ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

На основі вивчення формування граматичної будови мови О. Гвоздєв поділив переддошкільний вік на два періоди.

ТЕМА 7. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ НА ЕТАПІ РАННЬОГО ДИТИНСТВА

Лекція

План

1. Розвиток мовлення в період становлення мовленнєвої діяльності дітей

1.1. Перший рік життя

1.2. Дригий рік життя

1.3. Третій рік життя

Список літератури

Основна

1. Богуш А. М. Дошкільна лінгводидактика: Теорія і методика навчання дітей рідної мови в дошкільних навчальних закладах: підручник / А. М. Богуш, Н. В. Гавриш; за ред. А. М. Богуш. – Вид. 2-ге, доповнене. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2015. – С. 246-277

Додаткова

1. Богуш А.М. Теорія і методика розвитку мови дітей раннього віку / А. М. Богуш. - К.: Слово, 2004.

2. Богуш А.М. Развитие речи детей первьіх трех лет жизни / А. М. Богуш. - Одеса : ПНЦ АПН України, 1993.

3. Богуш А. Мовленнєвий розвиток дітей від народження до 7 років. Монографія / А. М. Богуш. - К.: Слово, 2004. - С. 9-75.

4. Богуш А., Гавриш Н., Саприкіна О. Методика розвитку мовлення дітей раннього віку / А. Богуш, Н. Гавриш, О. Саприкіна. - К.: Слово, 2010.

5. Гербова В. Занятия по развитию речи детей третього года жизни / В. Гербова. - М.: Просвещенйе, 1981.

6. Гурковська Т. Дитина до трьох: психологічний портрет з рекомендаціями / Т. Гурковська // Дошкільне виховання. - 2007. - №12. - С. 11-15.

7. Програма «Маляточко» / За ред. К.Л. Крутій. - Запоріжжя: ЛТД ЛІПС, 2000.

8. Програма розвитку та виховання дітей раннього віку « Зернятко» / Наук. кер. О.Л. Кононко. - К.: Кобза, 2004.

9. Саприкіна О.В. Розвиток мовленн дітей раннього віку: комплект матеріалів для занять з дітьми раннього віку / Саприкіна О.В. - К.: ТОВ «Ранок», 2009.

10. Седов К.Ф. Дискурс и личность / Седов К.Ф. - М.: Лабиринт, 2004.

11. Силберг Дж. 125 развивающих игр для детей оті до Злет / Пер. с англ. П. Самсонов. - Минск: Попурри, 2003.

12. Саприкіна О.В. Розумні рученята / Саприкіна О.В. // Дошкільне виховання. - 2004. - №11. -С. 16-17.

13. Чуковский К.И. От двух до пяти: книга для родителей / Чуковский К.И. - М.: Педагогика, 1990.

1.1. Розвиток мовлення в період становлення мовленнєвої діяльності дітей.Важливим завданням виховання є становлення і розвиток мовлення дітей раннього віку. Мова нерозривно пов’язана з розвитком усіх психічних процесів (сприймання, пам’ять, мислення) і слугує основою цілеспрямованої діяльності дитини. Розвиток мовлення здійснюється під впливом навколишнього середовища і насамперед під активним впливом дорослих.

Як стверджує Г. Розенгарт-Пупко, раннє дитинство щодо розвитку мовлення дітей поділяється на два періоди: підготовчий (1 місяць - 1,5-2 роки) та період оформлення самостійного мовлення (1,5 - 2 -3 роки). Отже, перший рік життя — це підготовчий період, який, у свою чергу, поділяється на три етапи.

Перший рік життя.

ПЕРШИЙ ЕТАП - емоційне спілкування дитини з дорослим — охоплює період від 1 до 5-6 місяців життя. Малюк розпочинає своє життя криком. Крик немовляти — ознака нормального розвитку дитини в організмі матері. З погляду фонетики, крик — це видих при звуженій голосовій щілині та при більш чи менш відкритій порожнині рота, який утворює голосний звук різного ступеня відкритості.

У психології мовлення впродовж тривалого часу панувала думка, що в перших дитячих криках не можна виділити якихось мовленнєвих елементів.

Крик — це сигнал небезпеки для дитини. Крик немовляти викликає занепокоєння батьків, які намагаються відразу ж його заспокоїти (возять у колясці, беруть на руки тощо), саме тому при багаторазовому повторенні цих дій крики набувають умовно-рефлекторного характеру. Якщо батьки стверджують, що дитина навмисне кричить, аби її взяли на руки, маємо яскравий приклад утворення умовного рефлексу.

