ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Коротка характеристика тестів інтелекту.

1 2 3 4 56

Тест Векслера.Перша версія тесту створена в 1939 р., удосконалена у 1955 р., дитячий варіант тесту розроблений у 1974 р. (для дітей від 6,5 років до 16 років). Тест Векслера спирається на ієрархічну теорію інтелекту, оцінює загальний генеральний фактор інтелекту, а також вербальний і невербальний інтелект. Тест для індивідуального обстеження дозволяє діагностувати не тільки рівень інтелекту, але й ступінь і характер розумової неповноцінності.

Тест включає 12 субтестів, у яких згруповані завдання визначеного специфічного типу, розташовані в порядку зростання важкості. Вербальний інтелект оцінюється за допомогою 6 субтестів: 1 — поінформованість (включає ЗО запитань з різних життєвих і наукових областей); 2 - тямущість (включає 14 запитань, що вимагають уміння будувати умовиводи); 3 - арифметичний субтест (містить 16 задач, що вимагають розуміння, кмітливості, уміння робити обчислення); 4 - «подібність понять» (включає 16 завдань на пошук подібності між поняттями, уміння логічно аналізувати поняття, порівнювати, узагальнювати); 5 — «словниковий запас» (треба дати визначення 40 поняттям конкретного й абстрактного типу; потрібен словниковий запас, ерудиція, уміння виділяти узагальнений абстрактний зміст поняття); 6 - повторення цифр (потрібно повторити по пам'яті ряд цифр від 3 до 9 знаків - проводиться діагностика уваги, короткочасної й оперативної пам'яті).

Невербальний інтелект оцінюється за допомогою наступних б субтестів: 7 - «відсутні деталі» (містить 20 картинок предметів, у яких відсутні які-небудь деталі: необхідно назвати відсутні деталі -діагностується увага, перцептивні здібності, образна пам'ять); 8 -«послідовні картинки» (містить 11 сюжетних картинок, які треба розташувати так, щоб вийшла розповідь з послідовними подіями -діагностується логічне мислення, розуміння сюжету); 9 - «кубики Косса» (потрібно з кубиків із пофарбованими по-різному гранями скласти визначений орнамент за зразком, зображеним на картці -проводиться діагностика наочно-діючого мислення, аналітико-синте-тичних і просторових здібностей); 10 - «складання фігур» (потрібно з розрізаних частин скласти завершену фігуру - діагностується наочно-діюче і наочно-образне мислення, уміння співвідносити частинуі ціле); 11 - «кодування» (даються цифри від 0 до 9, кожній з яких відповідає якийсь знак; потрібно, дивлячись на зразок, проставити відповідні значки під цифрами в ряді: діагностуються увага, концентрація і розподіл, переключення уваги; 12 - «лабіринти» (потрібно знайти вихід із зображених лабіринтів - діагностується уміння вирішувати перцептивні задачі, наочно-образне мислення).

Існує шкала для дошкільників (з 4 до 6,5 років), методика містить 11 субтестів.

Найбільшу популярність одержав модифікований варіант цієї шкали, опублікований у 1955 р. Остання редакція, опублікована в 1981 р., призначена для обстеження осіб у віці від 16 до 64 років. Містить 12 субтестів, що складають вербальну і невербальну шкали.

Шкала вербальна.

1. Субтест загальної поінформованості. Досліджує запас щодо простих зведень і знань. Пропонується 29 запитань, оцінка - 1 бал за правильну відповідь на кожне запитання. Наприклад: «Чому на сонці в темному одязі тепліше, ніж у світлому?».

2. Субтест загальної кмітливості. Оцінює повноту розуміння змісту виражень, здатність до судження, розуміння суспільних норм. Від обстежуваного вимагають дати відповідь про можливе рішення описаної ситуації. Пропонується 14 запитань, оцінка - у залежності від точності відповіді: 0, 1, 2 бали.

Наприклад: Що потрібно зробити, якщо ви знайшли на вулиці запечатаний конверт із написаною на ньому адресою і непогашеною маркою?

3. Арифметичний субтест. Оцінює концентрацію уваги, легкість оперування числовим матеріалом.

Обстежуваному потрібно усно вирішити серію арифметичних задач. Дається оцінка не тільки точності відповіді, але і витраченого на рішення часу.

