ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розвиток мовлення дітей на етапах дошкільного дитинства.

ТЕМА 8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА

Лекція

План

1. Розвиток мовлення дітей на етапах дошкільного дитинства

1.1. Молодший і середній дошкільний вік

1.2. Старший дошкільний вік

Список літератури

Основна

1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш; за ред. А. М. Богуш. – Вид. 2-ге, доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2015. – С. 292 - 305

Додаткова

1. Богуш А., Гавриш Н. Дошкільна лінгводидактика. Підручник для ВНЗ / . - К.: Вища школа, 2011.

2. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т. Методика організації художньо-мовленнєвої діяльності дітей. - К.: Слово, 2006.

3. Богуш А. М. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти: Програма та методичні рекомендації. - Харків: ВОТ «Ранок»,2011.

4. Трифонова О. С. Виховання звукової культури мовлення дітей середнього дошкільного віку. Монографія. - Одеса: СВД Черкасов, 2008.

5. Крутій К. Л. Формування граматично правильного мовлення в дітей дошкільного віку: Монографія. - Запоріжжя: ЛІПС, 2004.

6. Психологія мовлення та психолінгвістика. Нав. Пос. Для студентів вищих навч. закладів / Калмикова Л.О., Калмиков ГВ., Лапшина І.М., Харченко Н.В.; За заг. ред. Л.О. Калмико- вої. - К.: Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут, в-во «Фенікс», 2008.

7. Кулачковская С. Е., Ладивир С. А., Пироженко Т. А. Учите мальїша общаться с детьми и взрослмми. Метод, рекомендации. - К.: Дошкільне виховання, 1995.

8. Родари Д. Грамматика фантазии или введение в искусст- во придумьівания историй. - М.: Прогресе, 1990.

9. Стрелкова Л.П. Уроки сказки. - М.: Педагогика, 1990.

10. Алексеева М. М., Яшина В. И. Методика развития речи и обучения родному язьїку дошкольников: Учеб. пособие для студ. - М.: Изд. центр Академия, 1997.

Розвиток мовлення дітей на етапах дошкільного дитинства.

1.1. Молодший і середній дошкільний вік.Якісним новоутворенням психічного розвитку дітей трьох років є оволодіння активним розмовним мовленням, яке продовжує розвиватись і вдосконалюватися на четвертому році життя, тобто у другій молодшій групі, що є першою на етапі дошкільного дитинства.

Молодший дошкільний вік найбільш сенситивний щодо мовленнєвого розвитку. У дітей цього віку надзвичайно розвинене мовне чуття, вони вельми рано помічають і виправляють мовленнєві огріхи й покручі у мовленні інших. До трьох років дитина оволодіває, правильною звуковимовою більшості звуків, натомість упродовж усього означеного періоду (до п’яти років) діти відчувають труднощі у вимові шиплячих, свистячих звуків і звука р. Для більшості дітей молодшої групи характерна загальна пом’якшеність мовлення, пропуск, спотворення і перестановка звуків складів, їх заміна, порушення звукової структури слова, уподібнення звуків. Завдяки добре розвиненому фонематичному слуху діти диференціюють звуки.

У мовленні діти використовують усі частини мови, хоча переважають іменники (до 50 %) і дієслова (28-30 %), багато ще полегшувальних слів, слів-універсалізмів. Пасивний словник переважає над активним.

Четвертий і п’ятий роки — це періоди надзвичайної мовленнєвої активності. Діти цього віку занадто балакучі й допитливі, що виявляється в численних запитаннях дітей до дорослих. К. Чуковський писав: «Дитина від 2 до 5 років — найдопитливіша істота на землі, більшість запитань, з якими вона звертається до нас, зумовлено нагальною потребою її невтомного мозку: якомога швидше пізнати довкілля».

Письменник наводить запитання хлопчика чотирьох років, що були сформульовані ним упродовж 2,5 хв.

— А куди летить дим?

— А ведмеді носять брошки?

— А хто розгойдує дерева?

— Чи можна дістати таку велику газету, щоб загорнути в неї живого верблюда?

— А восьминіг з ікри вилуплюється чи він молокососний?

— А кури ходять без калош?

— Як небо зробилося?

