ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

СУТНІСТЬ, ЕТІОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРИМКИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

План

1. Сутність, етіологія та класифікація затримки психічного розвитку.

2. Психолого-педагогічна характеристика дітей із ЗПР.

3. Навчання і виховання дітей із ЗПР у школах та класах інтенсивної педагогічної корекції.

4. Корекційні прийоми реалізації індивідуального підходу до дітей із ЗПР в умовах інтегрованого навчання.

Література

1. Актуальные проблемы диагностики задержки психического развития / под ред. К. С. Лебединской. — М.: Педагогика, 1982. - 234 с.

2. Безруких М. М. Знаете ли вы своего ученика? / М. М. Безруких, С. П. Ефимова. — М. : Просвещение, 1991 - 176 с.

3. Безруких М. М. Почему учиться трудно? / М. М. Безруких, С. П. Ефимова, Б. Круглов. — М. : Семья и школа, 1995. - 207 с.

4. Зинченко С.Н. Трудные дети / С. Н. Зинченко. - К.: Радянська школа, 1988. — 62 с.

5. Ілляшенко Т. Д. Допоможіть дитині розвиватися / Т. Д. Ілляшенко, М. В. Рождественська. — Кам'янець-Подільський : Абетка, 1998. - 104 с.

6. Ілляшенко Т. Д. Аномальна дитина в школі : навчально-методичний посібник / Т. Д. Ілляшенко, Н. М. Стадненко. — К. : ІСДО, 1995. - 120 с.

7. Ілляшенко Т. Д. Чому їм важко вчитися : методичний посібник / Т. Д. Ілляшенко. — К. : Початкова школа, 2003. — 128 с

8. Положення про спеціальну загальноосвітню школу (школу - інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку. - К., 2008. - 24 с

9. Психология детей с задержкой психического развития / сост. О. В. Защиринская. — СПб. : Речь, 2003. - 214 с

10. Психология детей с отклонениями и нарушениями психического развития / сост. В. М. Асгаиов, Ю. В. Микадзе - СПб : Питер, 2001. - 384 с.

СУТНІСТЬ, ЕТІОЛОГІЯ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАТРИМКИ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

Діти, які за своїми психофізичними показниками не відповідали дітям з нормальним психофізичним розвитком і в той же час не належали до розумово відсталих, почали привертати увагу спеціалістів порівняно недавно. Зокрема, на початку століття відомі дослідники дитячого інтелекту А. Біне і виділили групу "псевдоненормальних дітей", які не були розумово відсталими і водночас не могли бути віднесені до нормальних . Вони описувались як «субнормальні», діти «малограмотні», «ненормальні».

Не дивлячись на опис різних розладів, які спостерігаються при граничній інтелектуальній недостатності, у більшості праць клініко-психологічний аналіз тих чи інших форм даної патології за лише кількісним психометричним визначенням рівня візуального розвитку, систематичне дослідження цих дітей на території Радянського Союзу було розпочато Г. Є. Сухаревою у 50-і роки, продовженоТ. А. Власовою та М. С. Певзнер у 60-70-і роки. Вони запропонували термін «тимчасова затримка психічного розвитку», який вказував на те, що через певний проміжок часу ця затримка компенсується, дитина досягне рівня своїх однолітків і за рік увійде у нормальне русло. Введення цього підходу на той час визначило основні підходи до корекції і діагностики цього прошарку дітей. Затримка психічного розвитку розглядалась як сповільнення темпу психічного розвитку, на відміну від розумової відсталості, де провідною симптоматикою виступає недорозвиток вищих психічних функцій, при такій інтелектуальній недостатності страждають передусім пам'ять, працездатність, емоційно-вольова сфера, що заважають повноцінному використанню і розвитку інтелектуальних можливостей дитини.

Психічний недорозвиток у дітей не обов'язково набуває характеру одночасного відставання у дозріванні всіх психічних процесів Часто він має характер асинхронного, коли одні сторони особистості розвиваються нормально, а з боку інших спостерігається відставання і викривлення за структурою.

Під затримкою психічного розвитку розуміють збірну за клінічними ознаками групу різних варіантів відставання у психічному розвитку, які не характеризуються загальним психічним недорозвитком (як це має місце при олігофренії) але мають такі особливості інтелекту й особистості, які передусім не дозволяють дітям своєчасно і якісно оволодіти елементарними шкільними знаннями.