Наприклад: Якщо людина купила 7 марок по 2 копійки кожна і витратила 50 копійок, скільки вона повинна одержати здачі?

4. Субтест установлення подібності. Оцінює здатність до формування понять, класифікації, впорядкування, абстрагування, порівняння. Від обстежуваного вимагається встановлення і характеристика спільності між парою понять. Оцінка варіює від 0 до 2 балів у залежності від досягнутого рівня узагальнення: конкретного, функціонального, концептуального.

Наприклад, при встановленні загального між парою понять «плаття - пальто» можуть бути дані відповіді:

зроблені з однакового матеріалу, мають ґудзики (0 балів);

їх носять, вони дають тепло (1 бал)',

верхній одяг (2 бали).

У субтесті пропонується 13 пар понять.

5. Субтест повторення цифрових рядів. Спрямований на дослідження оперативної пам'яті й уваги, складається з двох частин: запам'ятовування і повторення цифр у прямому і зворотному порядку.

6. Словниковий субтест. Спрямований на вивчення вербального досвіду (розуміння й уміння визначити зміст слів). Пропонується пояснити значення низки слів. Усього в завданні 42 слова: перші 10 — дуже розповсюджені, повсякденного вживання, другі 20 - середньої складності, третю групу складають 12 слів високого ступеня складності. Оцінка - від 0 до 2 балів.

Приклади:

I група - Яблуко, Стіл, Деталь;

IIгрупа — Мікроскоп, Храм;

IIIгрупа - Війна, Баласт, Ідіосинкразія.

7. Субтест шифровки цифр. Вивчає ступінь засвоєння зорово-рухових навичок. Час виконання лімітований. Оцінка відповідає кількості правильно зашифрованих цифр.

8. Субтест перерахування відсутніх деталей. Виявляє особливості зорового сприйняття, спостережливість, здатність відрізнити істотні деталі.

Пред'являється 21 зображення, з яких потрібно відшукати яку-небудь відсутню деталь чи якусь невідповідність. Правильна відповідь (ліміт часу не більш 20 сек.) оцінюється одним балом.

9. Субтест кубиків Косса. Спрямований на вивчення сенсомоторної координації, здібності синтезу цілого з частин. Обстежуваному пропонується послідовно відтворити десять зразків малюнків з різнобарвних дерев'яних кубиків. Час обмежується з кожним завданням. Оцінка залежить як від точності, так і від часу виконання.

10. Субтест послідовності картинок. Досліджує здатність до організації фрагментів у логічне ціле, розуміння ситуації і передбачення подій. У завданні пропонується вісім серій картинок. У кожній серії картинки об'єднані сюжетом, відповідно до якого обстежуваний повинний розташувати їх у визначеній послідовності. Оцінка залежить від правильності і часу виконання завдання.

11. Субтест складання фігур. Спрямованість субтеста аналогічна субтесту 9.

Обстежуваному пропонуються у визначеній послідовності деталі чотирьох фігур («людина», «профіль», «рука», «слон») без вказівки на те, що з цих деталей повинно бути складено. В оцінці враховуються час і правильне рішення.У 1949 р. була запропонована шкала інтелекту Векслера для дітей, остання редакція опублікована в 1974 р., призначена для обстеження дітей у віці від 5 до 15 років 11 місяців. Стандартизація здійснювалася у віковому діапазоні від 6,5 до 16,5 років.

Тест Равена (прогресивні матриці).Використовується (у 1936 р. в чорно-білому варіанті, з 1949 р. — у кольоровому варіанті) для - діагностики інтелекту людей з 8 років до 65 років. Містить 5 серій по 12 матриць у кожній зі зростаючими труднощами. Всього 60 матриць із пропущеними елементами, у яких потрібно визначити закономірність зміни фігур і вказати правильний варіант фігури. Діагностується «візуальна логіка», логічне мислення, невербальний інтелект. Кольоровий варіант тесту використовується для дітей з 5 До 11 років. Результати тесту Равена корелюють з результатами тестів Векслера і Стенфорд—Біне.

Тест інтелекту Амтхауера. У 8-10 класах і у вузах можна використовуватитест структури інтелекту Амтхауера (створений у 1953 р., остання редакція 1975 р.), тест можна застосовувати з 13 до 60 років.

