Переваги і недоліки лізингу Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг перед звичайною позикою: * Лізинг припускає 100%-ное кредитування і не вимагає негайного початку платежів. При використовуванні звичайного кредиту для покупки майна підприємство повинне близько 15% вартості покупки оплачувати з власних засобів. При лізингу контракт полягає на повну вартість майна. Орендні платежі звичайно починаються після поставки майна орендарю або пізніше. * Дрібним і середнім підприємствам простіше отримати контракт по лізингу, чим позику. Деякі лізингові компанії навіть не вимагають від орендаря ніяких додаткових гарантій, оскільки передбачається, що забезпеченням операції є саме устаткування. При невиконанні орендарем своїх зобов'язань лізингова компанія відразу ж забирає своє майно. * Лізингова угода більш гнучко, чим позика, оскільки надає можливість виробити зручну для покупця схему фінансування. Позика завжди припускає обмежені терміни і розміри погашення. Лізингові платежі за домовленістю сторін можуть бути щомісячними, щоквартальними і т.д., а суми платежів - відрізнятися один від одного. Ставка може бути фіксованою і плаваючою. Іноді погашення може здійснюватися після отримання виручки від реалізації товарів, проведених на устаткуванні, узятому в лізинг, або може бути прокомпенсировано стрічною послугою, що дозволяє підприємствам без різкої фінансової напруги обновляти виробничі фундації. Орендна платня відноситься на витрати виробництва і знижує у лізингоодержувача оподаткований прибуток. * Ризик устаріння устаткування цілком лягає на орендодавця. Орендар має нагоду поступового оновлення свого парку устаткування. * Достатньо простий облік майна, що орендується. Основними принципами Евроліза (Європейське об’єднання національних лізингових союзів з штаб-квартирою в Брюсселі) по обліку лізингових операцій є публікація орендарем своїх фінансових зобов'язань, витікаючих з лізингових відносин, і проведення обліку і амортизації лізингуємого майна по балансу підприємства. Цифрова інформація за зобов'язаннями на дату складання балансу може бути представлена у формі додатку до балансу. При цьому слід відобразити: суму орендних платежів в даному фінансовому році; загальну суму орендних платежів за період контракту і їх поточну вартість. В багато яких країнах законодавство встановлює для підприємств обов'язкове співвідношення власного і позикового капіталів. Оскільки майно за лізинговою угодою ураховується по балансу орендодавця, то орендар може розширити свої виробничі потужності, не торкнувшись цього співвідношення. * Платежі по лізингу ведуться з суми прибутку від устаткування, що використовується, і не підлягають оподаткування, оскільки є орендною платнею. Банк може змінювати розмір внесків, щоб поліпшити використовування фінансових ресурсів орендаря. Сума платежів по лізингу фіксується при підписанні договору і не залежить від коливань валютного курсу і змін банківського відсотка по довгостроковому кредитуванню. * При міжнародних лізингових операціях орендар одержує податкові пільги країни орендодавця, що виявляється в зниженні виплат, а також додаткові послуги (в основному при оперативному лізингу) орендодавця або його представників (технічне обслуговування і ремонт устаткування, що орендується, консультації по його експлуатації, передача ноу-хау, поставка запчастин і ін.). * Міжнародна Валютна Фундація не ураховує суму лізингових операцій в підрахунку національної заборгованості, тобто існує можливість перевищити ліміти кредитної заборгованості, встановлюваної Фундацією по окремих країнах . Але лізинговим операціям властиві і недоліки: * орендар не виграє на підвищенні залишкової вартості устаткування (зокрема через інфляцію); * якщо це фінансовий лізинг, а науково-технічний прогрес робить виріб застарілим, проте орендні платежі не припиняються до кінця контракту; * складність організації; * вартість лізингу більше позики, але не можна забувати, що ризик застарілого устаткування лягає на орендодавця, а тому він бере велику комісію для компенсації. Якщо підприємець має вибір - або купити устаткування за допомогою позики, або узяти його в лізинг, - те йому необхідно порівняти витрати за кожним способом кредитування. В таких випадках неминуче виникає питання про принцип, виходячи з якого проводиться це порівняння, оскільки платежі однакових розмірів, але розрізняються в часі, зовсім не однозначні. Таким принципом стає фінансова еквівалентність платежів. Еквівалентними вважають такі платежі, які, будучи приведеними до одного і того ж моменту часу, рівні. Процес приведення називають дисконтуванням, а отриману суму чистою поточною вартістю. В світовій практиці при визначенні чистої поточної вартості платежів використовується наступна форма дисконтування: ТС = БС * Кt де ТС - поточна вартість; БС - майбутня вартість; Кt - коефіцієнт дисконтування; де Е - норматив приведення до часу (відсоток дисконтування); t - номер року розрахункового періоду. Щоб порівняти два варіанти фінансування, треба в кожному підрахувати чисту поточну вартість і врахувати при цьому: * податкові пільги в кожному випадку; * якщо