ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ТЕМА 9: Ринок досконалої конкуренції

1. Типи ринкових структур.

2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції.

3. Поведінка фірми – досконалого конкурента в короткому періоді.

4. Поведінка фірми – досконалого конкурента в довгому періоді.

1. Типи ринкових структур

Поведінка виробника, тобто прийняття ним рішень щодо обсягу випуску продукції чи ціни на неї (якщо він має можливість формувати власну цінову політику) залежить серед багатьох інших факторів від типу ринку, на якому він реалізує дану продукції. Існує обмежена кількість характерних рис, які дозволяють велику різноманітність ринкових структур згрупувати в основні типи. До таких ознак відносять:

1) кількість учасників ринку – може коливатися від одного до великого числа;

2) ступінь диференціації продукту – наявність у нього замінників. Стандартизовані продукти є досконалими замінниками. Диференційовані продукти є неповними замінниками. Унікальні продукти не мають близьких замінників;

3) наявність у продавця ринкової влади -спроможність підприємства впливати на рівень ціни на його продукцію;

4) існування для фірм бар’єрів для входу чи виходу з ринку(юридичних, фінансових, технологічних та інших);

5) наявність нецінової конкуренції (комплекс заходів нецінового характеру, спрямованих на збільшення продажів – напр., маркетинг).

Якщо прийняти до уваги лише першу ознаку – кількість учасників ринку, причому як із сторони пропозиції, так і зі сторони попиту, то можна виділити дев’ять форм ринку (табл.9.1).

Таблиця 9.1

Форми ринку в залежності від числа учасників

Кількість покупців	Кількість продавців
Багато	Декілька	Один
Багато	Досконала конкуренція	Олігополія	Монополія
Декілька	Олігопсонія	Олігополія, обмежена олігопсонією	Монополія, обмежена олігопсонією
Один	Монопсонія	Монопсонія, обмежена олігополією	Двохстороння монополія

В мікроекономічному аналізі, досить часто припускають, що попит є конкурентний (покупців є велика кількість) і зосереджують свою увагу на вивченні різних форм пропозиції. При такому підході, застосовуючи вищенаведену систему класифікаційних ознак, розрізняють чотири основні типи ринкових структур:

Ø ринок досконалої конкуренції;

Ø ринок монополістичної конкуренції;

Ø олігополія;

Ø чиста монополія.

Коротка характеристика цих ринкових структур у форматі класифікаційних ознак наведена в таблиці 9.2.

Таблиця 9.2.

Характеристика основних типів ринкових структур

Класифікаційні ознаки	Типи ринкових структур
Ринок досконалої конкуренції	Ринок монополістичної конкуренції	Олігополія	Монополія
Кількість учасників	Дуже багато	Багато	Декілька	Один
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний
Наявність ринкової влади	Відсутня	Незначна	Обмежена взаємозалежністю, значна при таємній змові	Значна
Бар’єри для входу-виходу на ринок	Відсутні	Незначні	Суттєві	Значні
Нецінова конкуренція	Відсутня	Значна, акцент на рекламу	Значна за диференційованого продукту	Відсутня, акцент на рекламі зв’язків з громадськістю
Приклади	Продукція сільського господарства, валюта, акції	Продукти в роздрібній торгівлі, одяг, взуття	Сталь, автомобілі, побутова техніка	Послуги місцевих комунальних підприємств, електровози, турбіни для ЕС

2. Загальна характеристика ринку досконалої конкуренції

Ринок досконалої конкуренції вважається більшістю економістів теоретичною структурою (моделлю) і здавалося б йому не варто приділяти великої уваги. Проте є певні причини детально ознайомитися із особливостями даної форми ринку. По-перше, є реальні ринкові структури, в яких майже повністю виконуються умови досконалої конкуренції (ринки сільськогосподарської продукції, ринки валюти, ринки цінних паперів). По-друге, основні категорії і принципи аналізу ринку досконалої конкуренції є універсальними і використовуються при аналізі інших типів ринкових структур. По-третє, досконалу конкуренцію розглядають часто як своєрідний стандарт ефективності при порівнянні її з іншими видами ринків.

Розглянемо більш детальніше характерні ознаки ринку досконалої (чистої) конкуренції.