Тест спирається на багатофакторну теорію інтелекту. Інтелект розуміється як єдність визначених психічних здібностей, що виявляються в різних формах діяльності. Проводиться діагностика наступних компонентів інтелекту: вербального інтелекту, лічильно-математичного, просторового і мнемічного.

Тест складається з 9 субтестів: 1) загальна обізнаність; 2) класифікація; 3) аналогії; 4) узагальнення; 5) арифметичні задачі; 6) числові ряди (1-6 субтести діагностують вербальний інтелект); 7 і 8 субтести виявляють просторові уявлення; 9) запам'ятовування вербального матеріалу.

Якщо сумарна оцінка 1, 2, 3, 4 субтестів більша, ніж сума 5, 6, 7, 8, 9 субтестів, то в людини більш розвинуті теоретичні здібності, якщо навпаки — то практичні здібності. Можна виявити пріоритетний розвиток гуманітарних здібностей (за 1, 2, 3, 4 субтестами), математичних здібностей (5, 6 тести), технічних здібностей (7, 8 субтести).

1. Субтест вимагає індуктивного мислення, чуття мови. Задача обстежуваного - закінчити пропозицію одним із приведених слів. Кількість завдань - 20. Час виконання - 6 хв.

2. Визначення загальних рис (СЕ) - дослідження здібності до абстрагування, оперування вербальними поняттями. У задачах пропонується п'ять слів, з яких чотири об'єднані визначеним значеннєвим зв'язком, а одне - зайве. Це слово і варто виділити у відповіді. Кількість завдань — 20, час виконання субтеста — 6 хв.

3. Аналогії (АN) - аналіз комбінаторних здібностей. У завданнях пропонуються три слова, між першим і другим існує визначений зв'язок. Після третього слова — прочерк. З п'яти прикладених до завдання варіантів необхідно вибрати таке слово, що було б пов'язане з третім у такий же спосіб, як і перші два. Кількість завдань — 11, час виконання - 7 хв.

4. Класифікація — узагальнення (КL) - оцінка здібності виносити судження. Обстежуваний повинен позначити два слова загальним поняттям. Кількість завдань - 16, час виконання - 8 хв. Оцінка варіює від 0 до 2 балів у залежності від рівня узагальнення.

5. Завдання на рахунок (RА) — оцінка рівня розвитку практичного математичного мислення. Субтест складається з 20 арифметичних задач. Час рішення — 10 хв.

6. Ряди чисел (ZR) — аналіз індуктивного мислення, здібності оперувати з числами. У 20 завданнях необхідно установити закономірність числового ряду і продовжити його. Час виконання — 10 хв.

7. Вибір фігур (FS) - дослідження просторової уяви, комбінаторних здібностей. У завданнях приводяться розділені на частини геометричні фігури. При виборі відповіді варто знайти картку з фігурою, що відповідає розділеній на частини. Кількість завдань — 20. Час виконання — 7 хв.

8. Завдання з кубиками (WV) - досліджується те саме, що й у 7 субтесті. У кожному з 20 завдань приведена низка розрізаних фігур, із яких необхідно ідентифікувати одну з них у порівнянні з тими, що позначені буквами.

9. Завдання на здатність зосередити увагу і зберегти в пам'яті засвоєне (ME). Пропонується запам'ятати ряд слів і знайти їх серед інших, запропонованих у завданні. Слова для запам'ятовування об'єднані в таблиці за визначеними категоріями, наприклад, квіти: тюльпан, жасмин, гладіолус, гвоздика, ірис; тварини: зебра, вуж, бик, тхір, тигр.

Усього пропонується запам'ятати 25 слів (час завчання таблиці — З хв.). Крім того, обстежувані попереджуються про те, що в рядку

3 п'яти слів, де потрібно знайти заучене, це слово повинне займати те саме місце, що й у таблиці. Наприклад, ряд, де потрібно знайти заучене слово: а) зебра, б) гладіолус, в) гравюра, г) ластівка, д) ніж. Правильним рішенням буде вибір слова «зебра». Час виконання 20 завдань - 6 хв.

