ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Аналіз та оцінка сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності в Україні

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ РОЗВИТКУ

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Аналіз та оцінка сучасного стану зовнішньоекономічної діяльності в Україні

Динаміку стану та аналіз зовнішньоекономічної діяльності України за основними показниками представлено у вигляді діаграми.

Рис. 3.1 – Динаміка обсягів експорту та імпорту України

До 1993 р. статистика міжнародних операцій України була представлена торговельним балансом, балансом фінансових ресурсів та валютним планом країни. Спеціальною Постановою Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 17 вересня 1993 р. на Національний банк України було покладено відповідальність за складання узагальненого платіжного балансу України. Поява Концепції побудови банківської та грошово-кредитної статистики і статистики платіжного балансу (далі - Концепція) була зумовлена загальнодержавною потребою незалежної України у визначенні її місця в світовому співтоваристві, розвитку банківської та фінансової систем. Як зазначено у Концепції, розробка і складання платіжного балансу базуються на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. За формою складання платіжний баланс України визначається як зведений статистичний звіт (за певний період часу) про здійснення міжнародних операцій українських резидентів з резидентами інших країн світу. МВФ отримує платіжний баланс України з 1994 р. З квітня 1996 р. розпочато видання щоквартальника "Платіжний баланс України", в якому публікуються табличні дані з платіжного балансу, аналітичні матеріали щодо розвитку зовнішнього сектора економіки та впливу поточної економічної політики на його стан.

Національний банк України складає платіжний баланс, який базується на міжнародній операційній системі звітності (ITRS-international transaction reporting system), яка була розроблена у січні 1993 р. Сучасний стан та динаміку платіжного балансу України можна подивитися за Інтернет-адресою Національного банку України.

Платіжний баланс України протягом останніх років має негативне сальдо, яке обумовлене дефіцитом торговельного балансу та балансу рухів капіталів і кредитів.

Детальніше про стан окремих статей платіжного балансу України за 2010 рік. У 2010 році дефіцит поточного рахунку зріс до 2,9 млрд. дол. США, що становило 2,1% від ВВП (у 2009 році - 1,7 млрд. дол. США, або 1,5% від ВВП).

Збільшення дефіциту стало наслідком погіршення стану зовнішньої торгівлі товарами, насамперед у II половині року. Основними факторами цього було: 1) відновлення внутрішнього попиту 2) зростання цін на енергоносії, що знайшло відображення у випереджаючих темпах зростання імпорту товарів над експортом (35,4 і 29,0% відповідно). Сальдо рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій сформувалось додатним (7,9 млрд. дол. США) на відміну від від'ємного в 2009 році (12,0 млрд. дол. США). Цей профіцит було забезпечено: 1) достатньо високими обсягами припливу прямих іноземних інвестицій (5,8 млрд. дол. США); 2) борговими залученнями державного сектору (5,1 млрд. дол. США) та 3) реального сектору (3,4 млрд. дол. США). При цьому протягом року товарооборот незмінно зростав і в цілому за 2010 рік збільшився на 32,9%. Це відбулось завдяки пожвавленню як внутрішнього, так і зовнішнього попиту, та зростанню світових цін унаслідок поступового відновлення після глобальної кризи. Водночас додатне сальдо торгівлі послугами збільшилось до 4,9 млрд. дол. США з 2,4 млрд. дол. США в попередньому році, переважно за рахунок підвищення тарифів на транспортування газу.

У 2010 році експорт товарів зріс на 29,2% порівняно з попереднім роком та становив 52,2 млрд. дол. США. У географічному розподілі експорту в 2010 році відбулося збільшення обсягів поставок у всі регіони. Найзначущим було збільшення експорту до Російської Федерації (в 1,6 рази), насамперед за рахунок продукції машинобудування. У 2010 році в Україну було імпортовано товарів на загальну суму 60,9 млрд. дол. США, що на 36,2% більше, ніж у минулому році. За товарними групами найбільший внесок у зростання експорту було забезпечено продукцією чорної металургії: вартісні поставки зросли на 42,7% переважно за рахунок цінового фактора. Також слід відзначити достатньо значне зростання експорту продукції машинобудування (на 33,3%).

Профіцит торгівлі послугами в 2010 році становив 4,9 млрд. дол. США, збільшившись у два рази порівняно з 2009 роком (2,4 млрд. дол. США). Таке зростання відбулось в основному через збільшення надходжень за транспортування газу (в 1,7 рази) майже повністю за рахунок підвищення тарифів.

Обсяг чистого припливу прямих іноземних інвестицій у 2010 році був на 23,7% вищим, ніж у 2009 році - 5,8 млрд. дол. США (4,2% від ВВП порівняно з 4,0% від ВВП у попередньому році), однак ще не досяг докризового рівня (6-7% від ВВП).

