ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Особливості особистості педагога-психолога

Вимоги до особистості педагога-психолога

В останні роки стало досить популярним здобувати освіту психолога. Воно дає можливість працевлаштуватися в різні інстанції або відкрити приватну практику. Однак професія педагога-психолога досі у багатьох викликає подив. Хто ж це і які його обов'язки? По суті педагог-психолог - це професійний психолог, що працює в якомусь освітньому закладі. Його глобальне завдання - стежити за психічним станом дітей та підлітків, які відвідують, наприклад, дитячий садок або школу.

В установі, що відноситься до системи освіти, психолог наділяється такими функціональними завданнями, які викладаються під різними формулюваннями в посадових інструкціях:

1 Постійне спостереження за станом дітей з метою виявлення психолого-педагогічних відхилень, їх корекції, а так само реалізації усіма учасниками навчального процесу індивідуального підходу у взаємодії з дітьми, що потребують цього;

2 Приймає на себе роль учасника виховного процесу в роботі з дитиною та її сім'єю;

3 Проводить дії по психопрофилактике та діагностиці відхилень в психічному розвитку:

- Відповідно до плану робіт або за запитом одного з членів оточення дитини (батьки, вчителі, адміністрація) тестує і аналізує інтелектуальні, міжособистісні, емоційно-вольові якості школяра або вихованця;

- Проводить психолого-педагогічну експертизу на готовність дитини до школи при наборі дітей у перші класи;

- Здійснює психологічне обстеження дітей при переході від одної ступені освіти до іншої;

- У разі необхідності проводить поглиблену діагностику причин неуспішності, конфліктності або недисциплінованості конкретних учнів або вихованців;

4 Виявляє та сприяє розвитку індивідуальних творчих здібностей дітей;

5 Проводить з вихованцями або учнями групові чи індивідуальні заняття у формі тренінгів, бесід, перегляду спеціального відеоматеріалу з метою формування і закріплення правильних життєвих установок;

6 За запитами уповноважених на те органів (народний суд, органи опіки та піклування, поліція, комісія у справах неповнолітніх) проводить обстеження психічного стану дитини та умов сімейного виховання та проживання, про що складається відповідний акт.

7 Бере участь у засіданнях педагогічних рад і методичних об'єднань, для яких попередньо готує необхідний за своїм профілем матеріал.

8 Тісно взаємодіє у своїй роботі з соціальним педагогом, логопедом, колективом осіб, які працюють в освітньому закладі та батьками дітей.

9 Спостереження і висновки фіксує в спеціально розроблених і затверджених законодавством формах.

10 Виконує функціональні обов'язки в строгому дотриманні про-професійної етики та з урахуванням специфіки роботи.

11 Відповідає за збереження робочого кабінету і інвентарю, що знаходиться в ньому.

Робота педагога-психолога відповідальна і багатогранна. При виборі цієї професії слід врахувати всі нюанси майбутньої трудової діяльності, адже об'єкт докладання зусиль педагога-психолога - психіка дітей, легко сприйнятлива до будь-яких впливів із зовні.

Особливості особистості педагога-психолога

Під словом «особистість» люди розуміють цілісну, зрілу людину, яка досягла високого рівня розвитку, в якої нерозривно сплетені біологічні (тобто дані людині від народження) і соціальні (придбані нею за життя, в ході навчання, виховання та самостійного розвитку) якості. Крім загальних вимог, що пред'являються до всіх, хто займається педагогічною діяльністю, для педагога-психолога існують особливі вимоги до його особистості, спілкування, умінням взаємодіяти з іншими людьми.

Для успішної роботи педагога-психолога вкрай важлива наявність соціальної чутливості (соціальної перцепції). Соціальна чутливість особлива, має емоційну природну чутливість до психічних проявів інших людей, їх прагненням, цінностям і цілям. Вона полягає в умінні фахівця помітити настрій і особливості поведінки іншої людини, зрозуміти їх і прийняти. Педагог-психолог повинен вміти побудувати свою взаємодію з співрозмовником з урахуванням як його, так і свого власного настрою, особливостей поведінки, світосприйняття. Для того щоб розвинути в собі соціальну чутливість, необхідно проявляти увагу і уяву.

