ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Система поточних реєстрів (списків) населення

Поточний облік населення проводять не тільки статистичні, але й адміністративні і державні органи у вигляді картотек (списків) населення. Це, наприклад, списки військовозобов'язаних, податкової системи, соцзабезу, виборчі списки, тощо. У них на обліку перебуває не все населення, а лише його частина. Найбільш повна - система поточних реєстрів (списків) населення, які ведуться місцевими адміністративними органами та використовуються для податкових списків, виборчих списків, списків призовників на військову службу [Корж]. Вони являють собою поіменні й регулярно оновлювані переліки мешканців, використовувані для цілей адміністративного обліку населення. У низці країн реєстри населення ведуть у вигляді списків, книг і картотек. Останні від середини XX сторіччя часто зберігають у пам'яті ЕОМ. Такі картотеки охоплюють окремих осіб, хатні господарства або сім'ї за найменшими адміністративно-територіальними одиницями — населений пункт, община, муніципалітет, парафія тощо. Вони призначені для отримання в поточному порядку або періодично індивідуальних відомостей про мешканців конкретної адміністративно-територіальної одиниці або про чисельність і склад її населенні та про зміни в них [Прибиткова]. Об'єкти обліку - окремі особи, сім'я, домоволодіння. Облік іде за місцем постійного місця проживання, (У Нідерландах постійне населення визначається по тому, де звичайно дана особа проводить нічний час; у Швеції - де дана особа проводить денний час, призначений для відпочинку) [Корж].

Правила ведення реєстрів населення достатньо складні, тому цей спосіб обліку вживаний до категорії юридичного населення в країнах з невеликою чисельністю жителів і територією, з порівняно високою загальною культурою населення. Правила, обов'язкові для дотримання на всій території країни, передбачають участь кожного її мешканця в процедурі реєстрації населення в одній з общин (муніципалітеті, парафії). Він зобов'язаний повідомляти про всі випадки зміни місця постійного місця проживання та про всі події, які підлягають юридичному оформленню в органах реєстрації актів громадянського стану.

Реєстри населення постійно оновлюють: у картках осіб, що постійно мешкають на конкретній території, роблять доповнення про народження дитини, всиновлення, укладання шлюбу, припинення шлюбу в результаті розлучення або смерті когось із членів подружжя, зміну заняття або стану в занятті зміну рівня освіти, прізвища, імені або місця проживання. Правила ведення реєстрів населення передбачають строге дотримання принципів персоніфікації та конфіденційності інформації; обов'язкову кооперацію органів, які здійснюють реєстрацію актів громадянського стану, та органів, які ведуть реєстри населення; щорічну перевірку точності вміщених у реєстрах населення відомостей за допомоги спеціальних обстежень, а також за допомоги матеріалів переписів населення.

Картку заповнюють і на прибулих з-за кордону, котрі раніше не проживали в країні. Картки ж померлих та тих, хто виїхав на постійне помешкання за межі країни, зберігають в архіві. В Україні реєстр населення відсутній [Прибиткова].

Тобто підтримання системи поточного обліку на рівні сучасних вимог потребує виконання кількох умов:

- ведення реєстрів на основі єдиних принципів і правил всіма нижчими ланками у системі адміністративно-територіального поділу;

- обов'язковість для населення повідомляти в органи реєстрації про всі випадки зміни місця постійного проживання;

- періодична перевірка точності даних шляхом проведення спеціальних обстежень;

- обов'язкова кооперація органів обліку з органами ЗАГ'Су;

- суворе дотримання принципу конфіденційності інформації.

2. Сучасні списки (картотеки) населення У нас ведеться такий поточний облік:

- система іюгоснодарського обліку (ведуть сільські і селищні ради);

- картотеки і домові книги - ведуть житлово-експлуатаційні контори (ЖЕК) та управління (ЖЕУ), а також домовласники (індивідуальний житловий фонд);

- облік органів соціального забезпечення;

- облік органів по підготовці та проведенню виборів (списки виборців).

Найбільш повні дані містить для сільського населення Погосподар-ська книга, яка охоплює все постійне населення. На кожне господарство (особи, що спільно проживають і ведуть спільне домашнє господарство) заводиться лицевий рахунок, у якому перераховані всі члени сім'ї (наявні і тимчасово відсутні), а також є характеристики на кожного: прізвище, ім'я, по-батькові, відношення до глави сім'ї; стать, дата народження; національність, відмітки про тимчасову відсутність та причини відсутності; відмітка про повернення та час повернення; відмітка про постійне вибуття, дата і причини вибуття; місце роботи і заняття за місцем роботи; рівень освіти та інші ознаки.

