МегаПредмет

ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Сила воли ведет к действию, а позитивные действия формируют позитивное отношение


Как определить диапазон голоса - ваш вокал


Игровые автоматы с быстрым выводом


Как цель узнает о ваших желаниях прежде, чем вы начнете действовать. Как компании прогнозируют привычки и манипулируют ими


Целительная привычка


Как самому избавиться от обидчивости


Противоречивые взгляды на качества, присущие мужчинам


Тренинг уверенности в себе


Вкуснейший "Салат из свеклы с чесноком"


Натюрморт и его изобразительные возможности


Применение, как принимать мумие? Мумие для волос, лица, при переломах, при кровотечении и т.д.


Как научиться брать на себя ответственность


Зачем нужны границы в отношениях с детьми?


Световозвращающие элементы на детской одежде


Как победить свой возраст? Восемь уникальных способов, которые помогут достичь долголетия


Как слышать голос Бога


Классификация ожирения по ИМТ (ВОЗ)


Глава 3. Завет мужчины с женщиной


Оси и плоскости тела человека


Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.


Отёска стен и прирубка косяков Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.


Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Казочка про Олівець-Малювець





Елементи графічної грамоти

Планування роботи по виготовленню виробу проводиться на основі аналізу зразка виробу, малюнку, фотографії, словесного опису предмета або графічних зображень.

Графічними називаються всі зображення, виконані олівцем, чорнилом, тушшю або

фарбами за допомогою ліній, штрихів і точок.

На уроках трудового навчання, під час виготовлення виробів, учні зустрічаються з графічними зображеннями: технічним рисунком, ескізом, кресленням.

Наочне зображення предмета, виконане від руки, з показом розмірів називається технічним рисунком.

Або:

Технічний рисунок - зображення, виконане за допомогою спеціальних ліній, але від руки, без креслярських інструментів і без дотримання розмірів.

 

На практиці використовують конструкторський документ разового користування побудований від руки, без дотримання масштабу й містить дані про форму деталі, її розміри. Такий документ називають ескізом. Як правило, ескізи виконують на міліметровому папері.

Креслення - це графічне зображення предмета або його складових частин, виконане за допомогою креслярських інструментів з показом розмірів виробу, з дотриманням масштабу та інших даних; необхідних для його виготовлення і контролю.

Або:

Креслення - це зображення яких-небудь предметів на папері за допомогою спеціальних креслярських інструментів, ліній та зі строгим дотриманням масштабу.

 

На уроках трудового навчання учні зустрічаються ще з одним зображенням - розгорткою.

Розгорка поверхні предмету - це суміщення точок, його поверхні з площиною, при якому довжина всіх відрізків, ребер, твірних залишаються незмінними.

Або:

Розгортка — зображення об'ємної фігури на площині, тобто своєрідна

викрійка.

 

 

Креслярські Лінії

В одному простому Олівці жили-були Креслярські Лінії. Всі вони були різні і, ясна річ, призначення мали неоднакове. Однак, лінії цього не знали, а тому з'являлися з Олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду, а Гумка й каже: "Я тобі допоможу. Тільки-но з'явиться не та лінія, я її одразу ж витру".

Почав Олівець обводити контур, та раптом - штрих-пунктирна з двома крапками лінія. Гумка її одразу ж й витерла. Злякалися Лінії, перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватися черги. Лінія Контуру, по якій деталь вирізують, - товста. Лінія згину - штрих-пунктирна з двома крапками. Розмірна лінія - тонка. Місця нанесення клею - короткі штрихи. Хвиляста лінія вказує на місце розриву. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Креслярські Лінії до порядку.

 

Правила виконання креслень усіх видів установлено єдиною системою конструкторської документації.

Щоб правильно прочитати найпростішу схему чи креслення, а також побудувати його, необхідно знати такі умовні позначення:
__________ Товста жирна лінія - це контур аркуша, виробу і т.д.;

місце відрізання, надрізання.
--------------- Тонка переривчаста лінія - це невидима лінія контуру.

Тонка переривчаста лінія з двома крапками - це лінія

згину.

-------- Тонка штрихпунктирна лінія - вісь симетрії.

Стрілки вказують, у який бік слід згинати папір.

Тонка лінія зі стрілками - розмірна лінія.

Тонка хвиляста лінія - лінія обриву.

Жирна крапка вказує місце проколу.

Суцільні штрихи позначають місце нанесення клею на видимому лицьовому боці.

Переривчасті штрихи позначають місце нанесення клею на невидимий виворітний бік.

Розмічанням називають операцію нанесення на оброблювану деталь або заготовку рисок, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці.

Основне призначення розмічання полягає в зазначенні меж, до яких потрібно обробити заготовку.

Розмічання є однією з найвідповідальніших операцій, оскільки від якості її виконання залежить точність загальної обробки або виготовлення виробу чи деталі.

Розмічання буває площинне (в одній площині) і просторове (на об'ємних виробах). На заняттях з праці виготовляються вироби як площинні, так і об'ємні, але розмічання проводять лише площинне.