Слід розуміти, що «зрозуміти і прийняти» настрій іншої людини це не означає йти у неї на поводу. Іноді студенти заперечують: «Учень не в настрої відповідати урок, що ж, значить, не питати його? А якщо він завжди не в настрої?» Це помилкове розуміння соціальної чутливості. Можливі випадки, коли дитина з тих чи інших причин не може або не хоче відповісти. У цій ситуації першим кроком буде з'ясувати причину, другим дозволити не робити цього, третім домовитися, коли він все ж відповість матеріал. При цьому буде проявлена соціальна чутливість і реалізовані цілі навчання і виховання.

Соціальна чутливість включає в себе:

а) чутливість у спостереженні здатність бачити і запам'ятовувати вчинки та висловлювання людей;

б) теоретичну чутливість вміння використовувати теоретичні знання для того, щоб робити висновки про учнів;

в) номотетічну чутливість здатність застосовувати по відношенню до конкретної людини знання про особливості поведінки представників тієї групи, до якої вона належить;

г) идиографическа чутливість здатність впізнавати конкретну людину в ході тривалої взаємодії з нею і підвищувати якість подальших дій.

В ході спілкування з іншою людиною педагог-психолог формує цілісний образ іншої людини, співвідносячи результати спостереження за її поведінкою з наявними теоретичними знаннями про поведінку й особливості особистості людей. Сформований образ визначає емоційне ставлення, рівень інтересу педагога до співрозмовника, вчинки і дії. Саме тому вкрай важливо, щоб створений образ не виявився хибним і був максимально докладним і точним.

Відсутність соціальної чутливості одне з основних джерел проблем у спілкуванні педагогів, в тому числі і педагогів-психологів, і учнів. Здатність правильно визначати і передбачати почуття, думки і їх поведінку розвивається з досвідом роботи і віком, але це можливо, якщо у дорослої людини розвинена рефлексія. Розвитку соціальної чутливості перешкоджає наявність у педагога-психолога «ефекту ореола» (стійкого судження про одну рису, що поширюється на всю особистість), проекції (перенесення своїх якостей, особливо небажаних, на іншу людину), стереотипного оцінювання.

«Стереотип» в перекладі з грецького означає «твердий відбиток», повторне відтворення, що представляє собою точну копію оригіналу. Стереотипна поведінка, сприйняття або оцінка це повторюване без змін, що відтворює загальновідоме, шаблонне, трафаретне. Стереотип несе в собі і позитивне, і негативне начало. Безсумнівна перевага стереотипів в тому, що вони полегшують розуміння інших людей і знаходження «спільної мови» з учнями. Негативний ефект полягає не в стереотипі як такому, а в негнучкості педагога-психолога, який не бажає помічати невідповідність учня вибраному для нього «шаблоном» і змінити стереотип на інший, більш відповідний для даної людини.

Дослідження показали, що у кожного є своя типологія, згідно з якою він сприймає і оцінює інших людей. Кожному типу відповідають свої риси характеру, особливості поведінки і зовнішності. При виділенні однієї-двох рис в нову людину інші риси типу йому приписуються автоматично. Хрестоматійним є приклад, коли вчитель, побачивши серед учнів в новому класі акуратну, охайну дівчинку із зацікавленим виразом обличчя, вирішує, що вона буде відмінницею, тим самим автоматично доповнюючи зовнішній вигляд іншими, ще не виявленими рисами стереотипу «хорошої учениці». Сформувавшись, стереотип починає визначати поведінку вчителя по відношенню до дітей.

Є люди, які впродовж усього життя користуються обмеженим колом жорстких незмінних стереотипів і не прагнуть аналізувати поведінку ні свою, ні оточуючих. Але й у людей, схильних до сприйняття індивідуальності, може проявитися стереотипізація, наприклад, при зустрічі з великою кількістю незнайомих людей, яких треба дізнатися за короткий проміжок часу, або при оцінці людей, що відносяться до іншої соціальної групи (за статтю, віком, соціальним станом та ін.). Таким чином, при знайомстві з новим класом (велика група людей іншого віку і часто іншого соціального становища) у педагога актуалізуються здібності не сприйняття індивідуальності, а стереотипізації. Лише потім, після декількох місяців, може проявитися здатність сприймати індивідуальності, причому, як правило, це відбувається по відношенню лише до деяких учнів, які чимось виділяються з групи однолітків.

