ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Значення ССС захворюваньв інвалідизації і смертності серед населення.

1 23

При реєстрації високого рівня смертності від ішемічної хвороби серця (ІХС) в Україні поза стаціонарами відзначено низький рівень виявлення і діагностики гострих коронарних синдромів , а також порушень ритму серця. Так, структура смертності в країнах Євросоюзу значно відрізняється від такої в Україні: смертність від хвороб системи кровообігу (ХСК) у європейських країнах становить 27,7 %, тоді як в Україні – 61,6 % (табл. 1).

За статистичними даними, в Україні основною причиною смерті у пацієнтів з ІХС, навіть працездатного віку, є так званий кардіосклероз. При цьому у структурі смертності частка смерті від ІХС в Україні у 4 рази більша, ніж у країнах Євросоюзу, у яких головними причинами смерті при ІХС є гострий інфаркт міокарда (ІМ) та раптова серцева (аритмічна) смерть (РСС), тромбоемболія легеневої артерії та серцева недостатність (СН) і, значно рідше, розрив аорти (В.М. Корнацький, 2005).

Частота виникнення РСС у різних країнах становить приблизно більше ніж 1 випадок на 1000 осіб на рік. У 83 % випадків її причинами є шлуночкові аритмії, у 17 % – брадіаритмії. Посмертна верифікація показала, що у 80 % випадків причиною РСС є ІХС, в 10–15 % – кардіоміопатії та запальні процеси у міокарді і у 5 % – вроджені патології (синдром подовженого інтервалу Q-T, синдром Бругада тощо).

Реальну епідеміологічну ситуацію щодо поширеності аритмій в Україні раніше достовірно не визначали. Тому в 2004–2005 рр. Інститутом кардіології ім. М.Д. Стражеска АМН України була проведена епідеміологічна оцінка поширеності різних форм аритмій в неорганізованій міській популяції (І.П. Смирнова, І.М. Горбась, О.В. Шуба, 2005). Для проведення одномоментного епідеміологічного обстеження мешканців Солом’янського району м. Києваза допомогою таблиць випадкових чисел була сформована репрезентативна вибірка чоловіків та жінок віком 20–64 роки, по 1350 осіб кожної статі.

Крім того, при аналізі архівних даних електрокардіографії та медичної документації, було визначено, що пароксизмальну чи персистуючу форми миготливої аритмії мають ще близько 2 % обстежених.

Варто зазначити, що відсоток зареєстрованих порушень ритму та провідності значно перевищує відповідні показники проведеного 15 років тому обстеження міського населення в цьому ж районі, згідно з яким порушення провідності реєстрували у 18,8 % обстежених: атріовентрикулярну блокаду 1-го ступеня – у 0,3 %, синдром WРW – у 0,1 %, укорочення інтервалу Р-Q – у 0,2 % осіб, порушення шлуночкової провідності – у 6,3 %, при цьому повну блокаду лівої ніжки пучка Гіса реєстрували лише у 0,2 % обстежених, а повну блокаду правої ніжки – у 0,5 %. Порушення ритму реєстрували у 7,2 % осіб, причому майже у половини із них спостерігали екстрасистолічні аритмії. За даними цього ж дослідження частота постійної форми миготливої аритмії становила лише 0,2 %.

В обстеженні, проведеному в 2004–2005 рр., клінічні прояви аритмії (відчуття “перебоїв” у роботі серця, серцебиття) відзначали близько 18 % обстежених. Про наявність порушень ритму знали 8,8 % чоловіків і 9,5 % жінок.

Основними хворобами, які в більшій мірі, ніж усі інші, трансформували тип патології населення світу є хвороби системи кровообігу (ХСК, ІХ клас хвороб за МКХ–10). Найбільше значення серед них мають ішемічна хвороба серця (ІХС), гіпертонічна хвороба (ГХ), церебро-васкулярна хвороба (ЦВХ).

Зростання смертності всіх ХСК в розвинутих країнах почалось у 60-70-ті роки, сьогодні спостерігається стабілізація рівня в окремих групах населення та країнах. В 70-х роках у країнах так званої “сімки” смертність від ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, мозкових інсультів почала знижуватись на 1-3% за рік, і зниження продовжується до теперішнього часу. У країнах Східної та Центральної Європи поліпшення такого не спостерігається.

В Україні підвищується як первинна захворюваність на ХСК, так і їх поширеність.

Досить високим є й рівень смертності хоча намічається деяка тенденція до зниження за останні роки, приріст цього показника.

Показник смертності від ХСК формується, головним чином, за рахунок смертності від ішемічної хвороби серця та церебро-васкулярної патології.

Причинами, що призводять до різкого підвищення захворюваності та смертності на ХСК серед населення, є зміни в соціально-економічних відносинах, соціальному становищі різних прошарків суспільства, а також зубожіння, послаблення організаційних профілактичних заходів, поширення шкідливих звичок і нездорового способу життя.

