ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

II. Объяснение нового материала.

Хід уроку

Епіграф. Між іще небуттям і уже небуттям

Мить коротка, яку називають життям.

Бесіда

- Діти, як ви вважаєте, що таке гумор (байка, сатира)? (Гумор — 1. Різновид комічного, відображення смішного в життєвих ситуаціях і людських характерах. 2. Узагальнена назва творів, мета яких — розсмішити, викликати гарний настрій. 3. Взагалі сміх і відчуття комічного.)

- Ба́йка — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою мораллю.

Історія байки

Байка має здавна сформовану (ще від прозових «притч» легендарного давньогрецького байкаря Езопа — 6 ст. до н. е.) структуру, традиційне коло образів, мотивів, сюжетів. Езопівською мовою інколи називають підтекстхудожнього твору.

Байка — це оповідання, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.

Сатира — гостра критика чогось, окремих осіб, людських груп чи суспільства звисміюванням, а то й гнівним засудженням вад і негативних явищ у різних ділянках індивідуального, суспільного й політичного життя, суперечних із загальнообов'язковими принципами чи встановленими ідеалами. Походження своє веде від давньоримської сатури.

Загальне ознайомлення з книжкою чи твором під керівництвом вчителя.

Відомості про автора

Білокопитов Микола Григорович народився 11 лютого 1954 року в м. Мелітополі. Дитинство і юність минули головним чином у селищі Кушугум Запорізького району, де він і закінчив середню школу. Служив у Військово – Морському Флоті.
Працював слюсарем, залізничником, поліграфістом. Закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові. Багато років віддав журналістиці.
Працював у газетах «Комсомолець Запоріжжя», «Запорізька правда», «Світло Оріяни», був редактором відділу газети «Запорізька Січ».
Початкові проби пера Микола Григорович зробив ще у шкільні роки. Перші вірші опублікував у районній газеті «Червоний промінь», згодом його твори з׳являються у в обласній та республіканській періодиці, а потім і за кордоном (Росія, Канада, Австралія).
Микола Білокопитов – автор книжок гумору й сатири: «Вовча наука», 1999 (Луцьк); «Міні знову в моді», 1994 (Дніпропетровськ); «Нечиста сила», 1995 (Запоріжжя); «Без паніки» 2004(Запоріжжя); «Весела парочка»,2006 (Запоріжжя); «Бізнес баби Федори»,2007 (Запоріжжя); «Принциповий флюгер»,2008 (Запоріжжя).
1998 року за книгу «Міні знову в моді» став лауреатом Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського.
Член Національної Спілки письменників України з 1966 року.

- Діти, зараз ми ознайомимось з деякими творами цього письменника.

- Подивіться у вас на парті лежить збірка з його байками.

- Роздивіться титульну сторінку. Прочитайте автора та назву збірки.Що намальовано?

- Відкрийте останню сторінку, це зміст. В ньому показано яка байка на якій сторінці. Це для того щоб нам було швидше і легше знайти певний твір. Прочитайте, які байки є у цій збірці.

- А зараз відкрийте на сторінці….

- Продивіться малюнок, що зображено? Як ви гадаєте про що буде байка?

Виразне читання учителем

- Зараз я зачитаю байку, а ви уважно слухайте і скажіть, хто головні герої.

Кря-ко-ко (байка)

