ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Постійні витрати (FC) – витрати, які не залежать від обсягу виробленої продукції.

Fixkosten (FK) – Kosten, die sich nicht mit dem Produktionsniveau ändern.

Змінні витрати (VC) – витрати, які залежать від обсягу виробленої продукції.

Variable Kosten (VK) – Kosten, die sich mit dem Produktionsniveau ändern.

До постійних витрат відносять заробітну плату адміністративного персоналу, амортизаційні відрахування, орендні та лізингові платежі, витрати на утримання адміністративних будівель, процентні та рентні платежі, деякі види податків (комунальний, земельний, автотранспортний та ін.), неявні витрати, амортизаційні відрахування, витрати на охорону.

До змінних витрат належить заробітна плата працівників, які працюють за відрядною системою оплати праці, витрати на сировину і матеріали, паливо і електроенергію, які використовуються у безпосередньо у виробництві, вартість транспортних послуг. Постійні витрати здійснюються підприємством завжди, незалежно від того, чи виробляється продукція, чи ні. Змінні витрати присутні лише у випадку випуску продукції.

Для аналізу економічної поведінки фірми інколи доцільно визначати так звані квазіпостійні витрати – витрати, які виникають лише за позитивного обсягу випуску продукції, проте не залежать від кількості випуску. Прикладом такого роду витрат є вартість освітлення виробничих приміщень.

Постійні і змінні витрати разом складають сукупні витрати підприємства.

ТС(Q) = FC + VC(Q)

Для аналізу витрат підприємства окрім показника сукупних витрат значне інформаційне навантаження несуть параметри витрат в розрахунку на одиницю продукції (середні витрати).

Середні сукупні витрати (АС) – сукупні витрати в розрахунку на одиницю продукції.

Durchschnittliche Gesamtkosten (DK) - Gesamtkosten pro Outputeinheit.

АС(АТС) = ТС/Q

Середні постійні витрати (АFC) – постійні витрати в розрахунку на одиницю продукції.

Durchschnittliche Fixkosten (DFK) - Fixkosten pro Outputeinheit.

AFC = FC/Q

Середні змінні витрати (AVC) – змінні витрати в розрахунку на одиницю продукції.

Durchschnittliche variable Kosten (DVK) – variable Kosten pro Outputeinheit.

AVC = VC/Q

Надзвичайно важливим витратним параметром, який часто є ключовим в процесі аналізу дії цінового механізму на ринках різних типів, є граничні витрати.

Граничні витрати (МС) – приріст сукупних витрат в результаті виробництва додаткової одиниці (або безкінечно малої кількості) продукції.

Grenzkosten (GK) – Anstieg der Gesamtkosten, der aus der Produktion einer zusätzlichen Outputeinheit resultiert ist.

МС = DТС/DQ

Якщо DQ®0, то граничні витрати розраховують через похідну функції сукупних чи перемінних витрат.

МС = dTC(Q)/dQ = dVC(Q)/dQ

Для того, щоб розрізняти параметри витрат у різні періоди функціонування фірми в позначення витрат короткого періоду вводять букву S (від англ. short – короткий) – STC, SATC, SMC, a довгого періоду букву L (від англ. long – довгий) – LTC, LATC, LMC.

Тепер розглянемо графічну ілюстрацію моделі витрат у короткому періоді.

Рис. 8.2. Криві витрат у короткому періоді

На рисунку 8.2а зображено криві сукупних, постійних і змінних витрат. Оскільки величина постійних витрат не залежить від обсягу випуску продукції і не змінюється протягом короткого періоду, графічно вони відображаються горизонтальною прямою, паралельною до осі абсцис. Крива змінних витрат виходить з початку координат і її конфігурація визначається характером віддачі змінного фактора виробництва. В нашому випадку крива перемінних витрат має S-подібну форму. Якщо пригадати з минулої теми конфігурацію кривої сукупного продукту, то очевидним є те дані криві дзеркально відповідають одна одній. На відрізку ОА (крива є випуклою вверх) змінні витрати зростають, але спадним темпом. Це пояснюється тим, що на даному інтервалі збільшення випуску продукції зростає граничний продукт змінного ресурсу.

Сегмент кривої змінних витрат АВ є випуклим вниз, тобто зі збільшенням кількості продукції змінні витрати зростають з прискоренням. Даний інтервал – зона дії закону спадної віддачі. Причому при великих обсягах виробництва дана крива “затухає” – перетворюється в вертикальну лінію. Це означає, що подальше зростання змінних витрат не супроводжується збільшенням обсягу виробництва. Даний вертикальний відрізок не може належати до кривої витрат, оскільки не відповідає її визначенню (як множина точок, що характеризують мінімальні витрати, необхідні для заданого обсягу виробництва). Крива сукупних витрат за формою є аналогічною кривій змінних витрат, проте на графіку вона є зміщеною вверх на величину постійних витрат.

