ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Темпоральні, локальні й ситуативні помилки.

Редагування суспільно-політичної літератури

Відповіді до семінару 10 (Типові мовностилістичні помилки у текстах суспільно-політичних видань)

Питання:

Види помилок.

Причини виникнення помилок.

Способи усунення помилок.

Завдання

Виявити відхилення від норм пунктуації та інші мовностилістичні помилки Виконати правку тексту і записати (за літ. Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. Тема 8. Мовностилістичні особливості тексту в засобах масової інформації та завдання редактора. Завдання 16. С. 206-212).

Відповіді:

Види помилок.

Помилки можна класифікувати за різними принципами. Їх загальна класифікація базується на відхиленнях від постулатів редагування і включає такі види помилок: інформаційні помилки; модальні й фактичні помилки; темпоральні, локальні й ситуативні помилки; семіотичні помилки; тезаурусні помилки; сприйняттєві помилки; атенційні помилки; копіювальні помилки (спотворення); нормативні помилки.

Інформаційні помилки.

Серед інформаційних можна виділити помилки в контексті, реципієнтський, суспільній інформації. Бувають також помилки, не пов'язані з кількістю інформації в інформаційній одиниці повідомлення.

Наприклад.1. Автор повідомляє уже відому реципієнтові інформацію (публікує в газеті факти, які позавчора багаторазово передали по радіо і телебаченні) або автор надає для рецинієнтів надто багато нової інформації (наприклад, багато нових слів у підручнику іноземної мови). В цих випадках є помилки, пов'язані з кількістю нової реципієнтської інформації.

2. У дитячому журналі для першокласників вживають слово наука. Очевидно, що реципієнти журналу не можуть сприйняти через наявність у ньому дуже важливої кількості інформації.

Модальні й фактичні помилки.

Генеруючи текст, автори в переважній більшості випадків знають, у якому відношенні до дійсності перебуває їх повідомлення. Проте іноді трапляється, що самі реципієнти помилково сприймають модальність повідомлення. Так, майже завжди як реакцію на першоквітневі рецепти на позбавлення облисіння ЗМІ упродовж одного чи двох місяців отримують обурені листи реціпієнтів про неефективність пропонованих засобів.

Окремим підвидом модальних помилок є фактичні. До них належать такі твердження, модальність яких є реальність, проте ці висловлювання - хибні.

Наприклад. Рекорд світу в стрибках у довжину становить 7,25 м.

Для більшості видів повідомлень фактичні помилки є нейнебезпечнішими, особливо коли повідомлення стосуються життя людей (наприклад, інструкції щодо експлуатації зброї).

Проте існують, як відомо, й такі повідомлення, які описують псевдореальність (ймовірну реальність), але стосовно яких уважають, ніби вони відтворюють реальність (це художня та частково публіцистична література).

Наприклад. Роман І. Багряного "Тигролови" - це псевдореальність. Проте, якби в цьому романі було написано, що головні герої ловили тигрів за допомогою гри на чарівній сопілці, то всі реціпієнти сказали б, що це - вигадка (хибне твердження). Але в казці, тобто ірреальному повідомленні, таке твердження, звичайно, сприймуть як істинне.

Темпоральні, локальні й ситуативні помилки.

Темпоральні помилки виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу в світі, описуваному в повідомленні.

Наприклад. Повідомлення починається з такого речення: Вчора у Братиславі відбулася зустріч офіційної делегації...

Коли реціпієнти отримують повідомлення лише наступного дня, то вони сприймуть інформацію помилковою (у них час буде зсунуто вперед на один день).

Локальні помилки виникають внаслідок відхилення місця, вказаного у повідомленні, від місця в світі, описуваного в повідомленні.

Наприклад. Повідомлення починають з такого речення: Двадцять першого травня відбувся страйк шахтарів і залізничників у Донецьку та Луганську. Тут робітники вимагали...

Очевидно, реципієнтові буде незрозумілим значення слова „тут": у Луганську, у Донецьку чи і в Луганську й Донецьку одночасно?

Ситуативні помилки виникають внаслідок відхилення ситуації, вказаної в повідомленні, від ситуації в світі, описуваної в повідомленні. Можуть виникати також внаслідок відхилення ситуації, на яку під час сприйняття повідомлення реципієнтами розраховував автор, від ситуації, яка виникла у час його сприйняття насправді.

Наприклад. Як відомо, Закон "Про мови в Укаїнській РСР" державною затверджує українську. Проте частина населення України домагається надання статусу державної також російській. Один український політик, відвідавши Канаду, в найбільшій газеті штату Квебек опублікував статтю про безпідставність надання російської мови в Україні статусу державної. Позицію українського політика (загалом правильну для умов України) реципієнти штату сприйняли вкрай негативно, хоча українці Канади її підтримали. Справа, як виявилося, полягала в тому, що стаття була опублікована в штаті, де більшість населення становлять франкомовні канадці, які домагаються визнання державною мовою французької (поряд з англійською).