У різних регіонах України є відмінності в структурі ураженості населення ХСК, що пов’язане як із віково-статевою структурою населення, так і з дією соціально-економічних чинників, особливо способу життя.

Велику роль відіграє екологічна ситуація в окремих регіонах, про що свідчить зростання смертності від ХСК серед постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС. Щорічно зростають показники поширеності ХСК серед ліквідаторів аварії. Вони значно перевищують показники, характерні для дорослого населення України.

У структурі захворюваності населення України на ХСК протягом останніх 10 років перші три місця займають гіпертонічна хвороба (ГХ), ішемічна хвороба серця (ІХС) та церебро-васкулярні захворювання (ЦВХ).

Найбільшого значення з кожним роком набуває ГХ, яка зростає швидше, ніж ІХС та ЦВХ. Захворюваність на ГХ у 1997 році становила 115,4 на 100 тис. населення (вище, ніж у 1996 році, на 34,3 %); захворюваність на ІХС підвищилась на 6,6 %, а ЦВХ – на 12,2 %.

Виникнення ГХ пов’язане з підвищеним артеріальним тиском (АТ). За оцінками експертів Українського науково-дослідного інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска (1995 р.), в Україні майже 13 млн. людей мають підвищений АТ, але знають про це лише 62 %, а лікуються тільки 23,2 %.

Як відомо, розвиток артеріальної гіпертензії (а в певній мірі й характер її перебігу), пов’язаний із спадковістю, психоемоційними перевантаженнями, нераціональним харчуванням (переїданням, надмірним вживанням харчової солі, насичених жирів, нестачею в їжі кальцію та магнію), ожирінням, недостатньою фізичною активністю, палінням, зловживанням алкоголем.

Одним із найважливіших факторів ризику розвитку артеріальної гіпертензії є психоемоційний стрес, який активізує природжені фізіологічні механізми (певні збуджувані структури центральної нервової системи, симпатичний відділок вегетативної нервової системи), збільшує викид катехоламінів, звужує судини, підвищує рівень цукру, холестерину, артеріальний тиск. Включення цих механізмів у первісної людини супроводжувалося м’язовим “розрядженням”, що сприяло зняттю нервового перенапруження. Умови життя сучасної людини змінилися, за стресовими ситуаціями “розрядження” не настає. Створюються умови для розвитку неврозу, артеріальної гіпертензії, атеросклерозу.

Незалежно від наявності чи відсутності суб’єктивних симптомів захворювання підвищений артеріальний тиск призводить до ураження таких важливих органів, як серце, мозок, нирки, очі, судини, сприяє розвитку атеросклерозу, ішемічної хвороби серця (в тому числі інфаркту міокарда), серцевої та ниркової недостатності, порушення мозкового кровообігу.

Здавна доведений взаємозв’язок розвитку артеріальної гіпертензії та збільшення маси тіла (ожиріння). Ожиріння значно погіршує перебіг і прогноз артеріальної гіпертензії. Великої уваги надають також і фізичній активності.

Основною тенденцією захворюваності на ХСК, крім підвищення їх рівня, є ще й значне “омолодження”. Випадки інфаркту та інсульту все частіше трапляються в молодому віці, особливо у чоловіків. У людей із підвищеним АТ у 3-4 рази частіше виникає ІХС та в 7 разів – ЦВХ.

ХСК суттєво впливають і на захворюваність із тимчасовою втратою працездатності.

Як свідчать дослідження Українського науково-дослідного інституту кардіології ім. М.Д. Стражеска, економічні збитки, обумовлені тимчасовою непрацездатністю, інвалідністю та передчасною смертністю від АГ, ІХС та ЦВХ, в 1996 році в Україні перевищили 2 млрд. грн.

В Україні, як і в багатьох розвинутих країнах, ХСК є основною причиною первинної інвалідності дорослих, а також провідною причиною інвалідності населення працездатного віку.

Рівень первинної інвалідності від ХСК порівняно з 1996 роком знизився на 2,0 %, а у населення працездатного віку зріс на 2,7 % і склав 19,6 та 11,6 випадків на 10 тис., при середніх показниках у 1997 році 60,6 випадків на 10 тис. і 55,1 випадків серед працездатного населення. В структурі причин первинної інвалідності дорослих у 1997 році 32,4 % займають ХСК.

Високі рівні інвалідизації, особливо серед працездатного населення, зумовлюють великі витрати на соціальне утримання інвалідів, їх працевлаштування, лікування та реабілітацію. Значна частка інвалідів серед чоловіків має І групу, більше половини – ІІ групу. Показники дещо менші серед жінок. Прогнозується подальше зростання інвалідизації внаслідок ХСК.

Таким чином, основними особливостями ХСК в Україні є:

- зростання смертності від ХСК при зниженні цього показника в країнах Європейського регіону;

- північно-східний вектор розповсюдженості патології;

- вищий рівень і темпи зростання смертності серед сільського населення, “омолодження” контингентів хворих;

- провідна роль ХСК в інвалідизації населення;

- значний рівень захворюваності, а також захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, особливо у чоловіків працездатного віку.

