ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Поняття та сутність суб’єкта міжнародних відносин

12 3

СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Окреме місце у теорії міжнародних відносин займає аналіз міжнародних відносин з точки зору функціонування та діяльності суб’єктів (акторів, учасників) міжнародних відносин, їх взаємодій та діяльності. Окрім згаданих термінів у дослідженнях використовуються такі поняття, як «суб’єкт міжнародного права», «учасник», «партнер», «винуватець», «сторона». В більшості випадків, особливо у прикладних дослідженнях, для аналізу конкретних взаємодій за основу класифікації береться поняття «суб’єкт». Суб’єкт (від латинської – той, хто впливає на зовнішній світ, є носієм ознак чи якостей) має причинний характер, він може здійснювати вплив на міжнародні відносини, а учасник має характер виконавчий, ним може бути носій будь-якої активності на міжнародній арені. Учасником можна бути поза власною волею, не формуючи міжнародні відносини.

Часто в теорії міжнародних відносин використовують поняття «актор» (від латинської – той, хто діє). Д.Догерті під терміном «актор» розуміє суспільну одиницю, яка характеризується достатнім рівнем організації та самостійністю діяльності. Для Дж.Розенау актор є цілістю, що впливає на світові процеси. Ф. Брайар, М.-Р.Джалілі визначають актором будь-яку особу, яка бере активну участь, відіграє важливу роль у сфері міжнародних відносин. Часто під актором розуміють будь-який авторитет, будь-яку організацію, будь-яку групу і навіть будь-якого індивіда, здатного відігравати певну роль, здійснювати вплив на міжнародні відносини.

Термін «суб’єкт міжнародного права» також використовують для позначення учасників міжнародних відносин, однак не завжди суб’єкт міжнародних відносин може бути суб’єктом міжнародного права. Дослідники окремо виділяють критерії, за якими ідентифікують суб’єкта міжнародного права. До них відносять здатність до правової діяльності, здатність до діяльності, що має правові наслідки в системі міжнародних відносин, здатність до самостійного набуття прав та обов’язків в системі міжнародних відносин. Ю. Кукулка основною характеристикою суб’єкта міжнародного права вважає здатність до правових дій.

До основних ознак суб’єкта міжнародних відносин можна віднести його здатність до сталої та незалежної, свідомої діяльності та взаємодій, можливість впливати на міжнародні відносини, усвідомлюючи власне місце та власні інтереси у системі міжнародних стосунків. М.Каплан виділяє 3 основні ознаки суб’єкта міжнародних відносин. По–перше, здатність здійснювати вплив на міжнародні відносини, по–друге, визнання іншими суб’єктами міжнародних відносин, по–третє, автономія у прийнятті власних рішень.

М.Косолапов вважає, що суб’єкт на відміну від інших складних систем володіє так званим керуючим центром, який допомагає коректувати його поведінку. Таким чином, цей дослідник трактує суб′єкт як таку реальну форму соціальної структури, яка володіє одночасно та в цілісності об′єктивною внутрішньою структурно-організаційною єдністю (об′єктивною системністю), усвідомлює себе як цілісне та неподільне утворення (системною самосвідомістю та ідеологією), має здатність до цілепокладання, що відрізняється від суми цілей її компонентів та підсистем (системним цілепокладанням), здатністю формувати та реалізовувати довготривалі, розраховані на досягнення віддалених макроцілей, стратегії поведінки (системними стратегіями), та володіє розвинутим зворотним зв′язком всередині системи, який дає змогу підкорити діяльність такої організації та її структуру досягненню загальносистемних цілей (системним зворотним зв′язком).

У теорії міжнародних відносин існують різноманітні підходи до класифікації міжнародних акторів. Найзагальніша класифікація поділяє їх на дві основні групи: державні та недержавні. До державних відносять суверенні держави, а також створені суверенними державами міжнародні, міжурядові, міжпарламентські організації, у тому числі наднаціональні (зразком яких слугує Європейський Союз). До цієї групи також додають суб'єкти федерації, органи регіонального управління та місцевого самоврядування, національно-визвольні та сепаратистські рухи. До недержавних міжнародних акторів належать неурядові міжнародні організації, транснаціональні корпорації, політичні партії та їх об'єднання, громадські, релігійні та інші організації, соціальні групи, світові клани.

Дж.Розенау у своїй роботі «Турбулентність у світовій політиці» виділяє у міжнародних відносинах два основні світи: світ держави, який дослідник вважає домінуючим, та світ акторів поза суверенітетом, до якого відносить міжнародні суб’єкти, що не володіють суверенітетом – міжнародні організації, транснаціональні корпорації, національні рухи, етнічні групи, територіальні спільноти, бюрократичні структури, окремі особи. Відносини між цими акторами мають суперечливий характер: вони діють під юрисдикцією держави, але не в її інтересах, діяльність таких акторів одночасно стабілізує міжнародну систему і дестабілізує міжнародні відносини. Аналізуючи міжнародних акторів, Дж.Розенау окрім держави виділяє підсистеми, тобто органи місцевої адміністрації, які мають певну автономію й у міжнародній сфері, трансаціональні організації (наприклад, компанія з виробництва мікросхем «Європейські кремнієві структури»), когорти (етнічні групи, церкви), рухи.

Схожу позицію займають і дослідники, які з процесами глобалізації пов′язують появу на світовій арені нових акторів, що претендують якщо не на пріоритет, то на рівність із традиційними суб′єктами міжнародних відносин – державами. Таких нових суб’єктів налічується сім типів:

· Міжнародні організації (МВФ, Світовий Банк, ЮНЕСКО, СОТ, «Велика вісімка» тощо).

· Регіональні організації (налічують близько 60),

· Багатонаціональні корпорації (близько 60 тисяч).

· Інституційні інвестори (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії).

· Неурядові організації (рух «зелених», «лікарів без кордонів»).

· Великі міста (Лондон, Нью–Йорк, Токіо, Франкфурт, Париж).

· Індивіди (наукові спіробітники, університетські професори, артисти, окремі особистості).

Й.Гальтунг поділяє суб’єкти міжнародних відносин на територіальні та позатериторіальні. Для М.Каплана існує 3 типи суб’єктів – національні суверенні держави, транснаціональні міжнародні організації (наприклад, НАТО), універсальні організації (ООН, Світовий Банк).

М. Мерль серед основних акторів виділяє державу, міжнародні організації та транснаціональні сили (мультинаціональні організації та громадянська думка). Ф. Брайар, М.-Р.Джалілі додають до них тип так званих потенційних акторів (національно-визвольні рухи, регіональні і локальні спільноти, наприклад, Європейська Рада комун, Європейська Конференція місцевих органів влади).

Таким чином, сучасною тенденцією розвитку міжнародних взаємодій є різке збільшення суб’єктів міжнародних відносин, зростання впливу недержавних акторів, тенденції переосмислення (розмивання) суверенітету держави.

12 3