ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Загальна характеристика слідчих (розшукових) дій. Роль оперативно-розшукових заходів у досудовому розслідуванні.

Поняття і форми досудового розслідування.

1. Поняття та завдання досудового розслідування як стадії кримінального провадження • Форми досудового розслідування • Дізнання та порядок його здійснення Об’єднання та виділення матеріалів досудового розслідування Розгляд клопотань під час досудового розслідування

2. Поняття та класифікація слідчих (розшукових) дій. Оперативно-розшукові заходи у кримінальному провадженні. Допити у досудовому провадженні

3. Огляд та освідування. Експертиза у досудовому розслідуванні. Слідчий експеримент

Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття, види, загальні умови проведення.

Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, під час якої, відповідно до кримінально-процесуального закону, здійснюється діяльність органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді з всебічного, повного, об’єктивного дослідження обставин кримінального правопорушення з метою повного і швидкого його розкриття, викриття винних осіб, вжиття необхідних заходів до запобігання і припинення злочинної діяльності, забезпечення відшкодування (компенсації) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також можливої конфіскації майна. Досудове розслідування направлене на:

1.швидке і повне розкриття кримінального правопорушення,

2. викриття винних у його вчиненні осіб;

3. всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин вчинення

4. правопорушення;

5. виявлення, збирання та процесуальне закріплення (фіксація) доказів з метою подальшого їх використання під час судового провадження;

6. забезпечення законності й обґрунтованості притягнення осіб до кримінальної відповідальності або застосування інших кримінально-правових заходів;

7. забезпечення участі підозрюваного в кримінальному провадженні та припинення його подальшої злочинної діяльності; встановлення наявності або відсутності шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, визначення її виду та розміру

8. та вжиття заходів щодо забезпечення відшкодування (компенсації) завданої шкоди, а також щодо забезпечення можливої конфіскації;

9. виявлення причин і умов, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, і вжиття заходів щодо їх усунення.

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства досудове розслідування може здійснюватися в трьох формах: досудове слідство, дізнання та спеціальне досудове розслідування. Що стосується перших двох форм, то на відміну від попереднього процесуального законодавства їх розмежування здійснюється не за суб'єктами провадження (слідчий та органи дізнання), а в залежності від предмета розслідування, в той час як суб'єкти розслідування співпадають, оскільки ними виступають слідчі або інші прирівняні до них посадові особи відповідно до закону.

Досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (п. 6 ч. 1 ст. З КПК України).

Дізнання являє собою форму досудового розслідування, в межах якої здійснюється розслідування факту вчинення кримінальних проступків (п. 4 ч. 1 ст. З КПК України).

Дізнання проводиться слідчим, який діє відповідно до загальних правил досудового розслідування, з урахуванням положень глави 25 КПК України.

До найбільш вагомих особливостей дізнання слід віднестинаступне.

По-перше, під час здійснення дізнання не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави

або тримання під вартою.

По-друге, при досудовому розслідуванні кримінальних проступків дозволяється проводити всі слідчі (розшукові) дії, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

По-третє, дізнання повинно бути закінчено у строк не більше тридцяти днів. При цьому, слідчий зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п'яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів: 1) проект рішення про закриття кримінального провадження; 2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) клопотання про продовження строку досудового розслідування. У свою чергу прокурор зобов'язаний до спливу тридцятиденного строку після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій: 1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування.

По-четверте, судове провадження може здійснюватися у спрощеному порядку. Встановивши під час досудового розслідування, що 1) підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності; 2) потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду; прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний роз'яснити підозрюваному, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослі- дження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Крім того, слідчий, прокурор зобов'язаний впевнитися у добровільності згоди підозрюваного, потерпілого та представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні. Одночасно до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані: 1) письмова заява підозрюваного, складена в присутності захисника, щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 2) письмова заява потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, стосовно згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні; 3] матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості;

Спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, з урахуванням наступних особливостей.

По-перше, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, перелік яких визначений в ч. 2 ст. 297-1 КПК України. Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів, не визначених законом, не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності або оголошені у міждержавний та/або міжнародний розшук, та вони розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними в ч. 2 ст. 297-1 КПК України, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

По-друге, з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді має право звернутися прокурор або слідчий за погодженням з прокурором. Клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування розглядається слідчим суддею не пізніше десяти днів з дня його надходження до суду за участі особи, яка подала клопотання, та захисника. Якщо підозрюваний самостійно не залучив захисника, слідчий суддя зобов'язаний вжити необхідних заходів для залучення захисника. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання подано без додержання вимог статті 297-2 КПК України, повертає його прокурору, слідчому, про що постановляє ухвалу. Під час розгляду клопотання слідчий суддя має право за клопотанням сторін кримінального провадження або за власного ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає мотиви задоволення або відмови у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування. Копія ухвали надсилається прокурору, слідчому та захиснику, а інформація про здійснення спеціального досудового розслідування вноситься до ЄРДР.

