ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розрахунок зварювального струму

1 2 3 45

Нагрів деталей при контактному зварюванні відбувається за рахунок генерування теплоти на електричних опорах при проходженні через них струму. Відповідно до закону Джоуля-Ленца за час зварювання на ділянці між двома електродами генерується деяка кількість теплоти:

(4.2)

де R_ее – загальний опір ділянки між двома електродами.

Якщо прийняти, що струм зварювання та опір не будуть змінюватись під час зварювання, то формулу 4.2 можна записати:

. (4.3)

Ця кількість теплоти, що виділяється на ділянці між двома електродами витрачається на нагрівання металу в зоні з’єднання – корисна теплота (Q_кор) та на втрати у навколишній метал, електроди і атмосферу – (Q_втр):

Q_ее= Q_кор + Q_втр. (4.4)

Кількість теплоти, що йде на втрати визначає коефіцієнт корисної дії:

(4.5)

Для стикового зварювання оплавленням h=0,8; для стикового зварювання опором та точкового зварювання h=0,3; для шовного h=0,35.

Кількість корисної теплоти визначається формулою:

Q_кор=сrТ_звV, (4.6)

де с – теплоємність матеріалу, що зварюється (див. табл. А.1 додатку А);

r –щільність матеріалу, що зварюється (див. табл. А.2 додатку А);

Т_зв – температура зварювання, К;

V – об’єм матеріалу, що нагрівається до температури зварювання, м³.

Підставляючи формулу 4.6 у 4.5 отримуємо:

(4.7)

Далі підставляючи формулу 4.7 у 4.3 визначаємо струм зварювання:

. (4.8)

Об’єм матеріалу, що нагрівається до температури зварювання, визначається, як об’єм циліндра (рисунок 2, а). При шовному та точковому зварюванні, діаметр цього циліндру – це діаметр ядра (див. формулу 4.1), висота – це глибина проплавлення деталей, що, як було сказано вище, залежить від властивостей матеріалу та необхідної міцності з’єднання і вибирається в межах від 20 до 100 % товщини деталей. При стиковому зварюванні діаметр цього циліндру – це діаметр деталей, що зварюються, а висота – це товщина прошарку рідкого металу, що утворюється на поверхнях для стикового зварювання оплавленням (1-2 мм), а для зварювання опором – 10-50% від довжини вильоту заготівки.

а) б)

а – точкове та шовне зварювання; б – стикове зварювання

Рисунок 4.2– Розрахункові схеми для визначення об’єму матеріалу (V), що нагрівається до температури зварювання

Загальний опір ділянки між двома електродами, що звичайно виміряється в мікроомах, складається з контактних опорів деталь – деталь (R_дд), електрод – деталь (R_ед) і опору металу деталей (R_д). Таким чином, для в загальному випадку для контактного зварювання:

R_ее=2R_д + 2R_ед + R_дд. (4.9)

Опір деталей визначається за формулою:

(4.10)

де ρ_д – питомий опір матеріалу;

L_д – довжина ділянки деталі від контакту електрод-деталь до контакту дедаль-деталь;

F_д – переріз деталі.

Питомий опір пропорційний температурі:

ρ_д = ρ₀ (1 + αТ_зв), (4.11)

де ρ₀ – питомий опір матеріалу при 0 ºС (див. табл. Б.1 додатку Б);

α – температурний коефіцієнт опору (див. табл. Б.1 додатку Б).

Звичайно при стиковому зварюванні оплавленням R_дд(R_опл)»(5-7)R_д. При стиковому зварюванні опором, шовному та точковому зварюванні контактному зварюванні R_дд»(3-4)R_д. R_ед»0 і має мале значення при стиковому зварюванні як опором так і оплавленням, так як значно віддалене від місця контакту. Для шовного і точкового зварювання R_ед»0,5R_дд.

Враховуючі вищесказане та формулу 4.3, загальний опір ділянки між двома електродами буде визначатись співвідношенням:

– для стикового зварювання оплавленням – R_ее=(7-9)R_д;

– для стикового зварювання опором – R_ее=(5-6)R_д;

– для шовного та точкового зварювання – R_ее=(6-8)R_д.

Час зварювання вибирається в залежності від властивостей матеріалу, в першу чергу від тепло і електропровідності, а також від розмірів деталей.

Для стикового зварювання оплавленням для діаметрів деталей в межах 1-10 мм, час оплавлення можна взяти в межах 5-15 с, для діаметрів 15-20 мм – 12-25 с, для діаметрів 30-50 мм – 18-70 с.

Для стикового зварювання опором час зварювання на жорстких режимах можна взяти в межах 0,5-1,5 с, для м’яких режимів – в межах 1-10 с.

Для точкового зварювання, в залежності від жорсткості режиму, час зварювання можна взяти в межах 0,05-0,5 с, для шовного зварювання – в межах 0,01-0,1 с.

Підставляючи всі отримані числові дані у формулу 4.8 отримуємо значення зварювального струму для стикового та точкового зварювання. Для визначення струму при шовному зварюванні, значення отримане за формулою 4.8 необхідно збільшити на 30-40 відсотків для зменшення впливу шунтування зварювального струму.

1 2 3 45