ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори, трансформатори власних потреб

Загальні вимоги

1.1. Усе електрообладнання (корпуси електричних машин, трансформаторів, апаратів, світильників, розподільчих щитів, щитів управління, металеві корпуси пересувних і переносних електроприймачів тощо) підлягає зануленню або заземленню відповідно до вимог розділів Правил улаштування електроустановок (ПУЕ).
1.2. На підприємстві слід встановити порядок відключення напруги з електрообладнання, силових та контрольних кабелів на випадок пожежі. При цьому електроживлення систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання та експлуатаційного (аварійного) освітлення не повинно відключатися.
1.3. В усіх приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їхнього живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, які за вимогами технології працюють цілодобово). При цьому в будівлях усі електроустановки, які працюють цілодобово, повинні бути заживлені самостійними лініями, починаючи від увідного пристрою в будівлю. Кожна така електроустановка повинна мати свій апарат захисту (запобіжник або автоматичний вимикач). Вимкнення електропостачання повинно виконуватися від одного загального вимикача, до якого є вільний доступ електротехнічному персоналу та який розміщений біля виходу з будівлі.
1.4. Електроприлади та апаратура повинні вмикатися в електромережу тільки за допомогою справних штепсельних з’єднань та електророзеток заводського виготовлення.
1.5. Електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники тощо), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони згідно з ПУЕ, мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.
1.6. Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією).
1.7. Температура зовнішньої поверхні електроопалювальних приладів у найбільш нагрітому місці в нормальному режимі роботи не повинна перевищувати 85 °С.

1.8. Несправності в електромережах та електроапаратурі, які можуть викликати іскріння, коротке замикання, понаднормовий нагрів горючої ізоляції кабелів і проводів, повинні негайно ліквідовуватися черговим персоналом. Пошкоджену електромережу потрібно відключати до приведення її в пожежобезпечний стан.

1.9. Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих і жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях з хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, в інших випадках — 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації.
1.10. На електродвигуни, світильники, інші електричні машини, апарати та обладнання, встановлені у вибухонебезпечних або пожежонебезпечних зонах, повинні бути нанесені знаки, які вказують на ступінь їхнього захисту згідно з чинними стандартами.
1.11. Електропостачання всіх протипожежних пристроїв (пожежних насосів, вогнезатримуючих клапанів з електроприводом, централізованої системи оповіщення про пожежу, установок охоронно-пожежної сигналізації, пожежогасіння, електрозасувок на протипожежних водопроводах, сигналізаторів вибухонебезпечних концентрацій горючих газів, вибухонебезпечних парів, пилу тощо слід виконувати за першою категорією надійності, крім випадків, обумовлених у нормативних документах.

Особливі вимоги

2.1. У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою має бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з ГОСТ 12.4.124-83 «ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования», ГОСТ 12.1.018- 93 «ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования» та Правилами захисту від статичної електрики.
2.2. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів має виконуватися відповідно до вимог РД 34.21.122-87 «Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений».
2.3. Для підтримання пристроїв захисту від блискавок у справному стані необхідно регулярно проводити ревізію цих пристроїв: для будівель і споруд I та II категорій з захисту від блискавки — щороку, для III категорії — не рідше 1 разу на 3 роки зі складанням акта, в якому вказуються виявлені дефекти. Усі виявлені у пристроях захисту від блискавок пошкодження та дефекти підлягають негайному усуненню.
2.4. Відстань від повітряних ліній електропередач до будівель і споруд, які містять вибухопожежонебезпечні та пожежонебезпечні приміщення, до вибухо- і пожежонебезпечних зон зовнішніх установок, а також горючих дахів та близьких частин будівель і споруд, які виступають, місць зберігання горючих матеріалів повинна відповідати величинам, визначеним ДНАОП 0.00-1.32-01.
2.5. Протипожежні відстані від повітряних ліній слабострумових мереж (радіо, телефонного зв’язку, сигналізації тощо) до зовнішніх установок з вибухопожежонебезпечними зонами всіх класів згідно з ДНАОП 0.00-1.32-01 мають бути такими самими, як і для повітряних ліній електропередач напругою до 1 кВ.
2.6. З’єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо). Місця з’єднання жил проводів і кабелів, а також з’єднувальні та відгалужувальні затискачі повинні мати мінімальний перехідний опір, щоб уникнути їх перегрівання та пошкодження ізоляції стиків. Струм втрат ізоляції стиків повинен бути не більше струму втрат ізоляції цілих жил цих проводів і кабелів.
2.7. В електропроводках вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зон слід застосовувати відгалуджувальні та з’єднувальні коробки з негорючих або важкогорючих матеріалів. Ці коробки повинні бути постійно закриті кришками.
2.8. Переносні світильники повинні бути обладнані захисними скляними ковпаками та сітками. Для цих світильників та іншої переносної електроапаратури слід застосовувати гнучкі кабелі та проводи (шнури) з мідними жилами, спеціально призначеними для цієї мети, з урахуванням їхнього захисту від можливих пошкоджень.

