ПОЗНАВАТЕЛЬНОЕ

Оси и плоскости тела человека - Тело человека состоит из определенных топографических частей и участков, в которых расположены органы, мышцы, сосуды, нервы и т.д.

Отёска стен и прирубка косяков - Когда на доме не достаёт окон и дверей, красивое высокое крыльцо ещё только в воображении, приходится подниматься с улицы в дом по трапу.

Дифференциальные уравнения второго порядка (модель рынка с прогнозируемыми ценами) - В простых моделях рынка спрос и предложение обычно полагают зависящими только от текущей цены на товар.

Міжнародне співробітництво..

Заходи, спрямовані на вдосконалення навчальних програм

На сьогодні зміст навчальних планів за напрямами і спеціальностями формується із урахуванням вимог затверджених галузевих стандартів освіти, нормативних документів МОНмолодьспорту України і тимчасових стандартів освіти Університету. Цей перелік є достатнім для забезпечення відповідності критеріям процедур ліцензування та акредитації, але не вирішує проблем:

- зростання привабливості і прозорості навчальних програм Університету для потенційних споживачів;

- урахування тенденцій розвитку освітніх програм та вимог до них, у тому числі дескрипторів рамок кваліфікацій ЄПВО (EQF for HE, Болонський процес) і навчання впродовж життя (EQF-LLL, ЄС) тощо, на ринку освітніх послуг Європи і світу загалом і в конкретній предметній галузі зокрема;

- забезпечення академічної мобільності студентів;

- підвищення здатності випускників до працевлаштування як у найближчій перспективі, так і в майбутньому (у зв’язку зі змінами вимог ринку праці),

а відтак є недостатнім для забезпечення конкурентоспроможності Університету.

Підвищення якості методичного забезпечення навчальних дисциплін

При плануванні навчального процесу неухильно дотримуватись принципу забезпечення викладання навчальних дисциплін профільними кафедрами.

Посилення практичної підготовки студентів

Важливим чинником, який сприяє формуванню вміння застосовувати набуті теоретичні знання у практичній діяльності, а відтак сприяє набуттю студентами професійних компетентностей, є практична підготовка на робочому місці. Недооцінка ролі стажування (або навіть праці за спеціальністю) на конкретному робочому місці ще під час навчання часто має наслідком невміння творчо застосувати отримані знання у практичній діяльності, що ускладнює процес адаптації випускників на виробництві, знижує якість їхньої роботи, і навіть погіршує їхні можливості щодо працевлаштування.

Враховуючи важливість практичної підготовки, слід не лише передбачати в навчальних планах проходження студентами навчальної та виробничої практик, але й узгоджувати з потенційними роботодавцями обсяги і види практичної підготовки, терміни її проведення тощо.

Впровадження навчальних програм післядипломної освіти.

Одним із засобів утвердження провідної ролі Університету в сфері вищої освіти України та одночасно чинником, що сприятиме налагодженню співпраці з «реальним сектором економіки», є створення і сертифікація програм підвищення кваліфікації для фахівців з вищою освітою. Такі програми надають можливість (шляхом набуття відповідних компетентностей) отримання додаткових кваліфікацій в межах того самого освітнього рівня і тієї ж професії, що сприяє кар’єрному зростанню і підвищує здатність працевлаштування. Розроблювані програми мають бути двох типів:

Програми підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ.

Такі програми формуються за напрямами і спеціальностями, підготовку з яких забезпечує Університет, на тривалу перспективу, і сертифікуються в МОНмолодьспорту України.

Відповідальні за впровадження: науково-методичні комісії і вчені ради факультетів/інститутів; науково-методична рада Університету; інститут післядипломної освіти.

Критерії ефективності: кількість слухачів та їх кар’єрне зростання; національна і міжнародна сертифікація програм; участь у міжнародних програмах підготовки; рейтинг за оцінками керівництва інших ВНЗ і викладачів.

Тематичні програми підвищення кваліфікації фахівців-практиків.

Програми формуються випускаючими кафедрами на замовлення роботодавців і відповідно до узгоджених із роботодавцями вимог (обсяги, тривалість, вимоги до оцінювання тощо). Термін існування таких програм і порядок їх оновлення визначаються замовником.

