінювальних систем має такий вигляд:

а) принципи природовідповідності, науковості, доступності, демократичності, наступності, повноти;

б) принципи державотворення, гуманізації, зв’язку з життям, патріотизму;

в) принципи природовідповідності, послідовності, наступності;

г) принципи науковості, доступності, диференціації, модульності;

д) принципи інтеграції, демократичності, наступності, повноти.

9. Зі збільшенням шкали оцінювання зменшується:

а) обсяг навчального матеріалу для засвоєння;

б) час вивчення навчального матеріалу з даного модуля;

в) об’єктивність оцінювання під час опосередкованого оцінювання;

г) об’єктивність оцінювання в умовах безпосереднього оцінювання;

д) середня величина оцінок студентів групи з даної дисципліни.

10. Обсяг шкали оцінювання залежить від:

а) віку суб’єктів учіння;

б) рівня структурованості навчальної дисципліни;

в) освітнього ступеня;

г) МОН України;

д) вченої ради вищого навчального закладу.

11. Основні елементи контрольно-оцінювальної системи:

а) шкала оцінок, критерії оцінювання, форми контролю;

б) навчальні параметри, структура знаннєвих компонентів, критерії оцінювання, шкала оцінок, інтервальна шкала переходу до оцінки, форми локального і підсумкового контролю;

в) тест, контрольна робота, критерії оцінювання;

г) теоретичні та практичні елементи знань, шкала оцінок, критерії оцінювання;

д) самостійна робота студентів, практичні (лабораторні) роботи, критерії оцінювання.

12. Інтервальна шкала переходу до оцінки використовується:

а) лише під час зовнішнього незалежного тестування;

б) для зменшення суб’єктивності оцінювання;

в) під час опосередкованого оцінювання;

г) лише у вищих навчальних закладах;

д) з метою стимулювання студентів до систематичного навчання.

13. Принципи природовідповідності контрольно-оцінювальних систем передбачає:

а) випереджувальну експериментальну перевірку цілісно сформованої контрольно-оцінювальної системи, відповідність кількості й складності навчальних завдань, які пропонуються студентам для контролю і оцінювання, вимогам навчальних програм (валідність), а також – інтелектуальним можливостям суб’єктів учіння;

б) зрозумілість, простоту і надійність оцінювальної системи. Її перш за все повинні сприйняти студенти і бути переконаними, що система є об’єктивною і спонукатиме до систематичної навчальної праці;

в) повне ознайомлення студентів з усіма елементами оцінювальної системи, тобто її відкритість, право студентів вільно висловлювати свої думки і позицію стосовно змодельованої системи оцінювання, а також під час її реалізації;

г) поступовий перехід від найпростіших контрольно-оцінювальних систем до все складніших у зв’язку із переходом від однієї освітньої ланки до іншої;

д) з одного боку, моделювання такої контрольно-оцінювальної системи, яку суб'єкти учіння здатні сприйняти, усвідомити та осмислити, а з іншого – та система має відповідати природі самої дисципліни (цикл суспільно-гуманітарної підготовки, фундаментальної чи професійної).

14. Принципи науковості моделювання контрольно-оцінювальних систем передбачає:

а) зрозумілість, простоту і надійність оцінювальної системи. Її перш за все повинні сприйняти студенти і бути переконаними, що система є об’єктивною і спонукатиме до систематичної навчальної праці;

б) випереджувальну експериментальну перевірку цілісно сформованої контрольно-оцінювальної системи, відповідність кількості й складності навчальних завдань, які пропонуються студентам для контролю і оцінювання, вимогам навчальних програм (валідність), а також – інтелектуальним можливостям суб’єктів учіння;

15. Принцип демократичності моделювання контрольно-оцінювальних систем передбачає:

Література

1. Булах І., Мруга М. Проект ТЕМРUS «справедливе оцінювання» в контексті реформування освіти в Україні // Післядипломна освіта в Україні. – 2005. – №1. – С.15-18.

2. Корсак К. Педагогічні виміри – ХХІ: Співбесіди, іспити, тести // Початкова школа. – 2003. – № 6. – С.1-4.

3. Мартиненко С.М., Хоружа Л.Л. Загальна педагогіка: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2002. – 176 с.

4. Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посібн. / За ред. О.І. Пометун. – К. : Видавництво А.С.К., 2004. – 192с.

5. Романовський О. Особливості вищої освіти в США // Рідна школа. – 2000. – №1. – С.31-50.

6. Сікорський П.І. Кредитно-модульна технологія навчання. – К. В-во Європ. ун-ту, 2004. – 127с.

7. Сікорський П.І. Модульно-рейтингова система навчання у ліцеях. – Л.: Академічний Експрес, 1997. – 96с.

8. Фридман Л.М. Наглядность и моделирование в обучении. – М.: Знание, 1984. – 80с.

9. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 288с.

1 2 3 45