На рис 8.2б зображено набір кривих середніх і граничних витрат. Перед тим, як аналізувати їх взаємне розміщення, необхідно дати геометричну інтерпретацію цих параметрів.

Геометрично середні витрати є тангенсом кута нахилу променя, який виходить із початку координат і проходить через певну точку кривої відповідних витрат (сукупних, постійних, змінних).

Геометрично граничні витрати – це нахил кривої сукупних витрат, тобто тангенс кута дотичних, проведених до відповідної точки кривої сукупних витрат.

Користуючись алгебраїчними чи геометричними способами визначення середніх і граничних витрат при різних обсягах використання змінного фактору, можна побудувати відповідні їм криві.

Необхідно пам’ятати про характерні особливості динаміки середніх і граничних витрат в короткому періоді:

· граничні витрати і середні змінні витрати першої одиниці (порції) продукції одинакові;

· крива середніх змінних витрат спочатку спадає (хоча і не завжди), а потім починає зростати;

· крива середніх сукупних витрат розташована вище кривої змінних витрат на величину середніх постійних витрат і спочатку спадає, а потім має додатній нахил;

· крива граничних витрат проходить через точку мінімуму як кривої середніх сукупних витрат, так і кривої середніх змінних витрат;

· мінімум кривої середніх змінних витрат знаходиться лівіше мінімуму середніх сукупних витрат;

· крива середніх постійних витрат має вигляд спадної увігнутої вниз лінії, яка при збільшенні обсягу випуску поступово наближається до осі х;

· при зменшенні обсягу виробництва до нульового рівня криві середніх витрат зростають до нескінченності;

· при зростанні обсягу виробництва криві середніх сукупних і змінних витрат наближаються одна до одної;

Тепер проаналізуємо економічний зміст динаміки середніх і граничних витрат.

U-подібна форма кривих середніх сукупних і змінних витрат пояснюється різною динамікою середнього продукту змінного фактору.

AVC = VC/Q = P_LL/Q

Оскільки АP_L = Q/L, то

AVC = P_L/AP_L

Мінімум середніх витрат збігається з максимумом середнього продукту.

U-подібна форма кривої граничних витрат пояснюється дзеркально U-подібною формою кривої граничного продукту.

MC = DVC/DQ = ¶VC/¶Q

Оскільки VC = P_LL і Р_L – сonst. і MP_L= ¶Q/¶L

MC = ¶( P_LL)/ ¶Q = P_L(¶L/¶Q) = P_L/MP_L

Криві середніх сукупних і змінних витрат спадають поки граничні витрати є меншими за середні. І дійсно, виробництво додаткової одиниці (порції) продукції, яке коштує менше, ніж середні витрати, приводить до зниження середніх витрат і навпаки.

Середні змінні витрати досягають мінімуму при меншому обсязі випуску, ніж середні сукупні витрати, оскільки збільшення середніх сукупних витрат наступає лише тоді, коли зниження сукупних постійних витрат перекривається ростом середніх змінних витрат.

В залежності від динаміки параметрів витрат по мірі зростання обсягу виробництва розрізняють три стадії виробництва:

Ø перша стадія, яка триває від початку виробництва до моменту, коли середні змінні витрати досягають мінімуму, вважається зоною нарощування виробництва;

Ø друга стадія, яка визначається періодом між мінімумами середніх змінних і середніх сукупних витрат, називається зоною стабілізації виробництва;

Ø третя стадія, яка розпочинається після точки мінімуму середніх сукупних витрат, є найбільш бажаною в короткостроковому періоді.

3. Витрати виробництва у довгому періоді

Існує думка, що підприємство функціонує в короткому періоді, а планує свій розвиток на довгострокову перспективу (Гальперін та ін., 1999). Кожне сучасне підприємство, яке ставить за мету зміцнити свої ринкові позиції, вимушене впроваджувати реальні інвестиційні проекти (купувати цілісні майнові комплекси, здійснювати нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення). Таким чином у довгому періоді функціонування фірми всі фактори виробництва є змінними і таке поняття як постійні витрати є просто відсутнім. Тому графік функції довгострокових сукупних витрат виходить із початку системи координат і в залежності від характеру віддачі від масштабу виробництва (рис.8.3) має відповідну конфігурацію (випуклий вверх, випуклий вниз, має сегменти прямої лінії).

