ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лекція 6. ООН та міжнародне економічне співробітництво

План

Історія створення, цілі та принципи діяльності ООН.
Головні органи та організаційно-функціональна структура ООН.
Соціально-економічні програми і фонди ООН.

Історія створення, цілі та принципи діяльності ООН

Організація Об’єднаних Націй (ООН) була утворена у 1945 р. Дата ратифікації її Статуту – 24 жовтня – відзначається як День ООН. Засновники – 51 держава, серед яких і Україна. Сьогодні у складі ООН налічується 185 країн-учасниць. Решта країн не є членами ООН переважно через те, що вони не повністю незалежні (наприклад, Фарерські Острови, Норфолк, Мідуей та ін.). Деякі держави не приєдналися до ООН з принципових міркувань, оскільки, на думку їх урядів, це може порушувати їх конституційний статус неприєднання. До них належать Ватикан і Швейцарія, але й вони мають в ООН своїх спостерігачів. Крім них, статус спостерігачів надано деяким організаціям (Європейський Союз, Організація африканської єдності, Організація Ісламська конференція, Міжнародний комітет Червоного Хреста тощо).

Членами ООН можуть стати миролюбні держави, які беруть на себе зобов’язання згідно зі Статутом ООН. Нові члени приймаються рішенням Генеральної Асамблеї за рекомендацією Ради Безпеки.

Офіційними мовами в ООН прийняті: англійська, російська, французька, китайська, арабська; робочими мовами, що вживаються у повсякденній роботі, є: англійська і французька.

За типологічною класифікацією ООН – глобальна, універсальна, багатофункціональна міждержавна організація.

Оскільки ООН є універсальною, глобальною організацією, то й цілі її діяльності мають широкомасштабний, узагальнюючий характер. Вже йшлося, що започаткованою метою ставилося збереження миру в усьому світі, але поступово коло цілей розширилося. Втім, і тепер цілі організації охоплюють найважливіші сфери й проблеми міжнародних відносин:

- підтримка миру у всьому світі, а також безпеки шляхом прийняття ефективних колективних заходів і мирного урегулювання спорів;

- розвиток дружніх відносин між націями на основі поважання принципів рівноправності та самовизначення народів;

- забезпечення міжнародного співробітництва у вирішенні міжнародних економічних, соціальних, культурних і гуманітарних проблем, заохочення поваги прав людини для громадян всіх країн світу без винятку;

- перетворення ООН на центр узгодження зусиль для досягнення цих цілей.

Принципи діяльності ООН логічно пов’язані з її цілями. Вони є взірцем, еталоном міжнародних відносин для будь-якої країни і відповідають поняттям справедливості й гуманності, які прийняті у людському спілкуванні. Ось головні принципи:

- суверенна рівність всіх членів;

- сумлінне виконання взятих на себе за Статутом обов’язків;

- вирішення міжнародних суперечок мирними засобами і таким чином, щоб не створювати небезпеки для світової спільноти та справедливості;

- утримання у міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування проти інших держав;

- надання ООН всілякої допомоги у всіх її діях, які вона провадить відповідно до цих принципів.

На початку ХХІ століття перед ООН постають нові завдання. У стислому вигляді найвизначніші цінності людства у міжнародних відносинах можна визначити так: свобода, рівність і солідарність, терпимість, відмова від агресії, повага до природи, спільна відповідальність. Основними напрямами діяльності ООН мають стати:

- скорочення наполовину крайнього зубожіння населення найбідніших країн;

- всі діти мають одержати принаймні початкову освіту;

- боротьба зі СНІДом;

- сприяння розвитку сільського господарства в Африці;

- надання країнам, що розвиваються, додаткових пільг в експорті їх традиційної продукції;

- запобігання конфліктів; найкращим шляхом для цього є сприяння економічному розвитку та забезпечення прав людини в усіх країнах;

- зміцнення ефективності миротворчих операцій ООН;

- більш гнучке і цілеспрямоване застосування санкцій;

- скорочення озброєння;

- ефективне вирішення економічних проблем, особливо пов’язаних зі зміною клімату, дефіцитом водних ресурсів, руйнуванням грунтів і винищенням лісів.