Були в однім дворі качки і кури.
Гарненько по-сусідськи їм жилось .–
Дві різні мови, різні дві культури,
А разом, бач, гармонія! І ось
Предивні відбулись метаморфози:
Курчата, вже як трохи підросли,
То, курям всім на сміх,
а мо׳ й на сльози,
По-каченячи крякать почали...
Ще й вивчились перевальцем ходити,
Копіювали звички і вбрання,
І згодом стало важко розрізнити
Покачене курча і каченя.
Качки це заохочували радо –
Мовляв, у нас до полку прибуло!
Хто крякає, той вищого розряду,
Хто квокає, той ясно хто – село.
А кури що ж? Як щиро говорити,
Вони й не помічали новизни –
Мовляв, було б що діткам Їсти-пити,
А там нехай хоч рохкають вони.
І деякі зарохкали. Одначе
Були в пошані ті, хто добре кряче.
Воно ж якби оті курчата вміли
Пристойно розмовляти так і сяк,
А то ж іще чужого не навчились,
А вже, бач, І по-своєму – ніяк !
Он півники - накрячуться до гику,
Із селезнями дудлячи пивко,
А потім зранку, замість «ку-ку-рі-ку!»,
Як заведуть зненацька: «Кря-ко-ко!»,
Лякаючи тим криком розбишацьким
Чужих, своїх та і себе самих...
До того ж цим іще й бравують хвацько
Та ще й кепкують із курчат малих:
«Смотрі, як те ципля чудно балака,
Кокоче токо, А совсєм не кряка!».
Отак і йшло. Минали дні без ліку.
Всі ті курчата – бабці й дідусі,
Вже в них онуки виросли великі,
Бува, хтось квокне,
Хтось закукуріка,
А в основному крякотять усі.

***
Для тих, хто серце незрадливе має –
Чуже шанує і своє плекає,
Я ладен повторяти повсякчас:
Ця байка не про вас,
ця байка не про вас...

Колективне обговорення

-Доведіть, що це байка.
- Про кого у ній розповідається?
- Які картини виникали перед вами, коли ви читали байку?
- Кого показує автор в образі курчат?
- Як ви розумієте: «А кури що ж? Як щиро говорити, вони й не помічали новизни.- Мовляв, було б що діткам їсти – пити».
-Який висновок можна зробити? (Завжди будь самим собою).

Повторний розгляд книжки.

- Подивіться ще раз на ілюстрацію, чи відповідає вона змісту байки?

6. Рекомендації щодо самостійної роботи з книгою вдома

-З допомогою батьків знайдіть, які байки ще писав Микола Білокопитов, і 1 на вибір прочитайте.

Тема: Персонажи кукольного театра

Цели:

· познакомить учащихся с различными видами театральных кукол;

· научить пользоваться цветом как средством художественной выразительности, окрашивать изображение в пределах сложного контура;

· совершенствовать умение работать кистью и красками;

· развивать фантазию, наблюдательность и творческое мышление;

· формировать эмоционально-эстетическое отношение к изображаемому;

Оборудование для учителя: плакат с темой урока, таблички с названиями видов театральных кукол; перчаточные и пальчиковые куклы; куклы – марионетки; изображение тростевой куклы; варианты работ – кукол из ладошек (зарисовки учителя).

Оборудование для учащихся: альбом, краски, кисти, баночка с водой.

Ход урока

I. Организационный момент.

II. Объяснение нового материала.

Театр – весь мир, волшебная страна.
В нем скрыта тайна древнего искусства,
Когда мы ждем: вот-вот погаснет люстра
И в зале воцарится тишина.

В театре занавес, - как дверь в прекрасный мир,
В котором есть волшебники и феи,
Разбойники, принцессы и злодеи,
В котором жили Данте и Шекспир.
Т. Курбатова “Театральный занавес”.

Самый любимый театр у детей во всем мире – кукольный театр. Каждый человек хотя бы раз побывал на спектакле в кукольном театре. Некоторые увлеклись им на столько, что продолжают играть в куклы и сейчас, только теперь они актеры кукольного театра.

Куклы в театре необыкновенные. Что они умеют делать? (Ответы детей: они умеют ходить, летать, разговаривать, плакать и смеяться.)

- Откуда взялся этот удивительный мир?

Как зрелище, театр кукол родился на площади в руках бродячих актеров-одиночек и превратился в настоящий народный театр.

Считается, что кукольный театр – зрелище детское, между тем взрослые с удовольствием смотрят кукольные постановки.

Кукольный театр знали многие народы: древние римляне и египтяне, китайцы и индийцы, узбеки и турки.

