ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема 2. Грошовий обіг та грошові потоки.

Тема 1. Суть і функції грошей

Питання 1. Необхідність та сутність грошей.

Проблеми з прямим обміном товарів наштовхнули людей на думку, що варто обмінювати свій товар на товар, який потрібен кожному, і вже потім цей товар обмінювати на потрібний собі. Людство випробувало на роль грошей чимало товарів, відшукуючи такий, котрий би найкраще відповідав своєму призначенню. Такі гроші отримали назву товарні гроші. Упродовж століть люди зробили чимало експериментів, відхиляючи один за одним можливих претендентів на роль грошей. Це пов'язано з тим, що гроші повинні мати певні властивості для реалізації своїх основних функцій.

Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку, деякі національні гроші виконують функції світових.

Загальновизнаним є походження грошей з розвитку товарного виробництва й обміну. Різні товари впродовж історії використовувалися як гроші. Звідси, безумовно, можна вважати, що родовою ознакою грошей є їх товарне походження. Відомо також: усі товари, котрі слугували грішми, використовувалися як еквівалент для обміну на інші товари. Отже, можна запропонувати таке визначення поняття грошей як економічної категорії:

Гроші — особливий товар, що слугує загальним еквівалентом.

Суттєві риси грошей як специфічного товару:

— гроші не здатні прямо задовольнити фізичні чи духовні потреби людини, а лише опосередковано, тобто через відчуження їх на купівлю звичайних товарів і послуг;

— маючи здатність обмінюватись на будь-які цінності, гроші перетворюються на абстрактного носія вартості, в абсолютну ліквідність як абстрактну цінність або багатство;

— грошам, на відміну від інших товарів, притаманна абсолютна ліквідність, тобто здатність активу обмінюватись на будь-які товари або блага.

Види грошей

Повноцінні — це гроші, номінальна вартість яких відповідає вартості благородного металу, що міститься в них. До повноціних відносять товарні та металеві гроші.

Неповноцінні гроші — це гроші, які не мають власної субстанціональної вартості. До них відносяться паперові, кредитні гроші та білонна монета.

Змішані форми грошей ─ гроші, якими користувалися в період переходу від повноцінних до неповноцінних грошей.

Товарнігроші — це різновид грошей, які є товаром (наприклад худоба, зерно, ракушки, хутра). Тобто предмети, які можна безпосередньо використовувати, проте одночасно, вони виступають і як еквівалент вартості інших товарів.

Металевігроші спочатку з'явилися як шматки металу різної форми та ваги, з часом вони трансформувались у форму монет. Монета грошовий знак, виготовлений з металу (золота, срібла, міді або сплавів) встановлених законом ваги і форми, що використовується як засіб грошового обігу та платежу.

Паперові гроші — це гроші, що не мають самостійної вартості, або ця вартість не співрозмірна з номіналом. Вони випускаються державою для покриття своїх (бюджетних) витрат і наділяються нею примусовим курсом, визнаються законним платіжним засобом на всій території.

Кредитні гроші — це права вимоги до фізичних або юридичних осіб, спеціальним чином оформлений борг, зазвичай у формі переданого цінного паперу, які можна використовувати для покупки товарів (послуг) або оплати власних боргів. Кредитні гроші пройшли наступний шлях розвитку: вексель, банкнота, чек, електронні гроші, кредитні картки.

Питання 2. Концепції походження грошей.

В економічній теорії виділяють дві основні концепції походження грошей[1]:

Раціоналістична (Аристотель, П.Самуельсон) — гроші виникли як наслідок певної раціональної угоди між людьми через необхідність виділення спеціального інструменту для обслуговування сфери товарного обігу.

Еволюційна (А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс) — гроші виділяють із загальної товарної маси, оскільки вони найпридатніші для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми, товарного виробництва й обігу.

Питання 3. Вартість грошей.

