ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

2.1. Препарати рослинного походження (алкалоїди й препарати ріжків): ергометрину малеат, екстракт ріжків густий, ерготаміну гідротартрат, ерготал.

2.2. Синтетичні засоби: котарніну хлорид.

3. Засоби, що знижують тонус шийки матки:атропіну сульфат, дінопрост, динопростон[1,10].

3. Засоби, що впливають переважно на скоротливу активність міометрію

3.1. Засоби, що переважно підсилюють скоротливу активність міометрію

Засоби, які викликають і стимулюють ритмічні скорочення матки, використовують для збудження пологів і для активізації скорочень матки у випадках слабкої пологової діяльності. Серед засобів, що підсилюють переважно скоротливу активність міометрію, найбільше значення мають ендогенні речовини[1].

Окситоцин

(Oxytocin)

На сьогодні найбільш відомим утеротонічним засобом є окситоцин – синтетичний препарат гормону, який в організмі синтезується клітинами гіпоталамуса і концентрується в задній частині гіпофіза. Вагітна матка більш чутлива до окситоцину, ніж невагітна. Ефект окситоцину зростає зі збільшенням строку вагітності, досягає максимуму під час пологів і зберігається на високому рівні ще кілька днів. При фізіологічній вагітності і в

пологах кількість ендогенного окситоцину цілком достатня для того, щоб пологи закінчилися без порушень скоротливої діяльності матки. Дія окситоцину, що реалізується в процесі пологів, головним чином в активну фазу, спрямована на окситоцинові рецептори міоцитів матки. При розвитку слабкості пологової діяльності відбувається зниження концентрації окситоцину в плазмі крові або порушення чутливості міометрію до ендогенного й екзогенного окситоцину.

Механізм дії. Під впливом окситоцину збільшується проникність мембран для іонів калію, знижується їх потенціал і підвищується збудливість. Зі зменшенням мембранного потенціалу збільшується частота, інтенсивність і тривалістьскорочень.

Фармакодинаміка. Окситоцин у помірній дозі (3 -5 ОД), як і природний гормон, викликає посилення скоротливої активності міометрію, збільшує амплітуду й частоту скорочень міометрію, що сприяє вигнанню плода. Проте підвищення дози до 10 ОД викликає не тільки підвищення частоти й інтенсивності переймів, а й до розвитку небажаного ефекту - зростання тонусу міометрію, що може призвести до порушення плацентарного кровообігу. Окситоцин сприяє також секреції молока (підвищується синтез лактотропного гормону аденогіпофізом) і його виділенню (за рахунок впливу на міоепітеліальні елементи молочної залози відбувається скорочення альвеол та розширення молочних проток).

Показання для застосування. Для збудження і стимуляції пологів, індукції абортуза медичними показаннями, прискорення післяпологової інволюції матки та припинення післяпологових кровотеч, для посилення скоротливої функції матки прикесарквому розтині (після видалення посліду), для посилення лактації в післяпологовому періоді.

Форма випуску: Розчин для ін'єкцій по 1 мл (5 МО) в ампулах № 10[3].

Окситоцин дозують в одиницях дії (ОД), вводять у вену крапельно в розчині глюкози, дуже повільно, пильно наглядаючи за станом жінки.

Синтетичним аналогом окситоцину є дезаміноокситоцин(демокситоцин). У формі таблеток препарат застосовують трансбукально, під язик та за внутрішній матковий зів для прискорення інволюції матки і для стимуляції лактації.
Провідне місце в механізмі скоротливої функції матки належить простагландинам. Ці сполуки відносяться до похідних поліненасичених жирних кислот і синтезуються з арахідонової кислоти в багатьох тканинах і органах. Синтез простагландинів із фосфоліиідів контролюється статевими гормонами. Простагландини є одними з найпотужніших біомедіаторів, що відіграють провідну роль від моменту запліднення і до пологів в організмі жінки. Доведена участь простагландинів у регуляції процесів репродукції: менструальної функції, овуляції, гестаційного процесу та індукції пологів.

Простагландини стимулюють скоротливість матки, але, на відміну від окситоципу, їх дія може проявлятися в різні строки вагітності і не залежить від ступеня розкриття шийки матки. Простагландини безпосередньо впливають на стан шийки матки, підвищуючи її еластичність та сприяючи її розкриттю.

В акушерсько-гінекологічній практиці для штучних абортів і родостимуляції використовують препарати простагландинів (динопрост, ензапрост) і .

Фармакодинаміка. Простагландини сприяють утворенню пологової домінанти, є безпосередніми модуляторами розвитку пологової діяльності. Регулюючий вплив простагландинів на скоротливість міометрію спрямований на зміну гормонального статусу організму в цілому та безпосередньо на гладенькі м’язи матки.

Простагландин пригнічуючи синтез прогестерону, підвищує рівень естрогенів у співвідношенні естрогени/прогестерон і усуває “прогестероновий блок” міометрію та, збільшуючи щільність і чутливість окситоцинових рецепторів, сенсибілізує міометрій до окситоцину. Простагландин має виражений стимулюючий вплив на міометрій: викликає ритмічні скорочення (стимуляція колових м’язових шарів стінки матки), підвищує тонус (стимуляція поздовжніх м’язових шарів стінки матки) вагітної і невагітної матки та сприяє розслабленню м’язів шийки матки, чим забезпечує координовану пологову діяльність і народження дитини.

