 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Лексико-фразеологічні норми. Лексикографія. Типи словників
Лекція № 2 НОРМИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ У ПРОФЕСІЙНОМУ СПІЛКУВАННІ План 2.1. Поняття мовної норми. 2.2. Орфоепічні норми української літературної мови. 2.3. Лексико-фразеологічні норми. Лексикографія. Типи словників. 2.4. Морфологічні норми сучасної української мови у фаховому спілкуванні. 2.5. Синтаксичні норми у професійній комунікації. 2.6. Орфографічні та пунктуаційні норми української мови. 2.7. Стилістичні норми сучасної професійної мови.
Рекомендована література
1. Гриценко Т. Б. Українська мова за професійним спрямуванням: [навч. посібн.] / Т. Б. Гриценко. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 624 с. 2. Загнітко А. Теоретична граматика української мови / А. Згнітко. – Донецьк: БАО, 2001. – 322 с. 3. Корж А. В. Українська мова професійного спрямування: [навч. посібн.] / А. В. Корж. – К.: Правова єдність, 2009. – 296 с. 4. Михайлюк В. О. Українська мова професійного спілкування: [навч. посібн.] / В. О. Михайлюк. – К.: Професіонал, 2005. – 496 с.
2.1. Поняття мовної норми У професійному мовленні треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість – головна ознака літературної мови. Мовна норма - уніфіковані, традиційні, найбільш поширені, свідомо фіксовані стандарти реалізації мовної системи, обрані в процесі суспільної комунікації. Мовна норма є ознакою літературної мови. Літературна мовна норма - усталені, загальноприйняті правила, регламентації, взірці вживання мовних засобів у писемній і усній формі спілкування. Літературна норма репрезентується в шкалі оцінювань: правильності, доречності й естетичної гармонійності. Результатом визнання літературних норм є їх кодифікація у словниках і граматиках, що фіксують усталені мовні явища. Розрізняють такі типи літературних норм: орфоепічні, лексико-фразеологічні, морфологічні, синтаксичні, норми правопису: орфографічні та пунктуаційні, стилістичні.
2.2. Орфоепічні норми
Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполук та граматичних форм слів. Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виокремлюють фонематичні та фонологічні. Фонематичні помилки - це порушення, пов'язані зі змішуванням фонем, із заміною однієї фонеми іншою, наприклад: вимова с замість з: [везти] [вести]; вимова т замість д: [привід] [привіт]; замість фонеми |ф| вживають поєднання фонем |хв|: фахівець – хвахівець, замість |хв| - фонему |ф|: хвала – фала. Такі помилки спотворюють зміст слова. Фонетичні помилки виявляються у вимові різних варіантів звуків, наприклад: вимова [л`] замість [л]: л`екція -лекція, тел`еграма - телеграма; вимова [і]замість [и]у словах іншомовного походження: директор - діректор, тираж - тіраж, симпозіум - сімпозіум, циркулярний – ціркулярний; вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна] - мажоритарна (неправильно мажаритарна); вимова глухих приголосних [п], [т], [к], [ш], [с], [ч], [ц] перед дзвінкими у межах слова: орфографічно боротьба – [бород'ба], які слід вимовляти дзвінко; нерозрізнення звуків [г] і [ґ]: ґрунт, а не грунт. З орфоепічними нормами тісно пов'язані акцентуаційні, що визначають правильне наголошування слів. Наголос може виступати засобом розрізнення лексичного (семантичного) значення слова: характерний і характерний, прошу і прошу, а також граматичного: сестри і сестри. Іменники середнього роду на -ання мають наголос на тому складі, що й неозначена форма дієслова, від якої іменник утворено: читати - читання, навчати - навчання, завдати – завдання. У числівниках від одинадцяти до дев`ятнадцяти наголос падає лише на склад на: одинадцять, чотирнадцять, вісімнадцять.
Лексико-фразеологічні норми. Лексикографія. Типи словників
Лексико-фразеологічні норми регламентують правила слововживання. Відхилення від норм слововживання у мовній практиці зумовлені кількома чинниками, наприклад, незнанням точного лексичного значення слова (неправильно: мій адрес – моя адреса); наданням переваги іншомовним словам (масштаб – вимір; дистанція – відстань; аномалія – відхилення). Лексико-фразеологічні норми фіксують насамперед словники. Розділ мовознавства, що вивчає теоретичні принципи укладання словників, вивчає типи словників називається лексикографією. Українська мова має словники різних типів. Залежно від призначення і характеру пояснення словникового матеріалу словники поділяють на: енциклопедичні талінгвістичні. В енциклопедичних словниках розкривається поняття – подається опис предметів, явищ, подій. Енциклопедичні словники є загальні (або універсальні) та галузеві (або спеціальні). У лінгвістичних словниках пояснюється слово. Лінгвістичні словники є одномовними і двомовними або багатомовними. В одномовних словниках у певному аспекті розкриваються особливості слів, що вживаються в одній, певній мови. Залежно від аспекту з`ясування слова та призначення словника розрізняють словники таких типів: тлумачні, орфоепічні, орфографічні, етимологічні, словники іншомовних слів, термінологічні, словотворчі, фразеологічні, словники омонімів, синонімів, паронімів, антонімів та інші.Двомовні словники – словники перекладні. У них подано переклад слів з однієї мови на іншу.
|