Усього в тесті Амтхауера обстежуваним пропонується 176 завдань. Загальний час дослідження (без підготовчих процедур і інструктажу обстежуваних) — 90 хв. При підрахунку «сирих» оцінок (крім4 субтеста) кожне правильне рішення оцінюється в 1 бал. Оцінкипервинні по кожному субтесту переводяться в оцінки шкальні, таким чином, структуру інтелекту можна охарактеризувати по профілю успішності розв'язання окремих груп завдань. Сума первинних балів за всіма субтестами переводиться в загальну оцінку.

При створенні тесту Р.Амтхауер виходив з концепції, що розглядає інтелект як спеціалізовану підструктуру в цілісній структурі особистості. Цей конструктрозуміється ним, як структурована цілісність психічних здібностей, що виявляються в різних формах діяльності. В інтелекті виявляється наявність визначених «центрів ваги» —мовного, лічильно-математичного інтелекту, просторових уявлень, функцій пам'яті й ін.

Діагностика волі.

Воля як об'єкт психодіагностики. Проблеми діагностики волі в сучасній психодіагностиці

Поняття волі та її діагностики є одними із найактуальніших питань сучасної психології. Згідно сучасних уявлень, вольову сферу особистості утворюють процеси, що забезпечують складну систему зв'язків між намірами та діями людини. Вона відображає ефективність реалізації людиною власних намірів щодо певної цілеспрямованої дії. В сучасних психологічних дослідженнях волю тлумачать як свідоме регулювання людиною своєї поведінки, що виражається в здатності бачити і долати внутрішні та зовнішні перешкоди на шляху до цілеспрямованих вчинків та дій (В.І Селіванов). Проблеми дослідження волі тісно пов'язані з дослідженням проявів регулювання довільної поведінки, емоційного регулювання та саморегулювання тощо. Воля як вища психічна функція проявляється в самодетермінації і саморегуляції людиною своєї діяльності та поведінки, а також інших психічних процесів (інтелектуальних, емоційних) [4], [6], [8], [12].

Традиційно в психології виділяють дві функції волі: спонукальну (забезпечується активністю людини) та гальмівну (виявляється у стримуванні небажаних проявів активності). Психологічна діагностика волі особистості у зв'язку з цим має відображати такі її функції: 1) ініціювання дії шляхом формування наміру; 2) підтримка попереднього наміру в активному стані до досягнення мети; 3) подолання перешкод, що виникають на шляху до реалізації наміру.

В психологічній діагностиці волі важливо враховувати її критерії, які проявляються 1) у вольових діях, 2) у виборі мотивів і цілей, 3) у регуляції внутрішніх станів людини, її дій та різних психічних процесів, 4) у вольових якостях людини.

Психологічна діагностика особистості пов'язана із дослідженням її вольових якостей, які відображають своєрідність активності особистості. Вольові якості - це відносно стійкі, незалежні від конкретної ситуації психічні утворення, що засвідчують досягнутий особистістю рівень свідомої саморегуляції поведінки, її влади над собою. Вольові якості особистості за В.К.Каліним класифікують як базальні (первинні), які є односпрямованими регуляторами свідомості і набирають форми вольового зусилля, та системні (вторинні) є певними сполученнями односпрямованих проявів свідомості. До базальних вольових якостей відносять енергійність (здатність піднімати активність до необхідного рівня), терплячість (уміння підтримувати інтенсивність роботи на заданому рівні), витримку (здатність швидко гальмувати дії, почуття та думки, що заважають здійсненню прийнятого рішення) та сміливість (здатність при виникненні небезпеки зберегти стійкість організації психічних функцій, і не знизити якість діяльності). Системні вольові якості пов'язані із цілим спектром функціональних проявів різних сфер особистості, вони утворюються на підґрунті первинних якостей. До них відносять такі якості як цілеспрямованість, наполегливість, принциповість, самостійність тощо [8].

Психологічна діагностика вольових якостей особистості повинна враховувати такі їх параметри як вираженість (наявність та стійкість прояву основних ознак якості в діяльності та поведінці особистості) та генералізованість (універсальність якості, широта її прояву в різних життєвих ситуаціях і видах діяльності). Так, наприклад, наполегливість учня може мати високі показники вираженості, але проявлятися лише в одному виді діяльності, наприклад, в спорті, що свідчить про її низьку генералізованість в цілому.

