 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З ТВОРАМИ КІНОМИСТЕЦТВА
Тетяна Матюшкіна ВИВЧЕННЯ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ З ТВОРАМИ КІНОМИСТЕЦТВА (НА МАТЕРІАЛІ ПОВІСТІ ЕЛЕОНОР ПОРТЕР «ПОЛІАННА». 5 КЛАС) У статті розглядається проблема вивчення творів світової літератури у взаємозв’язку з творами кіномистецтва на матеріалі твору американської письменниці Елеонор Портер «Поліанна» за новою програмою для 5 класу. Ключові слова: координація викладання навчальних дисциплін, міжмистецькі зв’язки, художньо-естетичний розвиток, кінематограф, кіноверсія, сюжет. Відомо, що методика викладання світової літератури як наука тісно пов’язана з суміжними науками, які сприяють осмислюванню знань, набутих в інших галузях, розвиткові умінь, необхідних у практичній роботі учителя. До таких можна віднести суспільні науки, науки літературознавчого та лінгвістичного циклів, педагогіку, психологію, логіку і, безперечно, естетику. Учитель повинен уміти зіставляти художні твори та інші види мистецтва, водночас естетично розвивати учнів засобами літератури як мистецтва слова. Така вимога прописана в підручнику з методики викладання світової літератури [6, 28] й зафіксована в навчальних програмах із зарубіжної літератури (5-12 класи), де йдеться про обов’язкову координацію викладання предмета з іншими шкільними дисциплінами гуманітарного й естетичного циклів («Українська література», «Історія України», «Всесвітня історія», «Музичне мистецтво», «Художня культура»). «Така координація, з одного боку, дозволить уникнути дублювання змісту навчального матеріалу, який школярі отримують на уроках із суміжних предметів, а з другого – сприятиме формуванню в учнів цілісної картини світу, «розсипаної» в мозаїці численних шкільних навчальних дисциплін» [5, 5]. Отже, курс світової літератури виконує інтегрувальну роль, сприяючи формуванню в учнів системи художнього мислення, адже «сприймання літературної одиниці в комплексі з іншим мистецтвом передбачає включення школяра одночасно у дві різні комунікативні системи, що приводять реципієнта до паралельного розуміння двох смислових об’ємів, які доповнюють один одного, взаємодіють між собою і мають певну самостійність…» [2, 6]. До проблеми комплексного використання різних мистецтв у процесі вивчення літератури долучалися в різні часи науковці А. Вітченко, В. Гречинська, С. Жила, П. Коржупова, М. Машенко, О. Ткаченко. Водночас і нововведені навчальні курси «Художня культура» та «Естетика» покликані задовольняти потреби в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них світоглядних орієнтацій і компетенцій у сфері художньої культури…До того ж ці курси не дублюють матеріал літературний, оскільки література як різновид мистецтва ними не репрезентується. Лише в 11 класі остання тема «Естетична специфіка літератури» курсу «Естетика» (профільний рівень), яка вивчається протягом однієї навчальної години, охоплює такі підтеми, як «Визначення літератури як форми художньої діяльності. Жанрово-родова специфіка літератури. Фольклорна творчість. Основні етапи розвитку літератури. Феномен літератури України: історія та сучасність» [8, 78]. У розділі «Мистецтво як естетичне явище» цієї ж програми пропонуються теми «Предмет мистецтва, художній образ, зміст і форма», «Стиль і художній метод», які паралельно й поетапно розглядаються на уроках літератури. Цієї інформації про вид мистецтва «Література», зрозуміло, недостатньо для повномірної презентації будь-якої мистецької доби. Отже, вивчення курсів «Художня культура» та «Естетика» неможливе без наведення прикладів із літератури як їх невід’ємної складової, з одного боку. З іншого – урок літератури неповноцінний без встановлення міжмистецьких зв’язків, без проведення міжмистецьких паралелей. Відомо, що найбільшою популярністю користується наймолодший із усіх видів мистецтва – кінематограф. У курсі «Естетика» (11 клас) на вивчення цієї теми відведено 2 години. Фрагментарно ця тема