Головні органи та організаційно-функціональна структура ООН

ООН має дуже розгалужену організаційну структуру, яка складається з великої кількості керуючих органів, комісій, комітетів, організацій, програм, конференцій, центрів тощо. Але провідна роль у керівництві ООН належить головним органам, їх шість:

- Генеральна Асамблея;

- Рада Безпеки;

- Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР);

- Міжнародний Суд;

- Секретаріат;

- Рада з Опіки.

Розглянемо основні функції головних органів.

1. Генеральна Асамблея (ГА) – вищий орган ООН. Вона являє собою своєрідний світовий парламент, в якому є представники всіх членів ООН, тобто майже всіх країн світу. ГА – найдемократичніший орган ООН, оскільки кожний представник має один голос, незважаючи на розмір країни, її економічну могутність та політичний вплив. Важливі рішення приймаються в ГА кваліфікованою більшістю у дві третини голосів, звичайні рішення – простою більшістю.

Найважливіші функціїГенеральної Асамблеї:

- зміцнення миру у всьому світі;

- пом’якшення міжнародної напруги;

- скорочення озброєння, а також роззброєння;

- створення умов для дружніх відносин між державами.

Регулярні сесії Генеральної Асамблеї відбуваються у період вересня – грудня кожного року. Крім пленарних засідань представники працюють у головних комітетах ГА, яких є шість:

Перший комітет – питання роззброєння і безпеки;

Другий комітет – економічні і фінансові питання;

Третій комітет – соціальні і гуманітарні питання;

Четвертий комітет – спеціальні політичні питання і питання деколонізації;

П’ятий комітет – адміністративні і бюджетні питання;

Шостий комітет – правові питання.

2. Рада Безпеки, його головна відповідальність – за підтримку миру і безпеки у всьому світі. Вона складається із 15 членів, з яких 5 є постійними (США, Росія, Китай, Велика Британія, Франція), а решта обирається Генеральною Асамблеєю на дворічний строк за принципом ротації. У 1999 р. непостійним членом була обрана Україна. Непостійні члени обираються за принципом: п’ять від Азії та Африки, два – від Латинської Америки, два – від Західної Європи та один від Східної Європи. Для прийняття рішення необхідно, щоб за нього проголосувало не менше 9 членів Ради. Але постійні члени мають право «вето» і, якщо хоч один з них проголосував проти, - резолюція не затверджується. Такий принцип голосування був прийнятий з самого початку утворення ООН, коли означені п’ять країн (замість Росії тоді був СРСР) були вирішальною силою в усіх міжнародних справах. Отже, якщо всі постійні члени згодні з якимось рішенням (незважаючи на розбіжність їх інтересів щодо багатьох інших питань), то воно буде втілене у життя без серйозних перешкод.

Головна функція Ради Безпеки – це запобігання збройних конфліктів між країнами або їх приборкання.

Засіданнями Ради Безпеки керує Голова, який переобирається щомісяця.

3. Економічна і соціальна рада (ЕКОСОР) – головний координуючий орган ООН у сфері економіки, соціальних відносин, екології, охорони здоров’я, культури, науки та освіти. Найважливіші економічні та соціальні проблеми, що постають перед світовою спільнотою, розглядаються та вирішуються в ЕКОСОР та у численних її підрозділах. Вона координує діяльність таких міжнародних велетнів як МВФ, Світовий Банк, Світова організація торгівлі (СОТ) та інших галузевих міжнародних організацій. За допомогою ЕКОСОР узгоджують свої відносини з іншими органами та організаціями ООН регіональні економічні організації (ЄС, СНД, НАФТА та ін.), а також неурядові міжнародні економічні організації (МНЕО).

ЕКОСОР має розгалужену організаційну систему. До її складу входять дев’ять функціональних комісій, п’ять регіональних комісій, шість постійних комітетів; їй також підпорядковано 18 спеціалізованих закладів, програми, центри тощо.