Водночас не можна ігнорувати роль крику в розвитку мовленнєво-рухового аналізатора. Крики, як перші голосові реакції, посідають істотне місце в підготовці мовленнєвого апарату до звуковимови. Вони сприяють розвитку мовленнєвого дихання. Тому дорослі не повинні лякатися дитячого крику, це цілком закономірне явище у процесі становлення звуковимови. Однак це не означає, що дитина може довго кричати. Тривалі крики в перші місяці життя — сигнал нездорового стану організму дитини, якій потрібна лікарська допомога.

На першому місяці за короткі проміжки активного неспання, коли дитина часто буває на руках у дорослого, встановлюється перше спілкування її з дорослим на емоційній основі, що є початком розвитку дитячого мовлення. На першому місяці життя викликати зворотну реакцію-відповідь у дитини дуже важко, тому ініціатива спілкування належить дорослому.

На другому місяці значно збільшується тривалість активного неспання. Це дає змогу спілкуватися з дитиною не лише безпосередньо на руках у дорослого, а й у ліжку, манежі. Спілкування дорослого з дитиною в цей період набуває характеру «розмови», вихователь заграє з дитиною, посміхається, намагаючись затримати на собі її погляд, викликати посмішку. На другому місяці життя дитина починає фіксувати зорові й слухові подразники, довго посміхається, коли з нею розмовляє дорослий, стежить поглядом за іграшкою.

На третьому місяці, за даними досліджень М. Касаткіна і І. Нечаєвої, дитина розрізняє звуки різної висоти.

У цей період у спілкуванні дитини з дорослими відбуваються значні зміни — ініціатива спілкування відтепер належить дитині, вона сама починає шукати поглядом дорослого для спілкування з ним. Побачивши дорослого та на його привітання, дитина голосно сміється, вимовляє голосні, протяжні «а-а», «е-е-е», приходять у рух її ручки та ніжки, тобто виникає «комплекс пожвавлення». Слід зауважити, що такі позитивні зміни в емоційному спілкуванні дитини з дорослим можливі лише за умови попередньої роботи дорослого з дитиною. На третьому місяці поява емоційної реакції дитини на дорослого, як зазначає Д. Ельконін. створює основу для виникнення й розвитку нових форм спілкування, зокрема наслідування звуків.

На четвертому місяці виникає спілкування між дитиною і дорослим на основі голосних реакцій, мовних звуків. Збільшується кількість звуків, з’являються вигуки агу», «гу-гу» (гукання), «е», «і» та звук «р». У другій половині місяця розвивається гуління, спочатку вимова складних комплексів звуків «тіль», «фрр…», а надалі співуче гудіння, «трелі» (І. Коконова): «а-е-е», «о-о-о-е», «а-а-а».

На п’ятому місяці життя відбуваються значні зрушення в розвитку дитини. Вона вже достатньо оволоділа своїми рухами і мовленнєвим апаратом. Рухи та мовні звуки дитина використовує як засіб спілкування з дорослими та іншими дітьми; вона підповзає до свого сусіда, посміхається, вимовляє окремі звуки. Побачивши дорослого, малюк видає цілий потік мовних звуків, звернених безпосередньо до нього, закликає дорослого підійти, довго співуче гулить, розрізняє тон, з яким до неї звертаються. У цей період, коли дорослий протягує руки, дитина у відповідь дає свої, вона вже розуміє ситуації годування, укладання спати, міміку та жести.

У шість місяців дитина починає белькотіти. З погляду фонетики, белькотання — найскладніше утворення, яке нагадує слова-склади: ма-ма-ма, ба-ба-ба, дя-дя-дя.

Аналіз звукового складу белькотання засвідчив, що носові й ротові, дзвінкі й глухі приголосні з’являються парами і майже одночасно. Спочатку виникають м’які, а потім тверді приголосні, тобто і тут існують певні закономірності. Завершується стадія белькотання, на думку В. Бельтюкова і А. Салахової, також індивідуально, від 1 — до 1 року і 2 місяців.

Для подальшого розвитку мовлення дитині потрібно:

а) навчитися виокремлювати звукокомплекси (слова) із цілого мовленнєвого потоку;

б) здійснювати тонкий фонетичний аналіз кожного звукокомплексу;

в) розуміти мовлення дорослого;

г) засвоїти механізм звуковимови (артикуляцію).

