ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВПРОВАДЖЕННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Актуальність дослідження. Актуальною проблемою сьогодення є збереження здоров’я дітей та формування такої цінності як культура здоров’я, бо найвищий рівень захворюваності населення України спостерігається серед вікової групи 0 ─ 6 років (11,86% на 1000 осіб), а потім серед дітей 7 ─ 14 років (2,29%) (за даними Міністерства охорони здоров’я України) [5, с. 2].

Аналіз публікацій. Питанню формування культури здоров’я особистості приділяли увагу такі вчені: О. Ахвердова, Ю. Драгнєв, В. Горащук, Г.Кривошеєва, С. Кириленко, С. Лебедченко, Ю. Мельник, В. Скумін. На думку В. Горащука, культура здоров’я – це важливий складовий компонент загальної культури людини, обумовлений матеріальним і духовним середовищем життєдіяльності суспільства, що виражається в системі цінностей, знань, потреб, умінь і навичок з формування, збереження й зміцнення її здоров’я [2, с. 167–174].

Мета дослідження. Метою дослідження є аналіз процесу формування культури здоров’я у молодших школярів. Завданням: дослідити основні складові здоров’язберігаючих освітніх технологій у початковій школі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сучасна освіта характеризується широким впровадженням технологічного підходу, що є об’єктивним процесом, у якому переглядаються концепції супроводу і забезпечення процесу природного розвитку дитини.

Поняття “технологія” в педагогіку прийшло з виробництва, де визначається як сукупність різних елементів, зокрема прийомів, операцій, дій, процесів та їхню послідовність, тобто це своєрідна майстерність людини. Таким чином “технологія” виступає як алгоритм за допомогою якого отримується запланований результат. З огляду на це, здоров’язберігаючі освітні технологіїможна визначити як сукупність засобів, методів, форм, прийомів організації, проведення, управління навчально-виховного процесу, спрямовані на забезпечення ефективності здоров’язбереження учнів.

У класифікації здоров’язберігаючих освітніх технологій (за О.Ващенко) виділяються такі типи [1, с. 4 – 5]:

· здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови, вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (з урахуванням вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідність навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;

· оздоровчі– технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я;

· технології навчання здоров’ю –реалізуються завдяки включенню відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до варіативної частини навчального плану нових предметів, організації факультативного навчання та додаткової освіти;

· виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей, які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я родини.

Під час уроків та позакласної роботи педагог повинен не тільки розкрити молодшим школярам чотири основні складові здоров'я (фізична, психічна, соціальна, духовна), але й забезпечити їх належне формування.

Соціальна складова здоров'я [3, с. 141–143] відображається через такі характеристики: адекватне сприйняття соціальної реальності; інтерес до навколишнього світу; адаптація до фізичної та суспільної сфер; спрямованість на суспільно корисну працю; альтруїзм; відповідальність перед іншими.

Психічна складова визначає розвиток дитини як особистості, забезпечуючи душевне благополуччя. Психічне здоров'я розкривається через розвиток основних функцій психіки людини. Учні на уроках повинні усвідомлювати, що кожен із них є неповторною особистістю, яка впевнена у своїх силах, наполегливо долає труднощі.

Показниками духовного здоров'я є духовний світ особистості, сприйняття духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики. На цю складову великий вплив мають батьки, адже формування культури здоров’я є необхідною якістю, яку слід виховувати у дітей з моменту їх народження. Видатний педагог Ян Амос Коменський зазначав, що “перша турбота батьків – оберігати здоров’я дітей” [4].

Показники соціального здоров'я пов'язані з економічними чинниками, стосунками індивіда з сім'єю, дорослими та іншими організаціями, з якими створюються соціальні відносини: праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона здоров’я, безпека існування.

Ці складові, взаємодіючи, взаємовпливаючи одна на одну, інтегруючись, створюють здоров’я людини як цілісність і як цінність[5, с. 2-6].

Серед факторів впливу на формування стану здоров’я молодших школярів виділяють: спадковість, стан навколишнього середовища, медичне обслуговування. Однак не можна ігнорувати спосіб життя, який у структурі чинників складає 50%, аджекультурна людина є не тільки “споживачем” свого здоров'я, але й його “виробником”. “Здоров’я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров’я в твоїх руках” - писав В.О. Сухомлинський [6, с.619 ].

В свою чергу, в здоровому способі життя основна роль відводиться правильно організованій руховій активності, яка складає близько 30% із 50%, а також значна увага приділяється раціональному харчуванню; чистому повітрю та воді; регулярному загартовуванню; зв’язку з природою; дотриманню правил особистої гігієни; відмови від шкідливих звичок; раціональному режиму праці і відпочинку.

Основними завданнями, які вчитель повинен перед собою ставити, є: ознайомлення з правилами безпечної поведінки у навколишньому середовищі; навчання дітей опануванню власних емоцій; розвиток самоконтролю, самосвідомості, самооцінки, навички гігієни праці; показ значення сім'ї у збереженні здоров'я; привчання дітей до виконання щоденних фізичних вправ; виховання наполегливість, товариськість.

Ці завдання можуть реалізуватись завдяки наступним методам впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій: змагання “Здорова сім`я”, “Сильні, сміливі, спритні”, “Веселі старти”, свята “День здоров'я і спорту”, “Свято народних ігор”, рухливі, рольові та дидактичні ігри “Подоляночка”, “Вовк і коза”, “Голуб”, “Гречка”, “Лисиця і курчата”; робота в парах, індивідуальна та групова; ситуативні вправи; бесіди. Використання цих форм і методів передбачає дотримання принципу активного навчання, що забезпечує залучення кожної дитини до пізнавального процесу, набуття школярами навичок здорової міжособистісної комунікації, критичного мислення для розв'язання складних проблем, пошуку альтернативи, висловлення думок, навчання приймати рішення в ситуаціях, які загрожують здоров’ю.

Висновки і перспективи дослідження. Отже, формування культури здоров'я шляхом впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій – це надійний і доступний шлях самореалізації, розвитку свого потенціалу, шлях керування своїм здоров'ям і підтримання його на творчо активному рівні. Глибокі знання й звички щодо культури здоров'я навчають учнів цінувати життя як власне, так і людей, що оточують. Ми проаналізували тільки основні складові запропонованих науковцями здоров’язберігаючих освітніх технологій. Зазначимо, що поняття “здоров’язберігаюча” можна віднести до будь-якої педагогічної технології, яка в процесі реалізації створює необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього процесу – учнів та вчителів. І, найголовніше, кожна педагогічна технологія має бути здоров’язберігаючою.

Література

1. Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі // Здоров’я та фізична культура. – 2006. – №8. – С. 1-6.

2. Горащук В. П. Формирование культуры здоровья школьников (теория и практика) : монографія. – Луганск : Альма-матер, 2003. – 376 с.

3. Психология здоровья: Учебник для вузов / Под ред. Г.С. Никифорова. – СПб.: Питер, 2003. – 607 с.

4. Коменский Я. А. Избранные педагогические сочинения : В 2 т. / Под ред. А. И. Пискунова и др. / Я. А. Коменский. – М. : Педагогика, 1982. – 656 с.

5. Савченко О.Я. Реформування шкільної освіти і реалізація її оздоровчої функції // Шлях освіти. – 2002. - №1. – С. 2 – 9.

6. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 Т. – Т.3. К.: «Радянська школа», 1977.-670 с.