Проблеми діагностики волі в першу чергу пов'язані з тим, що ця психічна функція не піддається зовнішньому спостереженню, на відміну, наприклад, від пізнавальних функцій, де про зміни уваги може свідчити зміна спрямованості з одного об'єкта на інший, а про зміни мислення - зміна у ланцюгу умовисновків тощо.

Сучасний етап дослідження волі представлений в роботах Ю.Куля [29]. Автор спирається на сучасні уявлення про системну будову психіки людини і намагається досліджувати вольову сферу особистості як систему, що складається із достатньо автономних субсистем. Саме гнучка узгоджена взаємодія цих субсистем забезпечує утримання в активному стані намірів та досягнення мети в різних ситуаціях. Ці механізми реалізуються частіше всього на несвідомому рівні, однак можуть приймати і форму усвідомлених стратегій. Ю.Куль виділяє такі механізми, що опосередковують вольову регуляцію [29]:

• Мотиваційний контроль - це стратегія, яка підсилює мотиваційну тенденцію, що лежить в основі наміру, за рахунок відновлення мотиваційного процесу, пов'язаного з позитивними очікуваннями та сприятливими зовнішніми стимулами.

• Контроль уваги - механізм, який забезпечує спрямованість уваги на інформацію, що стосується реалізації наміру.

• Перцептивний контроль - це своєрідний фільтр на ранніх стадіях сприймання: перцептивна система більш чутлива до характеристик інформації, які пов'язані з наміром, і, навпаки, блокує інформацію, яка заважає наміру.

• Емоційний контроль - полягає в тому, що коли емоційний стан «заважає» реалізації наміру та досягненню мети, то система контролю прагне змінити його.

• Контроль активізації зусиль - полягає в тому, що невдача в ході реалізації наміру та її емоційні наслідки (розчарування, відчай тощо) призводять до мобілізації додаткових зусиль чи, навпаки, до зниження зусиль геть до тимчасової відмови від досягнення мети.

• Контроль кодування та оперативна пам'ять - визначає, що операція, пов'язана з наміром, обробляється по економній (з точки зору зусиль і затрат часу) стратегії; якщо дія відстрочується, то інформація про намір зберігається в оперативній пам'яті; навіть будучи неусвідомлюваною, ця інформація є легко доступною суб'єкту при виникненні сприятливої ситуації для відновлення дії.

• Поведінковий контроль - цей механізм полягає в передбачливості людини шляхом ізолювання із поля зору, діяльності та довкілля об'єктів та предметів, що можуть провокувати небажані дії (наприклад, відімкнути телефон під час виконання домашніх завдань).

Психодіагностика волі особистості має враховувати вира-женість всіх цих блоків, що допоможе більш точно та ґрунтовно описати прояв вольової активності людини.

Для реалізації наміру важливим є зв'язок між 1)мотивом, 2) метою та 3) способами досягнення мети. Нерозвиненість чи відсутність одного із цих елементів детермінує відсутність необхідних дій. Ю.Куль визначає це як неповноцінний намір. У зв'язку з цим виділяють два типи людей [29]: орієнтовані на стан (повідомляють в самозвітах про труднощі ініціювання дій, про думки з приводу нереалізованих намірів, про переживання з приводу невдач) та орієнтовані на дію (на рівні суб'єктивних переживань не проявляють будь-яких думок та емоцій, що могли би завадити реалізації наміру; вони здійснюють регуляцію наміру мимовільно: дія, що ґрунтується на повноцінному наміру, реалізується ніби сама по собі і не потребує постійного контролю зі сторони свідомості). Для визначення індивідуальних диспозицій стійких механізмів особистісної саморегуляції Ю.Кулем розроблений спеціальний опитувальник (див. 14.2).

Автор говорить про два типи вольової регуляції -

1) самоконтроль, феноменологічно проявляється в довільній увазі, зусиллях людини підвищити рівень власної активності, пригніченні факторів, що заважають наміру;

2) саморегуляція, що феноменологічно проявляється в мимовільній увазі, відсутності зусиль зі сторони суб'єкта спрямованих на підсилення енергетики своєї поведінки, низькій емоційній напрузі, а також, перешкоди, які виникають, викликають мимовільне збільшення зусиль, що спрямовані на досягнення мети. При саморегуляції результат складається із спільної роботи всіх компонентів системи і не потребує постійного контролю з боку «Я» [29].