Усі ці завдання вирішуються у процесі спілкування дитини з дорослим, розпочинаючи з другої половини першого року життя.

ДРУГИЙ ЕТАП підготовчого періоду (від 6 до 11-12 місяців) характеризується розвитком розуміння мовлення дорослих. Виникає новий тип спілкування дорослого з дитиною — спілкування на основі розуміння мовлення дорослого. Дитина починає розуміти, що кожний предмет, кожна властивість предмета, кожна дія має свою назву. Основна мета спілкування дорослого з дитиною у цей період не обмежується емоційним контактом, а потребує виконання дитиною певної дії.

Як свідчать дослідження Г. Розенгарт-Пупко, діти швидко починають розуміти слова, що стосуються дій з предметами, і важко дається їм розуміння назв предметів. Зорове сприймання і розглядання дітьми предметів, що супроводжується їх називанням, прискорює розуміння назви предметів.

Як дорослий може дізнатися, чи розуміє дитина звернене до неї мовлення? За характером рухової реакції (повернення голови у бік предмета, жести і рухи дитини).

Ф. Фрадкіна описує такі реакції дитини на звернене до неї мовлення дорослого:

а) повертання голови в бік предмета після його називання дорослим (7-8 місяців);

б) виконання завчених рухів при називанні предметів дорослим (7-8 місяців);

в) виконання елементарних доручень дорослих за словесною інструкцією (9-10 місяців);

г) вибір предмета за словесною вказівкою (10-11 місяців);

д) припинення дії під впливом словесної заборони: «не можна» (12 місяців).

Як засвідчують дослідження Ф. Фрадкіної і Г. Ляміної, діти 7-8 місяців реагують спочатку на слово, як на певну суму звуків, сприймають його ритміко-мелодійну структуру (тембр, темп, силу звука, інтонацію). І лише з 10-11 місяців дитина реагує на зміст слова, розуміє його значення, навіть якщо воно вимовляється з різною інтонацією. Слід зауважити, що на початку другої половини першого року життя слова для дитини ще не набули узагальнювального значення, почуте слово вона пов’язує з конкретним (тільки одним) предметом. Це потребує від педагога серйозної роботи над засвоєнням дітьми слів-узагальнень.

Після 7 місяців дитина вже виконує відповідні рухи на слова «ла-дусі», «до побачення». Наприкінці першого року життя діти виконують рухи на слова «відкрий», «закрий», «поклади» тощо.

У другому півріччі активно розвивається наслідування на основі белькотання. Дитина, яка не белькоче, не може навчитися наслідувати. Спочатку дитина наслідує звуки власного белькотання, пізніше воно збагачується новими звуками. В 10 - 11 місяців у дитини можна розвивати наслідування звуків, яких ще не було в белькотанні. Натомість, за словами І. Кононової, наслідування звуків у цьому віці є ще вельми складним процесом для дитини. Одні діти добре белькочуть, хоча відтворювати за дорослим звуки ще не вміють, в інших — спостерігається «віддалене» (із запізненням) наслідування. Наслідуючи звуки дорослого, дитина засвоює нову артикуляцію, повторює кожний почутий звук чи слово, супроводжує словом, звуками свої дії, наслідування перетворюється на своєрідну звукову діяльність.

Отже, в процесі засвоєння дитиною звуків рідної мови беруть участь і слуховий, і мовленнєво-руховий аналізатори. Тому їх потрібно активно розвивати в процесі звуконаслідувальної діяльності.

У другому півріччі дітей потрібно спонукати до дій з предметами. Дорослий показує іграшку, називає її, виконує з нею різні дії, позначаючи словами: «Ляля топ-топ-топ». Відтак він пропонує дитині виконати ці дії.

ТРЕТІЙ ЕТАП ПІДГОТОВЧОГО ПЕРІОДУ (10-12 місяців — другий рік життя) характеризується розвитком самостійного мовлення, появою перших слів.

Наприкінці першого року життя з’являються перші усвідомлені слова. Так, в 10-12 місяців у відповідь на пропозицію дорослого дитина вже продукує перші слова з певним значенням. З’являються слова так, ні. Дитина називає словами дорослого (тато, мама, тьотя, няня, баба), окремі дії (дай, ді-дг). У словнику однорічної дитини налічується в середньому 10-15 слів.

