ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лекція 4.3. Облік витрат і визначення собівартості продукції тваринництва

1. Облік витрат виробництва і надходження продукції тваринництва.

2. Особливості обчислення собівартості основної продукції за різними видами (групами) тварин.

Навчальна мета: навчити визначати витрати, що входять до складу собівартість продукції рослинництва та тваринництва, розкрити значення обліку витрат та визначення собівартості сільськогосподарської продукції.

Література:

1. П(С)БО 30 „Біологічні активи”, затверджені наказам МФУ від 18.11.2005 р. № 790

2. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку біологічних активів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2006 р. № 1315.

3. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18.05.2001р. №132.

1 питання .

Тваринництво є однією з провідних галузей сільського господарства, яке має свої специфічні особливості, що впливають не тільки на організацію та технологію виробництва, але й на побудову бухгалтерського обліку. Так, до специфічних об’єктів обліку можна віднести такі групи тварин:

1. Поточні біологічні активи

2. Довгострокові біологічні активи

3. Тварини, які не відносяться до 1 та 2 категорій і які не приймають участь у сільськогосподарській діяльності.

Поточні біологічні активи- біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні та відгодівлі.

Облік тварин , що відносяться до складу поточних біологічних активів, а це молодняк тварин, тварини на відгодівлі, птиці, звірі, риби, сім’ї бджіл тощо, здійснюється на рах. 21 „Поточні біологічні активи”. По дебету відображається надходження таких тварин або збільшення їх живої маси. За кредитом відображається вибуття тварин в різних напрямках.

Особливістю молодняку тварин та тварин на відгодівлі є те, що в процесі вирощування та відгодівлі зростання вартості таких тварин відбувається до моменту передачі їх до основного стада. У зв’язку з цим щомісячно визначається приріст живої маси тварин та їх планова вартість.

Приріст живої маси молодняку тварин та тварин на відгодівлі, визначається як різниця між масою поголів’я, яка була на кінець року та яка вибула протягом року, та масою тварин, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід і ті, які були на початок року.

Собівартість 1 ц приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи тварин (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Основним або дорослим стадом тварин вважають тварин, які внаслідок біологічних перетворень здатні приносити сільськогосподарську продукцію та/або додатковий біологічний актив.

Такі тварини за своїм економічним змістом є необоротними активами сільськогосподарського підприємства. Вони обліковуються на рах. 16 „Довгострокові біологічні активи”. По дебету відображається надходження тварин до основного стада, по кредиту їх вибуття.

Тварини, які не використовуються в сільськогосподарській діяльності, вважаються основними засобами сільськогосподарського підприємства, наприклад, коні, воли, службові собаки тощо. Облік таких тварин здійснюється на субрахунку 107 „Тварини ”. По дебету відображається їх надходження , по кредиту – їх вибуття.

Об’єктами обліку у тваринництві є окремі види чи групи тварин.

По кожному з цих об’єктів ведеться аналітичний обік витрат та вихід продукції в розрізі наступних статей витрат:

1. Оплата праці з відрахуваннями на соціальні заходи;

2. Корми;

3. Роботи та послуги допоміжних виробництв;

4. Витрати на утримання основних засобів;

5. Загальновиробничі витрати;

6. Страхові платежі;

7. Втрати від падежу тварин;

8. Інші витрати.

По статті ”Корма” враховується вартість кормів власного виробництва та придбанні, а також витрати на їх внутрішньогосподарське переміщення з поля до міста їх постійного зберігання.

По статті “Втрати від падежу тварин” враховуються втрати від гибелі тварин за мінусом отриманих від них шкір, копит, жирів у випадку відсутності винних осіб.

По статті “Інші витрати” включаються витати по огородженню ферм, обладнання, дезинфекції бар’єрів, вартість спецодягу робітників та працівників.

Облік витрат, пов’язаних з утриманням та вирощуванням тварин, здійснюється на субрахунку 232 „Тваринництво”.

Типові кореспонденції рахунків з обліку витрат тваринництва:

Зміст господарських операцій	Бухгалтерські проводки
дебет	кредит
1. Нарахована заробітна плата працівникам, які зайняті доглядом за тваринами
2. Здійснені відрахування на соціальні заходи
3. Витрати на корми : а) власного виробництва б) придбані		231, 27
4. Списані послуги допоміжних виробництв на собівартість продукції тваринництва		23/ДВ
5. Списані загальновиробичі витрати
6. Використані засоби захисту тварин
7. Нараховані страхові платежі щодо страхування сільськогосподарських культур

По всім статям протягом року витрати враховуються наростаючим підсумком, а на кінець року визначається фактична собівартість продукції тваринництва.

Калькуляційною одиницею виступає 1 центнер продукції, в птахівництві – тисяча штук яєць.

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса.

Витрати на утримання молодняка тварин, який не зважується (молодняк робочих коней, звірів тощо), відносяться на збільшення вартості цих тварин виходячи з кількості кормо-днів та собівартості кормо-дня.

Приріст живої маси протягом року визначається зважуванням при отриманні та вибутті тварин на кінець кожного місяця та оформляється “Актом о зважуванні”, в якому відображається маса кожного з тварин на початок та кінець місяця.

Приріст живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці певного виду та групи визначається як різниця між масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року, включаючи приплід, та які були на початок року.

Собівартість центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не уточнюється.

У тваринництві фактична собівартість продукції розраховується в тій самій послідовності, як і в рослинництві, тобто з початку визначається собівартість побічної продукції, а потім основної.

По окремим видам побічної продукції вартість оцінюється по встановленим видам.

Так, вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат, витрат на його прибирання та до ставки до місця зберігання вартості підстилки. Собівартість тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.

До витрат на прибирання гною відноситься заробітна плата, відрахування на соціальні заходи, витрати на транспортування та водовідведення, амортизація технічних засобів, які цим займаються.

Собівартість = витрати на придбання + собівартість підстилки

1 т гною кількість гною

Інша побічна продукція, така як: вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей, забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

2 питання .

Калькулювання основної продукції має свої особливості. Наприклад: у молочному тваринництві витрати на утримання стада за мінусом побічної продукції відносяться на основну продукцію та приплід.

Так, у відповідності з Методичними рекомендаціями № 132 у молочному скотарстві розраховується собівартість центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

У м'ясному скотарстві собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).

Собівартість центнера живої маси визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули), та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість центнера використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.

Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість центнера живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені та які залишилися під матками на кінець року.