До складу ЕКОСОРП входять також органи експертів: Комітет з розвитку планування; Спеціальна група експертів з міжнародного співробітництва у галузі оподаткування; Комітет з транспортування небезпечних вантажів; Комітет з економічних, соціальних і культурних прав; Комітет із національних ресурсів; Комітет з нових джерел енергії; Наради експертів з державного управління і фінансів.

Керівництво ЕКОСОР складається з 54 членів, причому щороку з них переобирається третина (18 осіб); отже, за три роки склад повністю оновлюється. Рішення ЕКОСОР приймаються простою більшістю.

4. Міжнародний Суд – головний юридичний орган ООН. Його призначенням є регулювання будь-яких спорів, що виникають між країнами. Треба підкреслити, що він розглядає саме міжнародні спори і не займається юридичними справами, що відносяться до суперечок між приватними особами з різних країн або між організацією та приватною особою.

Суд складається із 15 незалежних суддів, які обираються Генеральною Асамблеєю та Радою Безпеки. Критерієм для обрання є компетентність, а не належність до конкретної країни. Кандидатами у судді є висококваліфіковані юристи, які проявили себе у своїй країні або на міжнародній арені компетентними, сумлінними та порядними фахівцями. Судді обираються на 9-річний термін і можуть бути переобраними.

5. Секретаріат ООН виконує адміністративну та оперативну роботу. Він втілює у життя рішення, що прийняті іншими органами, здійснює організаційне і технічне забезпечення конференцій і нарад. Секретаріат виконує практичну роботу щодо миротворчих операцій і санкцій відповідно рішень Ради Безпеки. Він готує економічні огляди, організує дослідження з актуальних проблем людства. До функцій Секретаріату належить повсякчасна підготовка різної документації, в тому числі переклади з однієї мови на інші.

Роботу Секретаріату забезпечують майже 20 тис. співробітників. Персонал Секретаріату поділяється на чотири категорії: фахівці; співробітники польової служби (працюють у відрядженнях з місією моніторингу або контролю); співробітники загального обслуговування; господарсько-технічні служби.

Секретаріат очолюється Генеральним Секретарем, який призначається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки (РБ). Він надає ГА щорічні доповіді про роботу ООН, а також звертає увагу РБ на гострі ситуації у світі, що можуть порушити мир. Основними функціями Генерального Секретаря є:

- керівництво Секретаріатом;

- офіційне представництво ООН у глобальному вимірі;

- постійні контакти з державами-членами ООН;

- роз’яснення функцій ООН світовій громадськості, неурядовому та приватному секторам;

- координація у системі ООН;

- постійне спостереження за розвитком подій у світі;

- продукування ідей і визначення стратегій;

- надання добрих послуг конфліктуючим сторонам у критичних міжнародних ситуаціях.

Генеральний Секретар обирається на 5-річний термін, після чого оже бути переобраний ще на один термін. За всю історію існування ООН Генеральними Секретарями ООН були:

Трюгве Лі (Норвегія, 1946 – 1953); Даг Хаммаршельд (Швеція, 1953 – 1961); У Тан (Бірма, 1961 – 1971); Курт Вальдхайм (Австрія, 1971 – 1981); Хав’єр Перес де Куельяр (Перу, 1981 – 1991); Бутрос Бутрос Галі (Єгипет, 1991 – 1996); Кофі Аннан (Гана, 1997 – 2007); Пан Гі Мун (Південна Корея, з 2007 р.).

З 1993 р. у складі Секретаріату засновано посаду Верховного комісара з прав людини, який працює під керівництвом Генерального Секретаря.

6. Рада з Опіки була утворена для допомоги деяким колишнім колоніям, які вийшли з-під впливу метрополій, але були ще не у змозі здійснювати цілком самостійне врядування. Таких підопічних територій у системі ООН було 11. До середини 1990-х років всі вони стали повністю незалежними, отже Рада з Опіки (яка складається з представників Росії, США, Великої Британії, Франції і Китаю) вичерпала свою функцію. Кофі Аннан запропонував перетворити цей орган у форум колективної опіки над світовим довкіллям.