Рис.8.3. Конфігурація кривої LTC в залежності від типу віддачі від масштабу виробництва

Важливим для аналізу вартості виробництва є співвідношення кривих короткострокових і довгострокових загальних витрат. Якщо звернутися до рис. 8.4, то збільшення підприємством обсягу виробництва в умовах короткого періоду графічно відповідає руху вздовж лінії К₁М, яка є паралельною осі змінного ресурсу. В довгостроковому періоді підприємство нарощуючи потужність рухається вздовж променя ОА, який виходить з початку системи координат і відомий уже нам як під назвою “шлях експансії фірми”. Криві короткострокових і довгострокових витрат, які зображені в нижній частині рис.8.4, отримано шляхом відображення співвідношення обсягів виробництва і витрат, необхідних для їх виробництва у відповідному періоді.

Так, при незмінних цінах на фактори виробництва для довгого періоду виробництво обсягів продукції Q₁, Q₂, Q₃ потребує витрат С₁, С₃, С₅, яким відповідають однойменні ізокости. В верхній і нижній частині рис.8.4. ці співвідношення відповідають точкам B,C,D. Виробництво обсягу Q₁, в короткому періоді потребує дещо більше витрат, ніж у довгому періоді. Пряма розвитку фірми в короткому періоді перетинає ізокванту Q₁ в точці В₁, через яку проходить ізокоста С₂, яка розташована вище ізокости С₁ і відповідає більшим витратам. Тому в нижній частині рисунку точка В₁ лежить вище точки В, і відповідно крива короткострокових витрат проходить вище кривої довгострокових витрат. Аналогічно випуск продукції Q₃ обійдеться підприємству в короткому періоді дорожче, ніж в довгому (точка D₁ знаходиться вище точки D). Лише для випуску Q₂, довгострокові і короткострокові витрати є рівними (крива STC дотикається в точці С до кривої LTC).

Рис.8.4. Співвідношення кривих короткострокових і довгострокових сукупних витрат

Описана вище модель ілюструє економічну доцільність здійснення підприємством інвестиційної діяльності.

Криві короткострокових і довгострокових середніх і граничних витрат також знаходяться між собою в певних співвідношеннях (детальніше див. Гальперін та інші, 1999, т.1., с.332-334). Серед кривих довгострокових витрат найбільш інформативною є крива середніх витрат (LATC). Проаналізуємо властивості даної кривої на простому прикладі.

Кожен із нас прямо чи опосередковано пов’язаний із землею. Хто володіє грядкою розміром в одну сотку біля багатоповерхового будинку, хто дачною ділянкою в 6 соток, хто городом в 10-20 соток, а хто земельним паєм в 1-2 га. Весною перед усіма постає проблема – як обробити землю ?

Розглянемо графічну інтерпретацію залежності між витратами часу (Die Zeit ist Geld) і кількістю обробленої землі (рис.8.5).

Рис.8.5. Крива довгострокових середніх витрат при обмеженій кількості можливих виробничих потужностей підприємства

Найпростіша технологія підготовки ґрунту – копання лопатою. Ви берете лопату в руки і робота почалася. Спочатку ваша продуктивність невисока (ще не встигли прокинутися, відчуваєте біль в попереку від незвичної роботи) і відповідно високі витрати часу. На рис.8.5. це ліва частина кривої середніх витрат SATC₁. Згодом ви втягуєтесь в роботу, м’язи розігріваються, продуктивність, яка має обернену залежність з середніми витратами, зростає, і середні витрати досягають в точці А мінімуму. Після цього продуктивність знижується, бо ви починаєте відчувати втому, голод. Відповідно зростають середні витрати. Якщо у вас невелика ділянка землі можна обмежитися і ручним копанням. Коли ж у вас ділянка більша, доцільно купити мотоблок, крива середніх витрат часу якого SATC₂. Як бачимо, криві SATC₁ і SATC₂ перетинаються в точці В і витрати при роботі мотоблоком лівіше точки В навіть дещо більші витрат ручного копання, що можна пояснити освоєнням прийомів роботи з мотоблоком, технічною підготовкою його до роботи. Правіше точки В середні витрати SATC₂ знижуються за рахунок вищої продуктивності праці мотоблока і, досягнувши свого мінімуму в точці D, починають зростати (втома, необхідність технічного обслуговування). Крива SATC₃ ілюструє середні витрати при застосуванні малого трактора. Для наведеного прикладу крива довгострокових середніх витрат складається з окремих сегментів кривих короткострокових середніх витрат і має стрибкоподібну форму (на рис. 8.5. LATC виділена жирною лінією).

В вищенаведеному прикладі ми розглянули ситуацію, коли виробник здатний у довгостроковій перспективі оперувати лише обмеженою кількістю розмірів підприємства. Але в реальній економіці в багатьох галузях кількість розмірів підприємств є необмеженою, тобто підприємство може в довгому періоді створювати виробництва з різноманітними величинами потужності. Оскільки кожному розміру підприємства відповідає своя крива SATC, графічно множину потужностей для даного типу виробництва часто відображають через множину U-подібних кривих короткострокових середніх витрат. Крива довгострокових середніх витрат в такому випадку є плавною лінією, яка огинає усі можливі SATC (рис.8.6).