Трансформатори, автотрансформатори, компенсувальні реактори, трансформатори власних потреб

9.5.1 Пожежна безпека при експлуатації трансформаторів, автотрансформаторів, компенсувальних реакторів, трансформаторів власних потреб та ін. забезпечується:

триманням у справному стані пристроїв охолоджування, регулювання і захисту устаткування;

дотриманням температурних режимів;

триманням у справному стані і постійній готовності АУПГ і пристроїв мастилоприймачів;

триманням у справному стані газоаналізаторів.

-Пристрої мастилоприймачів під трансформаторами і реакторами, мастилопроводи і дренажі мають триматись у справному стані для запобігання розтіканню мастила при аварії і потраплянню його в кабельні канали та інші комунікації.

-Максимально допустима температура верхніх шарів мастила має бути не більше 95° C, а перевищення температури мастила над температурою зовнішнього середовища - не більше 60° C.

-Засипка з гравію або щебеню (відповідної фракції) під трансформатор має триматись у чистоті і не рідше 1 разу на рік промиватися. При сильному забрудненні (занесення пилу, піску і т. ін.), замасленні засипки її слід промивати, як правило, навесні та восени. Одночасно з промиванням засипки з гравію або випробуванням стаціонарної установки пожежогасіння має бути перевірена робота мастилопроводів і видалена вода з аварійної ємності. При утворенні на засипці з гравію твердих відкладень від нафтопродуктів завтовшки не менше 3 мм або появі рослинності і в разі неможливості її очищення має здійснюватися заміна гравію (щебеню) фракцією 30 - 70 мм.

-Виведення трансформаторів з експлуатації необхідно виконувати відповідно до вимог документації заводів-виробників.

-Навколо трансформаторів бортову огорожу необхідно тримати в справному стані. При виявленні мастила на засипці з гравію (щебеню) слід уживати заходів із запобігання його подальшому надходженню.

-Забороняється використовувати стінки кабельних каналів як бортову огорожу мастилоприймачів трансформаторів і реакторів.

-Уведення кабельних ліній в шафи управління, захисту і автоматики, а також розгалужувальні (сполучні) коробки на трансформаторах і реакторах мають бути ретельно ущільнені негорючим матеріалом і відповідати класу зони по ПУЕ.

-При пошкодженні корпусу трансформатора мастило необхідно злити в аварійну ємність. Аварійні ємності для приймання мастила мають перевірятися не рідше двох разів на рік, а також після рясних дощів, танення снігу або гасіння пожежі. Стаціонарні рівнеміри в ємностях слід тримати в справному стані.

-При отриманні сигналу від газового реле трансформатора має бути негайно проведений зовнішній огляд трансформатора і відібраний газ для аналізу і перевірки на горючість. Якщо газ горючий або в ньому містяться продукти розкладання ізоляції, трансформатор має бути негайно відключений.

-Трансформатори напругою 330 кВ і вище при виділенні газу (навіть негорючого і відсутності в ньому продуктів розкладання ізоляції) мають бути розвантажені й відключені для з'ясування і усунення причини появи газу. При спрацьовуванні захисту від внутрішніх пошкоджень трансформатора мають автоматично включатися стаціонарні установки пожежогасіння водою.

-У разі автоматичного відключення трансформатора підключення його в роботу можливе тільки після огляду й усунення виявлених недоліків.

-Огляд трансформаторів власних потреб з постійним черговим персоналом має проводитися 1 раз на добу, без чергового персоналу - 1 раз на місяць.

-Позачергові огляди необхідно проводити після аварійних відключень релейним захистом трансформаторів.

-Трансформатор при пожежі має бути відключений і включена стаціонарна установка пожежогасіння. Злив мастила з трансформатора при пожежі забороняється.

-У місцях установки пожежної техніки мають бути обладнані й позначені місця заземлення. Місця заземлення пожежної техніки й устаткування визначаються фахівцями ЕЦ спільно з представниками пожежної охорони.

-Гасіння пожеж на трансформаторах, реакторах, генераторах здійснюється відповідно до оперативного плану та карток пожежогасіння. На об'єктах, де розміщені трансформатори, реактори, генератори, мають бути визначені місця зберігання захисних засобів для підрозділів пожежної охорони. Використовування цих засобів з іншою метою заборонено.

3.Екологія,ергономіка

Умови праці — сукупність факторів виробничого середовища і трудового процесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі її професійної діяльності.

Оптимальні умови і характер праці — умови і характер праці, при яких виключено несприятливий вплив на здоров'я працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів (відсутність або відповідність рівням, які прийняті як безпечні для населення); створюються передумови для збереження високого рівня працездатності.