Спектр дії препаратів простагландину широкий. Препарати пригнічують секрецію залоз шлунка, підвищують тонус бронхіальних м’язів, моторику кишечнику, проникність судин, звужують легеневі судини та збільшують серцевий викид і частоту серцевих скорочень. У дозах, що застосовуються в акушерсько-гінекологічній практиці, препарати простагландину на системний артеріальний тиск практично не впливають. Під впливом цієї речовини відбувається типова дегенерація жовтого тіла (лютеоліз).

Простагландин (динопростон) також викликає значне підвищення ритмічних скорочень міометрію вагітної матки та її тонусу. Розслаблює шийку матки. Знижує артеріальний тиск (загальний периферичний опір падає). Викликає компенсаторну тахікардію. Розширює (на відміну від диногіросту) легеневі судини й бронхи. Збільшує проникність капілярів.

Показання до застосування. Препарати простагландинів застосовують для проведення медичних абортів та іноді з метою індукції пологів.

Побічна дія. Диспепсичні явища (нудота, блювання, пронос), головний біль, тимчасове підвищення температури, підвищення проникності стінки судин, при внутрішньовенному введенні можливі флебіти. Препарати простагландину сприяють розвитку бронхоспазму, особливо у хворих на бронхіальну астму, викликають тахікардію, звужують судини легень. Підвищена доза його може викликати артеріальну гіпертензію. Судинні ефекти простагландинів пов’язують з їхнім впливом на адренергічну іннервацію. Простагландини, що підсилюють адренергічний вплив, звужують судини (за рахунок накопичення цАМФ), ті, що послабляють - розширюють їх (за рахунок зменшення вмісту цАМФ). При інтравагінальному й інтрацервікальному введенні простагландинів побічні ефекти виражені менше.

Простагландини, в разі їх використання з метою стимуляції пологової діяльності, на відміну від окситоципу, розслаблюють шийку матки, не викликають жовтяницю немовлят і не провокують розвитку набряків. Однак при застосуванні простагландинів може розвинутися гіпертонус міометрію з порушенням кровопостачання матки, плаценти і плода. Це пов’язано з тим, що простагландини діють більш тривало, ніж окситоцин. Саме тому основним препаратом для стимуляції пологової діяльності на сьогодні залишається окситоцин.

У механізмі регуляції скоротливої діяльності матки важливе значення має взаємозв’язок простагландинів та естрогенів. Естрогени стимулюють утворення простагландинів в амніоні, децидуальній і ендометріальній тканині і зменшують ферментативне руйнування окситоцину (блокують окситоциназу), збільшують утворення та чутливість окситоцинових рецепторів напередодні пологів і таким чином сприяють початку пологів.

Естрон (фолікулін) та естрадіолу дипропіонат призначають під час пологів для підвищення активності окситоцину (створення “фолікулінового фону”).

ФОЛІКУЛІН

Estrone

Фармакодинаміка. Естрогенний засіб, що стимулює розвиток матки і

вторинних статевих ознак при їх недорозвиненості.

Естрон – природний фолікулярний гормон, регулює нормальний розвиток жіночої репродуктивної системи, виробляється в яєчниках із настанням статевої зрілості до настання клімактеричного періоду.

Дія опосередкована черезестроген чутливі рецептори статевих органів, молочних залоз, гіпоталамуса ігіпофіза. Виявляє специфічний естроген ний ефект – стимулює проліфераціюендометрію (у маткових трубах, шийці матки, піхві, зовнішніх статевих органах, вивідних протоках молочних залоз), розвиток матки і вторинних жіночих статевих ознак при їх недорозвиненості, усуває або зменшує вираженість порушень, що виникають в організмі жінки у зв’язку з недостатньою функцією статевих залоз у клімактеричному періоді або після гінекологічних операцій.

Разом із прогестероном бере участь у регуляції менструального циклу і функції дітонародження.

У малих дозах активізує секрецію фолікулостимулюючого гормону, у великих – гальмує її, а також затримує воду та іони натрію в організмі, пригнічує еритропоез.

Виявляє гіпохолестеринемічну дію, поліпшує утилізацію глюкози, підвищує чутливість периферичних тканин до інсуліну.

Фармакокінетика. Добре абсорбується. Високий рівень у плазмі зберігається протягом 4–5 днів. Метаболізується переважно в печінці (частково в легенях, жировій тканині), екскретується із жовчю, у кишечнику ре абсорбується і знову надходить у печінку через портальну систему. Виводиться у вигляді кон’югатів в основному нирками. Швидкість виведення залежить від фізіологічного стану (вагітність, фазиоваріально-менструального циклу), віку та інших факторів.
Показання для застосування. Стани, обумовлені недостатньою функцією яєчників: первинна і вторинна аменорея, гіпоплазія статевих органів і недостатній розвиток вторинних статевих ознак, , безплідність, обумовлена зниженням естрогенноїфункції яєчників, слабкість пологової діяльності, переношена вагітність.