§ На такому ринку присутня велика кількість фірм-продавців.

§ Жоден із виробників не може суттєво впливати на розмір галузевої пропозиції, а також на ціну продукту, який продається нею. На такому ринку продавці характеризуються як ціноотримувачі.

§ На ринку досконалої конкуренції продається стандартизований товар. Це означає, що покупцям абсолютно байдуже, в якого продавця купувати даний товар.

§ Оскільки товар є стандартизований, відсутні підстави для нецінової конкуренції шляхом рекламування певних відмінних якостей продукту.

§ Відсутні юридичні, фінансові, технологічні перешкоди для входження фірм в галузь і виходу з неї.

§ Усі учасники ринку, в тому числі потенційні, поінформовані про ситуацію на ринку.

Подальший аналіз як і ринку досконалої конкуренції, так і інших типів ринку потребує використання нових категорій: прибуток, сукупна і гранична виручка (дохід, виторг).

Сукупна виручка (TR – total revenue, англ.) – сума коштів, отримана підприємством від продажу своєї продукції. Її розраховують як добуток кількості проданої продукції на ціну :

ТR = Q·P

Гранична виручка (МR) – зміна сукупної виручки внаслідок продажу додаткової одиниці продукції.

МR = ΔTR/ΔQ

або в диференційованій формі

MR = ∂TR/∂Q = TR´

Прибуток (π) підприємства є різницею між сукупною виручкою і сукупними витратами :

π = TR – TС

Згідно припущення про раціональну поведінку виробника – основним мотивом функціонування підприємства є максимізація прибутку. Існує два способи визначення умов максимізації фірмою прибутку.

Методи визначення обсягу виробництва, при якому підприємство максимізує прибуток :

1) метод сукупного аналізу – підприємство вибирає обсяг випуску, при якому прибуток як різниця між сукупною виручкою і сукупними витратами максимізується.

p( Q)=ТR(Q) – ТC(Q) → max

2) метод граничного аналізу – підприємство максимізує прибуток, обираючи обсяг випуску, для якого гранична виручка дорівнює граничним витратам.

MR(Q)=MC(Q)

Потрібно пам’ятати, що обидва методи є універсальними для кожного виробника, який продає свою продукцію на ринках усіх типів, в тому числі конкурентному. Розглянемо особливості застосування цих правил для фірми на ринку досконалої конкуренції в короткостроковому і довгому періоді.

В назві типу ринкової структури, яку ми розглядаємо, присутнє поняття “конкурентність”. Інколи його ототожнюють з іншим терміном, подібним за звучанням – “конкурентна боротьба”. Проте необхідно пам’ятати, що це є два зовсім різні поняття. Термін “конкурентна боротьба” характеризує змагальність між окремими економічними суб’єктами за допомогою певних засобів за що-небудь (наприклад, за збільшення своєї частки на ринку). “Конкурентність” ринку характеризується ступенем впливу окремого його учасника на ринкову ціну. На ринку досконалої конкуренції відсутня будь-яка ринкова влада (вплив економічного суб’єкта на ціну). Звідси і назва такої конкуренції – досконала (чиста).

Фірма-досконалий конкурент, частка якого в галузевому випуску є мізерною, не в змозі вплинути на ціну. Тому за словами П.Самуельсона, вона зможе продати за існуючої ціни все, що забажає. (Проте це безмежне зростання пропозиції окремої фірми є лише теоретичною можливістю). Таким чином попит на продукцію досконалого конкурента є абсолютно еластичним, а його графічним зображенням є горизонтальна пряма лінія. Це означає, що у разі появи у такої фірми можливості знизити ціну (але це практично нереально за умов досконалої конкуренції, про що ми дізнаємося пізніше), вона захопить весь галузевий ринок і перетвориться в монополіста. Якщо ж вона спробує підняти ціну, то втратить усіх своїх покупців, які купуватимуть стандартизований продукт в її конкурентів за нижчою ціною. Основною турботою фірми-досконалого конкурента є визначення обсягу випуску, який є оптимальним для неї. Графічно крива попиту окремої конкурентної фірми має вигляд горизонтальної прямої лінії, яка проходить на рівні ринкової ціни (рис.9.1а). Крива ж ринкового попиту має класичний вигляд спадної лінії, оскільки ринкова ціна може змінюватися в залежності від зміни багатьох детермінантів (наприклад, галузевої пропозиції) (рис.9.1б).