Гроші — це товар, що має власну внутрішню вартість на етапі зародження та становлення ринкових відносин. Завдяки цьому гроші виконували у світі товарів роль загального вартісного еквівалента. Будучи у формі паперових грошей, розмінних на золото, вони розглядаються як знаки вартості монетарного товару. Розмінні паперові гроші, котрі не мали власної внутрішньої вартості, представляли в обігу вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державного масштабу цін вагової частки золота. Сучасні готівкові гроші мають відносну вартість. Унаслідок цього вони функціонують в обігу як законний платіжний засіб тому, що вони є грішми, декларованими державою; їх вартість формується під впливом ринкових сил стихійно.

Ознаки економічної корисності грошей:

— маючи абсолютну ліквідність, гроші можуть обмінюватись на інший товар;

— гроші є найзручнішою формою накопичення багатства, а його зберігання в такій формі потребує мінімуму затрат;

— гроші мають унікальну властивість — забезпечення зв'язку сучасного та майбутнього.

Вартість грошей визначається їх купівельною спроможністю, а ціною тієї чи іншої грошової одиниці є її валютний курс.

Відносна вартість грошей у функції засобу обігу визначається опосередковано, як їх купівельна спроможність, їх цінність порівнюється з вартістю товарів і послуг, які можна на них купити. Динаміка вартості грошей визначається динамікою цін.

Вартість грошей може визначатися одним з показників:

— на основі індексу роздрібних цін;

— на основі індексу оптових цін;

— через дефлятор ВНП (порівняння номінальної та реальної величини ВНП).

Відносна вартість грошей у функції накопичення, що використовується у формі фінансових активів (акції, облігації, інші цінні папери), визначається нормою процента, яка є платою за зберігання грошей саме в одній із форм.

Питання 4. Форми грошей та їх еволюція.

Спочатку роль грошей виконували реальні матеріальні блага, вартість яких створювала основу формування вартості грошей. Такі гроші називалися товарними і були відносно стійкими. У ролі грошей виступали найчастіше предмети першої необхідності (худоба, зерно, сіль, риба). Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.

У міру подальшого розширення і поглиблення товарно-грошових відносин ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: гроші мають бути однорідними, портативними, економічно подільними, здатними тривалий час зберігати свою вартість. Отже, наступила епоха металевих грошей. Вона характерна тим, що тривалий час в обігу використовувалися повноцінні золоті або срібні монети, номінальна вартість яких відповідала їхній ваговій вартості.

Новий етап у розвитку монети пов'язаний із виникненням білонної чи розмінної монети. Головна її відмінність полягає у тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу. Розмінна монета карбувалася спочатку з дорогоцінного металу, а згодом зі сплавів звичайних металів (мідь, бронза, нікель). Емісія таких монет стала прибутковою справою для держави, монетний дохід створюється внаслідок перевищення номінальної вартості монети над реальними витратами на їх виготовлення.

Епоха товарних грошей вимостила шлях для паперових грошей. Вони наділені примусовим курсом і замінюють товарні гроші у їхніх функціях засобів обігу і платежу. Важливою ознакою паперових грошей є їх несталість та поступове знецінення, що зумовлено відсутністю власної вартості паперових грошей, дефіцитом державного боргу та незбалансованістю платіжного балансу країни. Все це примушує державу випускати надмірну кількість грошей для покриття державних витрат, що призводить до зменшення мінової вартості всієї маси грошей і грошової одиниці зокрема.

Кредитні гроші – неповноцінні знаки вартості, які виникли на основі кредитних відносин. В обігу кредитні гроші функціонують у вигляді боргових зобов’язань, що переносять боргові вимоги з одного суб’єкта на інший.

Спочатку торговельний оборот породив так звані торгові гроші у формі боргової розписки або комерційного векселя. Використаний як платіжний засіб він став обертатися. З розвитком банківського кредиту банки стали випускати замість векселів банкноти. Згодом, коли банки стали широко залучати банкноти від клієнтів на вклади, виникла друга форма банківських грошей – депозитні гроші.

Електронні гроші – різновид депозитних грошей, які існують в пам’яті комп’ютерів і здійснюють свій рух через комп’ютерні системи за розпорядженнями власників рахунків, які надаються за допомогою пластикових карток.

Квазі гроші або майже гроші – специфічні грошові форми, в яких грошова сутність суттєво послаблена, відхиляється від загальноприйнятих форм.

Питання 5. Функції грошей.

Функція грошей– певне призначення грошей щодо обслуговування руху цінності в процесі відтворення.

