ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Науковий стиль, його підстилі та жанри

Лекція № 4

Тема 4: Науковий стиль у професійному спілкуванні

План

4. 1. Науковий стиль, його підстилі та жанри.

4. 2. Поняття «терміни», «номенклатура», «професіоналізми».

4. 3. Структурні моделі термінів.

4. 4. Способи творення термінів.

Рекомендована література

1. Галузинська Л.І. Українська мова (за професійним спрямуванням): навч. посіб. / Галузинська Л.І., Науменко Н.В., Колосюк В.О. – К.: Знання, 2008. – 430 с.

2. Онуфрієнко Г.С. Науковий стиль української мови: навч. посіб. / Онуфрієнко Г.С. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

3. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підруч. / В. М. Шейко, Н М Кушнаренко. – [3-е вид., стер.]. – К.: Знання-Прес, 2003. – 295 с.

Науковий стиль, його підстилі та жанри

Науковий стильреалізує передусім мислетворну й номінативну функції мови. Він представлений у наукових книгах, журналах, статтях, навчальній літературі. Основне призначення цього стилю – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація та систематизація знань. Оскільки науковий стиль обслуговує професійно-наукову сферу, головною метою науковця є об’єктивне, зрозуміле, доказове, точне й неупереджене викладення інформації, яка має вливати не на почуття, а на розум і свідомість читача.

У науковому стилі виділяють такі підстилі:

1. Власне науковий, де подана інформація стосується науковців конкретної галузі (використовується в монографіях і наукових статтях).

2. Науково-навчальний підстиль характерний для підручників, навчальних посібників, довідників (характеризується наявністю визначень, правил, пояснень, а також системою вправ).

3. Науково-публіцистичний, метою якого є доступний виклад інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців. Тут обмежується вживання вузькогалузевої термінології.

4. Виробничо-технічний забезпечує інформацією різні виробничі й господарські сфери. Йому притаманна вузькогалузева термінологія.

Серед специфічних мовних засобів наукового стилю виділяються спеціальні наукові символи, умовні скорочення, таблиці, списки, інформація, подана в графічному вигляді. Текстам притаманна чітка внутрішня структура, членування його на окремі пункти, параграфи, абзаци, часте цитування з обов’язковим посиланням на адресат.

У синтаксисі дозволяється лише прямий порядок слів, переважають пасивні конструкції і складнопідрядні речення з ознаками мети, причини, наслідків результату.

Лексика характеризується наявністю термінів (атом, атомна вага, кібернетика), слів і понять з абстрактним значенням (молекула, електрика, електричний струм). Слова вживаються лише в прямому значенні, неприпустиме їх різне тлумачення, емоційне забарвлення, метафоричність.

4. 2. Поняття «терміни», «номенклатура», «професіоналізми».

Природа мови складна й багатоманітна. Мова, крім загальновживаної сфери, має численні “підмови”. До сфер комунікації, що вводять у літературну мову спеціальні поняття, належить фахове мовлення, яке в мовознавчих дослідженнях здебільшого кваліфікують як спеціальну лексику.

Спеціальна лексика – це назва кількох груп, класів лексичних одиниць, які обслуговують сферу фахової комунікації. До неї належать насамперед терміни, номенклатурата професіоналізми.

Усі ці різновиди спеціальної лексики об’єднані не лише сферою спілкування, а й обов’язковою співвіднесеністю зі спеціальним, а не загальним поняттям. Інакше кажучи, і терміни, і професіоналізми, і номенклатурні знаки, які зазвичай називають номенами, є назвами специфічних реалій або понять сфер науки, техніки та виробництва.

Розмежування понять “термінологія” і “номенклатура” вперше запропонував англійський учений Уевел у середині ХІХ ст. і визначив номенклатуру як сукупність назв, що утворюють нижчий вид, нижчу категорію. Із тим же значенням уживає це слово український лексикограф І.Верхратський: види рослин іменує номенклатурою, а всі інші спеціальні назви – термінами. Номенклатурні утворення нерідко включаються до складу термінологічних словників і помилково приймаються деякими лінгвістами за терміни, наприклад, “БУР-2” (різновид бурильних установок).

До сьогодні не існує єдиної думки щодо номенклатури й номена. Однак сучасні українські мовознавці, продовжуючи традицію І. Верхратського, позначають словом “номенклатура” сукупність найменувань об’єктів певної науки без прямого відношення до потреб теорії.

Відмінність між терміном і професіоналізмом виявляється під час їхньої характеристики. На відміну від системних термінів професіоналізми обмежені територією та професійним колективом. Виконуючи функцію спрощених назв, що дублюють терміни, професіоналізми нерідко виникають із своєрідно переосмисленої загальновживаної лексики.

Сучасна вітчизняна наукова термінологія є невід’ємною частиною лексичної системи мови. Вона складається з галузевих терміносистем (математичної, фізичної, будівельної, гірничої, металургійної, економічної та ін.), що становлять певну сукупність взаємозв’язаних терміноелементів для вираження наукових понять.

У термінознавстві одним із актуальних питань є виділення терміна з-поміж суміжних категорій спеціальної лексики. Термін є одиницею мови, яка виражає поняття науки, техніки та інших спеціальних галузей, він є невід’ємною частиною лексичної системи природної мови, сприяє виконанню її пізнавально-інформативної функції, пов’язаної з фіксуванням і збереженням нагромаджених людством знань. Можна дати ще одне визначення терміна: це слово або словосполучення спеціальної сфери вживання, що є назвою спеціального поняття й вимагає чіткої дефініції. Термін виконує дві функції:

· номінативну, тобто служить назвою певного поняття;

· відображає зміст поняття (дефініція).

Термінологічність слова визначається на тлі лексичної системи мови й розуміння мовної специфіки терміна. Саме це допомагає відокремити термінологічну лексику від нетермінологічної.

Термін має такі ознаки (вимоги до термінів):

- однозначність у межах термінологічного поля, тобто ідеальний термін не повинен мати синонімів;

- відсутність експресії, тобто логічність викладення й об’єктивність;

- наявність точної дефініції, тобто наукове визначення терміна як виразника наукового поняття певної галузі;

- термін повинен відповідати правилам і нормам певної мови.

Термінологію витлумачують як науку про терміни, частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику, систему позначень наукових і професійних понять будь-якої галузі знань.

Систему термінів нерідко називають термінологією (від середньовічного лат. terminus та старогрецького logos). Сьогодні під термінологією розуміють науку про терміни, частину словникового складу мови, що охоплює спеціальну лексику, систему позначень наукових і професійних понять будь-якої однієї галузі знань.

Нині різко зростає потік науково-технічної інформації, що відповідно сприяє розвитку технічної термінології. Поняття технічна термінологія в широкому значенні – це сукупність лексичних мікросистем, пов’язаних з технікою і виробництвом; у вузькому значення – це термінолексика окремих галузей техніки, промисловості.