Протипоказання. Підвищена чутливість, новоутворення (злоякісні і доброякісні) статевих органів та молочних залоз ужінок віком до 60 років, мастопатія, запальні захворювання жіночих статевих органів, вагінальні і маткові кровотечі неясної етіології, схильність до маткових кровотеч, гіперестроген на фаза клімактеричного періоду, печінкова і/або ниркова недостатність, тромбофлебіт і рецидивуючі тромбоемболії в анамнезі, вагітність.

Форма випуску.Розчин олійний для ін’єкцій[3].

Для поліпшення енергетики скорочень міометрію вводять внутрішньовенно

глюкозу (40 % розчин) і стимулятор скорочень - кальцію хлорид (10 % розчин) що викликає інактивацію гальмівного білка - тропоніну, а також сприяє взаємодії окситоцину з його рецепторами під час скорочення матки.

Скоротлива діяльність матки регулюється вегетативною нервовою системою, а координовані скорочення міометрію наприкінці вагітності та в пологах можливі лише при узгодженій дії симпатичної та парасимпатичної вегетативної нервової системи, які приймають участь в іннервації поздовжніх і поперечних м’язових волокон матки.Стимуляція пологової діяльності реалізується також за допомогою медіаторноактивних засобів: прозерину , що має прямий стимулюючий вилив на матку і активує накопичення ацетилхоліну (підвищує чутливість окситоцпнових рецепторів і потенціює дію окситоцпну), та ананриліну , неселективного (3-адреноблокатора, який блокує β-адренорецептори і сприяє переважанню чутливості а-адренорецепторів міометрію.

Стимулювати ритмічні скорочення матки можна препаратом серотоніну (2 0 -30 мг внутрішньовенно крапельно). Серотонін належить до найбільш активних біогенних амінів, які впливають на процеси обміну речовин у міометрії та викликаютьскорочення маткн. Така специфічна дія опосередковується через серотонінчутливі рецептори, які розташовані в гладеньких м’язах міометрію, та рецептори, що локалізуються в гангліях та післягангліонарних нервових закінченнях. Останні підвищують проникність клітинної мембрани для іонів кальцію, які активують ферментні системи і створюють необхідні енергетичні умови для електричної та механічної активності клітин міометрію[1].

Серотоніну адипінат

(Serotonini adipinas)

Фармакодинаміка. Ефект пов'язаний, в основному, зі здатністю підвищувати агрегацію тромбоцитів і знижувати проникність капілярів, а також зі скороченням часу кровотечі. Серотонін викликає звуження судин нирок і надає антидіуретичну дію. Зв'язується до серотонінових рецепторів гладкої мускулатури внутрішніх органів і нормалізує її скоротливу активність і автоматизм (ендогенну вазомоторики, перистальтику). Проявом нормалізації функції гладкої мускулатури при введенні серотоніну є стабілізація гемодинаміки, відновлення моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту, зменшення локальної гіпоксії.

Фармакокінетика. У плазмі крові дезамінується і втрачає свою активність. Не має кумулятивної дію.

Показання до застосування. Патологічні стани, що супроводжуються геморагічним синдромом (підвищеною кровоточивістю): хвороба Верльгофа, гіпо-і апластична анемія, тромбастенія, геморагічний васкуліт та ін Також застосовують для збудження і стимуляції родової діяльності.
Побічні дії. При швидкому введенні в вену можливі болі по ходу вени і в животі, неприємні відчуття в області серця, підвищення артеріального тиску, тяжкість в голові, утруднення дихання, нудота, діарея (пронос), зменшення діурезу (сечовиділення), біль у місці ін'єкції при внутрішньом'язовому введенні. При швидкому введенні у великих дозах виникає дисбаланс в маточноплацентарного васкуляризації (порушення кровопостачання плода), що призводить до гіпоксії плода (зменшення доставки до плоду кисню з кров'ю).

Форма випуску. Ампули по 1 мл 1% розчину в упаковці по 10 штук[4-6].

Допоміжну роль у стимуляції пологової діяльності відіграють такі речовини, як хініну гідрохлорид та рицинова олія .

Хінін блокує окситоциназу, підсилюючи ефект окситоцпну. Однак цей алкалоїд кори хінного дерева (протималярійний засіб) негативно впливає на серцеву діяльність плода, що обмежує його застосування. Рицинова олія - проносний засіб, викликає активацію холінергічної системи і зростання концентрації ацетилхоліну, що зумовлює стимуляцію тономоторної функції матки.

Допоміжний ефект викликають вітамінні препарати. Кислота аскорбінова підвищує дію естрогенів (сприяє утворенню естрадіолу), тіаміну бромід - збільшує вміст ацетилхоліну (усуває гальмування холінацетилази і знижує активність холінестерази).

У сучасній медичній практиці використовують комплексний підхід до стимуляціїпологової діяльності.