Міра цінності (вартості) – функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання цінностей товарів, надаючи їй форму ціни. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають самостійною формою мінової вартості, призначеної вимірювати вартість товарів. Ця функція виражає відношення товару до грошей, як до загального еквівалента.

Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг. Дана функція поєднується із попередньою функцією міри вартості. У цій функції гроші є реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість нього отримує гроші.

Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.

Засіб нагромадження – функція грошей, пов’язана з їхньою здатністю бути засобом нагромадження та збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Функцію нагромадження у формі скарбу ідеально виконують повноцінні гроші (золото і срібло), які мають власну вартість. Нагромадження грошей має таке призначення: збереження вартості; створення резерву платіжних засобів; розширення виробництва й одержання додаткового прибутку.

Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обігу і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами. Наприклад (долар США, англійський фунт стерлінгів та ін.). Світові гроші є синтезом попередніх функцій і мають призначення: міжнародного платіжного засобу; міжнародного купівельного засобу і є формою матеріалізації суспільного багатства.

Питання 6. Якісні властивості грошей

Найбільш актуальними в сучасних умовах є такі якісні властивості грошей: стабільність вартості, економічність, тривалість використання, однорідність, подільність, портативність.

Стабільність вартості. Будь-яка форма грошей, якщо вона знецінюється, не може ефективно виконувати функцію засобу платежу і нагромадження вартості. У міру розвитку потреби в нагромадженні вартості і платіжних відносин суспільство змушене було відмовитись від усіх грошових форм з нестабільною вартістю і визнати грошима лише золото, яке на той час мало найстабільнішу вартість.

Проте в міру розвитку економіки, формування світового ринку стабільність вартості золота виявилась недостатньою для забезпечення вказаної властивості грошей. Коливання попиту і пропозиції на золото спричинювали істотні зміни вартості повноцінних грошей. Це стало однією з причин переходу до неповноцінних кредитних грошей, стабільність вартості яких можна підтримувати на потрібному рівні, зусиллями держави та міждержавних органів. Підтримання постійно стабільної вартості грошей стало в нових умовах одним із центральних економічних завдань сучасних держав.

Економічність дає змогу суспільству мінімізувати витрати на виготовлення грошей і забезпечити ними потреби обороту. Поки гроші були повноцінними, вирішити це завдання було неможливо, оскільки зниження витрат на забезпечення обороту грошима мало об'єктивну межу, що визначалася внутрішньою вартістю металу, з якого вони виготовлялися. Це послужило ключовою причиною демонетизації золота і появи неповноцінних грошей. Але й після цього вимога економічності грошей не була знята. Виготовлення банкнот та неповноцінних монет вимагає досить значних витрат держави, у зв'язку з чим готівка в обороті поступово замінюється безготівковими (депозитними) грошима. Але забезпечення обороту такими грошима вимагає теж певних витрат (на ведення рахунків, здійснення платежів, організацію міжбанківських розрахунків тощо). Для скорочення цих витрат рух депозитних грошей стали здійснювати засобами електронних технологій. Незважаючи на інтенсивне розширення сфери використання депозитних, у тому числі електронних, грошей, жодна з країн не може зовсім відмовитися від готівки.

Довгостроковість її використання, яку можна вважати ще однією властивістю грошей. Цю властивість мали повноцінні гроші, а зараз мають готівкові гроші. Говорити про цю властивість депозитних грошей немає підстав, оскільки вони не зношуються в обороті.

Однорідність грошей є властивістю, яка вимагається від усіх форм грошей. Але не всі ці форми її забезпечують. Особливо гостро питання однорідності вирішувалося, коли носієм грошей виступали звичайні товари (худоба, хутра, дорогоцінності тощо), оскільки кожний екземпляр таких грошей істотно відрізнявся від інших. Цей недолік натуральних грошей був послаблений переходом до золотих грошей. Золоті монети стали однорідними, взаємозамінюваними. Кількісно однакова сума їх в усіх випадках представляла однакову цінність. Проте однорідність і золотих грошей могла порушуватися, якщо поряд із золотою монетою в обороті була срібна, або золоті монети мали неоднакові частки домішок неблагородних металів чи мали різний ступінь зношеності. В усіх цих випадках учасники обороту старалися притримати більш якісні гроші і розплачувалися менш якісними, унаслідок чого гірші гроші витісняли з обороту кращі.