На основі Погосподарської книги та списку тимчасово проживаючих на початок кожного року складається одночасний звіт з розподілом наявного населення сільської місцевості за віком і статтю.

3. Система автоматизованих картотек населення

Нові можливості одержання даних про чисельність і склад населення та демографічні процеси дає система автоматизованих картотек на базі ЕОМ не тільки на стадії розробки, але і збору та зберігання інформації.

На таку систему перейшли Швеція, Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди, Чехія. Функція ведення єдиного реєстру у цих країнах покладена на центральний статистичний орган. Збір та розробка вихідної інформації висуває на перший план завданняінформаційного пошуку, для вирішення якого використовуються методи ідентифікації одиниць інформації; при цьому обов'язковим є унікальність ідентифікатора. Таким є індивідуальний розпізнавальний номер, у якому закодована інформація про індивідуальні ознаки кожної людини.

На практиці під єдиним реєстром населення передбачається наявність двох реєстрів:реєстру стану (одержання даних па певний момент) тареєстру зміни стану, абореєстру повних даних (змін певних ознак у часі). Неабиякого значення набуває забезпечення принципу конфіденційності інформації [Корж].

Вибіркові обстеження населення.Перепис через свій загальнодержавний характер, обмежується відносно короткою програмою: збільшення числа запитань може принести шкоду якості відповідей на них. Крім того, підготовка до обробки даних перепису та повна їх розробка займають, звичайно, від двох до чотирьох років.

Для подолання названих труднощів при переписах широко використовують вибірковий метод, який застосовують:

- для розширення програми перепису;

- для одержання попередніх підсумків перепису та прискорення розробки його матеріалів;

- для додаткової розробки матеріалів перепису за більш повною програмою;

- для різноманітних контрольних заходів.

Розширення програми перепису полягає в тому, що особам, відібраним певним способом, крім обов'язкових, дають ще і додаткові запитання. Додаткові запитання стосуються міграції, числа народжених дітей, місця народження, доходів, тощо. У США застосовувались 20% і 3,3% вибірки населення. У СРСР була зроблена 5% вибіркова розробка даних (склад сімей, етнічний склад сімей).

Отож важливим джерелом даних про населення є великі вибіркові обстеження - так званімікроперсписи. Їх мета - одержати дані про певні актуальні питання (проблеми) на основі даних представницької вибірки із всього населення.

Навіть незначна частка населення при належній організації відбору може дати детальні і достатньо достовірні дані.

Переписи характеризують населення всебічно, але в загальних рисах. Вибіркові ж обстеження вивчають більш детально певне демоірафічне явище: народжуваність залежно від умов життя, зайнятість, міграцію, тобто процеси, що перебувають під впливом багатьох чинників.

Демографічні обстеження мають уже досить тривалу історію. Перші спроби їхнього проведення відносяться до 20—30-х рр. минулого століття. Одне з перших обстежень думок про величину родини було проведено демографами Харківського університету під керівництвомС.А. Томіліна (1877— 1952) ще в 1927 р.

Томілін Сергій Аркадійович (1877—1952), український учений, фахівець зі соціальної гігієни, санітарної статистики, історії медицини, демограф, професор (1926), доктор медичних наук (1936). Закінчив медичний факультет Московського університету (1901). Викладав у медичних вищих навчальних закладах Харкова і Києва. ...Під керівництвом Томіліна співробітниками Харківського університету було проведено одне з перших у світовій практиці дослідження думок про розмір родини (1927), близьке за змістом до виявлення бажаного числа дітей... Народонаселення. Енциклопедичний словник. М., 1994. С. 531.

У США Інститут суспільної думки Геллапа почав у 1936 р. регулярні опитування про ідеальну величину родини по загальнонаціональній вибірці. Дані цих опитувань за кілька десятиліть дозволили оцінити, у якому ступені зменшилися уявлення американців про ідеальне число дітей у родині.

Новий розвиток обстеження думок про величину родини одержали вже після другої світової війни. У 1955 і 1960 р. у США минулому проведені два репрезентативних для населення всієї країни опитування, відомі як «дослідження розвитку американської родини» (GAF-1 і GAF-2). У них вивчалися думки про число дітей і ступінь їхньої реалізації через 5 років. У дослідженнях GAF-1 і GAF-2 уперше поряд з ідеальним числом дітей, виявлялися думки також про очікувані і бажані числа дітей. У ті ж роки аналогічні опитування були проведені ще приблизно в 30 країнах.