По-третє, існує особливий порядок вручення процесуальних документів. Повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов’язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр») та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом. Копії процесуальних документів, що підлягають врученню підозрюваному, надсилаються його захиснику.

До загальних умов досудового розслідування слід віднести наступні правові вимоги.

Своєчасний початок досудового розслідування (ст. 214 КПК України) - досудове розслідування розпочинається з моменту внесення всієї необхідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається;

Слідчий, прокурор¹ невідкладно, але не пізніше 24 годин після отримання (реєстрації) інформації про вчинення кримінального правопорушення з будь-якого законного джерела, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань Та розпочати розслідування. При цьому слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. ;і ^:

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до ЄРДР або без такого внесення не допускається, із загального правила є два виключення. По-перше, огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду, незалежно від отриманого при огляді результату. По-друге, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно, а відомості про нього вносяться до ЄРДР при першій можливості.

Якщо відомості до ЄРДР вніс слідчий, то він невідкладно, у письмовій формі повідомляє керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, які мають значення. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування, одночасно повідомивши про того працівника прокуратури, який буде здійснювати процесуальне керівництво.

Відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до ЄРДР негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні нею від імені або в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених ч. 48 ст. 214 КПК України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі, яка діяла від імені або в інтересах юридичної особи, повідомлено про підозру.

Дотримання правил про підслідність (ст. 216 КПК України]. Під підслідністю розуміють сукупність ознак кримінального провадження, в залежності від яких закон відносить його до компетенції того або іншого органу досудового розслідування.

У діючому законодавстві використовуються наступні види підслідності.

По-перше, предметна (родова] підслідність - визнається характером вчиненого кримінального правопорушення, його кваліфікацією, в залежності від чого компетенція розподіляється між слідчими та іншими уповноваженими на проведення досудового розслідування різних відомств. Наприклад, слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, крім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.

По-друге, територіальні підслідність (ст. 218 КПК України] - досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Зазначене положення виключає можливість спорів між органами розслідування про підслідність правопорушень, які вчиняються на декількох або на межі декількох територій.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування, відразу після внесення інформації до ЄРДР, слідчий зобов'язаний перевірити наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення. У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

По-третє, персональна (особиста] підслідність (ст. 216 КПК України] - визначається особливостями суб'єкта кримінального

правопорушення. Так, наприклад, детективи Національного анти- корупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, визначених в ч. 5 ст. 216 КПК України, якщо вони вчинені державним службовцем, посада якого віднесена до першої та другої категорій посад, особою, посада якої прирівняна до першої та другої категорій посад державної служби.

По-четверте, підслідність за зв’язком проваджень - якщо під час розслідування злочинів, віднесених до підслідності слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, будуть встановлені інші злочини визначені законом (ч. З ст. 216 КПК України], вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Аналогічне правило діє і стосовно розслідування, яке здійснюють слідчі підрозділи органів безпеки.

По-п'яте, альтернативна підслідність - допускається провадження досудового розслідування по провадженням однієї і тієї ж категорії слідчими різних відомств (ч. 6 ст. 216 КПК України).

По-шосте, виключна підслідність - відповідно до неї орган, на який покладається розслідування, визначається прокурором. Так, відповідно до ч. 9 ст. 216 КПК України, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикоруп- ційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор України

або його заступник.

Дотримання строків досудового розслідування (ст. 219 КПК України). Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений, при цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк досудового розслідування продовжується за наступними правилами (ст. 295 КПК України). Продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора. Копія клопотання вручається слідчим або прокурором підозрюваному та його захиснику не пізніше ніж за п’ять днів до дня подання клопотання прокурору, що уповноважений на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування. Підозрюваний, його захисник мають право до подання клопотання про продовження строку досудового розслідування подати слідчому або прокурору, який ініціює це питання, письмові заперечення, які обов'язково долучаються до клопотання і разом з ним подаються прокурору, уповноваженому на його розгляд. Прокурор, уповноважений розглядати питання продовження строку досудового розслідування, зобов'язаний розглянути клопотання не пізніше трьох днів з дня його отримання, але в будь-якому разі до спливу строку досудового розслідування. Рішення прокурора про продовження строку досудового розслідування або про відмову у такому продовженні приймається у формі постанови, і воно може або задовольнити клопотання про продовження строків досудового розслідування, або відмовити у задоволенні. У разі відмови у продовженні строку досудового розслідування, прокурор, який здійснює процесуальне керівництво, зобов'язаний протягом п'яти днів прийняти одне із рішень, яким закінчується досудове розслідування.

