Методи, які застосовуються на фізкультурно-оздоровчих заняттях Методи проведення фізкультурно-оздоровчих занять визначають сукупність діяльності і засобів, які використовуються у визначений спосіб для досягнення визначеної мети. Методи можуть бути різними, виконувати різні функції, зокрема до них належать: · Удосконалення функціонування різних систем організму з метою підвищення рівня фізичного стану і фізичної підготовленості; · Покращення рівня сформованих рухових вмінь; · Знайомства з новими формами фізкультурно-оздоровчих занять; · Контролю та оцінки ступеня засвоєння рухових вмінь, рівня бажаного фізичного стану. Методи можна одночасно класифікувати наступним чином: А) методи реалізації рухових функцій (форм активності) Б) методи навчання – засвоєння рухових функцій (форм активності). Ще один поділ методів, які дозволяють досягти оздоровчого ефекту, є наступним: · Методи занять безперервних (тренування аеробне) · Методи занять з перервами (тренування анаеробне). В методах занять без перерви для відпочинку розрізняють два способи проведення. Перший полягає у використанні тривалого навантаження з стабільною інтенсивністю ( йога, плавання). Цей метод характеризують: помірна інтенсивність навантаження, довгий час тривання вправи із залученням значної кількості м’язових груп. Другий спосіб удосконалення фізичного стану полягає у застосуванні в довготривалих заняттях навантаження змінної інтенсивності. Якщо використовуються вправи незначної інтенсивності – для організму створюються умови не повного відпочинку. В методиці занять з перервами застосовуються два способи проведення: А) повторний метод – навантаження повторюється після перерви під час якої є можливим відпочинок, унормування пульсу і дихання; Б) інтервальний метод – використовуються довші серії навантажень, які розділяються короткими перервами, які забезпечують лише частковий відпочинок. Характерними рисами названої методики є: інтенсивність заняття, кількість серій, час і характер перерв між серіями. До методів навчання – засвоєння рухових функцій (форм активності) належать: · Метод слова, який використовується для передачі інформації про дану форму активності, рухову функцію, основи систематичних занять і способи виконання та полягає у описанні руху та способів його виконання. · Метод показу базується на показі конкретного руху або його образу, який сприймається зоровим аналізатором (живий показ, показ ілюстрацій, планшетів, фільмів та ін.) · Методи практичного виконання рухових дій, які дозволяють швидке та вірне їх засвоєння. В останній групі методів розрізняють три різновиди послідовності використання: · Навчання руховій дії по частинах, яке передбачає її розподіл на елементи та їх почергове засвоєння. Використовується при виконанні технічно складних завдань, або наявності не підготовлених учнів. · Цілісного навчання руховій функції, без ділення на складові елементи. Застосовується тоді, коли рухова дія є не складною, а учень підготовлений. · Комплексне навчання яке полягає у використанні одночасно першого і другого методів для засвоєння окремих елементів рухової дії. На увагу заслуговують також методи, які використовуються в фізкультурно-оздоровчих заняттях, як процесі педагогічному (виховному). Вони допомагають у формуванні індивідуального та колективного ставлення до вільного часу, наповнення його руховою активністю у різних формах, які служать відпочинку, забавам, самореалізації, прагненню до активного, здорового способу життя. Ці методи зазвичай носять назву виховних. В їх числі можна назвати: · Методи особистого впливу (власний приклад, підказка, вказівка, вираз згоди або не згоди); · Методи ситуаційного впливу, сутність якого полягає в тому, що названа діяльність змінює стан стосунків між учасниками занять, змінює об’єктивні характеристики їх рекреаційної діяльності. · Методи суспільного впливу, який спирається на діяльність суспільних груп в рамках рекреаційних ситуацій, в ході яких порівнюється на оцінюється способи поведінки. · Методи керівництва самовихованням, де використовується рівень знань на вмінь учасника занять для самостійного керівництва власною рекреаційно-оздоровчою діяльністю. Вищенаведені методи не вичерпують всього переліку методів які описані у фаховій літературі та мають застосування у практиці рекреаційно-оздоровчої діяльності, однак дають змогу скласти уявлення про найбільш розповсюджені. |