Висновок

Отже, кровообіг — важливий чинник в життєдіяльності організму людини і тварин. Кров може виконувати свої різноманітні функції тільки знаходячись в постійному русі.Кровоносна система людини складається з серця і судин.

Серце — центральний орган кровообігу, що забезпечує рух крові по судинах. Це порожній чотирикамерний м'язовий орган, що має форму конуса,розташований у грудній порожнині. Він розділяється на праву і ліву

половини суцільною перегородкою. Кожна з половин складається із двох відділів: передсердя і шлуночка, що з'єднуються між собою отвором, який закривається клапаном. У лівій половині клапан складається з двох стулок, у правій — із трьох. Клапани відкриваються у напрямку до шлуночків. У праве передсердя кров надходить з верхньої і нижньої порожніх вен і вінцевих вен самого серця, у ліве передсердя впадають чотири легеневі вени.

Шлуночки дають початок судинам: правий—легеневому стовбуру, що поділяється на дві гілки і несе венозну кров у праву і ліву легеню, тобто в мале коло кровообігу; лівий шлуночок дає початок лівій дузі аорти, через яку артеріальна кров потрапляє у велике коло кровообігу.

Стінка серця складається з трьох шарів: внутрішнього — ендокарда, утвореного клітинами епітелію, середнього — міокарда, м'язового і зовнішнього — епікарда, що складається зі сполучної тканини. Серце вільно лежить в навколосерцевій сумці зі сполучної тканини, де постійно є рідина, яка зволожує поверхню серця і забезпечує його вільне скорочення. Основна частина стінки серця — м'язова. Серцевий м'яз здатний автоматично ритмічно скорочуватися завдяки імпульсам, що виникають у самім серці незалежно від зовнішніх умов, — автоматія серця.

Серце скорочується ритмічно близько 70—75 разів на хвилину, коли організм знаходиться в стані спокою, чи 1 раз на 0,8 с. Період від одного скорочення до іншого називають серцевим циклом. Безупинна діяльність серця складається з циклів, кожний з яких складається зі скорочення (систоли) і розслаблення (діастоли). Серцевий м'яз величиною з кулак і вагою близько 300 г, безупинно працюючи протягом десятиліть, скорочується близько 100 тис. разів на добу і перекачує при цьому більше ніж 10 тис. літрів крові. Така висока працездатність серця обумовлена посиленим його кровопостачанням і високим рівнем процесів обміну речовин, які відбуваються в ньому.

Рух крові по судинах називається кровообігом. Тільки знаходячись постійно в русі, кров здійснює свої основні функції: доставку поживних речовин і газів і виведення з тканин і органів кінцевих продуктів розпаду. Велике коло кровообігу починається в лівому шлуночку і закінчується в правому передсерді.Мале коло кровообігу починається в правому шлуночку і закінчується в лівому передсерді. Кров рухається по судинах за рахунок ритмічної роботи серця, а також різниці тиску в судинах при виході крові із серця й у венах — при поверненні її в серце. Ритмічні коливання діаметра артеріальних судин, викликані роботою серця, називаються пульсом. За пульсом легко визначити кількість скорочень серця на хвилину. Швидкість поширення пульсової хвилі близько 10 м/с.Швидкість протікання крові в судинах становить в аорті близько 0,5 м/с, а в капілярах усього лише 0,5 м/с. Завдяки настільки малій швидкості протікання крові в капілярах кров устигає віддавати кисень і поживні речовини тканинам та забирати продукти їх життєдіяльності. Уповільнення протікання крові в капілярах пояснюється тим, що їхня кількість величезна (близько 40 млрд.) і, незважаючи на мікроскопічні розміри, їх сумарний просвіт у 800 разів більший за просвіт аорти. У венах, з їх укрупненням у міру наближення до серця, сумарний просвіт кров'яного русла зменшується, і швидкість протікання крові збільшується.Кров'яний тиск. При викиданні чергової порції крові із серця в аорту й у легеневу артерію в них створюється високий кров'яний тиск. Кров'яний тиск підвищується, коли серце, скорочуючись частіше і сильніше, викидає в аорту більше крові, а також при звуженні артеріол.Якщо артерії розширюються, кров'яний тиск падає. На рівень кров'яного тиску впливає також кількість циркулюючої крові та її в'язкість. У міру віддалення від серця тиск крові зменшується і стає найменшим у венах.Різниця між високим тиском крові в аорті та легеневій артерії і низьким,навіть негативним тиском у порожніх та легеневих венах забезпечує безупинне протікання крові по всьому колу кровообігу.У здорових людей у стані спокою максимальний кров'яний тиск у плечовій артерії становить в нормі близько 120 мм рт. ст., а мінімальний 70—80 мм. рт. ст.Стійке підвищення кров'яного тиску в етані спокою організму називаєтьсягіпертонією, а його зниження — гіпотонією. В обох випадках порушуєтьсякровопостачання органів, погіршуються умови їхньої роботи.

1 23