Допустимі умови і характер праці — умови і характер праці, при яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих факторів не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, спричинені трудовим процесом, зникають за час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку наступної зміни й не справляють несприятливого впливу в близькому і віддаленому періоді на стан здоров'я працівників та їх нащадків.

Небезпечний виробничий фактор — виробничий фактор, дія якого на працівника, за певних умов, призводить до травм або раптового різкого погіршення здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор — виробничий фактор, вплив якого на працівника, за певних умов, призводить до захворювання або зниження працездатності. Залежно від рівня та тривалості дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Небезпечними і шкідливими чинниками праці можуть бути фізичні, хімічні, біологічні чинники виробничого середовища, психофізіологічні чинники в організації праці, облаштування робочого місця та устаткування.

Важкість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи (серцево-судину дихальну та інші).

Напруженість праці — характеристика трудового процесу, що відбиває переважне навантаження на центральну нервову систему.

Чинники трудового процесу мають такі характеристики. Характеристика чинників організації робочого місця:

— робоча поза (вільна, вимушена);

— час перебування у вимушеній позі (у відсотках до часу зміни);

— нахили корпуса (відсутні, змушені);

— кути нахилу корпуса (градуси);

— кількість нахилів (за операцію, за зміну). Характеристика чинників фізичного навантаження:

— маса вантажу що переміщається вручну (кг);

— звідки переміщається вантаж (з підлоги, з робочої поверхні);

- відстань прийому і переміщення вантажу (окремо по кожному);

— частота підйому вантажу (за операцію, за зміну);

— змінний вантажообіг (тонн);

— зусилля, що прикладаються до основних органів керування (Н).

Характеристики чинників зорової напруги:

— робота з оптичними приладами або без них;

— найменший об'єкт розрізнення (мм);

— контраст об'єкта розрізнення;

— характеристика фону.

Характеристика режиму праці й відпочинку:

— змінність роботи;

— тривалість обідньої перерви (хв.);

— наявність регламентованих перерв, їх тривалість за зміну.

Умови і характер праці мають такі характеристики:

I клас — оптимальні умови і характер праці, за яких виключений несприятливий вплив на здоров'я працюючих небезпечних і шкідливих виробничих чинників, створюються передумови для збереження високого рівня працездатності (відсутність або відповідність рівням, прийнятим як безпечні для населення).

II клас — допустимі умови і характер праці, за яких рівень небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує встановлених гігієнічних нормативів на робочих місцях, а можливі функціональні зміни, зумовлені трудовим процесом, відновлюються під час регламентованого відпочинку протягом робочого дня або домашнього відпочинку до початку такої зміни і не чинять несприятливого впливу в найближчому і віддаленому періоді на стан здоров'я працюючих і їхніх нащадків.

III клас — шкідливі й небезпечні умови і характер праці, за яких, унаслідок порушення санітарних норм і правил, можливий вплив небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища в значеннях, що перевищують гігієнічні нормативи, і психофізіологічних чинників трудової діяльності, що спричинюють функціональні зміни організму.

Виділяють три ступені шкідливих і небезпечних умов і характеру праці:

1 ступінь — умови і характер праці, що викликають функціональні порушення, які при ранньому виявленні й після припинення впливу мають зворотний характер;

2 ступінь — умови і характер праці, які викликають функціональні порушення, що сприяють зростанню показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а в окремих випадках — появі ознак або легких форм професійних захворювань;

3 ступінь — умови і характер праці з підвищеною небезпекою розвитку професійних захворювань, підвищеною захворюваністю з тимчасовою втратою працездатності.

За наявності двох або більше шкідливих і небезпечних виробничих чинників і чинників трудової діяльності умови праці оцінюються за найбільш високим класом і ступенем.

Класифікація не включає роботи, виконувані в екстремальних умовах, за яких сукупність умов і характер праці створюють високий ризик виникнення важких форм гострих професійних отруєнь, каліцтв, загрози для життя. Ступінь ризику при екстремальних умовах праці не може бути схарактеризований кількісними показниками шкідливості, небезпеки, важкості та напруженості праці.

Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров'я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності.

Атестація робочих місць за умовами праці повинна проводитися на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина й матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків.

Основне значення атестації полягає в регулюванні відносин між власником підприємства, установи, організації або уповноваженої ним особи і працівником у галузі реалізації прав на здоров'я й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Атестація відбувається згідно з Положенням проведення атестації та методичними рекомендаціями щодо атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством охорони здоров'я України.

Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища і трудового процесу здійснюються санітарними лабораторіями підприємств і організацій, які атестовані органами Держстандарту і Міністерством охорони здоров'я за списками, що узгоджуються з органами державної експертизи умов праці, а також на договірній основі з лабораторіями санепідемстанцій.