Рис.9.1. Криві попиту: а) конкурентної галузі; б) окремої фірми-досконалого конкурента;

Крива попиту конкурентної фірми одночасно є кривою середньої і граничної виручки. Довести це можна математично:

AR = TR/Q = P ·Q/Q = P

MR = TR´ = (P · Q) ´ = P

3. Поведінка фірми – досконалого конкурента в короткому періоді

В короткому періоді сукупні витрати конкурентної фірми, як ми уже знаємо, поділяються на постійні і змінні. Зображений на рис. 9.2. графік сукупних витрат має S-подібну форму. Сумістивши його із графіком сукупної виручки, отримуємо графічну ілюстрацію методу сукупного аналізу.

Як бачимо, коли обсяг випуску незначний (0 – Q₁), висока частка постійних витрат в загальних витратах робить виробництво збитковим. Досягнувши обсягу випуску Q₁, підприємство досягає першої точки беззбитковості. Після цієї точки виробництво стає прибутковим. Максимум прибутку фірма отримує випускаючи Q_м одиниць продукції. Даний обсяг і є оптимальним для фірми в короткостроковому періоді. Адже збільшення потужності виробництва приводить спочатку до поступового зменшення прибутку, потім до досягнення другої точки беззбитковості і, зрештою, до

Рис. 9.2. Максимізація прибутку конкурентною фірмою за методом сукупного аналізу

вступу у нову зону збитковості. Причиною цього лежить прояв закону спадної віддачі змінного фактора виробництва.

Другий спосіб визначення оптимального обсягу виробництва, який максимізує прибуток, аналітично виводиться із моделі сукупного аналізу.

Необхідною умовою екстремуму функції прибутку p(Q)=ТR(Q) – ТC(Q) → max є рівність її похідної нулю.

p´( Q) = 0

(ТR(Q) – ТC(Q)) ´ = 0

ТR´ (Q) – ТC´ (Q) = 0

MR – MC = 0

MR = MC

Тобто необхідною умовою максимізації прибутку є рівність граничної виручки граничним витратам.

На рис. 9.3. наведена графічна ілюстрація методу граничного аналізу.

Як бачимо, через U – подібну форму кривої граничних витрат умова максимізації прибутку виконується в двох точках Е₁ і Е₂.

Тому необхідно сформулювати достатню умову максимуму функції прибутку. Такою є умова опуклості графіка функції прибутку вгору. Алгебраїчно, це означає, що друга похідна функції прибутку повинна бути від’ємною.

Рис.9.3. Максимізація прибутку конкурентною фірмою за методом граничного аналізу

Іншими словами в точці максимуму крива граничних витрат повинна строго зростати, тобто перетинати криву граничної виручки знизу. Повертаючись до рис. 9.3. умовам максимізації прибутку відповідає точка Е₂, якій відповідає обсяг випуску Q₂.

Як ми уже знаємо, конкурентна фірма не може впливати на ринкову ціну. Тому дотримання умови рівності граничних величин не завжди гарантує максимізацію прибутку. Можливі чотири виробничі ситуації.

Ø Ринкова ціна є більшою за мінімімум середніх витрат. За такої умови фірма, обравши випуск, який відповідає правилу рівності граничних величин отримує економічний прибуток (рис.9.4а).

Ø Ринкова ціна дорівнює мінімуму середніх витрат. За такої умови фірма отримує нульовий економічний прибуток, а її власник лише нормальний прибуток (рис.9.5б).

Ø Ринкова ціна є меншою мінімуму середніх сукупних витрат, але більшою за мінімум середніх змінних витрат. За такої умови фірма працює збитково, очікуючи покращення кон’юнктури на ринку товарів і ресурсів. Оскільки збитки не є більшими за постійні витрати, які вона змушена нести незалежно від того, чи фірма випускає продукцію чи ні, для неї вигідніше продовження виробництва продукції (рис.9.5в). Математично межу функціонування збиткової фірми можна вивести наступним чином:

Збитки = ТС – TR FC

FC + VC – P Q FC

VC P Q

VC/Q P

P AVC

Ø Ринкова ціна є нижчою середніх змінних витрат. За такої умови збитки перевищують постійні витрати і фірма вимушена припинити виробництво. Точка Z на рис.9.5г називається точкою закриття.

