ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Розвиток неоекології методи , предмет, об’єкт

Неоекологія – це комплекс наук , що вивчають розвиток , функціонування і прогнозування розвитку антропосфери розробляють можливості управління взаємовідношеннями і зв’язками системі природа-суспільство з метою її гармонізації і забеспечання екологічно безпечного існування.

Обьєктомдослідження неоекології є антропосфера, унікальна найскладніша з усіх сфер в межах якої взаємодіють різні рівні організації складної системи природа-господарство-населення .

Предметом дослідження неоекології є закони , закономірності , правила розвитку і функціонування антропосфери і біосфери , пошук оптимальних внутрішньої взаємодії шо забезпечує екологічно безпечне житедіяльність усіх складових.

Центральним методом дослідження в неоекології виступає системний підхід яких розглядається в науці як конкретний теоретичний вираз матеріалістичної діалектикти.

Неоекологія має 3 стадії:

1) Диструктивна(описова) на цій стадії формується і функціонує статично неоекологія (інвентаризація, систематизація, класифікація)

2) Інтерпретивна (пояснення, дослідження динаміки) це стадія розвитку динаміної неоекології

3) Конструктивна (розробка оптимальних моделей і рекомендацій управління) це стадія розвитку прогнозної неоекології

Екологічний ресурс –сукупність середо-утворюючих компонентів, що забезпечують типову для певної території екологічну рівновагу в біосфері.

ГДК –максимальна кількість шкідливої речовини в одиниці об’єму або маси водного, повітряного чи грунтового середовища,що практично не впливає на здоровя людини. Це санітарно-гігієнічний норматив.

Закон – це внутрішній і необхідний загальний і істотний зв'язок предметів і явищ об’єктивної дійсності.

Закономірності– особлива група відносин, що визначають розвиток і функціонування об’єктивного матеріального світу.

Основні риси закономірності як і закону :

1. Обєктивність (відносини виявляються незалежно від волі і свідомості людей)

2. Необхідність (наявність причинно-наслідкових звязків, детермінація одних явищ іншими. В результаті причина і наслідок часто міняються містцями)

3. Обов’язковість прояву (якщо зберігаються необхідні для закономірності умови, інакше кажучи, закономірності історичні: зникають умови-зникає закономірність)

4. Деякі закономірності, що відповідають якості істотності (важливості для науки або практики), іменують законами

5. Автономність законів і закономірностей, тобто відносна належність їх один від одного. Жоден закон не відміняє інший.

Класифікація промислових викидів:

1) За організацією відводу контролю(організовані і неорганізовані)

2) За режимом відводу (безперервні і періодичні)

3) За температурою(нагріті і холодні)

4) За локалізацією(в основних допоміжних, підсобних виробництвах)

5) За ознаками очищення(без очищення і після очищення)

Біологічні забруднення.Біологічне забруднення навколишнього середовища – це забруднення організмами і речовинами, які негативно впливають на здоров'я людини. Шкідливі речовини знаходяться у воді, ґрунті, повітрі, в організмі людини, та й у будь-якій середньостатистичній квартирі знайдеться безліч біологічних забруднювачів.

Гіпотеза Геї.Увесь хід розвитку біосфери говорить про те , що організми, особливо мікроорганізми, разом з абіотичним середовищем створюють складну систему регулювання, підтримуючи на Землі Умови, сприятливі для життя а на певній стадії розвитку БС організми почали І продовжують контролювати склад атмосфери. Розповсюдження біологічного контролюна глобальний рівень стало основою гіпотези Геї.

Гіпотиза– пропозиція, зроблена за браком знань законів природи з метою дедукції з нього слідств, узгоджених з реальними фактами, здатними служити йому доказом (Троїцький).

Тео́рія— сукупність висновків, що відображає об'єктивно існуючі відносини і зв'язки між явищами об'єктивної реальності

ПарадигмаЕкологічна парадигма (сучасна), системна парадигма, сформульована В. Д. Федоровим (1977[1]) парадигма, згідно з якою екосистема є головним об'єктом сучасної екології.

Принцип –основоположна першооснова, основне положення, початковий пункт, передумова будь-якої теорії, концепції.

Фоновий вміст –основне поняття в неоекології. Це середній вміст хімічних елементів у природних тілах за даними вивчення їх природної варіації (статистичних параметрів розподілу) у межах однорідних у геологічному або/і ландшафтно-геохімічному ділянок.

Джерело SО-вулканічна і геотермальна діяльність, емісія з морів і океанів

Закон Вернадського(Закон біогенної міграції атомів).Міграції хімічних елементів в біосфері відбувається за безпосередньою участю живої речовини (біогенна міграція)або за її непрямою участю.

Закон константності Вернадського-кількість живої речовини за певний геологічний час існування біосфери є величиною постійною.

Закон кореляції(Кювє).В організмі, як у цілісній системі, всі частини відповідають одна-одній як за будовою так і за функціями. Зміна в одній частина неминуче викликає зміни в іншій.

Забруднення (Реймерс)–все те що не в тому місці не в той час і не в тій кількості притаманні природі, що виводить її системи зі стану рівноваги відрізняється від звичайно спостережуваної норми.

Геохімічна аномалія –це ділянка території у межах якої хоча б в одному з природних тіл, що її складають, статичні параметри розподілу хім. елементів вірогідно відрізняються від геохімічного фону.

Зона забруднення – це частина (тільки) геохімічної аномалії, у межах якої забруднюючі речовини досягають концентрації, що несприятливо впливає на живі організми.