ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Камерно-вокальна творчість О. С. Даргомижського

Камерно-вокальна музика – 1 з головних областей творчості Даргомижського. Композитор створював камерно-вокальні твори протягом всього життя. Він написав більше 100 романсів і пісень, вокальних ансамблів. У вокальній музиці раніше за все сформувалась індивідуальність композитора, розвивалась його майстерність, отримали своє втілення перші новаторські задуми.

З однієї сторони, Даргомижський – послідовник традицій М. І, Глінки (розвиває жанри, які склалися раніше – елегії, рос. Пісні(«Я вас любил»)), з іншої – композитор-новатор (вносить в російську музику новий тип змісту, нові інтонації).

В кінці 50-х років у його творчості з'явилися нові жанри – сатирична пісня, драматична пісня, пародія. Предметом уваги автора в цих творах були низькі верстви населення – представники солдатського оточення, бідні чиновники. Головною задачею композитора було – відкрити, показати недоліки соціальної дійсності.

У цих творах О.С. Даргомижський переносить у музику принципи художнього напрямку, який сформувався у російській літературі ще в 40-х роках. Він отримав назву – «натуральна школа». Її засновником вважали Гоголя. Її головними задачами були: зображення життя, дійсності в «натуральному», неприкрашеному вигляді. Белінський – теоретик і організатор цього напрямку , вважав, що треба звернути увагу «на звичайних людей».

Найважливішим в цьому напрямі було те, що він прагнув розкривати правду для того, щоб привернути увагу суспільства до темних і похмурих сторін російської дійсності, викликати протест і обурення.

Статті Белінського «Натуральна школа» були початком боротьби за критичний реалізм, початком формування російської реалістичної естетики.

З «натуральною школою» була пов'язана творчість Некрасова, Тургенєва, Островського, Достоєвського (в їх творчості з'явився соціальний роман («Бедные люди» - Ф. Достоєвський), соціальні драми).

Перехід від 50-60-х рр. – час найактивнішої діяльності Даргомижського.

В цей час композитор зближається з редакцією сатиричного журналу «Іскра», потім «Будильник». Головною справою цих провідних сатиричних журналів було викриття потворних сторін суспільно-політичного життя країни. Широко розкривалися питання культурної просвіти, літератури, мистецтва.У всіх цих питаннях відстоювалися питання демократичних поглядів, принців реалізму, народності.

Даргомижський приймав активну участь у праці «Іскри» і «Будильника», підказував ідеї і сюжети для карикатур і сатиричних памфлетів, які заторкували явища музичного життя. У фельєтонах на музичні теми засміювалось сліпе поклоніння аристократичних кіл всьому іноземному. Це поклоніння було пов'язане зі зневагою до свого рідного мистецтва (російська опера зображувалась на карикатурах у вигляді жебрачки, яка вимушена просити милостиню у могутньої театральної дирекції). Композитор наполегливо відстоював право російської школи на вільний розвиток. Звісно, така активна участь у журналах не могла не відобразитись на творчості композитора. Олександр Сергійович написав сатиричні пісні «Черв'як» (переклад Курочкіним вірша фр. Поета Беранже), «Титулярний радник» (слова Вайнберга). Портрети петербурзьких чиновників, які змальовані в цих піснях близькі «Чиновнику» Некрасова, «Петербурзькому двірнику» Даля-Луганського, «Петербурзькому чиновнику» Григоровича і іншим творам, які увійшли до збірки «Фізіологія Петербургу». Можна провести аналогію з живописом Федотова – пісні Даргомижського ближче за все перекликаються з жанровими мініатюрами художника. Всі ці твори відображали образи російської дійсності.

Пісням «Черв'як» і «Титулярний радник» притаманні спільні риси: композитор співставляє в них контрастні образи, які знаходяться у нерозривному зв'язку один з одним. У «Ч»[1] - образ дрібного чиновника і його світлості графа. У «Т.р»[2] - це радник і донька генеральська донька.

У точних інтонаціях, мелодичних зворотах Даргомижський узагальнено показує найсуттєвіші ознаки певного соціального типу:підлесливість і рабська задавленість «маленьких людей» з однієї сторони і величава непохитність знатних людей, які мають владу з іншої.