Поширені різноманітні схеми введення у певній послідовності препаратів з різними механізмами дії. Слід мати на увазі, що чинники хронофармакологічного характеру, дія яких грунтується на особливості біоритмів пологової діяльності (акрофаза метаболічних змін в організмі жінки), можуть значно підвищувати лікарський ефект[1].

3.2. Засоби, що зменшують скоротливу активність міометрію (токолітичні засоби)

Засоби цієї групи призначають для припинення надмірної пологової активності, а також у разі потреби оперативного втручання. їх дія спрямована на ослаблення пологової домінанти, зниження активності м-холінорецепторів, підвищення функції гальмівних -адренорецепторів, активацію процесів гіпергюлярнзації клітинних мембран.

До засобів, що зменшують переважно скоротливу активність міометрію (так звані токолітичні засоби), відносяться препарати, що стимулюють -

адренорецептори матки, - фенотерол ( партусистен ) , сальбутамол та ін. Досвід застосування цих препаратів довів високу їх ефективність для зупинки передчасних пологів. Проте препарати не мають достатньої вибірковості дії стосовно міометрію. Одночасно з розслабленням мускулатури матки спостерігаються побічні ефекти пов’язані зі стимуляцією β- -адренорецепторів різної локалізації, головним чино -адренорецепторів серця, що стає причиною розвитку тахікардії у матері і плода також гіперглікемії плода. Препарати застосовують для розслаблення міометри і уникнення передчасних пологів після 16 тижнів вагітності. Препарати призначають усередину і внутрішньовенно[1].

Сальбутамол

(Salbutamol)

Фармакодинаміка. Сальбутамол є відносно специфічним агоністом бета-2-адренорецепторів, тому при застосуванні високих доз він може стимулювати і бета-1-адренорецептори. Сальбутамол має бронходилятаційний ефект, внаслідок якого купіруються явища бронхоспазму та гальмується дегрануляція опасистих клітин і вивільнення медіаторів запалення (лейкотриєнів, гістаміну), які провокують явища брохоспазму. Бронходилятаційний ефект досягається шляхом стимуляції бета-2-адренорецепотрів та внутрішньоклітинною аккумуляцією циклічного 3'5'-аденозинмонофосфату (цАМФ). Механізм впливу сальбутамолу на секрецію слизу у бронхах залишається не з'ясованим.

Фармакокінетика.Після інгаляційного застосування від 10 до 20% введеної дози досягає нижніх дихальних шляхів. Решта залишається у доставляючій системі або у носоглотці, звідки проковтується. Частина дози, що досягла дихальних шляхів, абсорбується у тканини легенів та потрапляє в кровообіг, але не метаболізується в легенях. Після потрапляння у системний кровообіг препарат метаболізується у печінці та виділяється головним чином нирками у незміненому стані та у вигляді фенолсульфатного метаболіту.

Доза препарату, що з носоглотки потрапила до травної системи, всмоктується із шлунково-кишкового тракту, проходить перший етап

метаболізму в печінці до фенолсульфатної сполуки, потім виділяється нирками.

Більша частина препарату виводиться з організму протягом 72 годин.

Показання для застосування. Зняття нападів задухи при бронхіальній астмі та профілактика очікуваних приступів бронхоспазму, наприклад, внаслідок фізичного навантаження або контакту з алергенами. Препарат показаний також для купірування бронхоспазму у хворих на хронічні обструктивні захворювання легенів (ХОЗЛ). при загрозі передчасних пологів, викликаної сильним скороченням матки; зменшенні частоти скорочень серця плода, що виникає під час розкриття шийки і пов'язаному з матковими скороченнями; для профілактики при проведенні операцій на вагітній матці.

Побічна дія та ускладнення при застосуванні ЛЗ. Aнгіоневротичний набряк, кропив’янка, бронхоспазм, гіпотензія, колапс; метаболічні розлади – гіпокаліємія; тремор, головний біль, гіперактивність; тахікардія, порушення серцевого ритму, включаючи фібриляцію, суправентрикулярну тахікардію та екстрасистолію, периферична вазо дилатація; парадоксальний бронхоспазм; подразнення слизових оболонок рота та глотки; м’язові судоми.

Форми випуску ЛЗ. Аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/доза по 10 мл (200 доз) у фл.; аерозоль для інгаляцій, дозований, 100 мкг/дозу по 12 мл (200 доз); інгаляція під тиском, 100 мкг/доза по 200 доз; р-н для інгаляцій, 2,5 мг/2,5 мл у небулах; р-н для ін'єкцій, 0,5 мг/мл по 1 мл в амп.; р-н для розпилення, 1 мг/мл по 2,5 мл та 2 мг/мл по 2,5 мл у амп.

Для послаблення надмірних родових перейм, а також для проведення лікувального заходу “сон-відпочпнок” застосовують засоби для наркозу (нат- рію оксибутират)та транквілізатори (діазепам)[4,7,8].

