ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Зупинимося на кожному розділі детальніше.

12 3

Лабораторна робота №2

Вивчення параметрів SETUP для BIOS та налагодження SETUP BIOS на максимальну продуктивність

Мета роботи:Сформувати вміння визначення параметрів апаратної частини персонального комп’ютера (ПК), діагностування ПК та конфігурування ПК засобами CMOS SETUP.

SETUP BIOS

Як відомо, раніше операційної системи в комп'ютері запускається убудована в чіп материнської плати програма BIOS (Base Input/Output System, основна система уведення-виведення). Призначення цього невеликого (256 Кб) програмного коду - звести до "загального знаменника" апаратні розходження комп'ютерного устаткування.

Надійна й ефективна робота ПК неможлива без правильно зконфігурованного BIOS. Конфлікт між новітнім устаткуванням і застарілим кодом чіпа – річ досить часта. У такому випадку вихід один: перепрошивання. Але якщо заміна BIOS вимагає певних навичок і знань (без яких перетворюється в електронний варіант "російської рулетки"), то первинне настроювання цілком під силу середньому користувачеві. Більше того, розуміння правил включення комп'ютера необхідно для грамотного його використання.

BIOS являє собою програму, записану в мікросхему по тій або іншій технології ROM і, отже, не потребує живлення, для того щоб зберігатися там навіть після вимикання комп'ютера. У сучасних чіпах використовується технологія Flash ROM, що дозволяє перезаписувати BIOS без додаткового устаткування. Але, у кожному разі, перезапис BIOS – операція серйозна. Інша справа – налаштування (SETUP) BIOS. Налаштування дозволяє "підігнати" стандартну версію BIOS під конкретну конфігурацію комп'ютера або ОС. Змінювати налаштування BIOS можна хоч по кілька разів у день.

Параметри налаштування BIOS зберігаються в енергозалежній CMOS RAM, що живиться від батарейки на материнській платі. Звідси висновок: якщо у вас часто "злітають" установки комп'ютера або "вередують" годинники – швидше за все, настав час замінити батарейку.

Роль BIOS при завантаженні ПК

Після включення живлення напруга подається на центральний процесор та інші мікросхеми материнської плати. "Прокинувшись", CPU запускає з мікросхеми програму BIOS – і починається процедура POST (Power On Self Test, ініціалізація при першому включенні). Її завдання – просканувати і налаштувати всі пристрої.

Насамперед формується логічна архітектура комп'ютера. Подається живлення на всі чіпсети, у їхніх регістрах встановлюються потрібні значення. Потім визначається об'єм ОЗП (цей процес можна спостерігати на екрані), включається клавіатура, розпізнаються LPT- і COM-порти. На наступному етапі визначаються блокові пристрої – жорсткі диски IDE і SCSI, флоппі-дисководи. Для пристроїв SCSI процедура трохи ускладнюється наявністю власної BIOS, що бере на себе роботу з відповідним устаткуванням і має власну програму налаштування. На заключній стадії відбувається відображення підсумкової інформації.

Після закінчення роботи POST BIOS шукає завантажувальний запис. Цей запис, залежно від налаштування, перебуває на першому або другому жорсткому диску, флоппі-диску, ZIP або CDROM. Після того як завантажувальний запис знайдено, він завантажується в пам'ять – і керування передається йому.

Якщо в настроюваннях SETUP BIOS є помилки, то вони можуть виявитися вже на цих стадіях, і до запуску ОС справа не дійде. Але можливі й інші прояви неправильного настроювання BIOS – повільна або нестабільна робота системи, раптові перезавантаження. Тому давайте запустимо програму настроювання BIOS і почнемо невелику екскурсію по її лабіринтах.

Екскурсія в BIOS SETUP

Насамперед, відразу після включення живлення, подивіться на нижню частину екрана. Тут перебуває ідентифікаційний запис про версію BIOS, наприклад:

Press DEL to enter SETUP

04/19/ 2001-i815-W83627 HF-6169RAB9 C-00

Це означає, що, вчасно натиснувши клавішу <Del>, ми потрапимо в SETUP BIOS. На жаль, єдиного стандарту інтерфейсу цієї програми не існує. Однак деяка логічна подібність – внаслідок єдиного виконуваного завдання – все-таки є. На сьогоднішній день переважна більшість настільних ПК оснащена AWARD BIOS, тому при описі настроювання ми будемо опиратися, в основному, на цього виробника. Втім, наведені відомості можна без утруднень використовувати для настроювання AMI або Phoenix SETUP BIOS.