Результат активності людини не завжди збігається з метою. Особистість схильна шукати причини наслідків своїх дій у зовнішніх або ж внутрішніх перешкодах. Люди, схильні пояснювати наслідки своїх дій внутрішніми факторами (здібності, характер, внутрішній стан тощо), мають тенденцію до внутрішньої (інтернальної) локалізації контролю; схильні приписувати причини своїх дій та поведінки зовнішнім чинникам - до зовнішньої (екстернальної) локалізації контролю. Важливими для діагностики є зовнішні прояви локусу контролю особистості. Так, інтернали більш схильні до самоаналізу, організовані, комунікабельні, незалежні, а екстернали - тривожні, більш невпевнені в своїх силах, не доводять свої наміри до кінця, не послідовні.

14.2. Методи діагностики волі особистості

В практиці психодіагностики волі застосовують як методики, що мають широкий спектр діагностичних показників особистості, так і спеціальні методики, спрямовані на визначення певних проявів вольових процесів чи якостей. Психологічні особливості волі особистості можна оцінити на основі даних методів спостереження та самоспостереження, експертних оцінок, результатів інтерв'ю та анкет, проективних методик, а також особистісних опитувальників.

До групи інструментів діагностики волі особистості відносять такі відомі методики як ММРІ (різні модифікації), опитувальник Р.Кеттела 16F, Тест-опитувальник Г.Айзенка ЕРІ, методика Q-сортування В.Стефансона, тест Люшера, тест Сонді, Психогеометричний тест С.Деллінгер та інші проективні методики та багатофакторні опитувальники [1]-[3], [9]-[11], [15]-[26], [28]. До групи спеціально спрямованих на діагностику волі особистості - Методика діагностики вольового потенціалу особистості [17], Методика дослідження вольової організації особистості [27], Методика діагностики рівня особистісної готовності до ризику («PSK» Шуберта) [17], [28], Методика виміру ригідності [17], Опитувальник рівня суб'єктивного контролю особистості Дж.Роттера [17], Методика діагностики типу поведінкової активності Л.Ї.Вассермана і М.В.Гуменюка [17], Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т.Елерса [17], Методика діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т.Елерса [17], Тест «Дисциплінованість» [ІЗ], та ін. Цікавими є методики Вивчення вольового зусилля способом затримки дихання [4], Підтримання пози «Замри» [5] та Методика експертної оцінки вольових якостей [4] та ін. На сучасному етапі широко використовують також комп'ютерну та комп'ютеризовану діагностику волі особистості.

Розглянемо більш детально спеціальні методики діагностики волі. Методика діагностики вольового потенціалу особистості [17] спрямована на діагностику сили волі, включає 15 запитань, на які респондент має відповідати «так» чи «ні», допускається також і невизначена відповідь «не знаю», залежно від модальності відповіді нараховується певна сума балів. Отримані дані дають змогу оцінити прояви сили волі особистості, її здатність долати труднощі, добиватись поставлених цілей.

Методика дослідження вольової організації особистості [27] включає 56 суджень, на які респондент, оцінюючи особливості своєї поведінки та характеру, має відповідати «так», «скоріше так, чим ні», «скоріше ні, чим так» або «ні». Наприклад, «53. Я часто, не закінчивши одну справу, берусь за другу,не закінчивши другу - за третю і т.д.», «54. Мені, як правило, вдається примусити себе зробити мало приємну, але корисну в майбутньому справу». Отримані результати дають можливість проаналізувати наступні показники (фактори): Ц - ціннісно-смислова організація особистості, О - організація діяльності, Р- рішучість, Н - наполегливість, С - самовладання, См - самостійність, Л- показник нещирості, В - загальний показник, що характеризує вольову організацію особистості. Далі визначають рівень розвитку кожного фактору (за виключенням Л) - 1) потребує розвитку, 2) достатній, 3) високий.

Методика діагностики рівня особистісної готовності до ризику («PSK» Шуберта) [17], [28] дозволяє оцінити ступінь готовності до ризику. Досліджуваний відповідає на 25 запитань, які стосуються його готовності здійснювати дії в ситуаціях ризику, наприклад, «Чи могли би Ви здійснити стрибок з парашутом?», «Чи могли би Ви після деяких попередніх пояснень керувати гелікоптером?» та ін. За результатами здійснюється оцінка рівня готовності до ризику (низький, середній, високий).