Подільність. Для здійснення платежів швидко, без додаткових витрат, гроші повинні легко ділитися на будь-які частини. При такому діленні можна легко заплатити будь-яку суму, одержати здачу тощо.

Портативність. Гроші мають бути такими, щоб їх легко було носити, зручно ними користуватися в повсякденному житті. З кожною новою формою, яку набували гроші в процесі історичного розвитку, їх портативність зростала. Високу портативність мають сучасні готівкові гроші - банкноти та розмінна монета. Проте на цьому не закінчився процес удосконалення портативності грошей. Чекова книжка, що забезпечує рух депозитних грошей, значно портативніша, ніж готівка. А пластикові картки, які використовуються для переведення грошей по каналах електронного зв'язку, ще портативніші, ніж чекові книжки.

Тема 2. Грошовий обіг та грошові потоки.

Питання 1. Поняття грошового обігу як процесу руху грошей.

Грошовий обіг – процес безперервного руху грошей між суб’єктами економічних відносин у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання ВНП. З кількісної точки зору грошовий обіг розглядають як сукупність усіх грошових платежів і розрахунків, що відбуваються в господарстві (країні) за певний період часу.

Питання 2. Структура грошового обігу.

Відмінності в характері економічних відносин між суб'єктами грошового обігу дають підстави структурувати його на три сектори:

— грошовий обіг (характерний еквівалентним, але безповоротним (одностороннім) рухом грошей від споживача до виробника);

— фінансовий (охоплює фінансові відносини, які зумовлюють безповоротний нееквівалентний характер створення та використання грошових коштів);

— кредитний (перерозподіл грошей між господарськими суб'єктами здійснюється на не еквівалентній, але поворотній платній основі).

Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий обіг, він поділяється на безготівковий та готівковий.

Питання 3. Суб’єкти грошового обігу

Грошовий обіг складається з окремих каналів руху грошей: Національним банком і комерційними банками; Національним банком і державою; комерційними банками; банками і підприємствами й організаціями; банками та населенням; державою, населенням і підприємствами; підприємствами, організаціями та населенням; фізичними особами; банками і фінансовими інститутами різноманітного призначення.

Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, котрі беруть участь у створенні, розподілі, обміні й споживанні валового національного продукту, їх можна об'єднати в такі групи:

— фірми — суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВНП;

— домашні господарства — суб'єкти, які забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва та ін.) і є кінцевими його споживачами;

— державні структури — суб'єкти, що забезпечують розподіл і перерозподіл вартості створеного національного доходу та національного продукту, здійснюючи вплив на реалізацію і споживання останнього;

— фінансові посередники — суб'єкти грошового ринку, котрі спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим обігом взаємопов'язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

— ринок продуктів, де реалізується створений фірмами національний продукт;

— ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

— фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

— світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із "зовнішнім" світом.

Питання 4. Поняття грошового потоку.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення. У процесі грошового обігу виділяють такі окремі грошові потоки:

· сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

· оплата урядовими органами праці державних службовців;

· трансфертні платежі – виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

· доходи домашніх господарств (з/п, проценти, дивіденди), які становлять національний дохід.

Питання 5. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Грошова маса - це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу в певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів).

Питання 6. Грошові агрегати

Для оцінки кількісних змін грошового обігу та розробки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання використовуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів – М0, М1, М2, М3.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

· грошова маса охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

· сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом;

· сукупна грошова маса поділяється на ту, що перебуває в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.

М0 – готівка поза банками.

Грошовий агрегат М1 включає готівкові гроші (банкноти, монети) та банківські вклади до запитання. Готівка – сукупність засобів платежу, якими розпоряджаються економічні агенти, щоб у потрібний момент здійснити видатки та розрахуватися з боргами. Вклади до запитання (депозитні гроші) – вклади фізичних і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів.

Грошовий агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери.