— Як сонце зробилося?

— Чому місяць такий ламповий?

— А хто робить клопів?

Дитина чотирьох років найчастіше звертається із запитаннями «Чому?» і значно рідше використовує запитання «Навіщо?» Дитина трьох років, як зауважує К. Чуковський, глибоко переконана, що усе в довкіллі існує лише для задоволення потреб дитини: «…корова, щоб давати їй молоко; яблуня, щоб годувати яблуками; тьотя Зіна, щоб на свято пригощати її тортом та ін.».

Вік дітей від 3 до 5 років традиційно називають «чомусиками». У російського письменника Б. Житкова є оповідання про Олексу Чомучкина. Дитина, яка звертається із запитаннями до дорослих, не завжди очікує на них відповідей, їй подобається сам процес формулювання запитань як вияв власної мовленнєвої активності.

До 4,5 року завершується формування граматичної правильності мовлення. У другій половині четвертого року життя у дітей спостерігається активне суфіксальне словотворення, що відбувається в ігровій формі. У житті дитини настає унікальний період — словотворення. К. Чуковський назвав дітей цього віку «великими розумовими трудівниками». Вершина словотворення припадає на п’ятий рік життя, після чого воно поступово згасає. Вихователі повинні реально оцінювати вияви «дитячої мовленнєвої геніальності» і пам’ятати, що всі дитячі неологізми є наслідком недосконалого мовлення дитини, нестійкого засвоєння граматичних форм рідної мови. У мовленні дітей четвертого і п’ятого років життя ще багато граматичних помилок у відмінюванні іменників, прикметників, у вживанні роду і числа іменників, у дієслівних формах, У чергуванні приголосних звуків тощо.

Характерною особливістю мовлення дітей цього віку є нестійкість (у поєднанні з голосним вимовляють приголосний звук, у поєднанні з приголосним спотворюють або випускають його) і неточність вимови. Діти часто не розуміють значення просторових, часових і абстрактних понять, переносного значення і багатозначності слів.

Відбуваються позитивні зміни і в розвитку зв’язного мовлення. Головною формою спілкування залишається діалогічне мовлення. У першій половині означеного віку ще переважає ситуативне мовлення. Зі зміною основного типу діяльності (предметно-маніпулятивної на сюжетно-рольову гру) з’являються нові форми мовленнєвих дій у структурі мовленнєвої діяльності, а саме:

а) висловлювання, що коментують власні ігрові дії дитини;

б) висловлювання, що корегують дії партнера;

в) висловлювання, що планують дії і розподіл ролей.

Наприкінці четвертого року життя ситуативне мовлення поступово замінюється контекстовим (поза наочною ситуацією), хоча ситуативне й залишається, проте дитина використовує його адекватно наочні ситуації. У цей період життя в мовленні дитини з’являються складносурядні й складнопідрядні речення, а також питальні, які дуже широко функціонують. На п’ятому році життя діти вживають усі типи речень, хоча ще трапляються помилки: неправильний порядок слів, невдале вживання сполучників тощо.

Якісним новоутворенням психічного розвитку дітей є також засвоєння звукової сторони рідної мови, усвідомлення звукового складу рідної мови, що дає можливість організовано навчати дітей звукового аналізу слів.

На п’ятому році життя розвивається монологічне мовлення, мовлення-повідомлення. Дитина відтепер будує висловлювання різного типу: мовлення-розповідь (сюжетні розповіді на наочній і словесній основі, творчі розповіді, переказ художніх творів), мовлення-описи.

У молодшому дошкільному віці можна спостерігати значні індивідуальні відмінності дітей у розвитку всіх сторін мовлення. Про це слід пам’ятати вихователю, плануючи індивідуальні заняття з дітьми, які мають затримки мовленнєвого розвитку, та з тими, хто випереджає своїх однолітків щодо нормативів вікового розвитку мовлення. До п’яти років у дитини формуються функції мовлення (повідомлення, соціального зв’язку, впливу на тих, хто оточує, комунікативна, номінативна, гносеологічна, мисленнєво-творча) та форми мовлення (діалог, ситуативне і контекстове мовлення, мовлення-повідомлення, мовлення-опис, мовлення-розповідання).