До строку досудового розслідування не включається час, протягом якого було зупинене досудове розслідування.

Об'єднання і виділення матеріалів досудового розслідування (ст. 217 КПК України).

У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали досудових розслідувань, якщо: 1) декілька осіб підозрюються у вчиненні одного кримінального правопорушення;

одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень; 3) матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, свідчать, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). При цьому не можуть бути об'єднані в одне провадження матеріали досудового слідства та дізнання. І хоча діюче процесуальне законодавство визначає об’єднання в одному провадження як право, а не обов’язок, практика абсолютно обґрунтовано пішла шляхом обов'язкового об'єднання окремих епізодів злочинної діяльності при встановленні ознак, визначених законом. Таке об'єднання завжди позитивно позначається на об'єктивності та повноті судового провадження і справедливості підсумкового судового рішення.

Виділення допускається тільки у випадку, коли виникла така необхідність, але за умови, що таке виділення не вплине негативно на повноті, неупередженості та об'єктивності досудового розслідування. Зокрема, виділення провадження допустиме, якщо: 1) є достатньо інформації вважати, що епізод злочинної діяльності не пов'язаний із здійснюваним кримінальним провадженням; 2) при зупиненні досудового розслідування, якщо провадження здійснюється відносно декількох осіб, а один або декілька захворіли на хворобу, що не дає можливості приймати участь у провадженні; 3) неповнолітній вчинив кримінальне правопорушення разом з повнолітньою особою.

Рішення про об'єднання чи виділення матеріалів досудового розслідування приймається прокурором і вони не можуть бути оскаржені.

Розгляд клопотань під час досудового розслідування (ст. 220 КПК України). Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокзфор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання.

Якщо клопотання задоволене, то спеціальне рішення не оформлюється, а виконуються дії або приймають рішення, щодо яких і було внесене клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення (ст. 221 КПК України). Слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів: 1) про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві; 2) ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування (ст. 222 КПК України). Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Таке попередження здійснюється письмово. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

Поняття та класифікація слідчих (розшукових) дій • Загальні умови проведення слідчих (розшукових) дій ° Оперативно- розшукові заходи та їх співвідношення з слідчими (розшу- ковими) діями • Допит як вид слідчої (розшукової) дії • Загальні умови проведення допитів • Допит свідка • Допит потерпілого • Допит підозрюваного * Допит обвинуваченого • Допит двох або більше осіб (очна ставка)

В науці кримінального процесу склалося два підходи до дефініції слідчих (розшукових) дій.

При підході, який можна умовно назвати «широким», до слідчих дій відносять всі процесуальні дії, проведення яких відноситься до компетенції слідчого, прокурора, слідчого судді під час проведення досудового розслідування або суду під час судового провадження, якщо вони (процесуальні дії) не відносяться до опера- тивно-розшукових заходів.

При «вузькому» підході до розуміння слідчих (розшукових) дій до них відносять тільки ті процесуально значущі дії, які орієнтовані виключно на пошук, фіксацію, перевірку фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які мають значення для кримінального провадження.

У діючому кримінально-процесуальному законодавстві знайшов втілення саме «вузький» підхід до визначення слідчих (розшукових) дій, оскільки в ч. 1 ст. 223 КПК України зазначено, що слідчими (розшуковими) діями є дії, спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Загальними умовами проведення слідчих (розшукових) дій визнаються наступні правові положення.

Проведення слідчих (розшукових) дій допускається тільки після внесення інформації про факт вчинення кримінального

правопорушення або факт вчинення замаху або приготування до вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Слідчі (розшукові) дії проводяться виключно за наявності підстави - достатність відомостей, що вказують на можливість досягнення цілей, які поставлені перед слідчою (розшуковою) дією.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені, незалежно від того, чи виступають вони учасниками кримінального провадження чи ні.

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, обов'язково роз'яснюються їх права і обов’язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена законом.