Натрію оксибутират

(Natrii oxybutyras)

Фармакокінетика.Натрію оксибутират є натрієвою сіллю g-оксимасляної кислоти (ГОМК). За хімічною будовою та фармакологічними властивостями подібний до g-аміномасляної кислоти (ГАМК), основного гальмівного медіатору центральної нервової системи. Легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Препарат має елементи ноотропноїактивності і проявляє седативну, снодійну, наркотичну, центральнуміорелаксируючу дії, посилює болезаспокійливу активність наркотичних і ненаркотичних аналгетиків, посилює стійкість організму, в тому числі головного мозку, серця, сітківки ока до гіпоксії, активує окислювальні процеси.

Фармакодинаміка. Початок наркотичного стану спостерігається через 4-6 хв, потім для поглиблення наркозу вводять додатковоHатрію Oксибутират із розрахунку 40 мг/кг. Хірургічна стадія наркозу настає через 30-40 хв після введення препарату. Тривалість наркозу 2-4 год.

Показання для застосування. Натрію оксибутират використовують в анестезіологічній практиці як неінгаляційний наркотичний засібдля однокомпонентного наркозу при не порожнинних мало травматичних операціях зі збереженням спонтанного дихання, для вводного та базисного наркозу в хірургії, акушерстві та гінекології, введення препарату сприяє покращенню емоційного стану жінкишвидшому розкриттю маткового зіва в пологах, зменшенню явищ гіпоксичного стану плода.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій[4].

Транквілізатори (діазепам, реланіум, седуксен та ін), не володіючи прямим знеболюючою дією, допомагають породіллі розслабитися, подолати страх і тривогу. Концентруються головним чином у крові матері і малюка. Діазепам в деяких випадках сприяє розкриттю шийки матки. До побічних дій можна віднести нерідко виникає у новонароджених гіпотонію, гіпотермію (зниження температури тіла), ознаки нервового гноблення.

До транквілізаторів відносяться і препарати групи барбітуратів. Вони пригнічують кору мозку і блокують синапси - області взаємодії нервових клітин. Простіше кажучи, нервові клітини перестають сприймати біль. Всі препарати цієї групи являють собою слабкі кислоти з низькою молекулярною масою, тому легко проникають через плаценту і викликають депресивні стани плода, тяжкість яких залежить від дози препарату. Релаксанти (дитилін, листенол, миорелаксин та ін) не проникають через плацентарний бар'єр, не впливають на стан новонародженого. Але при порушеннях проникності плаценти у деяких новонароджених відзначалася низька оцінка за шкалою Апгар[9].

Реланіум

(Diazepam)

Фармакодинаміка. Діазепам є лікарським засобом з групи 1,4-бензодіазепінів. Препарат діє на рецепторний комплекс ГАМК-А, в якому знаходяться бензодіазепінові рецептори, збільшуючи зв’язування ГАМК з ними. Цеведе до активного проникнення іонів хлору до нейронів, їх гіперполяризацію та пригнічення біоелектричної активності, що підсилює гальмівний вплив ГАМК на центральну нервову систему. Припускається, що через рецепторний комплекс ГАМК-Абензодіазепіни виявляють анксіолітичну, снодійну, проти судомну таміорелаксантну дії.

Фармакокінетика. Дія препарату починається майже одразу після внутрішньо венного введення і через 15-30 хвилин – після внутрішньом’язовоїін’єкції. Діазепам всмоктується повністю після внутрішньом’язового введення, хоча не завжди швидше, ніж при пероральному застосуванні. Препарат та його метаболіти зв’язуються з білками плазми на 98%, проникає черезгематоенцефалічний та плацентарний бар’єри. Біля 1/10 кількості діазепамувидаляється з грудним молоком жінки.

Діазепамтрансформується до активних метаболітів: нордіазепам, темазепам, оксазепам.

Період напів виведення після внутрішньо венного введення двофазний: першафаза складається з інтенсивного та швидкого розподілу, друга – пролонгованого виведення (період напів виведення – до 48 годин). Період напів виведенняактивного метаболіту нордіазепаму складає близько 100 годин.

Діазепам та його метаболіти виводяться в основному з сечею у формі, пов’язаною з глюкуроновой кислотою. Кліренс діазепаму складає 20-30 мл/хв.

Повторне введення приводить до кумуляції діазепаму та його метаболітів в організмі. Період напів виведення діазепаму може збільшитися у немовлят, хворих похилого віку та осіб з захворюванням печінки. Період напів виведення не змінюється у осіб з нирковою недостатністю.

Внутрішньом’язове введення препарату може призвести до збільшення активності креатинфосфокінази у сироватці крові, з максимальним рівнем між 12-24 годинами після ін’єкції. Слід мати це на увазі при діагностиці інфаркту міокарда.

Покази для застосування. Реланіум призначають при тривожних розладах, безсонні, дисфорії,спастичних станах, спазмі скелетної мускулатури при травмах, артритах, бурситах, міозитах,вертебральном сиднроме, хронічному перебігу прогресуючого поліартриту, при головного болю напруги, стенокардії, артрозі, ревматичному пельвиспондилоартрите. Лікарський засіб показано при напруженості, тривожності, алкогольної абстиненції, транзиторні реактивні стани, тремор кінцівок. Препарат призначають у комплексній терапії при лікуванні психосоматичних розладів, виразкової хвороби травної системи, артеріальної гіпертонії, епілептичному статусі, гестозу, менструальних розладах, клімактеричних розладах, екземі, дратівливості, хворобі Меньєра, отруєння медикаментами. Перед ендоскопічними маніпуляціями, хірургічними втручаннями Реланіум призначають в якості премедикації. Парентерально Реланіум вводять для премедикації перед уведенням у загальний наркоз, при інфаркті міокарда. Препарат активно застосовується в психіатрії, неврології, для полегшення родової діяльності, при передчасному відшаруванні плаценти, при передчасних пологах.