Соціально-економічні програми і фонди ООН

Організація Об’єднаних Націй має у своїй структурі цілу низку програм, фондів і центрів різної спрямованості. Більшість з них утворено для надання соціально-економічної допомоги країнам, міжнародним організаціям та окремим верствам населення, що знаходяться у скрутному становищі. Ці органи підпорядковані Генеральній Асамблеї та Економічній і соціальній раді, які здійснюють, здебільшого, спільне керівництво ними. Існують такі основні Програми, Фонди та Центри ООН у соціально-економічній сфері.

Програми:

- Програма розвитку ООН (ПРООН);

- Світова продовольча програма (СПП);

- Програма з довкілля (ЮНЕП);

- Міжнародна програма з контролю за наркотиками.

Фонди:

- Фонд у галузі народонаселення (ЮНФПА);

- Фонд розвитку для жінок (ЮНІФЕМ);

- Дитячий фонд (ЮНІСЕФ);

- Фонд розвитку інвестицій (ЮНКДФ).

Розглянемо найважливіші Програми і Фонди ООН.

Програма розвитку ООН (ПРООН). Утворена у 1965 р.

Головна мета ПРООН – надання допомоги країнам, що розвиваються, для прискорення їх економічного зростання. Програма фінансується за рахунок добровільних внесків; найбільші донори – розвинуті країни (США, Японія, Нідерланди, Данія, Швеція, Німеччина, Норвегія).

Основними функціями ПРООН є:

- розробка проектів і програм розвитку;

- розподіл коштів на втілення проектів;

- технічна допомога;

- консультативні та експертні послуги;

- організація семінарів і навчання національних фахівців за кордоном;

- підготовка національних управлінських кадрів;

- сприяння здійсненню реформ;

- надання допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Структурно до ПРООН входять такі блоки:

- Програма «Добровольці ООН»;

- Глобальний екологічний фонд;

- Фонд ООН для розвитку в інтересах жіноцтва;

- Фонд капітального розвитку ООН.

Допомога ПРООН надається тільки урядам або через їх посередництво. Особлива увага при цьому приділяється розвитку приватного сектора.

Керівництво ПРООН здійснює Виконавча рада, яка складається із 36 членів, що обираються на сесії ЕКОСОР. Очолює ПРООН Адміністратор, який призначається Генеральним Секретарем ООН після консультації із Виконавчою радою.

Штаб-квартира ПРООН знаходиться у Нью-Йорку (США).

Програма з довкілля (ЮНЕП) заснована у 1972 р.

Основна мета ЮНЕП – співробітництво країн для захисту і покращення навколишнього середовища.

Керівний орган ЮНЕП – Рада керуючих, що складається із представників 58 держав. Рада обирається Генеральною Асамблеєю. Оперативні функції виконує Секретаріат ЮНЕП і Рада з координації діяльності у галузі навколишнього середовища; обидва органи очолюються директором-виконавцем. Фінансування ЮНЕП здійснюється з Добровільного фонду ЮНЕП. Штаб-квартира ЮНЕП знаходиться у Найробі (Кенія).

Фонд розвитку інвестицій (ФРІ) – (UN Capital Development Fund (UNCDF) створено у 1966 р.

Головна мета цього фонду – сприяння країнам, що розвиваються, у надходженні інвестицій, наданні допомоги і позик. Фонд обслуговує, у першу чергу, найменш розвинені країни. Ресурси Фонду формуються переважно за рахунок добровільних внесків.

Таким чином, ООН є організацією, що охоплює практично всі сфери життєдіяльності людини на рівні міжнародних відносин. Це обумовлює дуже розгалужену організаційно-функціональну структуру ООН. Великою є роль ООН у координації світових економічних процесів. Отже, ООН являє собою глобальну систему міжнародних економічних зв’язків, упорядкованих у розгалуженій мережі міжнародних організацій.