Усне й писемне мовлення, їх ознаки Лекція № 1 Мова професійного спрямування як різновид української літературної мови План 1.1.Предмет і завдання курсу. 1.2.Поняття національної й літературної мови. 1.3.Усне й писемне мовлення, їх ознаки. 1.4.Функції мови. Мова і професія. 1.5.Мовна політика та мовне законодавство в Україні. Рекомендована література 1. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / Зубков М. Г. – 4-те вид., доповнене. – Харків : Торсінг, 2003. – 448с. 2. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування : навчальний посібник / З. Мацюк, Н. Станкевич. – К.: Каравела, 2005. – 352с. 3. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні : навчальний посібник / Мозговий В. І. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 592с. 4. Паламар Л. М. Мова ділових паперів : практичний посібник / Л. М. Паламар, Г. М. Кацавець. – К.: Либідь, 1999. – 198с. 5. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / Пентилюк М. І. – К.: Вежа,1994. – 240с. 6. Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : навчальний посібник. – 3-тє вид., переробл. і допов. / Шевчук С. В. – К.: Вища школа,2004. – 302с. Предмет і завдання курсу Основною метою нормативної дисципліни «Українська мова (за професійним спілкування)» є усвідомлення системи української мови і розкриття особливостей її функціонування передусім у межах ділового і наукового стилів (професійного спілкування). Предметом дисципліни є усна і писемна форми професійного спілкування у межах ділового, наукового і публіцистичного стилів. При цьому специфіка курсу полягатиме у тому, що він спиратиметься на розмежування культурного і політичного аспектів життя мови. Основним його завданням буде не тільки вміння класифікувати і складати документи, а й розуміння стильового різноманіття національної мови, усвідомлення мети спілкування у різних сферах суспільного і громадського життя. Основні завдання дисципліни: - систематизувати знання з української мови взагалі і професійного спілкування зокрема; - сформувати вміння щодо написання, складання та перекладу професійних текстів; - сформувати навички мовного оформлення ділових паперів; - забезпечити оволодіння нормами сучасної української орфоепії, орфографії, граматики, лексики і правилами мовного етикету у межах професійного спілкування на рівні знань і вмінь; - збагатити запас загальновживаної й професійної лексики. Поняття національної літературної мови Українська мова належить до слов’янських мов. Вона є єдиною національною мовою українського народу. Українська національна мова існує: а) у вищій формі загальнонародної мови – сучасній українській літературній мові; б) у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах. Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності: державні й громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту, побут. Вона характеризується уніфікованістю, стандартністю, високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів. Літературна мова реалізуєтьсявусній і писемнійформах.Обидві форми однаково поширені в сучасному мовленні, їм властиві основні загальномовні норми, проте кожна з них має свої особливості, зумовлені специфікою функціонування літературної мови в кожній з форм. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності. Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові й виробничі потреби суспільства. Усне й писемне мовлення, їх ознаки Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення - первинна форма існування мови. Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови і розраховане на зорове сприймання. Кожна з форм мовлення має свої особливості, що видно з таблиці. Усне і писемне мовлення має широке застосування в різних сферах життя людей. Усне мовлення існує у формах діалогу, дискусії, диспуту, монологу, розповіді, переказування, звіту, доповіді тощо, а писемне – у формах переказу, творів (опису, розповіді, роздуму), ділових паперів, газетних жанрів, плану, тез, конспекту, реферату. |