Дистанційне навчання.

Дистанційне навчання – нова організація освітнього процесу, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних методів навчання , так і нових інформаційних та телекомунікаційних технологій, а також на принципах самостійного навчання, призначена для широких верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання, стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні технології викладення матеріалу, здобувати повноцінну освіту, підвищувати кваліфікацію співробітників у територіально розподілених місцях. Процес навчання може відбуватися будь-де і будь-коли, єдина умова – доступ до мережі Інтернет.

Також дистанційне навчання визначають як "технологію отримання знань за допомогою телекомунікаційних засобів, коли взаємодія того, кого навчають і викладача проходить на відстані". У дистанційному навчанні змінюється роль і вимоги до викладачів. Лекції складають лише невелику частку, процес навчання орієнтує студентів на творчий пошук інформації, вміння самостійно набувати необхідні знання і застосовувати їх у вирішенні практичних завдань з використанням сучасних технологій. Викладачі дистанційних курсів повинні мати універсальну підготовку – володіти сучасними педагогічними та інформаційними технологіями, бути психологічно готовим до роботи зі студентами у новому навчально-пізнавальному середовищі. Завдяки таким засобам дистанційного навчання, як дискусійні форуми, електронні обговорення засвоєного матеріалу, списки розсилання, створюється нове навчальне середовище, в якому студенти почувають себе невід’ємною частиною колективу, що посилює мотивацію до навчання. Викладачі повинні володіти методами створення і підтримки такого навчального середовища, розробляти стратегії проведення цієї взаємодії між учасниками навчального процесу, підвищувати творчу активність і власну кваліфікацію.

Дистанційні курси характеризують:

- гнучкість – можливість викладення матеріалу курсу з урахуванням підготовки, здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для одержання більш детальної або додаткової інформації з незрозумілих тем, а також низки питань –підказок тощо;

- актуальність – можливість упровадження новітніх педагогічних, психологічних, методичних розробок;

- зручність – можливість навчання у зручний час, у певному місці, здобуття освіти без відриву від основної роботи, відсутність обмежень у часі для засвоєння матеріалу;

- модульність – розбиття матеріалу на окремі функціонально завершені теми, які вивчаються у міру засвоєння і відповідають здібностям окремого студента або групи загалом;

- економічна ефективність – метод навчання дешевший, ніж традиційні, завдяки ефективному використанню навчальних приміщень, полегшеному коригуванню електронних навчальних матеріалів та мультидоступу до них;

- можливість одночасного використання великого обсягу навчальної інформації будь-якою кількістю студентів;

- інтерактивність – активне спілкування між студентами групи і викладачем, що значно посилює мотивацію до навчання, поліпшує засвоєння матеріалу;

- більші можливості контролю якості навчання, які передбачають проведення дискусій, чатів, використання самоконтролю, відсутність психологічних бар’єрів;

- відсутність географічних кордонів для здобуття освіти. Різні курси можна вивчати в різних навчальних закладах світу.

Матер.мотивація студентів…

Підвищення якості навчання у ВНЗ – найбільш важлива проблема освіти на сучасному етапі. Головна функція дидактичної системи – стимулювання і доведення якості пізнавальної активності тих, хто навчається до рівня

самоосвіти та здатності самореалізовувати цей принцип на певному етапі

навчання. Ефективна організація педагогічного процесу неможлива без врахування спонукальних причин, які визначають діяльність студента, тобто аналіз та модернізація методики навчального процесу потребує дослідження проблеми мотивації.

Характерна риса навчальних закладів України – це недостатній рівень

системи мотивації студентів. Мотивація навчального процесу повинна

включати комплекс стимулюючих та контролюючих мір. Центральне місце займає система стимулювання студентів, яка базується на системі мотивації.

Згідно досліджень психологів, структура діяльності має вигляд:

Потреби → мотив → мета→ засоби (умови) → планування → реалізація

плану → контроль → корекція → рефлексія.