Слідчі (розшукові) дії проводяться виключно належним суб’єктом, тобто тією особою, до компетенції якої віднесено проведення досудового розслідування або проведення окремих слідчих (розшукових) дій.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строку досудового розслідування, якщо він не був продовжений, крім їх проведення за дорученням суду під час судового провадження. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими.

Слідчі (розшукові) дії проводяться на підставі ухвали слідчого судді (обшук, огляд житла), постанови прокурора (огляд з метою ексгумації, освідування) або без них (допит, впізнання).

Під час проведення слідчої (розшукової) дії повинна забезпечуватися безпека її учасників, не допускається приниження честі та гідності осіб. Якщо забезпечити безпеку учасників слідчої (розшукової) дії не можливо, то особа, яка здійснює кримінальне провадження, повинна відмовитися від її проведення і шукати інші, небезпечні способи отримання та фіксації доказової інформації.

Під час проведення слідчих (розшукових) дій забороняється застосовувати до їх учасників фізичне або психічне насилля та інші незаконні або моральні засоби впливу.

Забороняється проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години), за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати

слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду за результатом закінчення досудового розслідування.

Слідча (розшукова) дія, що вчиняється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли, по-перше, через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо, по-друге, така особа добровільно та письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

При проведенні слідчих (розшукових) дій можуть залучатися поняті. Слідчий, прокурор зобов'язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред'явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов'язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідуван- ня особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов'язковою участю не менше двох понятих, незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Хід, зміст і результати слідчої (розшукової) дії підлягають обов'язковому протоколюванню. В процесі проведення слідчих дій можуть застосовуватися різноманітні технічні засоби фіксації.

Проведення слідчих (розшукових) дій повинно базуватися на належних моральних принципах.

Що стосується законодавчої класифікації слідчих (розшукових) дій, то слід вказати на наступне. В кримінально-процесуальному

законі редакції 2012 року використовується незвичайна для українського законодавства юридична техніка, відповідно до якої законодавець визначає (характеризує) родове поняття і одне з видових, залишаючи інші видові без загальної характеристики. Так, наприклад, законодавець характеризує виклик і судовий виклик, суб'єкти кримінального провадження та суб'єкти судового провадження. Саме таким чином класифікуються і слідчі (розшукові) дії, де зазначене є родовим поняттям, а як видове визначаються тільки негласні слідчі (розшукові) дії. З метою полегшення викладання матеріалу буде використовуватися категорія, яка охоплює слідчі (розшукові) дії, що не характеризуються властивостями негласних слідчих (розшукових) дій, а саме гласні слідчі (розшукові) дії.

Таким чином, слідчі (розшукові) дії класифікуються законодавством на гласні та негласні, відмінність яких полягає в тому, що при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій сам факт такого проведення, використані методи не підлягають розголошенню. Натомість проведення гласних слідчих (розшукових) дій не становлять таємниці як з точки зору факту проведення, так і з точки зору залучення інших осіб для їхнього проведення.

Слідчі дії необхідно відрізняти від оперативно-розшукових заходів, які проводяться під час здійснення оперативно-розшу- кової діяльності, під якою розуміють систему гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що проводяться із застосуванням оперативних та оперативно- технічних засобів. На відміну від кримінального провадження, яке здійснюється як реакція уповноважених органів виключно на факт вчинення кримінального правопорушення або іншого протиправного діяння, підставами для проведення оперативно- розшукової діяльності є:

1) наявність достатньої інформації, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про злочини, що готуються; осіб, які готують вчинення злочину; осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання; осіб безвісно відсутніх; розвідувально- підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України; реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв’язку з їх службовою діяльністю, а також осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;

запити повноважних державних органів, установ та організацій про перевірку осіб у зв’язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках;

потреба в отриманні розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави;

наявність узагальнених матеріалів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, отриманих в установленому законом порядку.