репрезентована в курсі «Художня культура». Ґрунтовної інформації про цей вид мистецтва учні з цих курсів не отримають, хоча знайомляться з ним іще в дошкільному віці. У школі кіномистецтво частіше представлене у вигляді кіноверсії літературного твору. Враховуючи можливості кіно впливати комплексно на емоції глядача візуалізацією дії за допомогою звуку, учитель на уроках літератури вчитиме учнів порівнювати літературний твір із його екранізацією і даватиме початкові знання про специфіку такого виду мистецтва, як кіно, за допомогою якого цікавішими й зрозумілішими стануть твори мистецтва слова. 2012 рік – рік затвердження МОНУ нових програм зі шкільних дисциплін відповідно до нових держстандартів освітніх галузей, які набирають чинності з 2013 року. Суттєво оновлено програму зі світової літератури. Отже, виникла потреба в науково-методичному забезпеченні нової програми. На нашу думку, екранізації художніх творів відіграють суттєву роль в опануванні нового матеріалу. Згадаємо, що «кіно – мистецтво синтетичне», бо поєднує в собі літературу, живопис, музику. Кінорежисер С. Герасимов стверджував, що домінантним складником кіно є слово: «Значення слова, а отже, літературного начала в кінематографічному синтезі велике…» [3, 39]. Про подібне свого часу говорив і О. Довженко. Дотримуючись методичних порад професора Жили С.О.[1] щодо використання творів кіномистецтва на уроках літератури, спробуємо продемонструвати це на матеріалі нововведеного твору Елеонор Портер «Поліанна»[9, 12], за яким було створено 12 екранізацій. Отже, пам’ятаємо, що екранізація художнього твору – це процес створення іншої версії його інтерпретації, розкриття ідейно-тематичного змісту засобами іншого мистецтва. Перегляд екранізації спонукатиме учнів до повторного уважнішого прочитання, перехресного аналізу, одержання додаткових знань шляхом зіставлення творів різних видів мистецтва. За таких умов можна аналізувати екранізацію в повному обсязі або окремі фрагменти, образи, деталі… Вивчення будь-якого твору починається зі знайомства з життям і творчістю письменника. У 5 класі подаємо мінімальну інформацію, аби не переобтяжувати дітей. Про американську письменницю подамо такі дані: Елеонор Портер (дівоче прізвище Елеонор Ходжман) народилася 1868 року в містечку Літлтон (штат Нью-Хемпшир) у родині нащадків одних із перших британських переселенців. Освіту отримала в місцевій школі, потім навчалася співати в консерваторії в Бостоні й успішно виступала в світських концертах та в церквах. 1892 року одружилася з бізнесменом Джоном Лайманом Портером і разом із ним переїхала спочатку в Массачусетс, потім в Теннессі, і нарешті в Нью-Йорк. Там Елеонор портер захоплюється літературною справою. Починаючи з 1892 року друкує в американських журналах свої короткі оповідання під псевдонімом Єлеонор Стюарт, а 1907 року виходить її новий роман «Зустрічні течії». Цей твір був належним чином поцінований читачами, і вже наступного року було опубліковане його продовження «Зміни». Але справжніми бестселлерами стали нові книги Портер. 1911 року авторка запропонувала читачам повість «Міс Біллі» про дівчинку-сироту, яка переїжджає до незнайомих родичів. Успіх книги надихнув Портер і невдовзі з’явились нові книги про міс Біллі - «Міс Біллі приймає рішення», «Міс Біллі одружується». А вже 1913 року побачила світ повість (роман), якій письменниця зобов’язана своєю всесвітньою нев’янучою славою, - «Поліанна». Книга одразу підкорила читачів різного віку, і попит на неї не могли задовольнити навіть мільйонні тиражі (уже до 1920 року книга була перевидана 47 разів). В усій Америці створювалися «Клуби Поліанни», і не тільки для дітей, декілька таких клубів було створено навіть у в’язницях. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну на ті часи суму за право на екранізацію повісті. На Бродвеї із успіхом йшла п’єса «Поліанна» (адаптація Кетрін Кунінг) з Елен Хейз у головній ролі. Письменниця отримувала багато листів із проханням продовжити історію своєї надзвичайної героїні, і 1915 року виходить нова книга «Поліанна дорослішає», яку читачі зустріли з не меншим ентузіазмом. Портер продовжувала писати до самої своєї смерті, і її нові твори викликали чималий інтерес у публіки. Усього за роки своєї письменницької кар’єри Портер написала чотири томи коротких оповідань і чотирнадцять романів для дітей та дорослих. Найвідоміші її твори – «Просто Девід» (1916; книга про хлопчика-сироту, яка теж стала бестселлером і в наш час має успіх у читача), «Шлях до порозуміння» (1917), «О гроші, гроші!» (1918), «Світанок» (1919, про людину, яка втрачає зір), «Мері-Мерайя»(1920, про маленьку дівчинку розлучених батьків) тощо. Померла Елеонор Портер 21 травня 1920 року. Некролог, надрукований другого дня у «Нью-Йорк таймс» вийшов під коротким, але виразним заголовком: «Померла автор «Поліанни». Нечувана популярність повістей про Поліанну призвела до того, що вже після смерті Портер іще три письменниці (Вірджинія Моффат, Харріет Сміт, Елізабет Бортон) почергово створювали все нові книги, об’єднані образом головної героїні, у яких розповідалося про її нові пригоди. Так народилася серія – «Радісні книжки Поліанни». Познайомимо учнів з бібліографією та переліком екранізацій творів Елеонор Портер. Далі – із самим літературним твором, у якому розповідається про дівчину-сироту Полліанну, яка після смерті батька переїжджає до незнайомої родички – рідної сестри її давно померлої матері (міс Поллі Гаррінгтон). Сподіваючись на теплу радісну зустріч, осиротіла 11-річна дитина вже на пероні вокзалу була розчарована тим, що тітка не приїхала її зустріти, а доручила це своїй служниці Ненсі. Холодний прийом з боку тітки в маєтку (суворість, педантизм, неприйняття фізичних проявів емоцій – обіймів і поцілунків, поселення Поліанни в кімнаті на горищі, покарання за запізнення на вечерю, заборона на спогади про батька тощо) переконує дитину, яка щойно втратила батька, в тому, що вона тут небажана, що родинного тепла, турботи й любові вона тут не знайде. Проте Поліанна швидко опановує собою, бо уміє боротися з неприємностями, знаходити в усьому позитив. Її коханий батько (священник, із яким колись, порушивши батьківську заборону, втекла її матір Дженні) навчив її грі, яка психологічно підготувала дитину до житейських труднощів. Гра полягала в умінні знаходити в усьому позитив, навчала радіти життю, цінувати кожну його мить (почалося все з милиць, подарованих Поліанні на Різдво замість омріяної ляльки; тоді батько, намагаючись заспокоїти доньку, яка гірко плакала, запропонував порадіти хоча б тому, що ці милиці їй не потрібні). Поліанна – добра, щиросердна, непосидюча дівчинка, винахідлива, життєрадісна, їй бракує спілкування з дітьми, проте вона налагоджує дружні стосунки з дорослими. Її цікавить усе, що відбувається навколо. Вона навчена любити ближнього, жити турботами інших, опікуватися тими, хто потребує її допомоги (сусід Джон Пендлтон – самотній, суворий, небагатослівний старий, який, як з’ясувалося пізніше, був колись закоханий в маму Поліанни й виявив бажання забрати дівчинку до себе й зробити її своєю спадкоємницею: хлопчик Джиммі Бін – сирота й безхатченко: місіс Сноу – хвора жінка, яку за наказом тітоньки провідувала Полінна, та інші мешканці невеличкого містечка). Присутність Поліанни в домі тітоньки Поллі вносить позитивні зміни у встановлений і, здавалося, непорушний порядок життя (з’ява кота, собаки). Потроху Поліанна заволодіває думками самотньої жінки, яка забрала племінницю до себе з почуття обов’язку справжньої християнки, а згодом пробуджує в її самотньому серці любов. Дівчинку полюблять садівник Том, який пам’ятав її маму замолоду, служниця Ненсі, містер Пендлтон, місіс Сноу, лікар Чилтон та інші мешканці міста, які цінуватимуть її за душевну щедрість, життєлюбність, доброзичливість, прагнення допомогти ближньому в біді, бажання бачити людей щасливими. Дівчинка-підліток навчить дорослих боротися з проблемами за