ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение

Как определить диапазон голоса - ваш вокал

Игровые автоматы с быстрым выводом

Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими

Целительная привычка

Как самому избавиться от обидчивости

Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам

Тренинг уверенности в себе

Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"

Натюрморт и его изобразительные возможности

Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.

Как научиться брать на себя ответственность

Зачем нужны границы в отношениях с детьми?

Световозвращающие элементы на детской одежде

Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия

Как слышать голос Бога

Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)

Глава 3. Завет мужчины с женщиной

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Соціально-педагогічні технології.

Вітчизняний досвід свідчить про існування ідей, які випереджали появу сучасних педагогічних технологій. Так, у роботах А. С. Макаренка 20-30-х років зустрічаємо роздуми про те, що справжній розвиток педа­гогічної науки пов'язаний з її можливістю "проектувати особистість", тобто прогнозувати певні якості особистості, які повинні бути сформовані у процесі виховання. А. С. Макаренко писав, що "педагогіка зо­бов'язана далеко наперед проектувати якості нової типової людини, повинна обганяти суспільство у його людському розвитку". При цьому він відмічав, що повинна бути загальна програма виховання і індивіду­альні корективи до неї, що відповідає якостям особистості і спрямовує її у найбільш відповідну форму.

Невизначеність цілей виховання, стверджував А. С. Макаренко, веде до безрезультатності педагогічного процесу. Він висував у своїх роботах такі ідеї, як "виховний процес - особливим чином організоване педагогічне виробництво", "педагогічна техніка", „техніка дисципліни", „техніка розмови педагога і вихованця", „техніка керування".

У наш час існують педагогічні системи виховання В. А. Караковського, Н. Л. Селиванової, Н. Є. Щуркової та інших.

Соціально-педагогічні технології - це сукупність педагогічних прийомів і методів, які цілеспрямовано впливають на свідомість, пове­дінку і діяльність людини як члена соціуму в процесі її соціалізації, ада­птації у нових соціальних умовах і в соціально-орієнтованих видах дія­льності.

Можливість розробки соціально-педагогічних технологій обумов­лена тим, що соціально-педагогічна діяльність має свою структуру, завдяки якій вона може поетапно розчленовуватися для виконання алгоритму послідовних операцій з метою досягнення конкретного ре­зультату; існує вибір засобів дій, інструментарій та критерії оцінки ус­пішності діяльності спеціаліста.

Соціально-педагогічна діяльність починається з постановки мети та завдань, які необхідно вирішити спеціалісту: сформувати, напри­клад, у дитини навички спілкування, які за певних обставин відсутні, допомогти адаптуватися тощо. Мета, у свою чергу, визначає зміст дія­льності, методи її реалізації та форми, що взаємопов'язані.

Мета соціально-педагогічної діяльності, її кінцеві результати за­лежать від того, наскільки правильно визначено зміст, які відібрані ме­тоди для її досягнення і форми організації цієї діяльності.

Вирішення будь-якої проблеми дитини, що вимагає втручання со­ціального педагога, вимагає діагностування проблеми, яка передбачає обов'язковий етап збору, аналізу та систематизації інформації, на ос­нові якої може бути зроблений певний висновок. Особливістю діяльно­сті соціального педагога є те, що дитина не завжди може сформулюва­ти проблему, яка в неї виникла, і пояснити, чим вона викликана (конф­лікт з батьками, ровесниками, педагогами). Тому завдання соціального педагога полягає в тому, щоб самому виявити всі значущі обставини ситуації дитини і поставити діагноз.

Наступний етап - пошук шляхів вирішення цієї проблеми. Для цьо­го на основі діагнозу висувається мета і у відповідності з нею виділяються завдання діяльності.Виконання поставлених завдань може здійснюватись двома шляхами. Перший - таку проблему можна вирішити відомим способом з використанням вже розроблених технологій. Тому завдання соціального педагога полягає у виборі саме тієї технології, яка забезпечить успішне вирішення проблеми. Для цього соціальний педагог повинен бути озброєний знаннями про всі існуючі соціально-педагогічні технології, а також вміннями обирати ту, яка є оптимальною у конкретній ситуації.

Якщо це не вдається (випадок винятковий), тоді соціальний педагог повинен уміти скласти власну програму вирішення проблеми, тобто самостійна розробити технологію своєї діяльності у даному випадку. Для цього необхідно знати структуру індивідуальної програми, а також враховувати особливості дитини, її проблеми і т. д.