При встановленні зазначених підстав оперативні підрозділи для досягнення визначених цілей застосовують оперативно- розшукові заходи, перелік яких визначається законом і є вичерпним:

опитування осіб за їх згодою, використання їх добровільної допомоги;

проведення контрольованої поставки та контрольованої та оперативної закупки товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форми власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупок здійснюється згідно з положеннями статті 271 КПК України, однак слід враховувати, що КПК України визначається тільки порядок проведення і це не дає право відносити оперативно- розшукові заходи до слідчих (розшукових) дій;

порушення в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

ознайомлення з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, на вимогу керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України, - витребовування документів та даних, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення в установленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених КПК України;

проведення операцій із захоплення злочинців, припинення злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

відвідування жилих та інших приміщень за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин кримінального правопорушення, що готується, а також збирання відомостей про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;

негласне виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержання розвідувальної інформації, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно з положеннями статті 267 КПК України;

виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно з положеннями статті 272 КПК України;

здійснення аудіо-, відеоконтролю особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно з положеннями статей 260, 263-265 КПК України;

накладання арешту на кореспонденцію, проведення її огляду та виїмки згідно з положеннями статей 261, 262 КПК України;

спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно з положеннями статей 269, 270 КПК України;

установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно з положеннями статті 268 КПК України;

наявність гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

використання конфіденційного співробітництва згідно з положеннями статті 275 КПК України;

отримання від юридичних чи фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, що готуються або вчинені, та про загрозу безпеці суспільства і держави;

використання за згодою адміністрації службового приміщення, транспортного засобу та іншого майна підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житла, інших приміщень, транспортних засобів і майна, які їм належать;

створення та використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) або несправжніх (імітаційних) засобів згідно з положеннями статті 273 КПК України;

створення і застосування автоматизованих інформаційних систем;

застосування засобів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї на підставах і в порядку, встановлених законами про Національну поліцію. Службу безпеки України, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб, Митним кодексом України;

звернення у межах своїх повноважень із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

І хоча порядок прийняття рішення про проведення оператив- но-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постанов- лення ухвали слідчого судді та інші питання їх регулюються главою 21 КПК України, однак проведення цих заходів має свої особливості. Ці особливості стосуються мети проведення оперативно- розшукових заходів, суб’єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення.

Допит (ст. 224 КПК України) - це слідча дія, під час проведення якої у свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого і експерта отримується інформація у формі показань, які мають значення для кримінального провадження або перевіряються раніше надані показання з метою подолання наявних розбіжностей.

Загальні умови проведення допитів:

Допит проводиться за місцем проведення досудового розслідування або в іншому місці за погодженням із особою, яка підлягає допиту.

Допит проводиться без попереднього складання слідчим або прокурором постанови чи слідчим суддею ухвали.

Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому - понад вісім годин на день. Перерви повинні бути достатніми для відновлення, фізичних та психічних сил та задоволення фізіологічних потреб.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/ або відеозапис.

При необхідності до участі у допиті може залучатися перекладач.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов'язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно, з урахуванням наступних застережень: по-перше, в присутності особи, яка проводить досудове розслідування, по-друге, власноручно оформлюється тільки описова частина протоколу. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання з приводу тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо), або які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення, а також щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування.

Допит малолітньої або неповнолітньої (ст. 226 КПК України) особи проводиться з врахуванням наступних особливостей: допит проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря. До початку допиту зазначеним особам роз'яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, а також право заперечувати проти запитань та ставити запитання;

допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися без перерви понад одну годину, а загалом - понад дві години на день;

особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, роз’яснюється обов'язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

Допит свідка полягає в отриманні слідчим, прокурором, а у виключних випадках слідчим суддею, у встановленому порядку від свідка показань про обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Загальні правила проведення допиту свідка:

1. допит свідка проводиться без попереднього складання постанови або ухвали;

2. свідків допитують окремо й у відсутності інших свідків; допит свідка має універсальний характер - правила допиту свідків поширюються і на допит інших учасників кримінального провадження, для яких не передбачений самостійний допит;

3. як свідка можна допитати будь-яка особу, незалежно від віку або стану здоров'я.

Процесуальний порядок допиту свідка.

Етап перший - свідок викликається для проведення допиту. Виклик представляє собою самостійний захід забезпечення кримінального провадження.

Етап другий - проведення допиту. Допит починається з встановлення особи допитуваного шляхом з'ясування його анкетних даних та їх звіренням з наданим документом (паспортом, військовим білетом, водійським посвідченням і т.п.). Допитуваному роз'яснюється, у зв'язку із чим та у якому провадженні він буде допитаний як свідок. Переконавшись в особі свідка, слідчий роз'яснює йому його права (зокрема, передбачене ст. 63 Конституції України право відмовитися давати показання відносно себе, членів своєї родини та близьких родичів; право користуватися допомогою адвоката та інші) та обов’язки, пов’язані з участю в слідчій дії, та попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань (ст. 385 КК України) і за давання завідомо неправдивих показань (ст. 384- КК України), про що робиться відмітка у протоколі, підтверджена підписом свідка. Допит фактично починається з того, що слідчий пропонує свідкові розповісти все відоме йому про обставини, у зв’язку з якими і проводиться допит. Показання свідка заносяться до протоколу слідчим від першої особи і по можливості дослівно. Після викладу повідомлення та занесення його до протоколу, слідчий вправі ставити запитання, серед яких не повинно бути навідних запитань (у яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка). На практиці зустрічається 4 види запитань:

