ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Лекція 3. Міждержавні економічні організації (МДЕО)

План

Сутність і види міждержавних організацій.
Основні функції міждержавних організацій.
Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій.
Діяльність основних міждержавних економічних організацій.

Сутність і види міждержавних організацій

Сутність міжнародних міждержавних організацій визначається офіційною участю в їхній діяльності держав та урядів, а також важливістю завдань, що їх покликані вирішувати ці організації.

Уряди, як правило, розглядають членство у міжнародних організаціях як один із головних засобів здійснення своєї зовнішньополітичної програми, оскільки:

- у структурі міністерств закордонних справ усіх країн є відділи, які займаються питаннями співробітництва з міжнародними організаціями;

- членські внески у міжурядові організації становлять окрему (і дедалі більш відчутну) статтю державних витрат на зовнішню політику;

- при багатьох міжурядових організаціях створені спеціальні постійні представництва держав.

Можна виділити два види міждержавних економічних організацій залежно від широти їхньої компетенції – загальноекономічного та галузевого характеру.

Загальноекономічні організації орієнтовані на налагодження координації та співробітництва країн для вирішення широкого кола іноді не тільки економічних, а й політичних, соціально-культурних, екологічних та інших проблем.

Орієнтація галузевих організацій більш обмежена – це координація міжнародного економічного співробітництва в окремій галузі чи сфері діяльності.

Найвпливовішими серед міждержавних організацій загальноекономічного характеру є Європейський Союз (ЄС), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Ліга арабських держав (ЛАД), Економічна співдружність держав Західної Африки (ЕКОБАС), Латиноамериканська економічна система (ЛАЕС), Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН), Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) та ін.

Серед галузевих економічних організацій виокремлюють ті, що сприяють міжнародному співробітництву у галузі промислового розвитку та будівництва, - Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО), Організація країн-експортерів нафти (ОПЕК), Європейське співробітництво з атомної енергії (Євратом), Європейське об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), Міжнародна асоціація з бокситів (МАБ), Міжнародна рада з олова ((МРО); у галузі сільського господарства та переробної промисловості – Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАО), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР); у сфері транспорту і засобів зв’язку – Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО), Міжнародна морська організація (ММО), Організація співробітництва залізниць (ОСЗ), Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ), Європейське космічне агентство (ЄКА), Всесвітній поштовий союз (ВПС), Міжнародний союз електрозв’язку (МСЕ), Арабська поштова спілка (АПС); у галузі фінансів та кредиту – Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Африканський банк розвитку (АФБР), Банк міжнародних розрахунків (БМР); у галузі міжнародної торгівлі – Світова організація торгівлі (СОТ), Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), Генеральна угода з тарифів та торгівлі (ГАТТ).

Основні функції міждержавних організацій

Міжнародні міждержавні організації виконують певні функції, тобто сукупність дій, спрямованих на здійснення завдань організації. Основною функцією будь-якої міждержавної організації є пошук та виявлення сфери спільних інтересів країн-членів, а також досягнення їхньої згоди щодо спільних завдань і дій.

Регулювальна функція передбачає встановлення для держав, міжнародних організацій або їхнього персоналу певних стандартів, норм, правил поведінки, які мають морально-політичне чи юридичне значення.

Оперативна функція – це реалізація персоналом організації за допомогою засобів, якими вона володіє, прийнятих рішень виконавчого характеру. Різновидом оперативної функції є контрольна– виявлення фактичного стану справ у сферах діяльності організації і зіставлення з еталонами, які відображені в установчих документах або актах органів самої організації.

Інформаційна функція пов’язана з наданням членам організації обумовленої раніше інформації у вигляді статистичних зведень, коментарів, тематичних або галузевих оглядів, щорічних звітів та ін.

Консультативна функція передбачає створення механізму надання членам організації консультативних послуг з питань діяльності організації (наприклад, система щорічних, спеціальних та періодичних консультацій Міжнародного валютного фонду).

Названі вище функції міжнародних міждержавних організацій взаємозалежні і взаємопов’язані. Вони повинні здійснюватися у суворій відповідності із статутними принципами діяльності організації, а також компетенцією її структурних підрозділів.