Побічна дія. Найчастіше спочатку лікування препаратом зустрічаються втома, сонливість, м’язова слабкість, які зникають при продовжені терапії. Виникнення цих симптомів пов’язано із застосованною дозою. Тривала терапія діазепамом, навіть в терапевтичних дозах, може призвести до фізичної та психічної залежності.

Спорадично спостерігаються: сплутаність свідомості, амнезія, депресія, порушення зору, нерозбірлива мова, головний біль і запаморочення, тремор, загальмованність рухів, атаксія, сухість у роті, нудота, порушення з боку травного тракту, запори, артеріальна гіпотензія, брадикардия, зміни у картині крові, шкірні алергічні реакції.

У пацієнтів похилого віку, особливо чутливих до препаратів, які пригнічують центральну нервову систему, можуть виникати стани дезорієнтації, особливо при супутніх органічних ураженнях мозку.

При лікуванні діазепамом можливі парадоксальні реакції: неспокій, збудження, дратівливість, агресивність, марення, нічні кошмари, галюцинації, психози.

При внутрішньо венному введенні препарату, особливо у вену малого калібру, можливе місцеве запалення або тромбоз. При швидкому внутрішньо венному введенні можливі апное і падіння артеріального тиску, однак проведення ин’єкційз відповідною швидкістю та у положенні пацієнта лежачі дозволять уникнути цих побічних явищ.

При внутрішньом’язовому введенні препарату можливі місцеві біль та почервоніння.

Форма випуску.Розчин для ін’єкцій[3-4].

Препарати магнію в акушерській практиці традиційно застосовуються для токолізу. Скорочувальна активність міометрію знижується нри парентеральному введенн: магнію сульфату . Токолітична дія препарату пов’язана з його прямим пригнічуючим впливом на скоротливість міонитів та антагонізмом між магнієм і кальцієм, що призводить до порушення проникнення в клітини міометрію кальцію. Не менш важливою є седативна дія іонів магнію, яка розвивається за рахунок зменшення збудливості невронів. Седативна дія препарату зумовлена активацією синтезу гальмівного медіатора центральної нервової системи - у-аміномасляної кислоти.

Для попередження передчасних пологів і збереження вагітності застосовують гестагени (оксипрогестерону капронат) , що пригнічують збудливість міометрію.

Досліджується можливість використання з токолітичною метою блокаторів

кальцієвих каналів (ніфедипін) . Проходять клінічні дослідження щодо застосування препаратів для пригнічення скоротливої діяльності міометрію інгібітори біосинтезу простагландинів із групи нестероїдних протизапальних засобів (індометацин).

Токоферол , як і прогестерон, застосовують для профілактики передчасних пологів[1].

Утрожестан

(Progesterone)

Фармакодинаміка. Фармакологічні властивості препарату обумовленіпрогестероном - одним з гормонів жовтого тіла, який сприяє утворенню нормального секреторного ендометрія у жінок. Спричиняє перехід слизової оболонки матки з фази проліферації у секреторну фазу, а після запліднення сприяє її переходу в стан, необхідний для розвику заплідненої яйцеклітини. Зменшує збудливість та скоротливість мускулатури матки та маткових труб. Не має андрогенної активності. Виявляє блокуючу дію на секрецію гіпоталамічнихфакторів вивільнення ЛГ та ФСГ, пригнічує утворення гіпофізом гонадотропнихгормонів та овуляцію.

Фармакокінетика. Пероральне застосування. Рівень підвищення прогестерону в плазмі спостерігається з першої години після всмоктування препарату ушлунково-кишковому тракті. Найвищий рівень прогестерону в плазмі спостерігається через 1-3 год. після прийому препарату (після 1 год. - 4,25нг\мл; після 2 год. - 11,75 нг\мл; після 4 год. - 8,37 нг\мл; після 6 год. -2,00 нг\мл та 1,64 нг\мл після 8-ї години). Основними метаболітами прогестеронув плазмі є 20a–гідрокси,d4a прегнанолон і 5a – дигідропрогестерон. Виводиться препарат з сечею у вигляді глюкуронових метаболітів, основним з яких є 3a,5b-прегнанедіол (прегнандіол). Ці метаболіти ідентичні метаболітам, які виникають при фізіологічній секреції жовтого тіла.

Інтравагінальне застосування. Після введення у піхву прогестерон швидко всмоктується слизовою оболонкою.

Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 2-6 год. після

застосування і підтримується протягом 24 год. , у середньому на рівні 9,7 нг\млпісля застосування 100 мг зранку та ввечері . Цей показник ідентичний концентрації прогестерону, яка спострегігається під час лютеїнової фази.