Рис.8.6. Крива LATC для виробництва з великою кількістю можливих розмірів підприємств

Потрібно підкреслити, що вищенаведена крива LATC не є множиною точок мінімуму усіх кривих SATC, а є дотичною до цих кривих і лише в точці свого мінімуму проходить через точку екстремуму відповідної кривої короткострокових середніх витрат.

Конфігурація кривої LATC може бути різною в залежності від галузевої належності підприємства. На рис. 8.7 зображено можливі форми такої кривої. На рис. 8.7а проілюстрована ситуація, коли при невеликих потужностях збільшення розміру підприємств супроводжується зменшенням величини LATC. Таке явище отримало назву – економія на масштабі виробництва.

Економія на масштабі – виробнича ситуація, коли подвоєння випуску продукції супроводжується менше, ніж удвічі збільшенням сукупних витрат.Іншими словами економія на масштабі має місце у довгостроковому періоді, коли при збільшенні випуску вартість виробництва одиниці продукції зменшується.

Grössenvorteile (economies of scale, англ) – der Output kann verdoppelt werden, ohne die Kosten zu verdoppeln.

Економія на масштабі обумовлена цілим рядом чинників:

Ø неділимістю деяких виробничих ресурсів, що обумовлює необхідність певного мінімуму витрат на них для всяких обсягів продукції;

Ø спеціалізацією виробничих ресурсів (праці, обладнання, менеджменту);

Ø зниженням питомої вартості машин і обладнання при збільшенні їх потужності.

Розглядаючи явище економії на масштабі, необхідно зупинитися на важливому показникові, який дозволяє прогнозувати структуру ринку певного товару. Цей показник називають мінімальним ефективним розміром підприємства або мінімально ефективним масштабом виробництва.

Мінімальний ефективний масштаб виробництва (МЕS – minimum efficient scale, англ., MOTB – Mindestoptimale technishe Betriebsgröße, нім.) – найменший обсяг виробництва продукції, за якого крива довгострокових середніх витрат досягає мінімуму.

За допомогою цього показника можна визначити рівень концентрації в галузі, тобто оптимальну кількість ефективно функціонуючих підприємств, які здатні задовольнити попит на ту чи іншу продукцію, на національному, регіональному чи місцевому ринку. Показник MES може виявитися дуже корисним при розробці стратегії розвитку фірми, зокрема її інвестиційної складової. Інформативним він є і при визначенні типу ринку даного товару: чи буде він монополізований одним виробником, чи буде представлений невеликою кількістю середніх підприємств.

Повернувшись до рис.8.7а, бачимо, що після досягнення середніми витратами мінімального значення (абсциса точки А є MES для даного виробництва) подальше збільшення виробничої потужності відбувається за незмінних середніх витратах. Проте даний процес не є безкінечним і від потужності, якій відповідає точка В, зростання розміру підприємства приводить до збільшення середніх витрат. В такому разі говорять про втрати на масштабі.

Втрати на масштабі – виробнича ситуація, коли подвоєння випуску продукції супроводжується більш, ніж удвічі зростанням сукупних витрат. Іншими словами втрати на масштабі мають місце у довгостроковому періоді, коли при збільшенні випуску вартість виробництва одиниці продукції збільшується.

Grössennachteile (diseconomies of scale) – die Produktionssituation, bei der zu einer Verdopplung des Outputs eine Erhöhung der Kosten um mehr als Doppelte notwendig ist.

Втрати на масштабі обумовлені в першу чергу труднощами управління великими підприємствами (велика інерційність прийняття рішень, ріст бюрократичних тенденцій в управлінні, припинення дії факторів, які обумовлюють економічність росту масштабу виробництва).

Категорії економія і втрати на масштабі не є тотожними поняттю віддача від масштабу. Різниця між ними полягає в тому, що економія і втрати на масштабі можливі при різних пропорціях зміни кількості факторів виробництва, в той час як віддача від масштабу проявляється при постійній пропорції зміни їх кількості. Тобто віддача від масштабу є окремим випадком явища економії-втрати на масштабі.

В реальній економіці є галузі, в яких одне з вищеназваних явищ є домінуючим. На рис. 8.7б показана крива LATC галузі, в якій переважає економія на масштабі. Мінімум середніх витрат досягається при великих

Рис.8.7. Конфігурації кривої довгострокових середніх витрат

розмірах підприємства (металургійна, автомобілебудівна). Тому для такої галузі економічно вигідним є існування невеликої кількості великих підприємств.

На рис.8.7в конфігурація кривої LATC сигналізує про можливі втрати на масштабі виробництва. Для такої галузі доцільним є будівництво великої кількості невеликих підприємств (хлібопекарська, швейна, взуттєва).