Tecт-опитувалъник виміру ригідності [17] призначений для оцінки важливої особистісної якості, що пов'язана із труднощами в зміні програми дій в ситуаціях необхідності їх об'єктивної перебудови. Ригідність - тенденція до збереження своїх установок, нездатність докласти зусиль для зміни особливостей поведінки чи точки зору. Опитувальник включає 50 суджень, на які необхідно відповідати ствердженням чи запереченням. Результати дають можливість оцінити ригідність чи мобільність особистості в різних ситуаціях.

Опитувалъник рівня суб'єктивного контролю особистості Дж.Роттера [17] (адаптація Бажина Є.Ф., Голинкіної Є.А., Еткінда A.M.) ґрунтується на 2 тезах: 1) люди різняться між собою тим, як і де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями; виділяють інтерналів (людина інтерпретує події як результат власної діяльності) та екстерналів (людина інтерпретує події як результат зовнішніх сил); для будь-якої людини є характерною позиція на континуумі від екстернального до інтернального типу; 2) локус контролю, що характерний для індивіда, є універсалу ним стосовно будь-яких подій та ситуацій, з якими доводиться зіштовхуватися людині. Респондентам пропонується оцінити ступінь свої згоди чи незгоди із 44 твердженнями за 6-бальною шкалою. Результати дають можливість оцінити загальну інтернальність-екстернальність та її прояви в різних сферах (в сфері досягнень, в сфері невдач, в сімейних стосунках, в виробничих стосунках, в сфері міжособистісних стосунків, в ставленні до здоров'я та хвороби). У вітчизняній психологічній практиці використовують також оригінальну шкалу Роттера в російському перекладі та опитувальник суб'єктивної локалізації контролю, розроблений Пантелєєвим С.Р. та Століним В.В..

Методика діагностики типу поведінкової активності Л.Ї.Вассермана і М.В.Гуменюка [17] призначена для діагностики тенденцій в поведінковій активності особистості - типу А та Б. Так, для особистостей типу А характерними є перебільшена потреба в діяльності, постійне напруження душевних та фізичних сил в боротьбі за успіх, висока мотивація досягнення, невміння та небажання виконувати одноманітну нудну роботу, нездатність до тривалої та стійкої концентрації уваги, нетерпеливість, енергійність, імпульсивність, схильність до суперництва, прагнення до домінування в колективі тощо, для особистостей типу Б характерною є висока раціональність. Стимульний матеріал методики включає 61 запитання (твердження) з різноманітними варіантами відповідей, за які нараховується певна сума балів. Наприклад, «48. Якщо Ви відчуваєте, що починаєте стомлюватися від роботи, то Ви: а) деякий час працюєте менш активно, доки сили не повернуться до Вас; б) продовжуєте працювати так же активно, не дивлячись на втому», «52. Порівняно з іншими, що виконують таку ж роботу, Ви докладаєте: а) значно більше зусиль, б) приблизно стільки ж зусиль, в) дещо менше зусиль, г) значно менше зусиль».

Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху Т.Елерса [17] включає 41 твердження, на які респонденти мають відповідати «так» чи «ні». Результати методики дають можливість оцінити рівень мотивації до успіху (низький, середній, помірний, надто високий). Аналіз результатів даної методики доцільно проводити разом з результати тесту готовності до ризику та Методики діагностики особистості на мотивацію до уникнення невдач Т.Елерса [17], яка спрямована на діагностику схильності особистості до мотивації захисту, уникнення невдач. Так, наприклад, в особистостей з високим рівнем захисту не значний, або ж, навпаки, надміру високий ризик, якщо невдача не загрожує престижу, а особистості, помірно орієнтовані на успіх, надають перевагу середньому рівню ризику. Методика Експертної оцінки вольових якостей особистості [4] спрямована на оцінку таких вольових рис особистості як цілеспрямованість, рішучість, наполегливість, витримка, самостійність, дисциплінованість, організованість, сміливість, старанність. Процедура дослідження полягає в тому, що за листом експертної оцінки проводиться опитування декількох осіб (наприклад, 3-4 однокласників, 1-2 вчителів та батьків), які добре знають досліджуваного. Експертам пропонується оцінити запропоновані питання за наступними критеріями - повна впевненість у наявності таких особливостей поведінки, часткова впевненість, повна впевненість у відсутності таких якостей, часткова впевненість у відсутності вказаних якостей - у балах. Коли опитані всі експерти, визначають середній бал до кожного показника та середній бал розвитку волі в цілому. Середні бали окремих запитань співставляються з самооцінкою опитуваного на основі даних опитування його самого. Для оцінки експертам пропонують такі запитання, наприклад: «В своїй діяльності він добивається поставлених цілей», «Вміє проявити терпіння та витримку при невдачах», «Вміє відстояти свою думку» тощо.