При дозах вище 200 мг \ доба концентрація прогестерону тотожна концентрації його під час першого триместру вагітності. Виводиться препарат з сечею, в основному, у вигляді 3a,5b-прегнанендіолу. Метаболіти, що визначаються в сечі та плазмі, тотожні метаболітам, які з’являються при фізіологічній секреції жовтого тіла.

Показання для застосування.Порушення, пов’язані з дефіцитомпрогестерону.

Пероральне застосування: Передменструальний синдром, порушення менструального циклу (дизовуляція, ановуляція), фіброзно-кістознамастопатія, перед клімактеричний період, клімакс (у поєднанні з естрогенноютерапією), загроза передчасних пологів.

Інтравагінальне застосування: Замісна терапія у жінок з не функціонуючими (відсутніми) яєчниками (програма донації яйцеклітини), підтримка лютеїнової фази у спонтанному або індукованому менструальному циклі, підтримка лютеїнової фази під час приготування до екстракорпорального запліднення, ендокринна безплідність, передчасна менопауза, менопауза або пост менопауза (у поєднанні з естрогенноютерапією), профілактика звичного викидня або загрози викидня на фоні недостатності прогестерону, загроза припинення вагітності, профілактика міоми матки, ендометріоз. Інтравагінальне застосування більш прийнятне, якщо виникає сонливість та якщо у пацієнтки є тяжкі захворювання печінки.

При загрозі передчасних пологів:приймають 400 мг Утрожестану одноразово, надалі можливе приймання по 200 – 400 мг через кожні 6-8 год. до зникнення симптомів. Ефективну дозу та кратність застосування підбирають індивідуально залежно від клінічних проявів загрози передчасних пологів. Після зникненнясимпомів дозу Утрожестану поступово знижують до підтримуючої – 200-300 мг надобу (100 мг зранку не раніше, як через 1 год. після їди та 100-200 мг ввечері перед сном). У цій дозі препарат можна застосовувати до 37 тижнів вагітності. Якщо клінічні прояви загрози передчасних пологів з’являються знову, лікування потрібно відновити із застосуванням ефективної дози. Інтравагінальне застосування.

Побічна дія.Під час перорального застосування: сонливість або запаморочення, які виникають через 1-3 год. після прийому препарату (потрібно знизити дозу або перейти на інтравагінальне застосування). Скорочення циклу, проміжна маткова кровотеча : у наступних циклах слід починати застосування препарату пізніше (наприклад з 19-го дня замість 17-го). Як і для іншихпрогестагенів, при пероральному застосуванні під час вагітності можливі випадкихолестазу вагітних або свербежу. Під час інтравагінального застосування: побічна дія не виявлена.

Форма випуску. Капсули[3].

4. Засоби, що знижують тонус шийки матки

З метою розслаблення шийки матки застосовують вегетотроині засоби (холіно блокуючі: атропіну сульфат , платифіліну гідротартат, екстракт беладони звичайно ї ) та спазмолітики міотропної дії ( папаверину гідрохлорид , дротаверин ) . При введенні препаратів також покращується фетогілацентарний кровообіг, що сприя покращенню стану жінки і плода.

Препарати цієї групи призначають для прискорення І періоду пологів, для розслаблення шийки матки у випадку її спазму.

У разі ригідності шийки матки вводять лідазу - ферментний препарат, що містить гіалуронідазу, яка викликає руйнування проміжної речовини – гіалуронової кислоти, що сприяє розширенню шийки матки і формуванню пологового каналу[1].

Дротаверин

(Drotaverine)

Фармакодинаміка.Дротаверин – похідне ізохіноліну, який чинить спазмолітичну дію на гладку мускулатуру шляхом пригнічення дії ферменту фосфодіестерази ІV (ФДЕ ІV), що спричиняє збільшення концентрації цАМФ і, завдяки інактивації легкого ланцюжка кінази міозину (MLCK), до розслаблення гладкого м’яза.

In vitroдротаверин пригнічує дію ферменту ФДЕ ІV і не впливає на дію ізоферментів фосфодіестерази ІІІ (ФДЕ ІІІ) і фосфодіестерази V (ФДЕ V). ФДЕ ІV має велике функціональне значення для зниження скорочувальної активності гладких м’язів, тому вибіркові інгібітори цього ферменту можуть бути корисними для лікування хвороб, які супроводжуються спастичним синдромом.

У клітинах гладких м’язів міокарда та судин цАМФ гідролізується здебільшого ізоферментом ФДЕ ІІІ, тому дротаверин є ефективним спазмолітичним засобом, який не має значних побічних ефектів із боку серцево-судинної системи та сильної терапевтичної дії на цю систему.

Дротаверин ефективний при спазмах гладкої мускулатури як нервового, так і

м’язового походження. Дротаверин діє на гладку мускулатуру шлунково-кишкової, біліарної, сечостатевої та судинної систем, незалежно від типу їхньої автономної іннервації.

Він посилює кровообіг у тканинах завдяки своїй здатності розширювати судини.