Рис.9.5. Аналіз поведінки фірми-досконалого конкурента в короткому періоді

Детальний аналіз виробничих рішень конкурентної фірми, які графічно представлені на рис.9.5, дозволяє ідентифікувати криву її пропозиції в короткостроковому періоді. Апріорі ми можемо зазначити, що лінію пропозиції складатимуть точки перетину кривих граничної виручки і граничних витрат. Але чи всі такі точки, чи ні ? Щоб відповісти на таке запитання звернемо увагу на рис.9.5г. Якщо ринкова ціна буде нижчою за мінімальні середні змінні витрати, то, як ми уже знаємо, фірма закриється і тому обсяг її пропозиції за таких умов буде дорівнювати нулю. Лише тоді, коли ціна перевищить значення мінімуму AVC, підприємство буде зацікавлене у випуску продукції. Логічний висновок із цього – крива пропозиції фірми-досконалого конкурента у короткому періоді відповідає відрізку кривої граничних витрат, який лежить вище кривої середніх змінних витрат(рис. 9.6). Така крива пропозиції має висхідний характер, що свідчить про чинність для конкурентної фірми закону пропозиції. За цінами нижчими, ніж мінімум AVC, обсяг пропозиції дорівнюватиме нулю, тому до кривої пропозиції формально відносять і вертикальний відрізок осі ординат від 0 до позначки мінімуму середніх змінних витрат.

Криву ринкової пропозиції отримують шляхом горизонтального сумування індивідуальних кривих пропозиції. Така крива також є зростаючою і може аналогічно зміщуватися при зміні нецінових чинників пропозиції.

Рис.9.6. Крива пропозиції досконалого конкурента в короткому періоді

4. Поведінка фірми-досконалого конкурента в довгому періоді

У довгостроковому періоді фірми-досконалі конкуренти мають значно більшу можливість щодо розширення виробництва або переливання свого капіталу в інші галузі. Проте, як і в короткому періоді, вони не можуть впливати на ринкову ціну і обирають лише обсяг виробництва.

Для довгострокового періоду характерний прояв так званого “парадоксу прибутку”. Він означає, що можливість у конкурентної фірми отримання прибутку є причиною його зникнення в довгостроковій перспективі.

В кожній галузі зазвичай функціонують підприємства з різним рівнем середніх витрат. У короткому періоді існують фірми, у яких середні витрати є найнижчими і завдяки цьому вони отримують економічний прибуток. Є також виробники, мінімальні середні витрати яких збігаються з ціною, і тому вони отримують нульовий економічний прибуток. Короткостроково можуть функціонувати і збиткові фірми, для яких ринкова ціна покриває змінні витрати і частину постійних.

Наявність у деяких фірм економічного прибутку приваблює у галузь фірми із інших ринків. Інформативна відкритість і відсутність бар’єрів для входу і виходу в галузь, які характерні для ринку досконалої конкуренції, зумовлюють приплив у галузь нових фірм, яких приваблює можливість отримання економічного прибутку. Поява нових фірм є причиною збільшення ринкової пропозиції (зміщення кривої пропозиції вправо вниз) і відповідно до зниження ринкової ціни (на рис. 9.7 з р₀ до р₁). Фірми, які мали за попередньої ціни нульовий прибуток стають збитковими і залишають ринок. Ринкова пропозиція зменшується і її крива повертається у положення S₂. Такий приплив і відплив капіталу триває доти, поки на ринку не залишаться фірми, для яких ринкова ціна p* забезпечує лише незбитковість виробництва (тобто нормальний прибуток). Така ціна є ціною довгострокової конкурентної рівноваги і дорівнює мінімуму довгострокових середніх витрат і довгостроковим граничним витратам.

Математично умова довгострокової рівноваги записується як рівність

Р = minLATC = LMC

Дана рівність визначає для довгострокового періоду одночасно і умову закриття.