об'єкт не є власністю, то не можна використовувати амортизаційні пільги; * якщо об'єкт купує, то фірма повинна оплачувати витрати по техобслуговуванню (в багато яких країнах ці витрати віднімаються з оподаткованого прибутку), а якщо об'єкт лізингується, то це залежить від конкретної угоди; * оскільки об'єкт не належить орендарю, то він втрачає право на залишкову вартість . Розглянемо приклад. Хай одній з компаній США потрібне устаткування вартістю 100 000 долл. Воно буде використовуватися 5 років. Після цього залишкова вартість буде рівна приблизно 15000 долл. Виробник пропонує комісію за техобслуговування у розмірі 5000 долл. в рік. Компанія США відноситься до 40%-ний категорії платника податків. Якщо фінансовий директор купить устаткування, то банк позичить корпорації 85000 долл. на умовах 15% (річний платіж протягом 5 років). Орендодавець бере на себе техобслуговування. Для порівняльного аналізу (додаток №3) необхідно скласти два графіки: - графік платежів по позиці (щоб відняти суму процентного оподаткованого прибутку); - графік амортизаційних відрахувань (щоб відняти їх з оподаткованого прибутку). В даному прикладі лізинг набагато вигідніше, ніж позика: 73947 - 60677 = 13270. Розрахунок, а отже, і ухвалене рішення залежать значною мірою від того, який відсоток дисконтування вибере фінансовий директор. Взагалі фінансові директори прагнуть пов'язати відсоток дисконтування з рівнем ризиком і руху готівки. У всіх практичних випадках при виборі “лізинг або покупка” ризик приблизно однаковий. Це пояснюється тим, що весь рух грошової готівки заснований на договорах. Наприклад, платня за технічне обслуговування здійснюється на основі договору з виробником, платня по позиці - на основі договору з банком. Процентний і амортизаційний податкові щити існують, поки є прибуток для “захисту”. Платежі по лізингу базуються на основі договору з орендодавцем. Оскільки всі ці потоки готівки засновані на договорах, то розумно розглядати їх настільки ризикованими, наскільки банк ураховує ризик неплатежу по корпораціях. Єдиний потік готівки, який може відрізнятися по ризику, - це ліквідаційна вартість. Та ж після оподаткована процентна ставка була використана тому, що фінансовий директор розглядав залишкову вартість (при виборі покупки) по лізингу як оцінку ліквідаційної вартості. Тривалий час при рішенні задачі “лізинг або покупка” використовувався інший відсоток дисконтування, наприклад норма витрат на капітал (норма, яка звичайно застосовується для оцінки планованих капіталовкладень), що використовується, при дисконтуванні ліквідаційної вартості устаткування. В даний час проте звичайно застосовується один і той же відсоток дисконтування для всіх грошових потоків. Щоб прослідити залежність рівня витрат від вибору відсотка дисконтування, розглянемо графік (Додаток 2) Як бачимо, на проміжку АБ якнайменші витрати будуть при покупці устаткування за готівку гроші; на проміжку БВ вигідніше купити устаткування з використанням позики, а на проміжку ВГ розумніше вдатися до фінансування за допомогою лізингу. Форми та функції лізингу. При розгляді видів лізингу ми будемо виходити з таких класифікаційних ознак: склад учасників угоди; тип переданого до експлуатації обладнання; ступінь його окупності; умови амортизації; об’єм обслуговування; сектор ринку, де проводяться операції; відношення до податкових та амортизаційних пільг; характер лізингових платежів. В залежності від складу учасників розрізняють: прямий лізинг, прия кому власник майна самостійно здає об’єкт у лізинг (двостороння угода); та непрямий лізинг, коли передача майна відбувається через посередника. У даному випадку може мати місце класична трьохстороння угода або при дуже складних угодах- багатостороння з числом учасників від 4 до 6-7. Частинним випадком прямого лізингу можна вважати зворотній лізинг, коли власник майна передає право власності на нього майбутньому лізингодавцю на умовах купівлі-продажу, тобто продає, і одночасно вступає з ним у відносини у якості користувача цього майна. До цього виду лізингу звертаються передусім підприємства із складним фінансовим станом: коли вони потребують цього майна, але відчувають гостру потребу у фінансових ресурсах, вони можуть продати це майно лізинговій компанії та, уклавши лізинговий договір, продовжувати користуватися ним. Це не виключає можливості наступного викупу цього майна. За типом майна виділяють лізинг нерухомості та лізинг рухомості (машинно- технічний лізинг). За ступенем окупності майна виділяють: лізинг з повною окупністю, при якому впродовж строку дії одного договору відбувається повна виплата лізингодавцеві вартості майна, що здається в лізинг; та лізинг з неповною окупністю, коли впродовж строку дії одного договору окупається тільки частина вартості майна. В залежності від умов амортизації розрізняють: лізинг з повною амортизацією та відповідно з повною виплатою вартості об’єкта; лізинг з неповною амортизацією, що означає з частковою виплатою вартості. У відповідності до наведених вище двох ознак класифікації, що нерозривно поєднані одна з одною, виділяють такі форми лізингу, як фінансовий та оперативний