У залежності від того, яку технологію обирає соціальний педагог, він вибирає відповідні методи і форми організації (групова, індивідуальна) своєї діяльності, певні засоби, які дозволяють вирішити проблему дитини.

Після закінчення роботи соціальний педагог повинен оцінити, наскільки правильно вирішено проблему дитини. Можливі два варіанти: соціальний педагог правильно вирішує проблему, і на цьому його діяльність з дитиною закінчується; другий варіант - соціальний педагог не зміг чи тільки частково вирішив проблему дитини, тоді необхідно з'ясувати, на якому етапі він припустився помилок: етап діагностування, вибору рішення чи визначення методів і засобів. У цьому випадку необхідне коригування його діяльності на кожному етапі і повторення вирішення проблеми.

Соціально-педагогічні технології дозволяють вирішувати весь спектр завдань соціальної педагогіки - діагностики, соціальної профілактики, соціальної адаптації і соціальної реабілітації.

Соціально-педагогічні технології: програма діяльності Соціально-педагогічні технології передбачають такі види діяльності:

I. Організаційна робота.

Зустрічі з батьками, з педагогами, адміністрацією, з дітьми, що мають певні проблеми. Опрацювання проблемної ситуації, формування цілей та завдань роботи. Планування діяльності, підбір конкретних методів для виконання поставлених завдань.

II. Діагностичні процедури.

Дослідження особистості підлітка (особистісні особливості - опитувальник Р. Кеттела, опитувальник Г. Смішека); самооцінка підлітків (опитувальник самовідношення В. Століна); структура здібностей ( тести Р. Амтхауера); характер взаємовідносин (соціометрія, тести Т. Лірі, метод незакінчених речень); професійна орієнтація (диференційований діагностичний опитувальник А. Е. Клімова). Коригування програми тренінгу з урахуванням ускладнень підлітків.

III. Індивідуальні зустрічі з батьками (додатковий збір даних) Зустрічі з учителями (обговорення причин ускладнень у навчанні).

ІV. Тренінг для підлітків.

V. Консультативно-методична робота. Індивідуальна робота по захисту підлітка. Індивідуальна робота з батьками (з приводу проблем).

Виступи соціального педагога на педагогічних радах (інформація про проблеми підлітків, позитивні зміни, обговорення сумісних дій, пошук підходів до вирішення проблем).

VI. Профорієнтаційна робота.

Індивідуальні співбесіди на основі результатів профдіагностування (професійні схильності, місця можливої роботи). Робота з класними керівниками. Підведення підсумків, планування наступної роботи.

Напрямки змісту програми

І. Навчання підлітків соціально-психологічним навичкам.

Завдання

1. Відновлення довіри до світу.

2. Зняття тривожності і напруги.

3. Розвиток психологічної стійкості до важких ситуацій.

4. Полегшення процесу шкільної адаптації.

5. Надання можливості усвідомити власні проблеми.

II. Профілактика станів залежності, формування критичного ставлення до соціально шкідливих звичок.

Завдання:

1. Надання інформації про соціально шкідливі звички.

2. Аналіз можливих альтернатив поведінки підлітків.

3. Показ плюсів і мінусів самостійного вибору.

4. Виробка власної позиції і ставлення до проблеми.

III. Допомога у виборі життєвої стратегії, виборі професії. Завдання:

1. Дослідження професійних інтересів і можливостей вибору професії.

2. Виявлення професійних намірів підлітка.

3. Формування життєвого сценарію у межах соціально-психологічного тренінгу.

Володіння технологіями дозволяє соціальному педагогу оптимізувати свою професійну діяльність, піднятися на рівень професійної майстерності. До вибору програм роботи соціальний педагог підходить з позицій необхідності та доцільності, зберігає почуття міри, послідов­ність та взаємозв'язок з попередніми методами впливу.

Характер технології, яку використовує соціальний педагог, зада­ється проблемою дитини, особливостями її особи, виховного мікросоціуму, рівнем соціальної адаптації, предметом і сферою соціально-педагогічного впливу, можливостями самого спеціаліста. Мета Даль­ності визначає вид технології. Соціальний педагог, який уміє визнавати проблему дитини, ставити завдання роботи з нею, є гарним стратегом. Здійснювати стратегію соціально-педагогічної діяльності йому допомагає володіння технологіями.