ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Світловий клімат інтер'єра

1 234

Характер внутрішньої об'ємно-просторової структури, пропорції приміщень, їхній ритмічний ряд, пластика архітектурних деталей виявляються за допомогою світла. Леонардо да Вінчі говорив, що архітектура починається там, де є людське око й де людське око має можливість завдяки світлу розрізняти архітектурну форму, архітектурні деталі.

Характером сприйняття архітектурних форм, ступенем їхнього виявлення світлом, специфікою пристосування людського ока до яскравого сонячного світла півдня та м'якому розсіяному світлу північних широт обумовлюється естетика архітектурно-образотворчого образа в різних по світловому кліматі районах.

Цікава закономірність простежується при порівнянні інтер'єра південного житла й житла північної й середньоросійськой смуги. Високий рівень природної освітленості в південних районах дозволив заповнити всі поверхні інтер'єра мальовничими або рельєфними елементами. Традиційним став дрібний і чіткий геометричний або рослинний орнамент із графічним контуром, достатком колірних відтінків.

Північну дерев'яну архітектуру відрізняє різьблена об'ємна деталь. Вона, як правило, характеризується соковитістю промальовування, глибоким рельєфом, простотою та узагальненістю форми. Більшу роль грає силует, постановка деталі в просторі. Принципово відрізняється й характер використання кольору: тут відсутня складна розтяжка півтонів, властива середньоазіатській архітектурі. Чисті локальні кольори дозволяють у сутінку хати виділити деталі й підкреслити ясність просторової композиції.

Розглядаючи проблему світлового клімату в інтер'єрі, ми зіштовхуємося із двома її сторонами — естетичною і гігієнічною, які невідємні одна від одної. Лише комплексне рішення, глибоке й всебічне вивчення проблеми освітлення в інтер'єрі дозволяють говорити про створення світлового клімату в сучасних інтер'єрах.

Під світловим кліматом розуміється комплекс умов, що забезпечують, нормальну зорова працездатність людини:

1) оптимальний рівень освітленості, на робочому місці й достатня інтенсивність загального освітлення;

2) рівномірний розподіл інтенсивності світла й припустимий розподіл яскравості у поле зору;

3) нормальні умови тінеутворення; раціональна спектральна характеристика світлового потоку.

Необхідно пам'ятати й про естетичну сторону проблеми. Важливо, щоб створений світловий клімат відповідав загальним естетичним вимогам розробленого інтер'єра.

Світло виявляє й підкреслює принцип просторової організації інтер'єра, доводячи до логічного завершення прийняту архітектонічну систему. Важливим елементом виявлення ритму, покажчиком масштабу інтер'єра є світильники, а їхня форма підкреслює архітектурний стиль.

Важливим фактором, що характеризує світловий клімат, є рівномірність освітлення. Занадто різкі контрасти світла й тіні, їхній нерівномірний розподіл у поле зору не тільки стомлюють очі. Різкі перепади яскравості через зоровий аналізатор підвищують напруженість мускулатури тіла, сприяючи загальному стомленню організму.

У деяких інтер'єрах доводиться навмисно підвищувати освітленість окремих зон. Наприклад, у магазинах потрібно освітлювати прилавки, у виставкових павільйонах - експозиційні площини. Тому БНіП нормують припустимі межі співвідношень яскравості, ступінь контрасту:

1) між робітничим полем і безпосереднім оточенням (оброблюваною деталлю й верстатом, учнівським зошитом і столом) - не більше 3:1;

2) між робітничим полем і більше вилученими поверхнями (оброблюваною деталлю й стіною цеху, зошитом і стіною із класною дошкою) - не більше 10:1;

3) на будь-яких площинах у межах нормального поля зору - не більше 40:1.

Необхідні додаткові дослідження й перегляд припустимих величин перепаду яскравості убік зменшення.

Нормальні умови тінеутворення важливі для чіткого розрізнення форми предметів, орієнтації людини в інтер'єрі й забезпечуються продуманим розміщенням світильників, і регуляцією світлового потоку. Неправильне тінеутворення може настільки спотворити форму предмета, що він стає невпізнанним. Велике значення має правильне тінеутворення для робочого місця школяра, організації нормального трудового процесса на виробництві. У той же час незвичне розташування світильників може додати інтер'єрам риси аттракціонності, святковості, незвичайності.

Оцінка спектральних характеристик необхідна тому, що нею визначаються якості передачі кольору, а також тому, що від кольоровості світла багато в чому залежить відчуття світлового комфорту.

Відчуття світлового комфорту виникає тоді, коли досягнуть баланс між рівнем освітленості й колірною температурою обраних джерел освітлення.

У роботах А. Крюйтхофа відзначено, що лампи з більш низькою температурою викликають відчуття комфорту при більше низьких рівнях освітленості, чим лампи з більше високою колірною температурою та з більш холодним спектральним складом випромінювання.

При користуванні лампами денного світла із Т_кол. = 6500 К освітленість у приміщенні повинна бути не нижче 500 лк; для білих ламп із Т_кол. = 3500К відчуття комфорту виникає починаючи з 200 лк.

Для ламп накалювання комфортний рівень освітленості лежить у межах 100-450 лк.

За міжнародною згодою прийняті три стандартних джерела світла: А, В и С. Джерело А по спектральній характеристиці відповідає лампам накалювання з теплим червонуватим світлом, В — імітує біле сонячне світло, С — забезпечує блакитнувате холодне світло, близький по спектрі до люмінесцентного.

Падаючи на кольорову поверхню, світловий потік перетерплює зміни й відбивається вже частково поглиненим. Так, червона поверхня відбиває переважно червоні промені й невелику кількість близьких до них - жовтогарячих і фіолетових. Інші промені інтенсивно поглинаються. Зелена поверхня відбиває максимум зелених променів і невелику частину жовтих, жовто-зелених і блакитнувато-зелених. При цьому чим більше зелених і жовтих променів перебуває в складі світлового потоку, тим більш яскравою й чистою по колірному тону буде здаватися зелена поверхня. І навпаки, чим у меншому ступені збігаються спектр світлового потоку й спектральна характеристика поверхні, тим більше перекрученою виявляється передача кольору.

1 234