Грошовий агрегат М3 охоплює грошові форми агрегату М2 плюс депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та фінансові активи (довгострокові активи у формі цінних паперів).

Питання 7. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал).

Використовуючи рівняння Фішера, величину швидкості обігу грошей (V) можна визначити за формулою:

V=P*Q/M, де

P – середній рівень цін на товари та послуги; Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; М – середня маса грошей, що перебуває в обігу за даний період.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників, які можна об’єднати у дві групи:

· чинники, що визначають платоспроможний попит (зміна попиту на гроші, розвиток структури та якості споживання, культурних потреб населення);

· чинники, що діють на боці пропозиції (розвиток суспільного виробництва, товарообігу, інфраструктури ринку, кредитної системи).

Вплив чинників пропозиції на швидкість грошового обігу визначається інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує:

· глибина поділу суспільної праці: чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу;

· величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв’язків, кредиту та збалансованість ринку;

· зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, прискорюючи повернення грошей в обіг;

· розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.

Показник швидкості обігу грошей є змінною величиною: прямо пропорційною до величини ВВП, та обернено пропорційною до пропозиції грошей. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в грошах задовольняється без додаткового випуску. За умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан за незмінного обсягу товарообігу. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм.

Питання 8. Процес монетизації економіки

Проблема монетизації економіки полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань. Вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси в обороті. Якою б мірою грошова маса не змінилася, якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об’єктивною, тобто не надмірно великою чи малою.

Про достатність монетизації ВВП, а значить всієї економіки, можна судити не за відхиленням фактичного її рівня від нормативного, а за динамікою деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків.

1999 2009

Ціновий тренд 1, позначений горизонтальною лінією, свідчить про нормальну монетизацію економіки, коли попит і пропозиція збалансовані так, що рівноважний рівень цін тривалий час залишається незмінним. Ціновий тренд 2, позначений висхідною лінією, свідчить про надмірну монетизацію економіки, через що урівноваження попиту і пропозиції на товарних ринках щороку відбувається на більш високому рівні цін. Ціновий тренд 3, позначений низхідною лінією, свідчить про недостатню монетизацію економіки. За цих умов попит на товарних ринках і середній рівень цін будуть знижуватися.

Показник фактичного стану монетизації ВВП розраховують як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП:

Км =М / ВВП, де Км – рівень монетизації; М – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3; ВВП – річний номінальний обсяг ВВП.

Питання 9. Суть закону грошового обігу

Суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу на певний відрізок часу має перебувати грошей не більше, ніж це потрібно для оплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.

Цей закон, виходячи із “рівняння обміну” Фішера, може бути виражений формулою:

М=∑P*Q/V, де М – кількість грошей, необхідних для обігу; P*Q – сума цін товарів, що реалізується за певний період; V – швидкість обігу грошей у цьому періоді.

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів та послуг, що реалізуються, й обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Кількість грошей, необхідних для обігу (М) може бути обчислена за розгорнутою формулою:

М=∑Р*Q-K-П-ВП/V, де К – сума продажів товарів і послуг в кредит; П – сума платежів, строк оплати яких настав; ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

Отже, на кількість грошей, необхідних для обігу, впливають різноманітні чинники, які безпосередньо витікають з умов розвитку виробництва та обміну.

За умов, коли товарне виробництво та обіг обслуговуються повноцінними металевими грішми, діє закон обігу металевих грошей, регулятором кількості яких в обігу виступають скарби або їх нагромадження. В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в певний час обігу.

Специфічність закону обігу паперових грошей зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, яка об’єктивно необхідна для забезпечення потреб економіки: Мф=Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу; Мн – об’єктивно необхідна маса грошей для обігу.

Тема 3. Грошовий ринок.

Питання 1. Суть грошового (фінансового) ринку.

Грошовий ринок — це особливий сектор ринку, на якому грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, тобто гроші як специфічний товар постійно змінюється під впливом попиту та пропозиції різних суб'єктів економіки.

Грошовий ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти переміщуються від власників заощаджень до позичальників та інвесторів. Канали фінансового (грошового) ринку, котрими грошові кошти рухаються від власників заощаджень до позичальників, поділяються на дві основні групи: канали прямого та непрямого фінансування.