У нашій країні обстеження думок про величину родини відновилися після тривалої перерви в 60-і рр. XX ст. Співробітниками Відділу демографії НДІ ЦСУ СРСР у період 1966—1984 р. на базі бюджетної мережі було проведено 8 обстежень, результати яких опубліковані в ряді монографій і статей. Аналогічні дослідження проводилися й іншими авторами. Усього за 60—80-і рр. минулого століття було проведено кілька десятків такого роду опитувань у різних регіонахСРСР. У сучасній Росії подібного роду обстеження думок про величину родини регулярно проводить Всеросійський центр вивчення суспільної думки (ВЦВСД). Крім того, як уже було сказано вище, питання про очікуване і бажане число дітей у родині були включені в програми мікропереписів 1985 і 1994 р.

Ідеальне число дітей - уявлення індивіда про найкраще число дітей взагалі, без обліку конкретної життєвої ситуації й особистих переваг. Одержують в опитуваннях як відповідь на питання: «Скільки дітей найкраще взагалі мати в родині?»

Бажане число дітей - число дітей, що індивід дозволів би мати у своїй родині виходячи з власних схильностей. Одержують в опитуваннях як відповідь на питання: «Скільки дітей Вам хотілося б мати в родині при всіх необхідних для цього умовах?»

Очікуване число дітей -число дітей, що індивід має намір мати у своїй родині, з огляду на конкретну життєву ситуацію й особисті переваги. Одержують в опитуваннях як відповідь на питання; «Скільки усього дітей Ви збираєтеся мати в родині?» чи «Скільки ще дітей Ви збираєтеся мати найближчим часом?»

Демографічні обстеження проводяться також і на міжнародному рівні. Серед них найбільш відомі Всесвітнє обстеження народжуваності (WFS), проведене в 1974—1982р. Міжнародним статистичним інститутом і Міжнародним союзом по вивченню проблем народонаселення в 41 країні що розвивається і 21 економічно розвинутій країні, а також Демографічне і медичне обстеження (DHS), здійснене на початку 90-х рр. у 59 країнах, що розвиваються, американським Інститутом ресурсів для розвитку.

Що стосується власне соціологічних досліджень, то їхня історія менш тривала. Фактично в нашій країні вона почалася лише в 70-і рр. минулого сторіччя, коли Центром по вивченню проблем народонаселення економічного факультету МГУ ім. М.В. Ломоносова було проведене перше справді соціолого-демографічне дослідження «Москва-1978» (керівник — А.І. Антонов), в основу програми якого була покладена теорія репродуктивної поведінки. Цьому дослідженню передували два пілотажних соціологічних опитування, проведених цим же авторським колективом у 1976 р. у Москві і Вільнюсі. Результати дослідження «Москва-1978» були опубліковані в ряді статей, брошур і монографій.

Пізніше по подібній програмі під керівництвом А.І. Антоноваі В.А. Борисова був проведений ряд соціолого-демографічних досліджень у Москві, Саратові й Уфі. По аналогічній програмі в другій половині 1980-х — першій половині 1990-х рр. провів ряд досліджень уральської родини А.И. Кузьмін. Особливістю цих досліджень була орієнтація на комплексне вивчення репродуктивної поведінки в єдності його установок, мотивів і результатів. Відповідно в них «застосовувався комплекс показників, що доповнюється новими методиками виміру ступеня реалізації потреби в дітях, ступені збігу установок обох чоловіків, а також ряд нових методик, створених на основі техніки «семантичного диференціала».

Соціологічні дослідження репродуктивної поведінки були продовжені в 1999-2001 р. колективом кафедри соціології родини Соціологічного факультету МГУ ім. М.В. Ломоносова (керівник А.І. Антонов).

Вісімдесяті роки минулого сторіччя стали часом, коли в нашій країні почалися і соціологічні дослідження проблем смертності. При цьому увага дослідників була з0осереджена на вивченні самозбережувальної поведінки — поняття, що було введено в соціологічну демографію за аналогією з репродуктивною поведінкою. Початок вивченню самозбережувальної поведінки поклали дослідження, проведені в 1980-1983 р. у Центрі по вивченню проблем народонаселення економічного факультету МГУ ім. М.В. Ломоносова під керівництвом А.І. Антонова і продовжені потім в Інституті соціологічних досліджень АН СРСР (нині Інститут соціології РАНЕЙ). У 1985-1993 р. дослідження з аналогічної програми провів на Уралі А.И. Кузьмін. Результати цих досліджень відображені в ряді публікацій [Медков].

Обстеження бувають разовими, одночасними, періодичними, або поточними (наприклад, бюджетні обстеження населення) [Корж] і являють собою регулярне опитування тієї самої вибірки або тих самих людей. Прикладом такого опитування можуть бути бюджетні обстеження у країнах СНД. Останнім часом дістали поширення обстеження населення за однаковою або схожою методикою та програмою в різних країнах.