допомогою своєї чудової гри в радість, якої колись навчив її батько. І коли з нею самою трапиться біда (каліцтво внаслідок автомобільної аварії, повна нерухомість), мешканці містечка будуть уболівати за неї, бажати одужання, дякувати за дитячу мудрість, яка допомогла їм у розв’язанні дорослих проблем. Історія Поліанни щасливо завершується. Дівчинка одужуватиме після вдалої операції, а завдяки її старанням нарешті порозуміються й одружаться закохані тітонька Поллі та лікар Чилтон. Щасливим стане Джиммі Бін, бо Джон Пендлтон на прохання Поліанни всиновить хлопчика. Учні вже з біографії знатимуть про численні екранізації повісті Елеонор Портер (12). Безумовно, у творі подано події, які утворюють його сюжет, портретні характеристики Поліанни та інших персонажів твору. Цікаво буде їх порівняти з бодай однією екранізацією, аби зробити висновки про оригінальне прочитання режисером твору американської письменниці та краще закарбувати його в пам’яті. Учні 5 класу навряд чи зможуть здійснити ґрунтовний порівняльний аналіз літературного оригіналу та його кіно версії (2003 р. "Поліанна" – телефільм; режисер Сара Хардінг, у головній ролі – Джорджина Террі; Великобританія), проте пізніше – в 11 класі в курсі «Естетики» обов’язково згадають цей приклад під час вивчення теми «Кінематограф», коли вже знатимуть, що під час екранізації режисер має право на своє прочитання, навіть на співавторство, яке проявляється у введенні нових діалогів, вчинків персонажів, у заміні окремих епізодів, деталей сюжету, власному баченні зовнішності персонажа, його характеру, мотивації його поведінки тощо. І хоча, за словами В. Шукшина, «…Не можна зробити фільм з усіх поглядів рівноцінний літературному твору, який залишиться жити в часі, в душах людей… Засоби літератури і засоби кіно – не однакові. Різні. Засоби літератури незмірно багатші, різноманітніші, природа їхня інша, ніж природа кінематографічних засобів» [9, 107], корисно разом із учнями проводити зіставлення задля підвищення культури сприйняття творів мистецтва, розуміння їхньої специфіки й ролі в духовному зростанні людства. У 5-ому ж класі ми простежимо, чи відбулися зміни в сюжеті кіноверсії твору, наперед склавши таблицю(Додаток 1)його ключових епізодів, якщо такі зміни відбулися, то спробуємо пояснити, чому до таких змін вдався кінорежисер, яке творче завдання реалізував. Додаток 1
Ліву частину порівняльної таблицізаповнимо назвами розділів художнього твору (авторка досить детально структурувала свій твір), що дасть змогу перевірити, чи дотримається режисер порядку розгортання сюжетної дії. Переконаємось, що кінорежисером практично повністю відтворена історія Поліанни, водночас, внесені окремі зміни. Це переписані діалоги, змінені портретні характеристики персонажів (Ненсі зістрічає Поліанну за описом, поданим у телеграмі: в неї «світле волосся, сукня в червону клітинку, брилик…», вона мала «грубеньки світло-жовті коси, веснянки, великі блакитні очі»; зовнішність героїні фільму дещо інша – рудоволоса, із завжди напіврозкритим ротиком…, але не менш чарівна), розкриття сюжетної лінії Ненсі – Тімоті (історія кохання, до якої причетна й Поліанна), уведення образу автомобіля як символу технічного прогресу(спочатку це мрія Тімоті, яка здійснюється: на його прохання хазяйка купує автомобіль, під колеса якого й потрапить Поліанна, Тімоті стає винуватцем каліцтва дівчинки), посилення ролі образу Джиммі Біна (Боба) в порятунку Поліанни, щоб підкреслити невміння дорослих визначати життєві пріоритети, різні епілоги: в Елеонор Портер – Поліанна в лікарні, в режисера – Поліанна, яка вже може самостійно пересуватися, бере участь у вінчанні своєї тітоньки Поллі з лікарем Чилтоном). Разом з учнями складемо порівняльні характеристики за словесними портретами, поданими в літературному творі, та візуальними образами, створеними кіноакторами. Напишемо відгук про екранізацію, з’ясувавши для себе, які нові знання ми отримали під час перегляду фільму, які