доповнюючі - про обставини, про які свідок не розповів, але які мають значення для справи;

уточнюючі - направлені на деталізацію окремих фактів, викладених неконкретно, в загальній формі; нагадуючі - направлені на надання допомоги допитуваному у відновленні в пам’яті забутих фактів чи подій;¹ контрольні - для перевірки правильності викладеної свідком інформації.

Після закінчення допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для ознайомлення. Свідок вправі клопотати про внесення поправок і доповнень до протоколу або вносити такі поправки чи доповнення власноруч. Заявлене клопотання про внесення поправок і доповнень підлягає обов’язковому задоволенню. Протокол підписується свідком, слідчим і особами, які були присутні при проведенні допиту. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, то свідок підписує кожну сторінку.

При допиті може застосовуватися звукозапис. Після закінчення допиту звукозапис відтворюється і допитаний вправі робити зауваження щодо точності і повноти показань, зафіксованих на плівці. Магнітний або інший носій, на якому зафіксований звукозапис, визнається частиною протоколу допиту свідка та долучається до кримінального провадження.

Допит потерпілого - слідча дія, спрямована на отримання показань від фізичної особи, якій кримінальним правопорушенням була завдана моральна, фізична або майнова шкода.

Допит потерпілого проводиться за правилами, встановленими для допиту свідка, за тим винятком, що потерпілий не попереджається про кримінальну відповідальність за ст. 385 КК України, тобто за відмову від давання показань.

Допит підозрюваного - слідча дія, яка проводиться з метою встановлення відношення підозрюваного до підозри і отримання від нього показань стосовно юридично значущих обставин кримінального провадження.

Порядок допиту підозрюваного практично не відрізняється від аналогічної дії відносно свідка, за наступними винятками:

підставою для допиту підозрюваного є затримання особи або вручення письмового повідомлення про підозру; перед допитом підозрюваному роз'ясняють його права, передбачені ст. 42 КПК України, а також повідомляють, у вчиненні якого кримінального правопорушення він підозрюється; підозрюваний не попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань;

у випадку отримання від підозрюваного відмови відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов'язана його негайно завершити.

Допит обвинуваченого - слідча дія, під час проведення якої особа, відносно якої обвинувальний акт переданий до суду, дає показання стосовно обставин, які мають значення для провадження.

Порядок допиту обвинуваченого співпадає з допитом підозрюваного з урахуванням однієї особливості - допит обвинуваченого проводиться виключно в судовому порядку.

Допит двох або більше осіб (очна ставка] - одночасний допит двох або більше раніше допитаних осіб, в показаннях яких є розбіжності з метою з’ясування причин розбіжностей і за можливості їх усунення.

Загальні правила проведення одночасного допиту декількох осіб;

допит проводиться без постанови або ухвали;

попередній допит кожної з осіб, викликаних для проведення

допиту;

одночасний допит проводиться тільки за наявності розбіжностей щодо одних і тих же обставин;

при проведенні очної ставки допускається оголошення раніше даних показань, але тільки після того, як учасники дали показання під час допиту;

у кримінальних провадженнях щодо злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, а також щодо злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування, одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним.

Процесуальний порядок проведення одночасного допиту двох чи більше осіб наступний.

Початок проведення очної ставки відповідає загальному порядку проведення допиту: встановлюється особа допитуваних, роз'ясняються права, обов’язки та відповідальність в залежності від їхнього процесуального статусу. На початку такого допиту встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою.

Особам, що приймають участь в допиті, пропонується по черзі дати показання про ті обставини кримінального правопорушення, для з'ясування яких і призначена очна ставка. Після отримання відповідей слідчий має право ставити додаткові запитання, а потім дозволити допитуваним ставити запитання один одному, якщо ці запитання стосуються кримінального провадження або були підставою для проведення очної ставки.

Усі відповіді та показання вносяться до протоколу, з яким ознайомлюються та який підписуються всіма учасниками допиту.