Порядок утворення міжнародних міждержавних організацій

Міжнародна міждержавна організація створюється на основі узгодженого волевиявлення держав, зафіксованого або у міжнародному договорі (угоді), або у рішенні вже існуючої організації. Процедура створення міжнародної організації складається з: 1) прийняття установчого документа; 2) формування структури організації; 3) скликання головного органу.

Існування міжнародної організації найчастіше починається з укладення угоди і прийняття установчого документа, який у різних організаціях має різну назву, наприклад, Статут ООН, Конвенція (ВОІВ) тощо. Як правило, для цього скликається міжнародна конференція, на якій виробляється і приймається текст установчого документа організації. Датою створення організації вважається дата, коли цей документ набрав чинності. Другий спосіб утворення міжнародної організації, в основу якого покладено прийняття рішення іншої міжнародної організації, передбачає узгоджене волевиявлення держав через голосування за установчу резолюцію, яка набирає чинності з моменту її прийняття. Цей спосіб використовується ООН, зокрема під час створення автономних організацій із статусом допоміжного органу Генеральної Асамблеї (ЮНКТАД – 1964 р., ПРООН – 1965 р.).

Установчі документи міжнародних організацій визначають їх компетенцію, тобто об’єкт або сферу діяльності та повноваження, необхідні для виконання завдань.

Формування структури міжнародної організації здійснюється спеціально утвореними підготовчими органами на основі окремої міжнародної угоди або додатка до статуту організації, що створюється, або на основі резолюції іншої міжнародної організації.

Скликання головних органів і початок функціонування завершують процес створення міжнародної організації.

Держави, що не є членами міжнародної організації, можуть надсилати своїх спостерігачів для участі у роботі органів організації, якщо це допускається її правилами, і створювати місії постійних спостерігачів.

Фінансові кошти міжнародної організації складаються переважно із внесків держав-членів і витрачаються на спільні потреби.

Діяльність основних міждержавних економічних організацій

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) була створена у 1961 р. на основі Конвенції про її створення і в політичному, організаційному та юридичному відношеннях стала наступницею Організації європейського економічного співробітництва, заснованої у 1948 р. для реалізації «плану Маршалла». Нині ОЕСР – це єдина офіційна міжнародна економічна організація широкого профілю, яка об’єднує не тільки кількісно значну й відносно однорідну групу держав, але й практично всі індустріально розвинуті країни.

Згідно з Конвенцією щодо створення ОЕСР її основними цілями є: сприяння розвитку світової економіки забезпеченням оптимального економічного розвитку; зростання зайнятості і підвищення рівня життя за збереження фінансової стабільності держав-членів; сприяння економічному та соціальному добробуту у регіоні ОЕСР шляхом координації політики держав-членів; координація допомоги держав ОЕСР країнам, що розвиваються.

До складу організації входять 29 країн: Австралія, Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Люксембург, Мексика, Нідерланди, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, Польща, Португалія, Республіка Корея, США, Туреччина, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехія, Швеція, Швейцарія і Японія.

У роботі ОЕСР беруть участь Комісія ЄС (згідно з протоколом, підписаним одночасно з Конвенцією про створення ОЕСР), а також представники ЄАВТ, ЄОВС та Євроатому.

Вищим органом ОЕСР є Рада, до складу якої входить по одному представнику від кожної країни. Раз на рік відбувається сесія Ради на рівні міністрів іноземних справ і фінансів (зовнішньої торгівлі) країн-учасниць. Рішення Ради приймаються консенсусом і, як правило, мають характер рекомендацій. Безпосередньо Раді підпорядковані виконавчий та бюджетний комітети. Постійними членами виконавчого комітету, що складається з 14 членів, є представники держав «Великої сімки» (США, Канада, Франція, Німеччина, Великобританія, Італія, Японія), решта сім членів щорічно призначаються на ротаційній основі. Він контролює діяльність ОЕСР і готує засідання Ради.