додаткові емоції пережили, як збагатилося наше уявлення про твір та його персонажів після перегляду кінострічки. Для виконання роботи знадобиться невеличкий словничок, який міститиме такі терміни: кадр(окремий знімок на кіно та фотоплівці//окрема сцена або епізод із кінофільму), кіномистецтво(мистецтво відтворення на екрані за допомогою кінематографа зображень, які викликають враження живої дійсності), кінообраз(образ, створений актором), кінометафора (кінематографічний елемент, що є у фільмі образно-символічним, асоціативним засобом зображення, вираження думок), кінематограф (kinema – рух, зміна; мистецтво, яке продукує рухомі зображення на плівці, що створює відчуття реальної дійсності), композиція кадру (створення звукового – поєднання слова, музики, шуму, й зорового ряду – перспективи, світлових акцентів, деталей), монтаж (підбір та поєднання окремих частин чогось), синтез (поєднання) засобів виразності. У ході зіставлення художнього твору з його екранізацією учні переконаються в тому, що між двома видами мистецтва є принципові відмінності. Специфічність кожного полягає в своєрідності зображувально-виражальних засобів. У цьому переконує початок фільму – його перші кадри, які починаються з полювання на муху як візуальний образ-символ порушника усталеного в маєтку порядку, заведеного його господаркою.Служниці Ненсі було наказано безпощадно знищувати цих шкідливих комах. Кіносценарист, кінорежисер разом із оператором, акторами вибудовують кадри, де образи творяться за допомогою не тільки слова, але звуку, динаміки руху візуальних картин відтвореної дійсності. Відпадає потреба в детальних словесних описах портретів, пейзажів, інтер’єрів, характерів, бо все це синтетично відтворено й подано вже як режисерська версія інтерпретації художнього твору. І в уважного читача є змога порівняти створене власною уявою з пропонованою версією. Отже, порівняння літературного твору з його кіноверсією безперечно активізуватиме сприйняття учнями творів мистецтва й сприятиме виробленню умінь самостійно оцінювати художні явища. Окрім того, нове осмислення сюжету, образної системи внаслідок зіставлення творів різних видів мистецтва збагачуватиме духовний світ учня, розвиватиме його аналітичне мислення. Результатом такої роботи буде глибше проникнення у твір, краще його розуміння, засвоєння й запам’ятовування. У такий спосіб формуватимуться аналітичні компетенції як найважливіший індикатор загальної предметної компетентності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Жила С.О. Кіномистецтво на уроках літератури: проблеми взаємозв’язків. – Чернігів, 2001. – 45с. 2. Жила С.О. Мозаїка мистецтв на уроках української літератури. Посібник для вчителя. У 2-х ч. Ч. 1.– Чернігів, 2009. – 205 с. 3. Жила С.О. Мозаїка мистецтв на уроках української літератури. Посібник для вчителя. У 2-х ч. Ч. 2.– Чернігів, 2009. – 169с. 4. Жулинський М.Г. Висока місія вчителя-зарубіжника //Зарубіжна літ. – 1999. – №11. 5. Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-12 кл. – К.: Ірпінь, 2005. – 112с. 6. Мірошниченко Л.Ф. Методика викладання світової літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000. 7. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000. 8. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 10-11 класи. Художня культура. Естетика. – К.: МОНУ, 2010. – 79 с. 9. Світова література. Програма для загальноосвітніх закладів. 5-9 класи //Зарубіжна література в школах України. – 2012. – №7-8. – С.7-29. 10. Шукшин В. Средства литературы и средства кино// Искусство кино. – 1979. – №7. – С. 107.
В статье рассматривается проблема изучения произведений мировой литературы во взаимосвязи с произведениями киноискусства на материале повести американской писательницы Элеонор Портер «Полианна» по новой программе для 5 класса. Ключевые слова: координация преподавания учебных дисциплин, межпредметные связи, художественно-эстетическое развитие, кинематограф, киноверсия, сюжет. Додаток 1
|