Основними контрольно-вимірними і розмічальними інструментами для роботи на уроках праці в початкових класах є: лінійка, кутник, циркуль, шкільний набір креслярських інструментів, олівці, шаблони, трафарети.

Для нанесення ліній використовуються олівці марки ТМ (середньої твердості), щоб лінії були тонкими і чіткими.

Поряд з розмічанням часто виконується операція вимірювання, бо точність виготовлення виробів значною мірою залежить від точності вимірювання, особливо тоді, коли виріб виготовляється за зразком.

Є два способи вимірювання за допомогою лінійки: контактний і перенесенням.

При контактному вимірюванні (рис. 5а) лінійку треба покласти до вимірюваної лінії так, щоб нульова поділка співпала з початком вимірюваної лінії; за нанесеними на лінійці поділками визначають розмір. Дуже важливо, щоб при цьому промінь зору був спрямований строго перпендикулярно до ребра лінійки та лінії, довжина якої вимірюється.

Іноді вимірювати контактним способом незручно і вимірювання проводять вимірним циркулем. Тоді одну ніжку циркуля ставлять на початок лінії, а другу в її кінець. Числове значення розміру визначають масштабною лінійкою (рис. 56).

 

Хто господарі ліній?

Відомо, що жодна людина не може обійтися без таких інструментів та пристроїв, як олівець, лінійка, шаблон або трафарет, циркуль.

Без цього графічного інструмента в наш час не можуть обійтися ні конструктор, ні художник, ні топограф, ні картограф, ні дизайнер, не кажучи вже про учнів. Це олівець.

Казочка про Олівець-Малювець

Лежав собі Олівець-Малювець зі своїм братиком в барвистій коробці. Раптом коробка відкрилася і хтось схопив саме простого Олівця-Малювця.

- Ой, що ж це зі мною будуть робити? - злякався Олівець.

А його взяли, одним кінцем заклали в струганку, і він відчув, як закружляло все довкола у швидкому танці. Та раптом танець закінчився, і він звільнився від стругалки. І що ви думаєте він побачив?

Правильно, у нього з'явився гострий графітний носик. Він Олівцю-Малювцю дуже сподобався.

- Ллє ж для чого він мені здався? - подумав Олівець.

І в цю ж хвилину його знову взяли в руки і торкнулися його гострим носиком паперу. О, диво! На папері з'явилася лінія.

- Та це ж чудово! - зрадів Олівець. - Це ж я можу будь-кого намалювати
своїм чудовим носиком.

Історія олівця

У давнину таких олівців, як зараз, не було. Художники малювали срібною паличкою, школярі користувались свинцевою. Але свинцева паличка залишала на папері сірий, незрозумілий слід. І тримати її у руці було незручно. їх вкладали в шкіряну трубку, а коли палка стиралась, треба було шкіру на кінці зрізати. По-німецьки олівець до сих пір по звичці називають "свинцевою палкою".

Триста років назад свинець замінили графітом. Щоб народився олівець, треба щоб у Сибірі виріс сибірський кедр.

Чому ж сибірському кедру приділяють таку увагу? Тому, що його легко стругати і різати. Паличка з кедра нелахматиться лід ножем, а ріжеться рівно і зручно.

Щоб отримати олівець, потрібно в паличку вложити графіт. Він чорний, як вугілля. Адже графіт і вугілля - родичі. За графітом для олівців їдуть на Урал, в-горн. Ллє там його не так-то просто дістати. Потрібно опускатись за ним глибоко під землю, в шахти.

Щоб зробити олівець, потрібна ще глина, яка сприяє міцності і твердості графітного стержня. Чим більше примішати глини, тим твердіше він буде писати. Тому і бувають олівці різних номерів: № 1 - твердий, № 2 - середній, № 3 - м'який. А іноді замість номерів ставлять букви: В - твердий, ВН -середній, Н - м'який.

Дерево, графіт, глина... Це ще не все. В графітну масу добавляють жир і клей. Це для того, щоб графіт легше рухався по папері і залишав жирний слід. Для олівця потрібен ще кольоровий лак і блискучий метал - алюміній. Адже олівець повинен бути красивим, щоб його було приємно взяти в руки. Олівців потрібно багато. Тут без техніки не обійтись. На одному кінці фабрики великі машини змішують графітний порошок з глиною і жиром, а на другому кінці із інших машин сиплються у ящики готові олівці - по дві чи чотири штуки, та так швидко, що важко порахувати.

Або

Яка ж історія виникнення олівця?

Відомо, що в Стародавній Греції першими олівцями були звичайні дерев'яні, загострені з кінців палички, якими писали на дошках, поверхні котрих були покриті тонким шаром розтопленого воску. Прообразом олів­ця вважають графітову паличку, якою користувалися для малювання і письма в епоху розвитку давньогрецької культури. Але із занепадом античного світу втрачено і секрет виготовлення такої палички.

Кілька століть тому було помічено, що окремі метали, як то свинець та срібло, якщо ними провести по поверхні твердих предметів, лишають після себе темнуваті сліди. З таких металів почали виготовляти загострені кружечки або палички. Вважають, що саме такими «олівцями» малював і робив ескізи своїх знаменитих картин та винаходів великий італійський художник і вчений Леонардо да Вінчі.