Графічно встановлення довгострокової рівноваги фірми – досконалого конкурента ілюструє рис.9.7.

Рис.9.7. Довгострокова рівновага фірми на ринку досконалої конкуренції

Аналітична модель довгострокової рівноваги свідчить про те, що на ринках з чистою конкуренцією досягається як виробнича ефективність (Р = minATC), так і розподільна ефективність (Р = МС).

Виробнича ефективність означає, що для виробництва одиниці продукції використовується мінімум ресурсів.

Розподільна ефективність означає, що виробництво у фірм-досконалих конкурентів здійснюється за умов оптимального розподілу рідкісних ресурсів. Іншими словами – ресурси використані на виробництво товарів, цінність яких для суспільства є найвищою. При умові МС < P (МС > P) , розподіл ресурсів є неефективним, оскільки МС (відносна цінність інших товарів, які можна було би виробити за допомогою цих же ресурсів) є меншою (більшою), ніж P (гранична цінність товару фірми-досконалого конкурента для споживачів). За такої нерівності суспільство оцінює додаткові одиниці даного товару вище (нижче), ніж одиниці альтернативних товарів, які відволікають потрібні ресурси.

Тепер виникає запитання, яку конфігурацію матиме довгострокова крива пропозиції. Відразу зазначимо, що це залежатиме від того, як змінюються в певній галузі вартість виробничих ресурсів із збільшенням обсягу випуску продукції і кількості фірм в галузі.

Розглянемо спочатку галузь з постійною вартістю виробництва. На рис. 9.8 точка Е₁ відображає умови довгострокової рівноваги фірм галузі.

Рис. 9.8. Крива довгострокової пропозиції галузі з постійною вартістю виробництва

Припустимо, що внаслідок зміни нецінових чинників попиту ринковий попит зріс (крива попиту D₁ перемістилася в положення D₂). Внаслідок цього ринкова ціна зросте і рівновага переміститься тимчасово в точку Е₂. За такою ціною деякі фірми зможуть отримувати економічний прибуток і це спричинить прихід в галузь нових фірм, тобто включиться механізм переливання капіталу. Разом з тим це приведе до збільшення галузевої пропозиції, що графічно відобразиться як зсув кривої пропозиції вправо вниз. Ринкова ціна знову впаде до попереднього рівня, збиткові фірми вийдуть із галузі і ринкова рівновага встановиться в точці Е₃. Сполучивши точки Е₁ і Е₃ ми отримаємо криву пропозиції галузі у довгостроковому періоді. Для галузі з постійною вартістю виробництва дана лінія є горизонтальною.

Тепер розглянемо галузь із зростаючою вартістю виробництва - галузь, при розширенні якої середня вартість виробництва (LATC) зростає, в т.ч. за рахунок підвищення цін на ресурси виробництва. Графічно зміна галузевої пропозиції зображена на рис. 9.9.

Галузь спочатку знаходиться в стані довгострокової рівноваги в точці Е₁. Із зростанням попиту з D₁ до D₂ тимчасова рівновага буде досягнута в точці Е₂. Ринкова ціна зросте, у фірм появиться економічний прибуток і це буде стимулом для приходу у галузь нових фірм. Обсяг пропозиції зросте з Q₁ до Q₂. Зростання випуску галузі приведе до збільшення вартості факторів виробництва. Графічно це проілюстровано на правій частині рисунку зміщенням сімейства кривих витрат вправо і вверх. Збільшення числа фірм

Рис.9.9. Крива довгострокової пропозиції галузі зі в зростаючою вартістю виробництва

галузі і дія парадоксу прибутку приводить до збільшення пропозиції з S₁ до S₂ і зниження ринкової ціни. Проте ціна не понижується до вихідного рівня, а зупиняється на рівні minLRAC₂. Точка нової рівноваги Е₃ галузі знаходиться вище вихідної точки рівноваги Е₁. Ось чому, крива пропозиції галузі із зростаючою вартістю виробництва є нахиленою вгору прямою.

Аналогічно можна довести, що крива пропозиції галузі зі спадною вартістю виробництва є спадною прямою. Саме такі галузі, як правило, створюють можливості для виникнення природних монополій.