Однією з основних характеристик стереотипу є його стабільність у часі. Одного разу виникнувши, він може не змінюватися роками. Більше того, педагог-психолог, який потрапив під вплив стереотипу, намагається шукати докази правоти своєї точки зору, витлумачувати всі факти на користь стереотипу, провокувати відповідну поведінку учнів. Трапляється, що при цьому він невірно пояснює те, що бачить або чує, або підбирає лише однобічну інформацію. Добре, якщо стереотип позитивний (наприклад, вчитель сприймає учня як потенційного відмінника). Гірше, якщо педагог починає односторонньо тлумачити поведінку учня, якого він «записав» у групу ледарів і трієчників.

Що ж робити для того, щоб не потрапити під владу стереотипів? Найлегше коригувати стереотип на етапі очікувань. Будь-яка освічена людина в змозі переконати себе переглянути їх і простежити за цим процесом. Крім того, поведінка педагога може бути проконтрольовано ним шляхом аналізу виборчої уваги і упередженого судження. Перегляд позицій, на підставі яких проводиться оцінка інших людей, доступний для будь-якої освіченої людини, тим більше так має бути для педагога-психолога. Здатність до критичного аналізу своєї поведінки і причин відносини до учнів приведе її до більш об'єктивних відносин і оцінок.

Розвинена здатність керувати собою ще одна важлива особливість педагога-психолога. В управлінні собою найбільш важливі чотири напрямки: підтримка фізичного здоров'я; раціональний розподіл сил; подолання труднощів; правильний розподіл часу.

Вислів «У здоровому тілі здоровий дух» це не просто слова. За статистикою, серед молоді, що закінчує середню школу, всього 4% абсолютно здорових людей. Часті застуди, сколіоз, ослаблений зір це далеко не повний перелік найбільш поширених і найбільш «нешкідливих» хвороб. Майже всі вони наслідок нехтування своїм здоров'ям. У результаті - підвищена стомлюваність, зниження працездатності та інтересу до життя, отримання більш низьких результатів в житті і професії.

Способи підтримки здоров'я загальновідомі. Для людей, ведучих переважно сидячий спосіб життя (а студенти ставляться саме до цієї категорії людей), важливо рухатись, особливо на свіжому повітрі, збалансоване харчування, відпочинок після тривалих розумових навантажень.

А що робити, якщо людина хронічно або невиліковно хвора? Єдиної поради для всіх немає. Головне - не забувати про необхідні процедури і дотримуватися запропонованого режиму роботи і відпочинку, а крім того, виконувати дозволені фізичні навантаження.

Людям, особливо молодим, здається, що їх сили й енергія безмежні. Напевно, це так, але іноді наступають моменти, що вимагають занадто багато сил. Саме тоді і настає пора думати про їх раціональний розподіл.

Слід пам'ятати, що сили можна збільшити, якщо «підживити» їх відповідними емоціями. Так, учні (головні «судді» професіоналізму педагога-психолога) відзначають, що для ефективної роботи йому необхідні наступні особистісні якості:

• прагнення до максимальної гнучкості;

• здатність до емпатії, увага до потреб учнів;

• вміння надати особистісну забарвленність викладанню;

• установка на створення позитивного підкріплення для учнів;

• володіння стилем легкого, неформального, теплого спілкування з учнями;

• перевагу усних контактів на уроці письмовим;

• емоційна врівноваженість, впевненість у собі, життєрадісність.

Легкість спілкування, гнучкість в роботі, впевненість у собі при одночасному уваги до інших і життєрадісність притаманні лише тому, хто відкритий і природний в роботі. А це можливо лише за самовираженні. Подібна потреба в самовираженні - найважливіша складова педагогічного таланту. Педагогічна майстерність виражається в умінні трансформувати це прагнення в реальну поведінку.

Вперше відповідь на питання: «Як можна проявляти талант в діяльності?» Дається в системі К. С. Станіславського. Він прийшов до висновку, що для цього необхідно використовувати силу підсвідомості, причому не тільки як рідкісного, неконтрольованого осяяння («раптом осінило»), але вміти усвідомлено опановувати підсвідомим, мимовільним процесом творчості. Стан, коли людині (акторові, вчителю) доступна енергія підсвідомості, він назвав «надзавданням». Надзавдання визначається як неконтрольований свідомістю рівень розумової активності людини у вирішенні творчих завдань. Саме надзавдання справжне і основне джерело енергії, рушійний поведінкою педагога-психолога в прагненні передати людям «велику правду» про вищі моральні цінності.

Кожному з людей знайомі ситуації, коли свідомістю опановує якась ідея (щось зробити, отримати, знайти і т. Д.). Якщо ця ідея захоплює людину повністю, то вона зачіпає не тільки свідомість, але і підсвідомість. У цьому випадку «раптом» створюються сприятливі умови знаходяться кошти, помічники, щасливо складаються обставини. Подібні ситуації можна і потрібно створювати свідомо. Якщо вчитель у роботі виходить не з миттєвої вигоди, а з спрямованості особистості (наприклад, «Робити людей краще», «Дарувати добро» і т. Д.), то в його роботі обставини будуть складатися також сприятливо і допомагати в досягненні мети. Це не означає, що педагог повинен «горіти на роботі», не спати ночами, думаючи, як краще виконати будь-яку справу. Можна і потрібно мати різнобічні інтереси. Головне усвідомлювати свою спрямованість в роботі і не змінювати їй.

Навчитися нарощувати й ефективно використовувати свої здібності можна, якщо, крім вираження своїх почуттів, дотримуватися ще кілька правил: вивчити і оцінити себе особливо способи, що додають сили; займати активну життєву позицію; налаштовуватися на успіх; спокійно приймати невдачі і вчитися на них.

У будь-якій роботі, пов'язаній з інтенсивним спілкуванням з людьми, труднощі неминучі. Люди по-різному реагують на них. Те, з приводу чого одна буде переживати годинами і навіть місяцями, інша людина просто не помітить. Більшість людей потребують певного рівня навантажень, щоб виконувати роботу з інтересом, і досягають в роботі найбільш цінних результатів, відчуваючи труднощі.

Люди, яким на все в житті вистачає часу, напевно, найщасливіші на землі. Але, як правило, чим більш різнобічні інтереси має людина, тим менше у нєї часу. Педагог-психолог, в силу особливостей професії, повинен чітко розпоряджатися часом. Примір, він не може перервати або раніше закінчити консультацію або урок тільки тому, що виникла якась термінова справа, більше того, йому слід дотримуватися заздалегідь встановленого графіка роботи, інакше у дітей може скластися враження, що фахівець не зацікавлений в їхній долі, ставиться до своєї роботи формально.

З чого ж почати при катастрофічній нестачі часу? Зрозуміло, з аналізу того, на що воно витрачається. Найімовірніше виявиться, що кілька годин на день «йде» наділу, які можна зовсім не виконувати або поєднувати одне з іншим. Наприклад, люди абсолютно нераціонально витрачають час на сумніви, переживання і інші непотрібні емоції або роблять те, що повинні робити інші. Другий крок планування, яке краще здійснювати за допомогою щоденника. Третій крок контроль виконання планів.

Правильному розподілу часу допомагає поінформованість. Безліч питань можна вирішити по телефону, не витрачаючи часу на особисті зустрічі. Раціональний розподіл інформації (щоб її можна було знайти швидко), накопиченої в процесі навчання у вузі і за роки роботи, здатне значно економити час.

Прагнення до саморозвитку і творчості в роботі - також особливість особистості педагога-психолога. Творчість (музичне, художнє, в рукоділлі, облаштуванні будинку, в роботі і т. д.) розвиває у педагога-психолога здатність нестандартно ставитися до речей, ситуацій, спілкування і можливості гнучко перебудовуватися в залежності від обставин. Творчий підхід до життя і спілкуванню з людьми можна розвинути за допомогою нескладних вправ: добре допомагають вправи на входження в образ іншої людини або речі, наприклад: розповісти про подію в класі так, як ніби ви один з учнів або сторонній спостерігач, або від особи класної дошки, шматочка крейди, птахи, що спостерігає за подіями у вікно, і т. д.;

Вправи на вміння нестандартно поглянути на речі, наприклад: знайдіть якомога більше способів того, як можна використовувати будь-яку річ (ключ, наперсток, ручку). Причому важливо не тільки кількість варіантів, але й наявність нестандартних рішень цього завдання, наприклад: ключ можна використовувати як креслярський, столярний, слюсарний, музичний інструменти, прикраса, грузило, гребінець, це може бути джерело, що б'є з-під землі, ключова думка в пропозиції і т. д.

В лесу родилась ёлочка,

В лесу она росла.

Зимой и летом стройная,

Зелёная была.

Метель ей пела песенку:

«Спи, ёлочка, бай-бай!»

Мороз снежком укутывал:

«Смотри, не замерзай!»

Трусишка зайка серенький

Под ёлочкой скакал.

Порою волк, сердитый волк,

Рысцою пробегал.

Прочитати твір, як сумну звістку, як визнання в любові, як звернення до президента, як звернення до немовляти.

Потренувавшись, ви помітите не тільки те, як збільшується число варіантів, але і те, що зменшилася кількість складнощів у спілкуванні з дітьми та оточуючими людьми.

Розвинені навички впливу на інших людей - ще одна особливість особистості хорошого педагога-психолога. Традиційно в спілкуванні, в тому числі і педагогічному, виділяють чотири основні способи впливу: зараження, наслідування, навіювання і переконання.

Зараження це особливий спосіб впливу, пов'язаний з передачею емоційного стану від однієї людини іншій. Коли говорять, що людина схильний до процесу зараження, то мають на увазі, що він несвідомо, мимоволі піддається певним психічним (емоційним) станів. У цьому випадку він починає діяти не так, як підказує розум, а під дією відбувається в ньому гормонального обміну. Він втрачає здатність керувати своїми вчинками, пророкувати ситуацію, контролювати себе і оточуючих. Досвідчені вчителі та лектори здатні використовувати зараження в своїх цілях як гуртуючого фактора, для підвищення ентузіазму аудиторії, мобілізації людей на виконання важливої справи. Імпульсом, здатним викликати навмисне зараження, можуть стати оплески, масова декламація, скандування гасел, навмисно викликане тріумфування, особистий приклад (на суботниках і т. Д.), Наявність загальної значимої мети.

Роль наслідування в окремих групах (в тому числі і підліткових) досить велика. Наслідування один з механізмів освоєння дитиною різних форм поведінки, дій, норм відносин у суспільстві, особливостей національної культури, професії. Коли дитина комусь або чомусь наслідує, то він переймає зовнішні риси (поведінки, стану) і відтворює їх у своїй поведінці. З віком відбувається зміна сенсу наслідування від поверхневого копіювання до наслідування тим сторонам поведінки, які дійсно відображають сенс ситуації. Роль педагога-психолога у формуванні зразків для наслідування в підлітковому віці дуже велика. Для школярів цього віку характерно об'єднання в групи з особливою субкультурою. Без вмілого впливу ззовні з боку дорослих такі групи бувають схильні до відхиляється від норм поведінки. При вмілому впливі підлітки всередині таких груп освоюють нові ролі, готуються до економічно самостійного життя, засвоюють соціально відповідальна поведінка і переконання.

Навіювання цілеспрямоване, неаргументоване вплив однієї людини на іншу або на групу. Особливістю навіювання є те, що людина не оцінює надходять до нього відомості чи факти, що не порівнює з іншою інформацією, а сприймає їх «на віру». Таким чином, некритичне сприйняття інформації адресатом основна відмінна риса навіювання. Воно часто застосовується на уроці і поза ним. Пояснення нового матеріалу в традиційній формі, опитування і виставлення оцінок, лекція, пізнавальна бесіда, виступ на зборах ось приклади використання методу навіювання.

Застосовувати навіювання по відношенню до дітей дуже просто, оскільки, по-перше, діти легше піддаються йому, ніж дорослі, а по-друге, віра в авторитет вчителя сприяє вірі дітей в слова, які говорять педагоги. Найчастіше «ефект довіри» буває тим аргументом, який змушує учнів повірити словами вчителя. На жаль, дорослі забувають про це ефекті і самі сприяють розвінчанню свого авторитету, вимовляючи слова і не підкріплюючи їх справою, самі собі суперечачи.

Основною відмінністю методу переконання від інших методів впливу в спілкуванні є наявність логіки. Саме за допомогою логіки і риторики при переконанні відбувається відбір, упорядкування фактів і висновків з метою досягнення певного завдання. При використанні цього методу слід суворо дотримуватися теми розмови. Важливо стежити за тим, щоб всі докази; факти, цифри, приклади-були доречні, вірні і служили підставою для переконливих висновків. Так само важливо дотримуватися принцип відсутності суперечності: висновки і висновки не можуть суперечити один одному, повинні йти в певній послідовності, один за іншим, а не один біля одного. Ще одна умова -внутрішнє відчуття педагогом-психологом рівності його та учнів при переконанні. Педагогу слід ставитися до дітей як до рівних співрозмовникам, визнавати за ними такі ж права в аргументації та запереченні, приймати їх докази, уникаючи стереотипів оцінки. Якщо він не дотримується перерахованих умов, учням у розмові буде здаватися, що психолог «топчеться на місці», всі застосовувані ним способи переконання будуть неефективні, і вчитель не доб'ється своєї мети.