Історики вважають, що перший «справжній» олівець було виготовлено в Англії 1565 року, коли знавці руд, графства Комберлеид, знайшли поклади графіту. Місцеві майстри почали розпилювати графітові поклади на тонкі стержні і вставляти їх у дерев'яні затискачі або в очеретяні трубочки. Такі олівці швидко припиняли своє існування, бо запасів цієї сировини вистачало не надовго.

Утретє олівець народився наприкінці XVIII ст., коли француз Ніколя Жак Конте запропонував спосіб «одягання» графітового стержня в дере­в'яний одяг.

Американський винахідник із міста Конкород сконструював верстат, призначений для виготовлення дерев'яного одягу в умовах масового виробництва. З того часу олівець розпочав свою тріумфальну ходу пла­нетою. В Європі та Америці виникли спеціалізовані фабрики з виготов­лення олівців.

Має свою фабрику і Україна. Вона розташована в місті Слов'янську на Донеччині.

Нині на світі виробляють близько 400 різних типів і видів олівців. За призначенням їх поділяють на шкільні, канцелярські, для малювання та ін. Кожен із цих видів має 15 ступенів твердості, яка позначається на його дерев'яному корпусі такими буквами: Т - твердий, М т м'який, ТМ або СТ - середньої твердості. Чим більше число, яке стоїть на грані олівця поруч із буквою, тим твердіший або м'якіший цей олівець.

Зараз до нас потрапляють олівці з інших країн. У багатьох із них тверді олівці позначаються буквою Н, а м'які - В.

Учні початкових класів використовують ТМ, М, 2М.

Звичайній лінійціз поділками на сантиметри і міліметри понад двохсот років. Але під час розкопок Помпеї археологи знаходили ретельно обстру­гані й відшліфовані дощечки. Як потім було визначено, за допомогою таких інструментів античні архітектори виконували свої креслення.

У середньовіччі німецькі монахи для розмітки ліній і текстових стовпчиків на сторінках пергаментних книг користувалися тонкими свинцевими пластинками.

У книжках XVIII ст. досить часто трапляється «каракса». Так нази-вали своєрідну лінійку, яка нагадувала собою рамку з туго і паралельно натягнутими нитками з розміром книжкової сторінки. Поклавши на сторінку паперу «караксу», переписувач водив уздовж ниток кістяною паличкою, продавлюючи на папері лінії - рядочки.

1789 року у Франції академікам було доручено зробити і запровадити нову систему мір. Тоді за одиницю довжини взяли одну сорокамільйонну частину географічного меридіана, який проходить через Париж. Після цього в Парижі виготовили дві титанові лінійки завширшки 25 мм і завдовжки 1 м. Цей вимір став еталоном міри довжини і його називали «республіканським метром». Дерев'яні лінійки з метричними поділками спочатку були у розпорядженні академіків. Потім їх виготовляли для паризьких студентів. У звичайні шкільні класи лінійка прийшла тільки на початку XIX ст.

У Росію «республіканські» лінійки потрапили 1812 року, але до їх ви­робництва перейшли тільки після 1899 року, коли за ініціативою Д. Мен­делєєва в Росії почалося поступове впровадження метричної системи мір.

Другий Наш вірний помічник креслення - циркуль- має не менш давнє походження, ніж лінійка. На стінах і куполах храмів та будинків, на різному посуді (чашках, кубках) древніх вавілонян й ассирійців інколи в малюнках трапляються ідеально правильні лінії кола, що без циркуля й лінійки провести було б просто неможливо. А існували ці країни, як відомо, близько трьох тисяч років тому.

У попелі, що засипав древнє місто Помпею під час виверження вулка­на, археологи виявили багато бронзових циркулів. Найдавніший - заліз­ний циркуль, було знайдено під час розкопок древньоґо кургану у Франції. Древні русичі полюбляли візерунки з маленьких правильних кружечків, які малювали за допомогою циркуля. Такий циркуль археологи знайшли під час розкопок у Новгороді.

Циркуль завжди був незамінним помічником креслярів, археологів і будівельників. Сьогодні існує багато найрізноманітніших циркулів, за допомогою яких проводяться креслення кіл, візерунків, розмітка деталей і перенесення розмірів.

Учні початкових класі теж повинні добре оволодіти прийомами крес­лення кіл і дуг за допомогою звичайних учнівських циркулів, які в роботі завжди тісно пов'язані з олівцем.

Під час розмітки деталей не обійтися без олівця, лінійки, косинця і цир­куля. На уроках трудового навчання, коли учні ще не ознайомилися з прийо­мами розмітки за допомогою вимірювальних інструментів, вони вико­ристовують для розмітки прості за формами й невеликі за розмірами шаблони.

Шаблон(нім. ЗсЬаЬІопе) - це зразок, за яким виготовляються однорідні вироби, або інструмент чи пристрій для перевірки правильності форми та розмірів готових виробів. Шаблони використовують тоді, коли дово­диться багаторазово розмічати й вирізати однакові деталі.

 





©2015 www.megapredmet.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.