Понад 150 комітетів, робочих груп та експертних комісій займаються широким колом економічних та соціальних проблем. Умовно їх можна поділити на кілька груп:

- комітети та комісії, що займаються розробкою загальноекономічної політики на чолі з відповідним комітетом, який здійснює моніторинг країн-учасниць ОЕСР за загальноекономічним та фінансовим станом;

- комітети, що у тісному контакті з ГАТТ/СОТ, ЮНКТАД та іншими організаціями розглядають питання світової торгівлі та торговельної політики;

- органи керування розвитком самих країн-членів (промисловість, сільське господарство, підготовка кадрів тощо);

- комітети та комісії з координації діяльності ОЕСР для надання допомоги країнам, що розвиваються, та європейським країнам з перехідною економікою.

Фінансування здійснюється за рахунок внесків її членів.

Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) створена у 1960 р. на основі Стокгольмської конвенції. На відміну від ЄС, ЄАВТ є регіональним економічним об’єднанням зі збереженням суверенних прав країн-членів і відсутністю наднаціональних інститутів.

Великобританія, яка спочатку не приєдналася до шести країн Європейського співтовариства, з власної ініціативи організувала ЄАВТ, членами якої у різні роки були Австрія, Великобританія, Данія, Ісландія, Ліхтенштейн, Португалія, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція. В подальшому Австрія, Великобританія, Данія, Португалія, Фінляндія, Швеція вийшли з ЄАВТ і приєдналися до Європейського співтовариства. Сьогодні ЄАВТ налічує чотири країни-учасниці: Норвегія, Швейцарія, Ісландія, Ліхтенштейн.

Штаб-квартира ЄАВТ знаходиться у Женеві. У Брюсселі діє відділення організації.

Мета ЄАВТ:

- сприяти стійкому зростанню економіки, фінансової стабільності, раціональному використанню ресурсів;

- сприяти розширенню світової торгівлі і послідовному усуненню торгових бар’єрів;

- розвивати торгівлю в умовах добросовісної конкуренції;

- сприяти забезпеченню повної зайнятості населення, підвищенню рівня життя населення у країнах-членах.

У торгівлі між країнами-членами ЄАВТ скасовані всі мита, але зберігаються зовнішні митні тарифи.

Україна має мету інтегруватися до ЄАВТ. Вона розглядає цю організацію як інструмент інтеграції до ЄС.

Організаційна структура ЄАВТ містить Раду, постійні комітети та секретаріат.

Рада – це вищий орган, що контролює дотримання положень Конвенції, має повноваження приймати рішення з усіх питань політики ЄАВТ, пов’язаних з Конвенцією, може вносити поправки в її текст за певних умов.

Секретаріат, яким керує Генеральний секретар та його заступник, не володіє виконавчою владою. Він забезпечує роботу Ради, комітетів і робочих груп. Секретаріат складається з шести відділів, які займаються питаннями торгової політики, права, інтеграції, друку та інформації, адміністрації.

Відділення ЄАВТ у Брюсселі відповідає за підтримку постійних контактів з ЄС, займається всіма питаннями, пов’язаними з Європейським економічним простором.

Європейський економічний простір (ЄЕП) створений у травні 1992 р. у результаті дворічних переговорів між ЄАВТ та ЄС, які підписали угоду про Європейський економічний простір (ЄЕП), що утворив величезний ринок. Угода набрала чинності у 1994 р., і її положення застосовуються на практиці 18 державами-учасницями. Згідно з підсумками проведеного у 1992 р. референдуму Швейцарія не ратифікувала цієї угоди.

Угода про ЄЕП передбачала вільне пересування товарів, послуг, капіталів та людей; узгодження політики у галузі економіки, наукових досліджень, споживання, навколишнього середовища, соціальної політики, освіти; створення правової системи для реалізації спільних норм і правил.

У рамках ЄЕП були укладені двосторонні угоди між країнами-членами ЄС та ЄАВТ про імпорт певних видів сільськогосподарської продукції; двосторонніх угоди про риболовство між ЄС та Ісландією, між ЄС та Норвегією; прийняті дві декларації про спрощення прикордонного контролю та активізацію політичного діалогу. Спільними органами ЄЕП є: Рада ЄЕП – вищий політичний орган та Об’єднаний комітет ЄЕП, який відповідає за поточні справи. Крім того, функціонують два дорадчих органи: Консультативний комітет ЄЕП та Об’єднаний парламентський комітет.