ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Тема заняття № 14. Дослідження катаболізму гему. Патобіохімія жовтяниць.

Цілі заняття:

Ø Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпід-регулюючої, білок-синтезуючої, сечовино-утворювальної, пігментної, жовчоутворювальної, детоксикаційної;

Ø Аналізувати стан здоров’я людини на підставі змін біохімічних параметрів проміжних та кінцевих продуктів обміну небілкових азотовмісних компонентів крові.

Ø Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення жовтяниць.

Ø Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон’югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць;

Ø Пояснювати причини виникнення основних патологічних станів і порушень функції печінки, роль індикаторних ферментів у виявленні цих порушень. Коефіцієнт Де Рітіса.

Теоретичні питання

1. Біохімічні функції печінки в організмі:

· вуглеводна (глікогенна) функція печінки;

· функція регуляції ліпідного складу крові;

· білок синтезуюча функція печінки;

· сечовино-утворювальна функція печінки;

· жовчо-утворювальна та пігментна функції печінки;

· детоксикацій на функція печінки.

2. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи – гему:

· розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;

· розпад вердоглобіну до білівердину;

· перетворення білівердину на білірубін;

· транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;

· утворення глюкуронід білірубіну;

· біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;

· рециркуляція продуктів біотрансформації.

3. Патобіохімія жовтяниць:

· передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;

· печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;

· після печінкова (обтураційна) жовтяниця;

· ферментативні (спадкові) жовтяниці.

4. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон’югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.

5.Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, АСТ та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон’югованого білірубіну, функціональні проби.

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення білірубіну в плазмі крові за методом Бокальчука.

Принцип методу. Шляхом розведення сироватки знаходять найменшу кількість білірубіну, здатного давати забарвлення з діазореактивом (0,16 мг білірубіну). Враховуючи розведення сироватки, обчислюють вміст білірубіну.

Хід роботи. Беруть 8 пробірок. В одну наливають 1мл сироватки, а в інші- по 0,5мл фізіологічного розчину. З першої пробірки 0,5мл сироватки переносять у другу і перемішують. З другої беруть 0,5млі переносять у третю і так далі. З останньої пробірки 0,5мл виливають геть. До всіх додають по 0,5мл діазореактиву та по 0,5мл спирту і струшують. Відмічають останню пробірку , в якій є рожеве забарвлення -білірубіну в ній 0,16мг. Це число помножують на номер останньої пробірки з рожевим забарвленням і одержують вміст білірубіну в мг/100мл. Коефіцієнт перерахунку в одиницях СІ 17,104 мкмоль/л.

У нормі загальний білірубін 0,5-1,2 мг/дл, або 1,7-20,5 мкмоль/л.

Завдання 2. Визначення жовчних пігментів в сечі реакцією Гмеліна.

Принцип методу заснований на окисленні жовчних пігментів концентрованою азотною кислотою і появі різно забарвлених продуктів окислення ( проби не струшувати).

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти-білірубін, білівердин, уробілін –з’являються лише при патології. Білірубінурію спостерігають при ураженнях печінки і жовчовивідних шляхів (хвороба Боткіна, механічна жовтяниця).Сеча за наявністю жовчних пігментів набуває темного жовто-зеленого кольору.

Завдання 3. Визначення уробіліну в сечі (за методом Флоранса і Богомолова).

Принцип методу. Уробілін здатний утворювати з сульфатом міді сполуку ,яка має рожево-червоний або мідно-червоний колір і добре екстрагується хлороформом.

Хід роботи. В пробірки з 2-3мл сечі додають по 2-3 краплі насиченого розчину сульфату міді і по 0,5мл хлороформу. Енергійно струшують. У присутності уробіліну хлороформ забарвлюється у рожевий колір (внизу пробірки).

Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки( гепатити, цироз, отруєння), гемолітичних станах, кишкових захворюваннях (ентероколіт,закреп).

Література

Основна:

1. Губський Ю.І.-Біологічна хімія–Київ-Тернопіль: Укрмедкнига,2000-508с.

2. Хмелєвський Ю.В. Биологическая химия. Практикум,-Київ:Вища школа.-1985-207с.

3. Обмін речовин та його показники. Методичні розробки практичних занять з біологічної хімії. За редакцією Ю.В.Хмелевського-Київ: КНУ.-1992-37с.

Додаткова

4. Практикум з біологічної хімії.За редакцією О.Я.Склярова-Київ: Здоров’я -2002-298с.

5. Бишевський А.Ш., Терсенов О.А. Біохімія для лікаря-Київ: Український Центр духовної культури.-2001-395с.