Мотив – це спонукальна причина дій і вчинків людини. Мотиви самі по собі не виникають. В основі мотивів певні внутрішні причини - первинні

(природні) і вторинні (матеріальні та духовні), які в більшості випадків у явній формі не проявляються назовні. Явна форма прояву причин поведінки людини - інтерес. Але мотиви виникають і під впливом зовнішніх причин. Такими причинами є стимули. Мотив визначається як стимул, відображений у свідомості людини (чи в груповій колективній свідомості) як внутрішнє спонукання. Один і той же стимул може трансформуватися в різні мотиви і призвести до різних вчинків. Стимул визначається як зовнішній вплив на людину (або групу), що спонукає до цілеспрямованої дії. Щоб створити з урахуванням індивідуальних рис особистостей мотиваційне поле для навчання, викладач повинен знати внутрішній мотиваційний спектр своїх студентів (наприклад: мотив пізнання - постійне бажання отримувати нові знання з фахових дисциплін; мотив свободи – потреба у власних судженнях, діях, у самостійності, незалежності тощо).

В науковій літературі зазначаються два типи мотивації: матеріальна та

моральна. Основа матеріальної мотивації праці (в нашому випадку навчання) - певна система її оплати - стипендія, яка є центральним елементом системи економічного стимулювання, оскільки дозволяє сформувати взаємозв’язок між продуктивністю навчального, наукового і культурно-масового процесів та грошовою винагородою, що стимулює студентів до навчальної та громадської роботи.

В процесі дослідження ми виділили принципи системи матеріальної

мотивації студентів:

• система заохочень має поширюватися на студентів, що навчаються

за рахунок коштів держави і на тих, що навчаються на комерційній основі;

• матеріальна мотивація мусить мати стимулюючий характер і

постійно вдосконалюватися (“підняття планки”);

• винагорода пов’язується із досягненням саме тих цілей, які

передбачено стратегічним планом;

• оцінка результатів діяльності кожного студента має узгоджуватися з

досягненням установлених цілей, що створює індивідуальну зацікавленість у виконанні стратегічних орієнтирів.

Міжнародне співробітництво..

Сучасний світ неможливо уявити без налагодження співпраці між

державами і інтеграційних процесів у всіх сферах суспільного життя. Вища освіта в сучасному світі стає все більш відкритою для всіх і не обмежується кордонами тієї чи іншої країни. Наука завжди була глобалізованою і сьогодні неможливо уявити європейського викладача, дослідника, який би не співпрацював з іноземними колегами, адже наука – це спільний здобуток, універсальна та цивілізаційна цінність. Держави, які є учасниками Болонського процесу спрямовують свої зусилля на модернізацію своїх освітніх систем з метою забезпечення підготовки студентів для навчання у глобальному світі, за кордоном, не втрачаючи одночасно можливостей для продовження навчання у своїй країні. Успішне співробітництво вищого навчального закладу у сфері освіти на міжнародному рівні здатне сприяти вирішенню багатьох найактуальніших завдань життєдіяльності сучасного вишу та сприяти процесам реформування і модернізації національної освітньої сфери.

Електронні бібліотеки

Електронні бібліотеки істотно розширюють можливості звернення до їхніх електронних інформаційних ресурсів з широким набором інформаційних послуг. Останню обставину зумовило створення бібліотечних сайтів і порталів, які спочатку виступали як посередники між віддаленими користувачами бібліотеки і самою бібліотекою. Сайти дають можливість користувачам на їх робочих місцях (вдома, в офісі, на інших територіях, що мають комп'ютери, підключені до інтернету ) самостійно або за допомогою посередників (інформаційних навігаторів і т. п.) здійснювати пошук і замовлення необхідних даних, а також оперативно отримувати замовлену інформацію. Цей вид обслуговування нестримно розвивається: термін "віддалений термінал" міцно увійшов у практику роботи багатьох наукових бібліотек.

Розвиток вузівських бібліотечних мереж будується з врахуванням того, що одним з перспективних варіантів використання сучасних технологій для доступу до інформаційних ресурсів є електронні бібліотеки. Можливості ЕБ особливо важливі для забезпечення наукових, дослідницьких і освітніх процесів, тому що доступність, актуальність і повнота інформаційних ресурсів сприяють якісній підготовці фахівців.