3. Огляд та освідування. Експертиза у досудовому розслідуванні. Слідчий експеримент

Поняття, загальні умови та порядок проведення огляду • Види оглядів та особливості їх проведення • Освідування та порядок його проведення • Призначення та проведення експертизи під час здійснення досудового розслідування • Слідчий експеримент у досудовому провадженні

Огляд (ст. 237 КПК України) являє собою слідчу дію, яка полягає у безпосередньому обстеженні місцевості, приміщень, предметів і документів з метою виявлення та фіксації інформації відносно обставин вчинення кримінального правопорушення.

Загальні правила проведення огляду.

Огляд проводиться без постанови або ухвали, за виключенням огляду житла або іншого володіння особи, яке оглядається, за відсутності згоди володільця або користувача, на підставі ухвали слідчого судді та у випадку проведення огляду трупа, пов'язаного з ексгумацією на підставі постанови прокурора.

Учасники огляду поділяються на два види: участь яких є обов'язковою та участь яких в огляді не є обов’язковою. До першої групи відносяться: поняті та особи, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. До другої групи відносяться: потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження, які можуть надати допомогу у проведенні огляду; спеціалісти з метою надання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, пов'язаних з пошуком та фіксацією інформації.

При огляді слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки/ оглядати і вилучати документи, які мають значення для кримінального провадження.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Процесуальний порядок проведення огляду.

Перед початком проведення огляду слідчий або прокурор роз'яснює права та обов'язки всім учасникам огляду і у разі необхідності повідомляє про застосування науково-технічних засобів. За результатом проведення огляду складається протокол, в якому детально описується весь порядок проведення дій під час огляду. Слід враховувати, що огляд має як статичну, так і динамічну складову. Якщо перша пов'язана з фіксацією тієї обстановки, яка має місце під час огляду, то друга пов’язана з переміщенням предметів з метою встановлення обставин, які мають, або можуть мати значення для кримінального провадження. З протоколом повинні бути ознайомлені всі учасники слідчої (розшукової) дії, що підтверджується їх підписом.

Діючим законодавством передбачені наступні види оглядів.

Огляд місця події проводиться з метою виявлення та фіксації слідів кримінального правопорушення на місці його вчинення. Відповідно до положень діючого законодавства при проведенні огляду місця події, крім випадку, коли місцем події є житло або інше володіння особи, залучення понятих не є обов’язковою умовою законності проведення огляду.

Огляд предметів, речей або документів проводить у випадку необхідності детального огляду предметів, документів або речей, які були виявлені під час проведення огляду місця події або обшуку або інших слідчих (розшукових) дій, за умови, що такий детальний огляд не був проведений безпосередньо під час проведення огляду місця події, обшуку або іншої слідчої (розшукової) дії. Діючим законодавством не передбачається обов'язкова участь понятих

Огляд трупа - частина огляду місця події, яка оформлюється окремою слідчою дією. При проведенні огляду трупа обов'язкова участь понятих. Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов'язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. Після огляду труп підлягає обов'язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Оглянутий труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією - огляд раніше похороненого трупа. Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування. При проведенні ексгумації обов'язкова участь понятих та судово-медичного експерта. Під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень, про що робиться відмітка в протоколі огляду, пов'язаного з ексгумацією. У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи. Під час ексгумації трупа з поховання можуть бути вилучені речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Освідування (ст. 241 УПК України) - це слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий або прокурор оглядає підозрюваного, свідка або потерпілого з метою виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Загальні правила проведення освідування.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора, а тому незалежно від бажання освідуваної особи.

При проведенні освідування обов'язкова участь понятих.

Якщо при проведенні слідчої (розшукової) дії потрібні спеціальні знання, якими не володіє слідчий або прокурор, то освідування проводиться за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується. Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню.

Процесуальний порядок освідування.

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред'являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово. При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров'я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідува- ної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду. Про результати проведення освідування складається протокол. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу.

Експертиза (ст. 242 КПК України) - це процесуальна дія, яка проводиться експертом, змістом якої є з'ясування, за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого ^СУДДІ ^{чи С}УДУ> обставин, що мають значення для кримінального провадження, та потребують спеціальних знань, які у осіб, які здійснюють провадження, відсутні.

Загальні правила проведення експертизи.