Орієнтовні показники розвитку мовлення дітей першого року життя (за даними Н. Аксаріної)

1 місяць — перша посмішка у відповідь на мовлення дорослого;

2 місяці — дитина прислуховується до голосу чи предмета, що видає звуки, при цьому рухи її уповільнюються, вона відповідає посмішкою на почуті звуки. Гукає: «Агу-гу-гу»;

3 місяці — зосереджує свій погляд на обличчі дорослого мовця, у відповідь йому посміхається, гукає, гулить;

4 місяці — за звуком очима знаходить потрібний предмет; відтворює гучні звуки, голосно сміється, якщо з нею розмовляють, гулить, з’являються трелі;

5 місяців — розрізнює інтонацію, з якою до неї звертаються, довго співуче гулить;

6 місяців — розуміє мовлення дорослого, промовляє окремі склади, з’являється белькотання;

7 місяців — довго белькоче, повторює одні й ті самі склади. На запитання «Де?» знаходить поглядом предмет;

8 місяців — голосно, повторюючи за дорослим, вимовляє різні склади, починає наслідувати їх. Виконує відповідні рухи на слово: «Ладусі». Шукає і знаходить очима предмети й обличчя тих, кого називають, довго бавиться іграшками, розглядає їх;

9 місяців — відповідає на загравання «дожену-дожену», грає в схованки. На прохання дорослого виконує рухи: «дай ручку» «до побачення» та ін.;

10 місяців — наслідуючи дорослого, дитина сама повторює за ним різні звуки і склади. На його прохання сама знаходить і дає названу іграшку («дай м’яч», «дай лялю»). Розрізняє імена кількох дорослих і дітей;

11 місяців — вимовляє перші слова (мама, і, на, ав-ав). На прохання дорослого виконує знайомі дії «погойдай лялю», «покажи м’яч»;

12 місяців — вимовляє 10-15 слів.

1.2. Другий рік життя.Періодом швидкого розвитку мовлення є другий рік життя дітей. Розвиток мовлення у цей період, за Г. Розенгарт-Пупко, проходить два етапи:перший — від 1 року до 1 року 5-6 місяців, другий — від 1 року 5-6 місяців до 2 років.

Мовлення дітей цього віку розвивається в таких напрямах:

а) розвиток розуміння мовлення дорослих;

б) формування функції узагальнення;

в) збагачення та активізація словникового запасу;

г) розвиток здібності наслідування і вдосконалення звуковимови;

д) формування граматичної будови мовлення.

На першому етапі продовжується розвиток розуміння мови, на другому — збагачується словниковий запас, розвивається активне мовлення.

ПЕРШИЙ ЕТАП. Розуміння мовлення дорослих. На початку другого року життя (1 рік 2-3 місяці) дитина починає швидко встановлювати зв’язок між словом і предметом, відбувається розуміння мовлення і дій з предметами («дай руку», «візьми прапорець», «сядь», «встань»). Насамперед діти розуміють дії, пов’язані з доглядом за ними, та свої власні («відкрий ротик», «заплющ очки», «похитай голівкою», «посади ведмедика»), розуміння залежить від конкретної ситуації. Згодом під впливом спілкування

З дорослими розуміння виходить за межі конкретної ситуації, дитина починає розуміти запитання «де?», «де собачка?», «де ляля?» й правильно реагувати на них. Вона спочатку засвоює розуміння назв предметів і речей, що її оточують, потім імена дорослих, назви іграшок, одягу, частини тіла й обличчя. Дитина засвоює велику кількість назв предметів і дій, які їй показують і називають дорослі (за Є. Каверіною).

На другому році життя потрібно звертати увагу дитини на якості, властивості, стани, на призначення окремих предметів: «Подивись, у мене ведмедик великий, а в тебе маленький; мій білий ведмедик, а твій -коричневий», «М’ячик червоний, круглий», «Дай червоний м’ячик, а тепер синій», «Посади на стільчик білого ведмедика». Діти в 1 рік 3 - 4 місяці вже починають розуміти деякі пояснення дорослого. Наприклад, дитина намагається нанизати кільця на паличку, але вони не проходять. Вихователь показує, як їх потрібно нанизувати, і пояснює, що один кінець палички товщий, а другий тонший, і що кільця легко нанизуються на тонкий кінець. Дитина попередньо розглядає обидва кінці палички і обирає тонший із них.

На другому році життя дитина вже виконує нескладні доручення дорослого, наприклад «Дай ляльку Олі», «Візьми у Володі м’яч». Поступово від розуміння окремих слів діти переходять до розуміння фраз, коротких розповідей, мовлення, не зверненого безпосередньо до них.