Також можна дати ще одне визначення цієї патології: затримка психічного розвитку — це синдром відставання дозрівання психіки дитини в цілому або окремих її функцій (пам'яті, уваги, розумових процесів, емоційно-вольової сфери, мовлення тощо), уповільненого темпу реалізації закодованих у генотипі якостей організму, які є наслідком незначних негативних факторів (наявність ранньої деприваційної ситуації, недостатнього догляду за дитиною, мінімальна мозкова патологія тощо), набувають тимчасового характеру і можуть бути скоригованими.

Етіологія затримки психічного розвитку є досить багатогранною. З одного боку, в генезі їх можуть відігравати роль різні біологічні фактори, в тому числі інтоксикації, інфекції, обмінно-трофічні розлади, травми, які призводять до нерізко виразних порушень темпу розвитку мозкових механізмів і викликають легкі церебрально-органічні порушення; з іншого — соціальні, зокрема несприятливі умови виховання, дефіцит інформації, недостатність відповідних стимулів у сенситивні періоди розвитку тощо.

Патогенез затримки психічного розвитку вивчений недостатньо. Вважається (Т. А. Власова, В. В. Лебединський, М. С. Певзнер), що основним механізмом затримки психічного розвитку є порушення дозрівання і функціональна недостатність більш молодих і складних систем мозку, які відносяться головним чином до лобних відділів кори великих півкуль головного мозку і забезпечують проведення усвідомлених актів поведінки і діяльності суб'єкта. В одних випадках переважає механізм затримки темпу розвитку більш молодих функціональних систем мозку, в інших (з більш стійкою інтелектуальною недостатністю) — механізми негрубого органічного порушення мозку з випаданням структурних і функціональних елементів, необхідних для виконання більш високого рівня інтелектуальних процесів.

На теперішній час існує багато класифікацій затримок психічного розвитку, де за основу береться психічних розвиток, певна характеристика, клінічні ознаки, етіологія, патогенез різних груп дітей. Традиційною є класифікація на основі етіологічного принципу, в основу якої покладено виділення чотирьох основних варіантів затримки психічного розвитку:

· конституційного походження;

· соматогенного походження;

· психогенного походження;

· церебрально-органічного походження.

У клініко-психологічній структурі кожного з перерахованих показників затримки психічного розвитку є специфічне поєднання емоційно-вольової та інтелектуальної сфери.

ЗПР конституційного походження (від лат. слова сon — побудова — індивідуальні анатомічні і фізіологічні особливості людини, які складаються в певних соціальних умовах і проявляються в її реакції на різні (в тому числі і хвороботворні) впливи) спостерігається поєднання розвитку емоційно-вольової, психічної сфер з інфантильним типом тілобудови, недостатністю моторного розвитку, мовленням і дитячістю пластичності міміки. Ці діти мають менший зріст, меншу вагу, недорозвиток рухової сфери, які притаманні нормальному розвитку дітей молодшого віку. Так, дитина з конституційною ЗПР 6-7-ми років за своїми емоційно-вольовими параметрами подібна до дитини з нормальним психофізичним розвитком 4-5-ти років. Ці діти є невтомними під час гри, в проявляють багато творчості й видумки і водночас швидко стомлюються під час цілеспрямованої інтелектуальної діяльності. На початку шкільного навчання у них виникають конфлікти через недостатню спрямованість на сам процес оволодіння знаннями, і через невміння підпорядковуватись правилам колективної поведінки й дисципліни. Ця "гармонійність" розвитку особистості утруднює їхню соціальну адаптацію, а несприятливі умови життя сприяють патологічному формуванню особистості за конституційним типом.

Синонімом ЗПР конституційного походження вживають психічний або психофізичний гармонійний інфантилізм.

ЗПР соматогенного походження характеризується емоційною незрілістю, зумовленою тривалими, хронічними захворюваннями, які призводять не лише до зниження фізичної, а й інтелектуальної працездатності, ослаблюючи клітини головного мозку До таких захворювань відносяться вроджені й набуті пороки соматичної сфери (серця, органів дихання, кишково-шлункового тракту тощо). Хронічні фізична і психічна астенія гальмують розвиток активних форм діяльності, що сприяє формуванню таких рис особистості, як нерішучість, боязкість, невпевненість у своїх силах. Ці ж якості значною мірою обумовлюються і створенням для хворої або фізично ослабленої дитини спеціального режиму заборон, який обмежує її й так недостатню активність і самостійність. Таким чином, до цієї затримки додається і штучно створена інфантилізація, обумовлена фактором гіперопіки.