Обстеження населення можуть охоплювати контингент від десятків тисяч до кількох сотень опитуваних. Розміри вибірки залежать від цілей програми, кількості груп населення або територій, щодо яких отримують дані. Тематика обстежень населення є різноманітною. Поряд з отриманням інформації про демографічні події часто вивчають установки, мотивацію або ставлення населення до певної демографічної проблеми, наприклад думку жінок про оптимальну кількість дітей у сім'ї [Прибиткова].

Особливе значення мають анамнестичні обстеження, які являють собою одномоментні опитування населення для встановлення інтенсивності й динаміки демографічних подій [Прибиткова], тобто фактів, що відбулись протягом більш-менш тривалого періоду у минулому; тому так називається і метод (грецьке "анамнезіс" -згадка). Характерний приклад - опитування жінок про всі випадки народження дітей і смерті їх дітей.

Демографічні події у анамнестичних обстеженнях можуть бути вивчені у трьох напрямах: за віком опитуваної особи у момент настання події; за календарним періодом його настання; за віком опитаного в момент обстеження, тобто по поколіннях. Можливість врахування не тільки самих подій, але і умов, у яких вони відбулись, робить анамнестичні обстеження корисними для вивчення чинників відтворення населення [Корж].

Анамнестичні обстеження почали застосовувати в перші роки радянської влади в низці експедиційних демо-³ вічних опитувань малих народів — калмиків, аварців тощо. Їх використовували й при вивченні демографічної поведінки населення у процесі колективізації сільського господарства та індустріалізації країни у 30-ті роки, при дослідженні санітарних наслідків Великої Вітчизняної війни в Криму, при аналізі демографічних аспектів переселень за умов Крайньої Півночі. До найбільших анамнестичних обстежень належать дослідження демографічних процесів у селах Закавказзя (1940 і 1947 роки), вивчення народжуваності та дитячої смертності у сільській місцевості Узбекистану (1962 рік). 1960 року Інститут організації охорони здоров'я та історії медицини імені М.О.Семашка провів анамнестичне обстеження з метою вивчення шлюбної народжуваності у залежності від умов доходу сім'ї, соціального статусу та житлових умов.

За типом анамнестичних обстежень збирають дані про народжуваність, шлюби та розлучення в одночасних обстеженнях сімей робітників, службовців і колгоспників, що їх проводять статистичні органи від 1967 року (починаючи з 1972 року — кожні три роки) [Прибиткова].

Соціально-демографічне обстеження населення 1985 року. Це було перше у вітчизняній статистиці великомасштабне вибіркове обстеження населення. Його метою було з'ясувати зміни у складі населення країни за час, що минув після перепису 1979 року. Це обстеження охопило 5% населення колишнього СРСР, для його проведення в усіх союзних республіках та областях були відібрані виборчі дільниці з виборів до Рад народних депутатів і в них опитані всі постійні жителі. Обстеження тривало з 2 по 11 січня 1985 року.

Програма обстеження містила 5 розділів: "Відомості про кожного обстежуваного", "Відомості про шлюби", "Відомості про народження", "Житлові умови" та "Думка населення". В останньому розділі опитуваним було запропоновано таке запитання: "Які з перелічених завдань, на Вашу думку, е найважливішими й мають розв'язуватися в першу чергу: поліпшення забезпечення продуктами харчування, поліпшення асортименту та якості промтоварів, поліпшення житлових умов, поліпшення медичного обслуговування, поліпшення роботи транспорту, поліпшення соціального забезпечення, поліпшення побутового обслуговування населення, інші завдання?"

За матеріалами обстеження був детально вивчений склад населення, отримані докладні характеристики складу й типів сімей, шлюбності, народжуваності, припинення шлюбу, повторної шлюбності, смертності серед немовлят, визначений вплив заходів демографічної політики на демографічну поведінку сімей. Крім того, були отримані об'єктивні характеристики контингенту зайнятих на момент обстеження в особистому підсобному господарстві та встановлені умови, на яких вони воліли б стати до роботи у державному секторі [Прибиткова].

4. Мережа вибіркового спостереження населення. Мережа вибіркового спостереження населення створюється на основі принципу багатоступінчатого територіального відбору, де на останньому ступені відбираються житлові будинки, квартири, або сім'ї. У відібраних одиницях (на більш-менш постійній основі) постійні працівники проводять опитування. Так вивчаються робоча сила, зайнятість, безробіття, бюджети сімей. Мережа може успішно використовуватись для демографічних обстежень, що неодноразово підтверджувалось практикою [Корж].