Є. Каверіна описує послідовні етапи розвитку розуміння мовлення дитиною. На початку другого року життя дитина виконує вже низку дій за вказівкою дорослого:

1) загальні дії («дай, принеси, поклади»);

2) конкретні («йди обідати, візьми м’яч»);

3) складні, системні дії у відповідь на вимогу дорослого («побудуй драбинку, намалюй дощик»);

4) виконує словесні доручення («візьми зайчика і віддай його Ірині»);

5) впізнавання і розуміння предметів, що зображені на картинках, кубиках («принеси кубик із ведмедиком»).

Розвиток розуміння мовлення, за Г. Люблінською, виявляється в тому, що дитина:

1) правильно співвідносить слово з предметом (дією, ознакою) незалежно від ситуації;

2) знайоме слово набуває узагальненого характеру.

Розвиток мовленнєвих узагальнень. На другому році життя відбувається формування однієї з головних особливостей другої сигнальної функція узагальнення формується стрибкоподібне. Різкий стрибок спостерігається в період 1 рік 2 місяці — 1 рік 3 місяці, а надалі — після 1 року 9 місяців.

Нульовий ступінь узагальнення — назва конкретного одиничного предмета, власне ім’я.

Перший ступінь узагальнення — загальне ім’я, загальна назва однорідних предметів, дій, якостей.

Другий і третій ступені узагальнення випадають на дошкільний вік. Дитина називає собачкою не тільки іграшку, яку тримає в руці, а й собачку, зображену на картинці, живу тварину.

ДРУГИЙ ЕТАП. Збагачення словникового запасу й активного мовлення. За М. Кольцовою, до 8 — 10 місяців слово для дитини є лише звуковим подразником. І тільки наприкінці року воно зі звукового подразника перетворюється у мовленнєвий сигнал. У мовленні дітей з’являються перші осмислені слова. Терміни їх вияву і кількість є суто індивідуальними.

Як свідчать досліджений Ф. Фрадкіної, у 10 місяців у словнику дітей 1-5 слів, в 11 — 3-8, у 12 місяців — 7-16 слів.

На першому етапі (8-12 місяців) з’являються слова-склади, які дитина вживає у скороченому вигляді (ка, пу, ва). Наприклад, дитина називає один склад слова, що означає усе слово: ля — лампа, па — впав (В. Сікорський).

Другий етап (10-12 місяців) — поява двоскладових слів. Спочатку це звичайне повторення першого складу (бо-бо — боляче), пізніше з’являються слова із двох різних складів (а-па — впав). На третьому і четвертому етапах (другий рік життя) дитина вживає три- і чотирискладові слова.

Щодо фонетичних відмінностей, за твердженням Т. Коннікової, вони виявляються в різних категоріях:

а) дитячі слова зовсім не схожі на слова дорослих (адша — риб’ячий жир);

б) дитячі слова — це уривки слів дорослих (па — впало, моко — молоко);

в) дитячі слова — це спотворені слова дорослих, що зберігають загальну фонетичну схожість (ті-ті — годинник, абаля — яблуко); слова — звуконаслідування (ав-ав, киць-киць, ту-ту).

Як бачимо, за шість місяців у дітей з’являється лише 15-25 слів. Вельми часто спостерігаються затримки мовленнєвого розвитку дітей, коли дитина до 1,5 року або зовсім не промовляє усвідомлених слів, або ж у її словнику налічується не більше 5 слів. Причини можуть бути різними. Подекуди відставання мовленнєвого розвитку зумовлюється тим, що дорослі розуміють свою дитину за мімікою і жестами і не стимулюють словесне позначення її прохання. У таких випадках дитина часом упродовж усього другого року життя користується тільки «жестовим» мовленням.

Другою причиною затримки розвитку активного мовлення є так званий дефіцит спілкування дитини з дорослим. Зайнятий і заклопотаний своїми проблемами дорослий зовсім не розмовляє з дитиною, мовчки задовольняє її потреби, не підтримує ініціативних звертань дитини до дорослого.

У другому півріччі другого року життя словник дитини збагачується швидкими темпами. Як стверджує Г. Розенгарт-Пупко,

у дітей в 1 рік 6 місяців налічується до 40 слів,

в 1 рік 8 місяців — 100,

в 1 рік 9 місяців — 175,

у 2 роки — 300 слів.