ЗПР психогенного походження (від гр. psyche — душа, genos — рід, походження) обумовлена несприятливими умовами соціального оточення, в якому перебуває дитини, неправильністю її виховання. Вже доведено, що несприятливі умови соціального середовища, які починають рано впливати на дитину і мають тривалий, затяжний вплив на психіку дитини, призводять не лише до відставання в отриманні знань та інформації про навколишній світ, але й до стійких порушень її нервово-психічної сфери, обумовлюючі патологічний розвиток психіки. Залежно від несприятливого соціального впливу виділяють ЗПР психогенного походження, обумовлену:

- по типу психічної нестійкості або фактором гіпоопіки (недостатністю соціальної допомоги та соціального керівництва в отриманні інформації про навколишній світ) - - призводить до невміння гальмувати свої емоції і бажання, імпульсивності, відсутності почуття відповідальності. Тому риси патологічної незрілості емоційно-вольової сфери, підвищеної навіюваності у цих дітей часто поєднуються з недостатнім рівнем знань і уявлень, необхідних для засвоєння навчальних предметів на початку і в процесі шкільного навчання;

- фактором гіперопіки (надлишком уваги до дитини, що не дозволяє їй самостійно оволодівати соціально-ціннісними формами і правилами поведінки) - призводить до формування егоцентричних та егоїстичних установок, нездатності до вольового зусилля, праці, спрямованість на постійну допомогу і опіку;

- фактором неправильного виховання по типу Попелюшки (явного або прихованого відторгнення дитини батьками або одним із членів сім'ї);

- фактором неправильного виховання по невротичному типу (це зустрічається в сім'ях, де культивується агресивне, жорстоке ставлення до дітей або до членів родини) призводить до відсутності ініціативи і самостійності, нерішучості, низької працездатності, невпевненості.

Крім несприятливих умов виховання заслуговує на увагу негативний середовищний фактор. Н. Л. Білогюльська зазначає відчуття власної неповноцінності пов'язано не лише з навчальними труднощами, але й з несприятливою емоційною атмосферою, яка створюється у класі навколо невстигаючих у дітей. Низька оцінка однолітками їхніх інтелектуальних здібностей неправомірно поширюється й на їхню зовнішність та моральні якості. Довготривала психотравмуюча ситуація призводить до невротичних утворень і викликає у дітей із ЗПР негативне ставлення до школи, часто наштовхує на неправильні шляхи самоствердження і сприяє формуванню ряду асоціальних форм поведінки у підлітковому віці (Власова, М. С. Певзнер, К. С Лебединська та ін.).

ЗПР церебрально-органічного походження (від лат. — мозок, гр. огдапоп - знаряддя, інструмент). Він зустрічається частіше інших варіантів, має стійкість і виразність порушень як у емоційно-вольовій сфері по типу органічного інфантилізму, так і у пізнавальній сфері. Для цієї форми затримки притаманне уповільнення вікових фаз психічного розвитку.

Уповільнення темпу формування пізнавальної сфери у цих дітей значною мірою пов'язане з нейродинамічними розладами, емоційно-вольова незрілість проявляється у вигляді органічного ь інфантилізму. Він характеризується передусім підвищеною стомлюваністю, яка впливає на послаблення працездатності, пам'яті, уваги, інших вищих психічних функцій, уповільненням темпу інтелектуальної діяльності з настанням виснаженості. У цих дітей відсутні жвавість та яскравість емоцій, їм притаманна слабка диференційованість, відсутність зацікавлення в оцінці, низький рівень домагань. Ігрова діяльність характеризується творчістю, уявою, певною монотонністю і одноманітністю з перевагою компонентів розгальмованості. Саме прагнення часто набуває характеру опосередкованого втікання від римованої інтелектуальної діяльності, яка викликає в них негативні емоційні переживання.

Ця форма затримки передбачає наявність органічних по рушень у корі головного мозку. Саме через це її найскладніша відмежувати від розумової відсталості легкого ступеня. Проте органічні порушення при цій формі ЗПР не лише характеризуються меншою важкістю ушкодження нервової системи, але й іншою клініко-психологічною структурою дефекту. Більш пізнє ушкодження призводить до практично обов'язкової наявності порушень систем з більш коротким терміном розвитку. На відміну від олігофреній з тотальним недорозвитком при ЗПР церебрально-органічного походження спостерігається вибірковість порушень.