Експерт для проведення експертизи залучається у випадку, коли необхідні спеціальні знання. Обов’язково, тобто незалежно від наявності або відсутності необхідних знань, слідчий або прокурор під час досудового розслідування зобов'язані доручити експерту проведення експертизи у наступних випадках: 1) встановлення причин смерті; 2) встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень; 3) визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності; 4) встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості; 5} встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 КК України; 6) визначення розміру матеріальних збитків, шкоди нємайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Сторона захисту має право самостійно залучити експерта для проведення експертизи на договірних умовах Експерт може бути залучений слідчим суддею за клопотанням сторони захисту.

При дорученні проведення експертизи слідчий або прокурор не мають права ставити запитання, які виходять за межі компетенції експерта, та запитання правового характеру.

Примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду.

Експерт, який дає висновок, несе за нього особисту та персональну відповідальність.

У процесі прийняття рішення про доручення проведення експертизи слід враховувати, що на практиці коло питань, для вирішення яких потрібно обов'язково призначати експертизу, значно ширше зазначеного в ст. 242 КПК України. До них відноситься, зокрема, встановлення кількісних і якісних ознак наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; ідентифікація осіб і предметів; віднесення відомостей до таких, що містять державну таємницю і т.п.

За загальним правилом (крім випадків обов'язкового призначення експертизи) експертиза призначається і проводиться за наявності фактичних та юридичних підстав. До фактичних підстав відносяться конкретні дані, що обумовлюють необхідність провадження експертизи, тобто необхідність застосування спеціальних знань для з’ясування суттєвих обставин кримінального провадження. Чинне законодавство не визначає змісту поняття «спеціальні знання», але очевидно, що це такі знання, які не є розповсюдженими і загальнодоступними і якими володіє тільки та особа, яка має вузьку спеціалізацію або певний досвід у тій або іншій галузі людських знань. Юридичною або правовою підставою проведення експертизи є процесуальний документ (постанова, клопотання, ухвала), відповідно до якого залучення експерта до кримінального провадження набуває юридичного значення.

Під час проведення експертизи інколи виникає потреба у зразках для експертизи. Під зразками розуміють достовірно належні певній особі зразки почерку, відбитки пальців, зразки крові, сперми, слини, прикус зубів і тому подібне, які можуть бути використані у експертному дослідженні. У разі необхідності отримання зразків для експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза признач єна слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено.судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням

залученим спеціалістом. Відібрання зразків здійснюється за правилами тимчасового доступу до речей або документів. Натомість відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами освідування особи. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

Слідчий експеримент (ст. 240 КПК України) - слідча дія, які проводиться шляхом відтворення дій, обстановки, обставин пец- ної події, а також з метою проведення необхідних дослідів та випробувань.

Загальні правила проведення слідчого експерименту.

Для проведення слідчого експерименту не потрібні постанови або ухвали, крім випадку, коли слідчий експеримент проводиться в житлі або іншому володіння особи без її дозволу.

Обов'язкова участь понятих, загальною кількістю не менше двох.

До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. Крім того, якщо при проведенні слідчої (розшукової) дії необхідні спеціальні знання, то може залучатися спеціаліст.

Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Процесуальний порядок проведення слідчого експерименту.

Слідчий експеримент починається з того, що в місці проведення розслідування особа, яка сприяє встановленню істини, розповідає в присутності понятих про обставини та обстановку досліджуваної події. Після закінчення розповіді всі учасники слідчої дії прибувають на місце, де і відбувається порівняння раніше озвученої інформації з фактичною обстановкою.

Проведення дослідницьких дій та випробувань, за змістом закону, яким регулюється проведення слідчого експерименту, не повинні бути пов’язані з використанням спеціальних знань, інакше вирішення питань слід доручити експерту'.

Порядок проведення слідчого експерименту, хід та результати докладно викладаються в протоколі, який після ознайомлення, підписується всіма учасниками слідчої дії.

4. Негласні слідчі (розшукові) дії

Поняття та загальні умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій • Загальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій • Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій - Негласні слідчі (розшукові) дії, пов’язані з втручанням у приватне спілкування осіб • Негласні слідчі (розшукові) дії, не пов’язані з втручанням у приватне спілкування

Негласні слідчі (розшукові) дії (ч. 1 ст. 246 КПК України) - це особливий вид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягає розголошенню, за виключенням випадків, передбачених законом.

Негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному процесуальному законодавстві України сформувалися шляхом віднесення до них окремих, в минулому, гласних слідчих (розшукових) дій та окремих оперативно-розшукових заходів, які отримали форму слідчих (розшукових) дій.

Загальні умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій