 ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение Как определить диапазон голоса - ваш вокал Игровые автоматы с быстрым выводом Как самому избавиться от обидчивости Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком" Натюрморт и его изобразительные возможности Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д. Как научиться брать на себя ответственность Зачем нужны границы в отношениях с детьми? Световозвращающие элементы на детской одежде Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ) Глава 3. Завет мужчины с женщиной
Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.
| Антисептичні і дезінфікуючі засоби
План лекції. 1. Загальна характеристика протимікробних засобів. 2. Класифікація антисептичних та дезинфікуючих засобів. 3. Загальна фармакологічна характеристика препаратів: - Група галоїдів (хлорне вапно, хлорамін Б, розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йоддицерин). - Антисептичні засоби ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь березовий). - Антисептичні засоби аліфатичного ряду (спирт етиловий 40 %, 70 %, 95 %, розчин формальдегіду). - Група барвників (діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат). - Окисники (розчин пероксиду водню, калію перманганат). - Похідні нітрофурану (фурацилін). - Детергенти (мила, хлоргексидину біглюконат). - Кислоти, основи (кислота борна, розчин аміаку). - Солі важких металів (ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, дерматол) 4. Сучасні антисептики.
Близько 50% захворювань у людини викликають збудники, серед яких значне місце посідають мікроорганізми. Для профілактики цих захворювань і лікування хворих використовують протимікробні засоби. Декотрі захворювання викликають найпростіші, які паразитують в організмі людини чи на поверхні її тіла. Засоби, що діють на цих збудників, називають протипаразитарними. Протимікробні та протипаразитарні засоби є засобами етіотропної терапії, тобто вони впливають на причину захворювання. Протимікробні засоби поділяють на антисептичні, дезинфікуючі, хіміотерапевтичні. Антисептичні ( anti –проти; septicas-гниття) засоби здатні викликати загибель або припиняти ріст і розвиток мікроорганізмів на поверхні шкіри та слизових оболонок. Їх застосовують зовнішньо на шкіру, слизові оболонки, раневі поверхні, порожнини тіла, при лікуванні гнійних ран, фурункулів та інших інфекційних ушкоджень. Дезинфікуючі засоби ( des- заперечення; infecere –заражувати) знешкоджують патогенні мікроорганізми в навколишньому середовищі. Їх використовують для знезараження приміщень, білизни, посуду, медичних інструментів, виділень хворих ( гній, харкотиння, сеча, фекалії тощо ) . Залежно від умов застосування одні й ті самі речовини можуть бути віднесенні як до дезинфікуючих так і до антисептичних, тобто цей поділ умовний. Антисептичні і дезинфікуючі засоби діють на більшість мікробів, майже не мають вибірковості дії. Хіміотерапевтичні засоби – це речовини, що вибірково діють тільки на певних збудників захворювань, що перебувають в організмі людини. Їх застосовують для лікування і профілактики інфекційних захворювань. Протимікробні засоби можуть чинити бактерицидну або бактеріостатичну дію. Бактерицидна дія призводить до загибелі мікробів. Бактеріостатична перешкоджає або різко зменшує розмноження мікроорганізмів. Протимікробна активність залежить від чутливості збудника до даної речовини і від його кількості, від концентрації протимікробного засобу та від тривалості дії ( експозиції ).
Антисептичні і дезінфікуючі засоби Ера антисептики — напрямок у медицині із знешкодження патогенних мікроорганізмів у рані, патологічному вогнищі, організмі в цілому — зародилась у першій половині ХІХ століття. Росіянин О.П. Нелюбін запропонував використання хлорного вапна для дезінфекції, а мадярський лікар І. Земмельвейс у 1847 році застосував його для обробки рук медичного персоналу з метою профілактики післяпологового сепсису. В 1865 році англійський хірург Д. Лістер ввів у медичну практику карболову кислоту (фенол) для лікування ран, дезінфекції приміщень і перев’язувальних матеріалів. Це сприяло різкому зменшенню кількості гнійних ускладнень у хірургічінй практиці. Однак наукове обгрунтування антисептики стало можливим лише в кінці ХІХ — на початку ХХ століття, коли, завдяки розвитку мікробіології, була встановлена роль мікроорганізмів у виникненні інфекційних захворювань. Значний внесок у розвиток цього наукового напрямку зроблений такими всесвітньо відомими вченими, як Л.Пастер, І.І.Мечников, П.Кох та ін.
Вимоги до антисептиків: · висока протимікробна активність · широкий спекир дії · невисока токсичність для людей і тварин · ді швидка і тривала · зберігати свою активність у середовищах з високим вмістом білка · не спричиняти місцевої подразнювальної дії · не псувати предмети, що підлягають дезінфекції. Класифікація згідно хімічної будови: 4. Препарати неорганічної природи: - галоїди (хлорне вапно, хлорамін Б, розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, йоддицерин) - окисники (розчин пероксиду водню, калію перманганат) - кислоти, основи (кислота борна, розчин аміаку) - солі важких металів (ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат, дерматол). 2. Препарати органічної природи: - ароматичного ряду (фенол чистий, іхтіол, дьоготь березовий) - аліфатичного ряду (спирт етиловий 40 %, 70 %, 95 %, розчин формальдегіду) - барвники (діамантовий зелений, метиленовий синій, етакридину лактат) - похідні нітрофурану (фурацилін) - детергенти (мила, хлоргексидину біглюконат). І. Неорганічні сполуки 1. Галогени : Механізм бактерицидної дії: денатурують білки в мікробних клітинах. А) препарати хлору Протимікробну дію проявляють лише ті препарати, які містять або вивільняють атомарний хлор. Вони згубно діють на бактерії, простіші і віруси. Резистентні до нього мікобактерії туберкульозу. Сполуки, що містять вільний хлор, мають дезодоруючу властивість. У лужному середовищі протимікробна дія сполук хлору знижується, у кислому і при підвищенні температури – підвищується. Хлорне вапно —дія дуже швидка, але вона нетривала. За бактерицидними властивостями належить до надійних дезінфікуючих засобів, але сьогодні його як антисептик не застосовують, оскільки подразнює шкіру і слизові оболонки, знебарвлює тканини. Використовують для зовнішньої дезинфекції .
Хлорамін Б — містить 25-29% активного хлору, віддає хлор повільно, дія слабша, але триваліша, мало подразнює тканини; має також протимікозну і дезодоруючу активність. Застосовують у розчинах для дезінфекції рук, інфікованих ран, предметів догляду за хворими, неметалевих інструментів, зовнішньої дезінфекції.
Хлоргексидину біглюконат є одним з найактивніших місцевих антисептичних засобів. Має бактерицидні властивості відносно бактерій, збудників венеричних хвороб(трепонем, гонококів, трихомонад), найпростіших , грибів. Не впливає на мікобактерії і спори. Застосування: обробка операційного поля і швидка стерилізація інструментів , дезінфекція рук, ран, опіків; промивання сечового міхура, для індивідуальної профілактики венеричних захворювань Б) препарати йоду Йод також має фунгіцидну, подразнювальну дію, використовують як відволікальний засіб. У деяких осіб спостерігається ідіосинкразія до препаратів йоду з появою висипу, гарячки, набряку слизових оболонок. Розчин йоду спиртовий — це 5% водноспиртовий розчин йоду. Застосування: для обробки операційного поля, країв рани, рук хірурга. Як подразнювальний і відволікальний засіб його застосовують також при запальних і інших захворюваннях шкіри, міозиті, невралгії тощо. Йод частково всмоктується із шкіри в кров, тому може проявляти резорбтивну дію, особливо у дітей. Йодонат - Знезараження шкіри операційного поля. Розчин Люголя — це розчин йоду у водному розчині калію йодиду. Використовують зовнішньо для змащування слизової оболонки глотки і гортані. Йоддицерин - Для лікування гнійних ран, маститу, гаймориту тощо. Наносять на шкіру, слизові оболонки ротової і носової порожнини, статевих органів, серозні оболонки ( плевру, черевину), можна вводити в рани( не подразнює тканини)
Дезинфікуючі речовини з миючим ефектом з групи галоідопохідних (сульфохлорантин, хлоран, хлорантоін) рекомендуються для дезинфекції приміщень, виробів медичного призначення і предметів догляду за хворими.
Окисники Ці засоби при контакті з тканинами організму розпадаються з виділенням молекулярного або атомарнного кисню, який окислює субстрат мікробної клітини, що зумовлює загибель мікроорганізму. Бактерицидна протимікробна дія, дезодоруюча. МД: денатурація білків у мікробній клітині. Розчин перекису водню — прозора безбарвна рідина, розкладається на світлі, при нагріванні, під впливом різних сполук ( зберігають в темних склянках в прохолодному місці). Містить близько 3% перекису водню. Перикис водню, вступаючи у взаємодію з органічними речовинами на шкірі, слизовій поверхні, розкладається з виділенням атомарного та молекулярного кисню. Перший згубно діє на мікроорганізми, а другий, виділяючись у вигляді бульбашок, сприяє очищенню рани та вимиває з неї змертвілі клітини, кров”яні згустки, частинки гною. Введення перекису водню під пов”язку забезпечує безболісне зняття її з рани. Сприяє також зупинці капілярної кровотечі ( активує протромбін). Не подразнює тканини, але ефект нетривалий. Застосування: для полоскання при запальних процесах рота і горла (стоматити, ангіна), для очистки і лікування забруднених і гнійних ран, зупинки носових кровотеч тощо. Не використовують для промивання порожнин ( плевральної, сечового міхура, матки) так як можливе потрапляння молекулярного кисню в дрібні судини і їх емболія. Для стерилізації медичних інструментів – 6% р-н перекису водню. Гідроперит – комплексна сполука водню пероксиду із сечовиною. Випускають у таблетках. 1 таблетка = 15 мл ( 1 ст л ) 3% р-ну перекису водню. Після розчинення застосовують як антисептик замість р-ну Н2О2: 1 таблетка на 1 склянку води, для полоскань, промивання рани. Калію перманганат —його розчини, залежно від концентрації, викликають в’яжучий, подразнювальний чи припікаючий ефекти. Набагато сильніший окисник, ніж перекис водню, дія також короткочасна. Застосування:у водних розчинах для промивання ран (0,1-0,5%), для полоскання рота і горла (0,01-0,1%), для спринцювання і промивання в гінекологічній і урологічній практиці, при опіках, для промивання шлунка при гострих отруєннях речовинами, що легко окислюються і втрачають токсичність (морфіном, кодеїном, фосфором тощо).
Кислоти, луги Протимікробну дію проявляє багато кислот і лугів, тому що вони денатурують білки протоплазми мікроорганізмів. Сила антимікробної дії залежить від концентрації іонів водню та пов”язана із ступенем дисоціації. Легко дисоціюють сильні кислоти:сірчана, соляна, азотна, але їх розчини справляють токсичну та руйнівну дію на клітини та тканини організму, дерево, метал, фарбу, тому як антисептики їх не використовують. МД: денатурація білків мікробних клітин, бактерицидна дія. Кислота борна —має невисоку антисептичну активність. Застосування: 2-4% водного розчину для промивання очей, у вигляді мазі (5%) і в присипках при інфекційних захворюваннях шкіри. Спиртові і гліцеринові розчини кислоти борної використовують як вушні краплі (по 2-3 краплі 1-5% розчину 2-3 рази на день). Використовують обмежено: добре проникає через шкіру і слизові оболонки, повільно виводиться з організму, проявляє здатність до матеріальної кумуляції. При тривалому застосуванні препарату ушкоджує нирки, можуть розвиватись гострі і хронічні отруєння борною кислотою: нудота, блювання, діарея, шкірні висипки, злущення епітелію, сплутаність свідомості, судоми, іноді — шоковий стан. Протипоказана хворим із порушенням функції нирок. Жінкам, що годують дітей, не можна обробляти нею молочні залози. Не використовують препарат для дітей, зокрема в новонароджених. Не можна обробляти нею великі поверхні тіла.
Розчин аміаку 10%, або нашатирний спирт, проявляє значну антисептичну дію, має миючі властивості: розчиняє жири і жироподібні речовини. Застосовують для оброблення рук хірурга за методом Спасокукоцького-Кочергіна; розчин аміаку використовують як подразнювальний засіб.
Натрію тетраборат(бура, боракс)— виявляє протимікробну і протизапальну дію. Призначають для полоскання порожнини рота при ангіні, фарингіті, тонзиліті, а також в гінекології для лікування вагініту.
Солі важких металів МД: денатурація білків, інактивація ферменті мікробних клітин. Місцева дія на тканини: залежно від концентрації розчинів в’яжуча, подразнювальна або припікаюча дія. Сила протимікробної дії і місцевої дії солей важких металів неоднакова: Hg, Ag, Fe, Cu, Zn, Bi, Pb, де найбільш активними є іони ртуті (Hg), мінімально активними — свинцю (Pb). Сила протимікробної дії солей важких металів значно зменшується в середовищах з високим вмістом білка (гній, харкотиння, кров), тому вони непридатні для знезараження виділень хворих. Із пр-тів ртуті раніше використовували сулему ( ртуті дихлорид ). У зв”язку з високою токсичністю і наявністю більш ефективних і безпечних засобів її вилучено з Регістру ЛЗ України. Використовували для дезінфекції білизни, предметів догляду. Срібла нітрат ( ляпіс ), легко розкладається під впливом світла, органічних речовин, не сумісний з хлоридами, бромідами, йодидами, тому що утворює з ними нерозчинні у воді солі. Має протимікробні властивості; в невеликих концентраціях (до 2%) проявляє в’яжучу і протизапальну дію, а у високих (5% і більше) — припікаючу. В акушерській практиці застосовується у вигляді 2% розчину для профілактики бленореї у новонароджених. (Закапування такого розчину в очі проводиться після відтягування нижньої повіки, строго на кон’юнктиву. При його попаданні на рогівку може виникати її опік із наступним формуванням більма.) Застосовується для зовнішнього лікування виразок, тріщин, ерозій на шкірі, уражень слизових оболонок очей (трахома, кон’юнктивіт), для обробки слизових оболонок гортані, піхви, сечовипускального каналу. Як припікаючий засіб використовують для припікання надмірних грануляцій і бородавок. Протаргол —для промивання сечового міхура і сечовивідного каналу при хронічному гонорейному уретриті (1-3%), змазування слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (1-5%), в очних краплях — при кон’юнктивіті, блефариті, бленореї (1-3% розчини). Цинку сульфат —при кон”юктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.
Солі важких металів, особливо ртуті дихлорид, можуть бути причиною гострих отруєнь. Симптоми: При пероральному отруєнні виникають печія і біль за ходом стравоходу і в ділянці шлунка, металевий смак у роті, задишка, серцебиття. Характерне мідно-червоне забарвлення слизової оболонки рота і глотки, кровоточивість на набряк ясен, набряк губ, язика, нудота, блювання, нерідко з домішками крові. Можлива поява судом у литкових м’язах, затьмарення свідомості, колапс, шок. На 2-3 добу можливі прояви токсичної нефропатії, гострої ниркової недостатності. Надання невідкладної доомоги при гострих отруєннях препаратами ртуті: - потерпілим рекомендується приймати молоко і білок яєць, проводиться обережне повторне промивання шлунка, введення в нього 2-3 столових ложок вугілля активованого, при цьому білкові продукти і адсорбент зв’язують іони ртуті; - як проносний засіб у цьому випадку раціонально застосувати вазелінову олію, яка не подразнює слизову оболонку і обмежує всмоктування отрути; - парентерально антидоти, зокрема унітол і натрію тіосульфат. Унітол вводиться в/в ( він своїми сульфгідрильними групами зв’язує іони ртуті і тим самим не допускає взаємодії їх з SН-групами ферментів і білків організму); - при наявності болю і шоку хворим необхідно вводити анальгетики (морфіну гідрохлорид, промедол), - при гострій судинній недостатності — судиннозвужувальні препарати тощо. - враховуючи, що сулема виділяється через нирки, викликаючи їх ураження, проведення форсованого діурезу в цьому випадку протипоказане. При гострих отруєннях солями срібла промивання шлунка проводять 1-2% розчином натрію хлориду, тому що іони срібла взаємодіють з іонами хлору з утворенням нерозчинного хлориду срібла. При таких інтоксикаціях не використовують натрію тіосульфат, тому що при взаємодії його з іонами срібла з’являються добре розчинні продукти.
ІІ. Органічні сполуки: Засоби аліфатичного ряду Спирт етиловий МД: дегідратуюча дія, денатурація білків. За силою протимікробної дії 70% спирт етиловий прирівнюється до 3% розчину фенолу Застосування: Для обробки рук медичного персоналу, операційного поля, (70%), стерилізації хімічних інструментів, лікування опіків (90-95%) тощо. Розчин формальдегіду, або формалінМД: дегідратуюча дія, денатурація білків. Застосовують для дезінфекції інструментів (0,5% розчин), білизни, посуду, предметів догляду, для консервації анатомічних препаратів, вакцин і сироваток. При підвищеній пітливості ніг( Формідрон) |