лізинг. Фінансовий лізинг- представляє собою лізинг майна з повною виплатою його вартості і строком передачі майна у користування, що співпадає із строком його повної амортизації. За законом України “Про лізинг” фінансовий лізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день угоди. Оперативний лізинг- при ньому строк договору коротший за строк амортизації об’єкта лізингу; відбувається часткова виплата вартості орендованого майна, тобто лізингодавець відшкодовує тільки частину вартості обладнання і тому він вимушений передавати його у тимчасове користування декілька разів, як правило, різним користувачам. За законом України “Про лізинг” оперативний лізинг визначається як договір лізингу, в результаті укладання якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 60% вартості об’єкту лізингу, визначеної в день угоди. При оперативному лізингу зростає ризик лізингодавця по відшкодуванню залишкової вартості об’єкта лізингу при відсутності попиту на нього. За обсягом обслуговування переданого у лізинг майна виділяють: чистий лізинг, якщо все обслуговування переданого майна бере на себе лізингоодержувач; лізинг з повним набором послуг, коли повне обслуговування майна бере на себе лізингодавець; лізинг з частковим набором послуг, коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції по обслуговуванню майна; мокрий лізинг- при якому технічне обслуговування обладнання, його ремонт, страхування, навіть забазпечення робочою силою та інші операції виконуються лізингодавцем. В залежності від сектору ринку, на якому проводяться лізингові операції, виділяють: внутрішній лізинг- коли всі учасники угоди представляють одну країну; зовнішній (міжнародний) лізинг- до таких угод відносяться ті, де хоча б одна сторона належть іншій країні. Зовнішній лізинг у свою чергу поділяють на експортний та імпортний лізинг. При експортному лізингу закордонною стороною є лізингоодержувач, а при імпортному- лізингодавець. По відношенню до податкових та амортизаційних пільг виділяють: фіктивний лізинг- коли угода носить спекулятивний характер і укладається лише задля отримання найбільшого прибутку шляхом отримання необгрунтованих податкових та амортизаційних пільг; справжній лізинг- коли при укладанні угоди наведена вище мета не є основною та визначаючою. За характером лізингових платежів виділяють: лізинг з грошовими виплатами- коли всі платеж відбкваються у грошовій формі; лізинг з компенсаційними платежами, коли платежі відбуваються у формі поставок продукції, виробленої на даному обладнанні, або у формі здійснення зустрічної послуги; лізинг із змішаними платежами- коли виплати відбуваються обома вищезгаданими способами. Треба відмітити, що у законі України “Про лізинг” також дається визначення такого виду лізингу, як пайовий: це здійснення лізингу за участю суб’єктів лізингу на основі укладання багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80% вартості набутого для лізингу майна. Цей вид лізингу застосовується у досить крупних та дорогих угодах, що охоплюють багато сторін. Для нього властивим є складне багатоканальне фінансування. Лізинг виконує такі основні народногосподарські функції: Фінансова функція лізингу- виражається у тому, що лізинг є формою вкладення коштів у основні фонди, і у сьогоднішніх умовах лізинг стає доповненням до традиційних джерел коштів (бюджетні, власні кошти підприємств, довгостороковий банківський кредит та ін.) для задоволення інвестиційних потреб підприємств. У сучасних умовах господарювання фінансовій функції належить у лізингу провідна роль. Підприємство-лізингоодержувач, звертаючись до лізингу за фінансовими мотивами, одержує можливість користуватися необхідним йому майном без єдиномоментної мобілізації для цього власних коштів чи кредиту банку. Тому лізинг може бути доброю альтернативою звичайній купівлі-продажу або залучення для цього позичених коштів. Виробнича функція лізингу полягає у оперативному та гнучкому розв’язку лізингоодержувачем своїх виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не придбання машин та обладнання у власність. Він є найбільш ефективним при використанні дорогоцінної, з найбільшим ризиком морального старіння техніки. Лізинг є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного обладнання виробництва, що відкриває доступ виробникам до найбільш передової техніки та розв’язує проблему використання такої техніки поряд з швидким її моральним старінням. Крім того, лізинг дає можливість лізингоотримувачеві використовувати у своїй виробничій діяльності не тільки яке-небудь окреме обладнання, а цілі укомплектовані виробництва (наприклад, це можливе при “мокрому” лізингу). Якщо значення фінансової та виробничої функції лізингу для вітчизняної економіки не викликає сумнівів, то його збутова функція поки що не може бути реалізованою до кінця, що обумовлюється загальним падінням рівня виробництва та розбалансованістю ринку технічної продукції. Збутова функція лізингу має значення лише тоді, коли до нього вдаються задля розширення кола споживачів та завоювання нових ринків збуту. РОЗДІЛ 2. СВІТОВА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ЛІЗИНГУ |