У каждого народа – свой кукольный театр. У одних куклы деревянные, их приводят в движение с помощью ниток; у других – мягкие, их надевают на руку, как перчатку. У народов Востока, например, - плоские фигуры, вырезанные из промасленной кожи или плотной бумаги.

В давние времена по городам и селам нашей страны во время народных праздников и гуляний выступали “петрушечники”. Они развлекали публику, показывали смешные сценки, распевали веселые куплеты, высмеивали местные порядки или известных людей.

- Кто же был главным героем этих представлений?

Наряд мой пестрый,
Колпак мой острый,
Мои шутки и смех
Веселят всех.

Наш любимый герой – Петрушка. Родился он на площади, за едкие остроты и шутки прозвали его Петром Ивановичем Уксусовым.

Кукол артисты делали сами: голову и руки для куклы вырезали из дерева или шили из тряпок, раскрашивали, придумывали для нее костюмы. У петрушки на голове был колпак с кисточкой.

Учитель демонстрирует перчаточную куклу-петрушку и ее озвучивает.

Петрушка: “Я пришел к вам, господа, повеселиться, детей посмешить и позабавить и всех вас с праздником поздравить”.

В кукольном театре куклы бывают разные. Есть куклы, которые надевают на руку, как перчатку. Таких кукол называют перчаточными,ими управляет один человек. Основу такой куклы составляет чехол, к которому крепятся ручки и голова. Костюм пришивается к чехлу.

Демонстрация учителем перчаточных кукол сказочных героев.

У куклы чаще всего отсутствуют ноги, но их можно приделать и в спектакле приводить в движение второй рукой.

Перчаточных кукол, независимо от того, кого они изображают, называюткуклой-петрушкой, так как первым персонажем этого типа кукол стал знаменитый Петрушка. По этому типу делают зверей- “петрушек” и птиц.

Бывают куклы огромные, выше человека. Такую куклу на руку не наденешь. Это тростевыекуклы. Кукла на тростях имеет иное устройство: голова ее укреплена на стержне, который кукловод держит в правой руке. К запястьям рук куклы приделываются тоненькие, длинные, но негнущиеся стержни – трости. Левой рукой артист управляет руками куклы.

У тростевой куклы руки длинные, движения – более грандиозные, чем у перчаточной. Зато у куклы-петрушки возможность орудовать различными предметами больше: она может взять в руки любой предмет, поставить его, унести – это пальцы артиста помогают кукле.

Тростевая кукла крупнее перчаточной, работать с ней гораздо сложнее.

- А вы видели кукол, которых приводят в движение за нити, прикрепленные к различным частям тела?

Их называют марионетками.

Демонстрация куклы.

Водить их помогает вага– специальный пульт управления. Кукла – марионетка должна быть подвижной в суставах, тогда ее можно заставлять делать разнообразные движения – ходить, приседать, танцевать, исполнять цирковые номера.

Пальчиковыекуклы делаются очень просто. Основу их составляют две фетровые или драповые пластины, сшитые по краям по размеру пальца.

Демонстрация кукол.

Такие куклы подойдут для домашнего представления.

Над созданием каждой куклы художники работают очень долго и тщательно. Сначала рисуют будущую куклу на бумаге: пытаются представить ее в действии, определить ее характер, манеру двигаться, говорить. Потом уже шьют из ткани или делают из дерева, украшают.

Художник – кукольник создает разные по характеру куклы, превращает самые простые материалы – бумагу, тряпки, пуговицы, перышки – в роскошные наряды и прически. У каждого художника свой секрет.

Сегодня вы попробуете придумывать свои театральные куклы. А помогут вам ваши ладошки. Превратите ладошку в куклу.

III. Практическая работа.

Учащиеся рисуют кукольный персонаж перчаточного театра (обрисовывают свою руку в форме перчатки). “Превращают” перчатку в куклу.

Демонстрация зарисовок учителя.

IV. Подведение итогов урока.

Выставка работ учащихся , краткий анализ, вопросы по теме урока.