Семіотичні помилки.

Включають кодувальні, відображувальні, значеннєві помилки.

Кодувальні помилки полягають у тому, що в коді знака (слова) є відхилення від норми. Тому кодувальними помилками є, наприклад, більша частина спотворень. Кодувальні помилки можуть бути й складнішими.

Наприклад. У книзі з географії для школярів повідомляють, що „Найвищою вершиною світу є Еверест", а через кілька сторінок, - що це... „Джомолунгма".

Звичайно, реципієнти сприйматимуть одне з цих тверджень як хибне, хоча відомо, обидва вони є істиними (Еверест і Джомолунгма - це синонімічні назви).

Тезаурусні помилки.

Помилки стосовно тезауруса виникають у реципієнтів, тоді, коли в повідомленні вживаються знаки (слова), які відсутні в їх тезаурусі або не мають жодних зв'язків з іншими словами тезауруса. Такі помилки можна ще назвати релятивними (вони є помилками лише якоїсь певної групи реципієнтів).

Наприклад. Для учнів основної школи підготували підручник з етики, в якому є певна кількість термінів, що відсутні в тезаурусі школярів і не пояснені в його тексті. Ця книга буде містити помилку для учнів основної школи, проте не для її студентів.

Копіювальні помилки.

Копіювальні помилки виникають тоді, коли повідомлення копіюють (наприклад, авторський оригінал передруковують у ЗМІ після редагування, проект видання передають каналом зв'язку із ЗМІ в друкарню тощо). Для пошуку й видалення спотворень з повідомлень у видавничій справі проводять коректуру.

Виділяють два типи спотворень: внутрілексемні та полілексемні.

Внутрілексемне спотворення - це ланцюжок літер у межах слова в копії повідомлення від першої їх розбіжності стосовно оригіналу до найближчого збігання.

Поліксемне спотворення - це ланцюжок літер у копії повідомлення (у межах усього повідомлення) стосовно його оригіналу від першої їх розбіжності до найближчого їх збігання.

Наприклад. У тексті авторського оригіналу написано: „Мама купила цікаву книгу". Внаслідок дії випадкових чинників оператор набрав таку копію: „Мама купила цікаву книгу". Отже, в тексті копії наявні спотворення.

Існують такі причини виникнення спотворень, які вносять до певних етапів опрацювання повідомлень:

сприймання уривку тексту (20-35%);

інтерпретація уривку тексту, що пов'язана з процесом його запам'ятовування, коли вступає в дію механізм асоціації (20-35%);

відтворення, тобто набирання уривку тексту на клавіатурі;

слідкування за наступним уривком тексту, пов'язане з процессом фіксації та переключення уваги (20-25%).

Нормативні помилки.

Нормативні помилки виникають тоді, коли в повідомленні є відхилення від конкретних норм, встановлених суспільством (конкретно державою).

Наприклад. Зараз згідно зі стандартом у бібліографічному описі назву міста Києва подають як К. (згідно з колишнім радянським стандартом назву „Київ" не скорочували); скорочення назви міста Львів - Л. (у радянському стандарті цим скороченням позначали місто Ленінград); скорочена назва Харкова - Х. (у радянському стандарті такого скорочення не було взагалі).

Додаткова інформація:

Стилістичними помилками називають порушення законів вживання в мові лексичних одиниць, а також недоліки в освіті синтаксичних конструкцій. Стилістична помилка – це неправильне вживання слова та (або) неправильне побудова пропозиції. Тут розташована зведена таблиця основних стилістичних помилок з прикладами. А нижче представлені найбільш поширені стилістичні помилки:

1. Нерозрізнення паронімів. Пароніми (подібні за змістом слова) часто вживаються неправильно. В якості прикладів можна навести наступні пари: відмінність (чогось від чогось) – відмінність (між чимось і чимось), засвоїти – освоїти (друге вживається в значенні більш високого ступеня вияву дії), рівний (однаковий) – рівний (без виступів, нерівностей), надати (віддати в користування)

– представити (пред'явити), мовний (від мови в значенні орган) – мовної (від мови в значенні мова) і багато інших.

2. Плеоназм – мовленнєвий надмірність, вкраплення слів, непотрібних зі смислової точки зору. Плеоназм можна порівняти з наукоподібністю – способом наведення «вченого» лиску на прості в своїй основі речі. У просторіччі «наукою» часто називають щось незрозуміле без спеціальної освіти, а наукоподібним називають спосіб викладу, що утруднює сприйняття матеріалу. Плеонастіческій текст, навпаки, може переслідувати мету більш докладного пояснення і опису якогось явища, процесу, устаткування і т. д., однак фактично гіллясті і абстрактні міркування тільки ускладнюють розуміння суті.

