 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ З ДІТЬМИ, ЩО ПОТРЕБУЮТЬ ЛОГОПЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ
Успішність навчання дитини з порушеннями мовлення залежить не лише від виправлення в неї вад, а й від правильного сприяння вчителя, урахування у навчальному процесі наявних проблем дитини. Зупинимось на деяких особливостях роботи вчителя з такою дитиною. Дитина-логопат потребує сприятливого режиму , що виражається у доброзичливому ставленні вчителя, та урахуванні ним у навчальному процесі особливостей особистості дитини (особливо при складних діагнозах), психологічній підтримці зі сторони учителя - підбадьорювання, заохочення успіхів. Провідним завданням є стимулювання пізнавальної й мовленнєвої активності дітей, адже у багатьох з них через порушення мовлення комунікативна діяльність є зниженою, вони невпевненості собі, є пізнавально пасивними. Слід спочатку залучати до таких видів діяльності (як на уроках, так і у позакласній роботі), де можна сформувати ситуацію успіху, віру в себе, організувати позитивне спілкування з однокласниками. Слід пам'ятати, що в учнів-логопатів можуть бути проблеми у розумінні мовлення, тому слід давати детальний аналіз перед виконанням завдань і переконатись, що дитина їх розуміла. Мовлення педагога має бути зразковим, чітким, виразним, складатись із коротких зрозумілих речень. Велику увагу слід приділяти формуванню прийомів розумової роботи, необхідних дій для оволодіння граматкою, з метою розвитку зв'язного мовлення - вчити дитину міркувати, робити розгорнуті висновки. Вчитель, як і логопед, має допомагати дитині планувати своє висловлювання, контролювати його, слідкувати за використанням у самостійному мовленні навичок, набутих на логопедичних заняттях. У багатьох дітей-логопатів виявляються недорозвиненими такі важливі для шкільного навчання функції, як: просторове сприймання і аналіз, просторові уявлення; зорове сприймання, аналіз і синтез; координація системи «око-рука»; складна координація рухів пальців і кисті рук; фонематичне сприймання, фонематичний аналіз і синтез. Ці функції мають стати об'єктом корекційної роботи педагога, яка може здійснюватись як на навчальному, так і позанавчальному матеріалі. При суттєвому порушенні цих функцій дитина може потребувати й спеціального впливу психолога, з яким вчителю також необхідно узгодити зміст і прийоми роботи. Наголосимо, що індивідуальний підхід до дітей, конкретний зміст і прийоми корекційної роботи залежать від клінічного діагнозу дитини, її психологічних особливостей і мають ретельно узгоджуватись із логопедом, психологом. Наприклад: - форма опитування дитини із заїканням (усна чи письмова відповідь, з місця чи біля дошки, на уроці чи після уроку) залежить від етапу корекційного впливу; - при грубих і стійких помилках дитини у письмі й читанні не варто давати додаткові завдання, а узгодити із логопедом спеціальні, що враховують специфіку цих помилок; - у дітей, що мають фонетико-фонематичний недорозвиток, необхідно розвивати фонематичне сприймання, фонематичний аналіз і синтез. Навчання і виховання дитини з вадами мовлення має бути поєднаним із оздоровленням, логопедичними заняттями, по необхідності — із лікуванням, психотерапевтичним і психокорекційним впливом, заняттями з ЛФК. Вагомого значення для включення дітей з порушеннями мовлення у навчальний процес має підготовка учнівського колективу до позитивного сприймання такого однокласника. Вчитель має пояснити, що в класі є дитина, яка невиразно говорить (чи з помилками пише, читає, робить запинки у розмові і т. ін.), що такий учень потребує підтримки й допомоги однокласників. Для подолання мовленнєвих проблем потрібен час. Водночас педагог разом із психологом мають залучати дітей- логопатів до активних форм діяльності, у яких їм буде комфортно й порушення мовлення не висуватимуться на перше місце. Особливу роботу логопеду, вчителю й психологу слід проводити з родиною учня .з порушенням мовлення, адже співпраця батьків із спеціалістами є запорукою успішності корекційно-виховної роботи
Контрольні запитання 1. Охарактеризуйте закономірності розвитку мовлення в онтогенезі. 2. Назвіть причини, які призводять до порушень мовлення у дітей та дорослих. 3. Назвіть сучасні класифікації порушень мовлення. 4.Опишіть особливості розвитку дітей із мовленнєвими порушеннями. 5.Охарактеризуйте заклади для дітей із порушеннями мовлення. 6.Чому заклади для дітей із порушеннями мовлення є диференційованими? Назвіть показники цієї диференціації та корекційні завдання різних типів закладів. 7.Якою є роль вихователя дошкільних закладів у профілактиці та корекції порушень мовлення у дошкільників? 8.У чому полягають особливості роботи вчителя загальноосвітньої школи із дітьми, що потребують логопедичної допомоги? 9. Якою є роль психолога у виявленні та подоланні мовленнєвих порушень у дітей? 10.Які умови виховання дитини слід створити у сім'ї, щоб не допустити порушень мовлення?
|