3.2.Проблемні питання державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

В умовах глобалізації світової економіки та поглиблення інтеграції України у світовий економічний простір, особливої актуальності набуває питання забезпечення сприятливих умов для здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Визначальною першоосновою для створення таких умов є наявність сприятливого законодавчого поля, що регулює дану сферу правовідносин, та характеризується ознаками гармонійності, взаємоузгодженості його правових норм.

На жаль, законодавство України про зовнішньоекономічну діяльність містить ряд недоліків, зокрема недостатню системність нормативно-правових актів; наявність великої кількості нормативно-правових актів, що регламентують подібну сферу правовідносин; численні прогалини та колізії правових норм.

Серед головних проблем правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності, слід охарактеризувати наступні.

1) Неузгодженість правових норм основоположних нормативно-правових актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності – Господарського кодексу України та Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»:

- різне визначення поняття «зовнішньоекономічна діяльність». Головна відмінність даного визначення у цих двох актах полягає у тому, що Господарський кодекс (далі – ГК) у статті 377 закріплює однією з обов’язкових ознак даної діяльності перетин митного кордону України майном та/або робочою силою. Проте, далеко не всі види зовнішньоекономічної діяльності, регламентовані законодавством, здійснюються з перетинанням митного кордону України. Наприклад, експорт та імпорт капіталів, надання міжнародних послуг, міжнародні фінансові, кредитні та розрахункові операції тощо, а також окремі випадки експорту й імпорту товарів та робочої сили. Окрім цього, експортно-імпорті операції з товарами та роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності (й навпаки) можуть здійснюватись без факту перетину кордону, про що навіть свідчить нормативне визначення цих видів діяльності у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- прогалини в регулюванні квотування зовнішньоекономічної діяльності. Згідно змісту ч. 3 ст. 381 ГК, Закон має визначати: випадки запровадження режиму квотування, порядок квотування та види квот. Але Закон містить далеко не всі ці аспекти. Зокрема, ним не встановлено механізм розподілу квот у разі процедури неавтоматичного ліцензування. Це вимагає і Угода СОТ про процедури ліцензування імпорту;

- відсутність у Законі положень щодо реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Статтею 383 ГК встановлено, що види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що підлягають державній реєстрації, а також порядок її здійснення визначаються Законом, та іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього. Проте, даний Закон наразі взагалі не містить жодних положень як щодо видів зовнішньоекономічних договорів, що підлягають державній реєстрації, так і щодо порядку її здійснення;

- відсутність у Законі положень щодо адміністративної відповідальності у сфері зовнішньоекономічної діяльності, можливість застосування якої передбачає ГК. Розділом V ГК передбачено такий вид господарсько-правової відповідальності, як адміністративно-господарські санкції. А ч. 3 ст. 383 даного Кодексу передбачає застосування цього виду відповідальності за невиконання вимоги реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів), що мають бути зареєстровані. Спеціальні закони також передбачають можливість застосування адміністративної відповідальності (наприклад, стаття 8 Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»);

2) Неузгодженість норм Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» з нормами інших законів, що регулюють дану сферу діяльності.

Як приклад такої неузгодженості, можна навести положення ч. 10 ст. 16, де зазначено, що рішення про запровадження режиму ліцензування у разі застосування заходів щодо захисту вітчизняного товаровиробника приймається Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі згідно із законодавством. Проте, у Законі України «Про порядок ліцензування імпорту товарів в Україну, які є об’єктом застосування спеціальних заходів» не передбачена можливість застосування ліцензування як спеціального заходу;

3) Надмірна деталізація змісту зовнішньоекономічного законодавства.

Законодавство перетворюється із зібрання загальних правил поведінки на казуїстичне – розраховане лише на ті чи інші казуси, випадки. Останнім часом спостерігається тенденція до прийняття законів, що регулюють окремі вузько направлені аспекти зовнішньоекономічної діяльності (наприклад, «Про вивізне (експортне) мито на живу худобу та шкіряну сировину», «Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур», «Про вивізне (експортне) мито на відходи та брухт чорних металів» та багато інших).

4) Наявність значної кількості підзаконних нормативно-правових актів у сфері зовнішньоекономічної діяльності, норми яких, за їх ознаками, необхідно віднести до норм законів.

Досить часто у підзаконних нормативно-правових актах можна знайти норми, що містять загальні правила поведінки, охоплюють ті чи інші сфери правовідносин та широке коло їх суб’єктів (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про сприяння зовнішньоекономічній діяльності» від 14 квітня 1999 року № 593; Указ Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 4 жовтня 1994 р. № 567/94; Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентами за межами України» від 13 вересня 1995 р. № 839/95; та багато інших підзаконних актів). Згідно загальноприйнятим правилам теорії права, підзаконний нормативний акт повинен деталізувати та розширювати положення закону. Натомість, спостерігається зовсім протилежна тенденція.