Характерною особливістю словника дітей другого року життя, за твердженням М. Попової, є нерівномірність вживання частин мови за кількісним складом словника і частота вживання тих чи тих слів. У словнику дитини переважають іменники, значно менше дієслів, хоча тотожність їх використання висока, це так звані дієслова - «універсали» (А. Іваненко). Досить бідний словник на прикметники. Збагачення дитячого словника стимулює появу нових форм вимоги за допомогою слова. Порядок виникнення таких слів-вимог описує Г. Розенгарт-Пупко.

На наступному етапі з’являється вимога фразою, спочатку щодо відсутніх предметів (мама, яболя). У віці 1 рік 7 місяців дитина переходить від двослівних речень до фраз, вводячи в них своє ім’я (тьотя Таня, Віка пать). Після 1 року 8 місяців дитина будує фрази, в які вже вводить дію (моко неси тьотя).

На другому етапі з’являються неадекватні мовленнєві відповіді:

а) дитина ворушить губами, рухає язиком, глибоко вдихає, відтворює інтонацію без членороздільної вимови слова, «вимовляє без звука»;

б) відповідає неадекватно, використовуючи будь-яке легке для неї слово (яке вміє вимовити);

в) відповідає після дії, вимовляючи не те слово. що потрібне в цей момент, а те, яке треба було сказати на попереднє запитання.

І тільки на третьому етапі з’являються адекватні мовленнєві відповіді насамперед за зразком дорослого. Отже, наприкінці другого року життя активне самостійне мовлення стає основним засобом спілкування.

Для подальшого розвитку активного мовлення дітей потрібно в діяльність, що їх приваблює, вводити нові слова. У другому півріччі діти легко наслідують мовлення старших дітей. Тому треба ширше організовувати спілкування дітей цього віку зі старшими дітьми.

На другому році життя дитина оволодіває звуками рідної мови (О. Гвоздєв). Оволодіння звуковимовою охоплює два взаємопов’язаних процеси: артикуляцію звуків і сприймання їх на слух (фонематичний слух).

Перші слова дітей відрізняються недосконалою звуковою нестійкістю вимови. Дитина може вимовляти одне й те саме слово по-різному: так, слово м’яч може вимовлятись як мя-я, мяс, мяік.

Насамперед діти розрізнюють голосні. Згодом вони розрізняють приголосні в такій послідовності:

а) за наявністю приголосних;

б) сонорні й артикульовані шумні;

в) тверді й м’які;

г) назальні й плавні;

д) сонорні й не артикульовані шумні;

е) губні й задньоязикові;

є) проривні й продувні;

ж) передньоязикові й задньоязикові;

з) глухі й дзвінкі;

и) шиплячі й свистячі;

і) плавні і йот.

На основі вивчення формування граматичної будови мови О. Гвоздєв поділив переддошкільний вік на два періоди.

Перший період - від 1 року 3 місяців до 1 року 10 місяців. Це період, коли дитина складає речення з аморфних слів — коренів, що вживаються в одному незмінному вигляді в усіх випадках їх використання. Цей період чітко поділяється на дві стадії:

а) стадія однослівного речення (1; 3 — 1; 8);

б) стадія речень з кількох слів, переважно двослівні речення (1; 8-1; 10).

Другий період - від 1 року 10 місяців до 3 років. Це період засвоєння граматичної структури речення, пов’язаний із формуванням граматичних категорій та їх зовнішнього вираження. Для нього характерним є швидкий ріст різних типів простого й складного речень. У межах цього періоду виокремлюються три стадії:

а) формування перших форм (1; 10 — 2; 1);

б) використання флективної системи рідної мови для вираження синтаксичних зв’язків (2; 1 — 2; 3);

в) засвоєння службових слів для вираження синтаксичних відношень (2; 3 — 3; 0).

Речення мають ситуативний характер, їх розумінню допомагає обстановка, ситуація, в якій дитина вимовляє це слово.

Наприкінці другого року життя (1 рік 10 місяців) у мовленні дітей з’являються речення з 3-4 слів і питальні речення. Перші питальні речення виражаються лише самою інтонацією («Мама купила яблука?»).

Для розвитку діалогічного мовлення дітей вихователю упродовж дня потрібно постійно звертатися до них із запитаннями, стимулювати мовленнєві відповіді. Перші діалоги з дітьми повинні бути нетривалими, з перервою, щоб діти не відволікалися. У першій половині року здебільшого вихователь сам і запитує, і відповідає. Відповіді дітей мають вибірковий характер, найчастіше одним словом (мімікою, жестами).

На другому році життя формуються такі функції діалогу:

а) вплив на співрозмовника;

б) вираження власних думок.