У деяких випадках уточнення все ж необхідні. Так, у перших двох прикладах, розташованих нижче, якщо з контексту не ясно, про які саме прикладах і об'єкті йде мова, уточнення типу «наявні в таблиці»І«вже існуючого»Доречні. Головне, щоб описова надмірність не увійшла в звичку. Часто плеоназм формується за допомогою «слів-паразитів»: якийсь,правильний і т. д. Якщо проговорити фразу без сумнівного слова, стає очевидним, що воно зайве.

Щоб уникнути Плеоназм, необхідно відсікти все зайве. Досить слідувати простим правилам: якщо якесь слово можна викреслити з тексту без зниження якості (у всіх сенсах), то це слід зробити. Нижче наведено кілька прикладів (жирним шрифтом виділено слова, які можна і потрібно прибрати):

 Приклади, наявні в таблиці, показують …

 (Приклади показують …);

 Після поновлення вже існуючого об'єкта …

 (Після поновлення об'єкта …);

 Операція – це спосіб, яким виконується дія …

 (Операція – спосіб виконання дії …);

 Метод – деяка сукупність операцій …

 (Методом є сукупність операцій …);

 Побудова моделі у відповідності з відомими правилами …

 (Побудова моделі за правилами …);

 Для того щоб забезпечити …

 (Щоб забезпечити …).

3. Тавтологія. Тавтологією називається визначення, що повторює в іншій формі раніше сказане. Тавтологія легко виявляється при читанні тексту вголос. До непомірно часто вживаним словами зазвичай ставляться який, щоб і можна. Взагалі, для появи одного й того ж слова двічі в одному абзаці повинні бути дуже серйозні причини. Наочний приклад тавтології:

 Невірно: Поряд з цими ознаками є і ряд інших …

 Вірно: Поряд з цими ознаками є й інші …

4. Вибір форм множини й однини. Часто виникають проблеми вживання однини чи множини. Останнім часом все частіше використовується узгодження за змістом: якщо мається на увазі єдине ціле, то використовується єдине число, а якщо потрібно підкреслити окремі предмети – множинне. Прикладами правильного вживання є поєднання:

 Два і більше варіанта;

 Три і більше форм;

 Виберіть будь полі або число (рід однаковий);

 Виберіть будь цифру або число (рід різний);

 Є декілька варіантів;

 Є деякі варіанти.

5. Узгодження слів у реченні. Часто виникають помилки узгодження слів у реченні, особливо це стосується управління дієсловами. Нижче наведені деякі приклади:

 Невірно: Даний розділ розповідає про відкриття, роботі та збереженні документа;

 Вірно: У даному розділі описані процедури відкриття і збереження документів, а також роботи з ними.

 Невірно: Для того щоб залишитися в лідерах, критичним є вибір правильної системи пробної кольорового друку;

 Вірно: Щоб залишитися лідером, важливо правильно вибрати систему пробної кольорового друку.

6. Створення віддієслівних іменників. Слід з обережністю створювати віддієслівні іменники. Багато хто з механічно створених слів відсутні в словнику, і їх вживання вважається неписьменним (упорядкувати – упорядкування, а не упорядкування; згорнути – згортання, а не згортання і т.д.). Крім того, захоплення віддієслівним іменниками погіршує стиль (відкриття файлу як відкриття Америки).

7. Нанизування однакових форм. Слід уникати нанизування однакових відмінкових форм, наприклад за допомогою слів щоб і який:

 Невірно: Для виконання завдання розстановки індексів значень …

 Вірно: Щоб розставити індекси значень …

 Невірно: З метою уникнення можливості виникнення небезпеки …

 Вірно: Щоб уникнути небезпеки …

 Невірно: Газ, що викликає глобальне потепління, що представляє реальну загрозу …

 Вірно: Газ, що викликає глобальне потепління, яке представляє реальну загрозу …

8. Стилістичної помилкою може бути також оксюморон (поєднання слів з протилежним значенням), якщо тільки протиріччя не використовується навмисно для створення особливого стилістичного ефекту.

Дослідники розрізняють такі структурно-мовні типи норм:

1. орфоепічні норми - правила вимови;

2. акцентуаційні норми - визначають правильний словесний наголос;

3. лексичні норми - розрізнення значень і семантичних відтінків, закономірності лексичної сполучуваності;

4. словотвірні норми - регулюють вибір морфем, їх розташування і сполучення у складі слова;

5. морфологічні норми - регулюють вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її поєднання з іншими словами;

6. синтаксичні норми - регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень;

7. стилістичні норми - доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідній ситуації спілкування;

8. орфографічні норми - написання слів;

9. пунктуаційні норми - вживання розділових знаків.