Дія дротаверину сильніша за дію папаверину, абсорбція більш швидка та повна, він менше зв’язується з білками сироватки крові. Перевагою дротаверину є також те, що, на відміну від папаверину, після його парентерального введення не спостерігається такого побічного ефекту, як стимуляція дихання.

Фармакокінетика.Дротаверин швидко та повністю абсорбується після парентерального введення. Він високою мірою (95-98 %) зв’язується з білками плазми крові, особливо з альбуміном, гама- та бета-глобулінами. Після первинного метаболізму 65 % введеної дози надходить до кровообігу в незміненому вигляді.

Метаболізується в печінці. Напівперіод біологічного існування становить 8-10 годин.

За 72 години дротаверин практично повністю виводиться з організму, понад 50 % виводиться із сечею та приблизно 30 % – з калом. В основному дротаверин виводиться у формі метаболітів, у незміненому вигляді в сечі не виявляється.

Показання для застосування.Спазми гладкої мускулатури, пов’язані з захворюваннями біліарного тракту: холецистолітіаз, холангіолітіаз, холецистит, перихолецистит, холангіт, папіліт.

Спазми гладкої мускулатури при захворюваннях сечового тракту: нефролітіаз, уретролітіаз, пієліт, цистит, тенезми сечового міхура.

Як допоміжне лікування (коли застосування препарату у вигляді таблеток неможливе):при спазмах гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, кардіо- та/або пілороспазм, ентерит, коліт; при гінекологічних захворюваннях: дисменорея.

Побічні реакції.Травний тракт:сухість у роті, нудота, блювання, запор.

Нервова система:головний біль, запаморочення, безсоння.

Серцево-судинна система:тахікардія, аритмії, артеріальна гіпотензія, можливий розвиток атріовентрикулярної блокади.

Імунна система:алергічні реакції, включаючи анафілаксію (у т. ч. анафілактичний шок з летальними та нелетальними наслідками при застосуванні ін’єкційної форми, набряк Квінке), припливи крові до обличчя, набряк слизової носа, бронхоспазм, пропасниця, озноб, підвищення температури тіла, слабкість, особливо у пацієнтів з підвищеною чутливістю до метабісульфіту; шкірні висипання, алергічні дерматити, свербіж, кропив’янка.

Препарат містить метабісульфіт, який може спричиняти реакції алергічного типу, включаючи симптоми анафілактичного шоку та бронхоспазм у чутливих пацієнтів, особливо тих, хто має в анамнезі бронхіальну астму або алергію.

Дихальна система:пригнічення дихального центру (в основному при внутрішньовенному введенні).

Загальні порушення та реакції у місці введення:місцеві реакції у місці введення ін’єкції.

Лікарська форма.Розчин для ін'єкцій, 20 мг/мл по 2 мл в ампулах; по 5 ампул в касеті; по 2 або 4 касети в пачці; Таблетки по 40 мг № 10 (10х1), № 20 (10х2) у блістерах[3].

Висновок

Ефективне знеболення пологів має сприяти не тільки забезпеченню комфортних умов для породіллі, дозволяючи уникнути болю і стресу, але і спрямоване на запобігання аномалій пологової діяльності.

Зовсім нешкідливого і водночас ефективного медикаментозного методу знеболювання в акушерстві не існує. Основним чинником, що обмежує використання знеболювальних засобів в акушерстві, є проникність плаценти. Дихальні центри плода дуже чутливі до седативних засобів і засобів для наркозу. Ці речовини швидко транспортуються до плода через плаценту і можуть спричинити респіраторну депресію (асфіксію) новонародженого. Через незрілість печінки плода вплив наркотичних анальгетиків, які призводять не тільки до депресії дихання, а й до пригнічення рефлекторної активності, до артеріальної гіпотензії, може значно посилюватися. Разом із тим, застосування загальної або регіонарної анестезії може бути досить ризикованим для матері.
Індивідуальне сприйняття болю породіллею залежить від таких обставин, як фізичний стан, очікування, пригніченість, особливості виховання.

Жодна з існуючих нині методик знеболювання в пологах не є абсолютно ідеальною. Для досягнення максимального ефекту вибір методу знеболення повинен здійснюватися індивідуально. При цьому необхідно брати до уваги фізіологічний та психологічний стан породіллі, стан плода та акушерську ситуацію.
Напередодні розродження доцільно опитати пацієнтку про можливих алергічних реакціях, наявні проблеми зі здоров'ям і її перевагах щодо знеболення. Необхідно також вивчити дані лабораторних досліджень та провести фізикальний огляд, зокрема, оцінивши стан верхніх дихальних шляхів.

Важливе місце в ефективному знеболюванні пологів займає передпологовій підготовка, метою якої є зняття страху перед невідомістю майбутніх пологів. У процесі такої підготовки вагітну інформують про суть процесів, що супроводжують вагітність і пологи. Пацієнтку навчають правильному розслабленню, вправам, що зміцнює м'язи живота і спини, що підвищує загальний тонус, різним способам дихання під час сутичок і в момент народження голівки плоду. Необхідно також інформувати пацієнтку про те, що застосування різних методик знеболювання пологів при правильному їх використанні не представляє небезпеки для дитини.