Програма налаштування BIOS розділена на функціональні блоки, кожний з яких виконує свій клас завдань. Звичайно це наступні блоки (у дужках зазначено, як може називатися цей розділ):

загальні параметри (STANDARD CMOS SETUP, MAIN);

властивості самої BIOS (BIOS FEATURES SETUP, ADVANCED);

властивості інших чіпсетів (CHIPSET FEATURES SETUP, Chip Configuration);

властивості інтегрованих пристроїв (INTEGRATED PERIPHERALS, I/O Devices Configuration);

властивості слотів PCI (PNP/PCI CONFIGURATION, PCI CONFIGURATION);

керування живленням (POWER MANAGMENT SETUP, POWER);

паролі системи (SUPERVISOR PASSWORD, USER PASSWORD);

збереження й відновлення налаштувань (SAVE SETUP, LOAD BIOS DEFAULT, LOAD SETUP DEFAULTS);

вихід і збереження (EXIT).

Варто мати на увазі, що цей розподіл досить умовний: у кожному комп'ютері можуть бути свої варіанти розподілу функцій по групах.

Для того щоб активувати деяку групу, варто навести на неї за допомогою клавіш <> і <¯> курсорну рамку s натиснути <Enter>. Змінювати властивості можна клавішами <Page Up> і <Page Down>, а також <+> і <->. Опис керуючих клавіш звичайно приводиться в нижньому інформаційному рядку. Для виходу із блоку використовується клавіша <Esc>.

Зупинимося на кожному розділі детальніше.

Загальні властивості

У цьому розділі встановлюється системний час, налаштовуються IDE- і флоппі-дисководи, обирається реакція системи на помилки. Тут же приводиться розмір встановленої в комп'ютері RAM. Звичайно вказувати час і дату доводиться тільки при першому включенні комп'ютера або при переході на зимовий/літній час. Згодом правильне значення підтримується вбудованими годинниками, що живляться від акумулятора. У сучасних ОС годинники які неправильно йдуть, можуть зробити погану послугу, надаючи помилкову інформацію про час доступу до файлу і т.п.

Що таке LBA MODE

При налаштуванні дисків IDE, крім їхньої геометрії, потрібно вказати тип адресації секторів. Це пов'язане з тим, що файлова система FAT не здатна зайти далі 1023-го сектора, що обмежує об'єм вінчестера розміром 512 MБ. Щоб обійти це обмеження, була уведена технологія лінійної адресації блоків - LBA. Вона полягає в тому, що BIOS вказує ОС "неправильні" параметри вінчестера, навмисно зменшуючи кількість секторів, так щоб вона не перевищувала 1024, і пропорційно збільшуючи число циліндрів. Сучасні файлові системи (NTFS, EXT2) позбавлені цього недоліку. Але якщо Windows 9x ОС після установки на новий жорсткий диск не запускається, можливо, варто активувати LBA.

Як відомо, до стандартного комп'ютера можна підключити до чотирьох IDE-Пристроїв. Існує два способи їхнього настроювання: автоматичне виявлення при кожному включенні та безпосереднє введення параметрів. Наприклад, якщо в комп'ютері встановлений майстер-диск на першому IDE-порту, то, знайшовши в SETUP відповідний пункт (Primary Master), можна вибрати для нього один із двох режимів виявлення – Auto або User Default. В останньому випадку передбачається, що користувач сам вкаже геометрію вінчестера – кількість циліндрів, голівок і секторів. Ця інформація приводиться на етикетці диска або може бути визначена підручними засобами самого SETUP BIOS - IDE HDD AUTO DETECTION. Якщо конфігурація ПК змінюється вкрай рідко, то розумним буде ввести параметри вручну. Тим самим процедура POST прискориться на одну-дві секунд. Установивши для відсутніх IDE-пристроїв режим None, ви ще більше прискорите завантаження комп'ютера.

Налаштування флоппі-дисководів виконується за допомогою параметрів Drive A і Drive B. Для них потрібно вибрати тип – зазвичай 1,44 M або None, якщо дисковод відсутній. Інші формати флоппі-накопичувачів використовуються вкрай рідко. А от якщо не вказати None для відсутнього пристрою, то при початковому завантаженні будуть виникати помилки.

12 3