У своєму «Ч» композитор показав «плазуючого», «пресмыкающегося» перед графом чиновника, який принижує сам себе.

У «Ч» обидві теми представлені з початку у короткому інструментальному вступі, який є скороченим варіантом приспіву. Вже тут протиставлені 2 контрастні інтонації: метушлива низхідна фраза, яка малює образ підлабузника, який не зник говорити у весь голос, неначе він нагинається у квапливих поклонах, а наступні акорди звучать комічно, урочисто і передають те почуття благоговіння, яке у нього викликає персона графа.

Портрет Ч. включає у себе як характеристику зовнішнього вигляду, яка виражена в незвичних для пісні «сценічних ремарках» - «скромно», «усміхаючись», «примруживши око» (композитор замінює звичні італійські позначення на російські, які вказують на «акторську гру», а саме головне на психологічну характеристику).

У «Ч» композитор використовує пряму мову розповіді (форма куплетна). Музична мова героя бідна: мелодія і ритмічна лінія вокальної партії – «извилистая», догідливість чиновника відображена в низхідному малюнку мелодії. Зустрічний хід басу і розмірений ритм восьмих – доповнюють почуття приниженості.

В цілому виникає фігура з похиленою головою і згорбленою спиною. Інтонації Ч. з'являються лише при згадці про вельмишановного друга: тут з'являються широкі інтервали, акценти, уповільнення, яке надає інтонаціям особливої значущості. Слова «его сиятельством самим» відміченні збільшення ритмічних тривалостей , короткими відхиленнями у стрій ІІb, які надають більше догідливості образу Ч..

У цьому відношенні особливо показовим є рефрен з його переходом від вигуку «Какое счастье, честь какая» і квапливим буркотанням «ведь я червяк…» і знову до підкреслення (на цей раз у гармонії) – «его сиятельством самим». При мінімальній участі інших засобів музичної виразності саме інтонація виступає тут основним засобом характеристики і самого героя, і відношення його до покровительства графа.

Також соціальний тип представлений у пісні «Т.р». Це розповідь про події від автора. Музична розповідь пісні відрізняється простотою і стислістю. Вже в 1 фразі інтонаційно протиставлений бідний чиновник і генеральська дочка \, яка полонила його серце.

Для зображення боязкості, забитості, затурканості чиновника Даргомижський показує як його голос коливається в межах секунди рівномірними восьмими. А владна генеральська дочка також змальована двома квартовими жестами і кадансами. Обидві репліки звучать з різною динамікою. У ІІ частині пісні композитор передав нетверду ходу чиновника, який запив. Можна побачити, що рух стає більш вільним, а інтонації невимушеніші, розмашисті. ( змінює на ). І хвиля починається з квінтового шагу, за яким іде плавний низхідний рівномірний рух.

ІІ хвиля – «и пьянствовал..» починається вже з септими, що надає надривного характеру.

Протягом всієї сатини зберігається характерна хода – ритм :

Але все це зникає, коли в затуманеній уяві чиновника з'являється образ генеральської доньки. Повертається розмір з початку пісні, а згодом з ним і попередні інтонації, які характеризують героя. Таке рішення надає пісні композиційну завершеність, вносить момент своєрідної репризності.

О.С. Даргомижський першим проклав дорогу сатири в музиці. Він першим створив сатиричні портрети звичайних, простих «маленьких» людей – чиновників, бюрократів, дрібних службовців. Їх пародійне зображення показане в романсах «Ч» і «Т.р».

Стасов казав: «Эти романсы вникают в русскую действительную ежедневную жизнь с такой глубиой, изображают ее с такой неподкрашенной правдивостью и юмором, какие есть у Гоголя, но каких еще никогда до тех. Пор музика не пробовала».

У цих творах Даргомижський зумів знайти нові музичні фарби, надати своїм героям правдоподібності, психологічної глибини, реалістичності.

Сміливі експерименти композитора в області вокальної музики справили вплив не тільки на його близьких послідовників (особливо Мусоргського), але і на музику 20 століття.

Мусоргський називав Даргомижського «Великим учителем музыкальной правды».

[1] «Черв'як»

[2] «Титулярний радник»