На сучасному етапі для вивчення вольових процесів широко застосовують опитувальник «Шкала контролю за дією», що відображає теоретичні положення концепції Ю.Куля (див.14.1) [29]. Опитувальник призначений для визначення індивідуальних диспозицій - «Орієнтація на дію» або ж «Орієнтація на стан», які виступають в ролі стійких механізмів особистісної саморегуляції. Остання версія опитувальника містить 36 запитань та наступні шкали: 1) «Контроль за дією при плануванні», 2) «Контроль за дією при реалізації», 3) «Контроль за дією при невдачі». Наприклад, «4. Якщо впродовж декількох тижнів, я працював над важливим завданням, та не справився з ним, а) пройде час перш чим я переживу цю невдачу, б) я не надто довго думаю про це». Субшкали відображають три основних компоненти вольової регуляції. Допускається інтерпретація оцінок як за окремими шкалами, так і профілю в цілому, при цьому шкала контролю за невдачею є діагностично найбільш сильною.

Є.П.Ільїн поділяє методи вивчення вольової активності на 2 групи [7]:

1) екстенсивні методи, в основі яких лежить спостереження за поведінкою суб'єкта в природних умовах, аналіз дій та вчинків людини і їх оцінка, а також бесіди, інтерв'ю, анкети, малювання, найбільш доступними є - метод узагальнення незалежних характеристик та метод взаємних оцінок;

2) експериментальні (природні та лабораторні), що застосовують для більш глибокого та адекватного вивчення вольових якостей. Так, на сучасному етапі найбільше застосування знайшли: природній експеримент (організуються експериментальні ситуації, пов'язані з необхідністю вияву окремих сторін волі - витримки, наполегливості, самостійності та ін.), експерименти для вияву схильності до подолання фізичних труднощів за рахунок терпеливості та наполегливості (наприклад, під час туристичних походів вибір різної складності маршрутів), лабораторні експерименти (спрямовані в основному на діагностику вольового зусилля з фіксацією фізіологічних показників - частоти дихання, пульсу тощо), діагностика міри розвитку рішучості (діагностика рішучості спирається на певні умови: а) ситуація, в якій визначається рішучість, повинна бути значущою для людини, б) повинна викликати певну долю сумнівів в її результатах, чи загрожувати реальною чи уявною небезпекою, в) необхідність під час дослідження виконувати дії у відповідності з визначеним планом, г) повинна визначатися складність прийняття рішення, а нескладність вирішення задачі, що залежить від підготовленості досліджуваного), діагностика міри розвитку сміливості (даються вправи, які людина виконує в умов ах переживання та відсутності страху, потім порівнюють якість виконання завдань), експериментальна діагностика міри розвитку терпеливості (наприклад, американські психологи використовували для діагностики якості терпеливості у астронавтів пробу «вода з льодом», в ході якої астронавти опускали голі ступні в холодну воду з льодом та терпіли скільки могли; у вітчизняній психології такі проби стосувались статичних зусиль, оцінювалась здатність до свідомого пригнічення імпульсів щодо м'язового розслаблення та ін.), експериментальна діагностика міри розвитку наполегливості (обов'язковою умовою в таких експериментах є впевненість досліджуваних, що всі задачі вирішуються, тому спочатку даються легкі завдання, а потім більш складні та фіксуються особливості їх виконання - час та характер труднощів тощо).

Інструменти виміру волі особистості повинні використовуватись з врахуванням системи психодіагностичних даних LQT.

1 2 3 4 56